asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

^ ЗБРОЯ І ПРОТЕСТ

Хоч озброєне суспільство – це відмінна довготривала стратегія для миру і процвітання, для протестувальників небезпечно братися за зброю.
Поки мітингарі використовують несмертельні форми насильства, вони звертаються до світу: «Держава пригнічує нас». Іншим державам легко підтримувати таку позицію. Якщо ж протестувальники вдаються до цілком летальних форм насильства, їхня позиція звучить так: «Ми є державою».
Відтак співчувати стає все важче, а війна стає більш ймовірною.

ГРОШІ

^ ЗНЕЦІНЕННЯ ГРОШЕЙ

Не існує іншої проблеми великого суспільного значення і водночас украй мало вивченої, окрім грошей.
Історію світу можна було б розповісти з позиції людей, що намагаються вибрати собі гроші, та урядів, що силою примушують людей прийняти гроші як державні.

У 27 році нашої ери за часів імператора Августа давньоримські динари містили 95% срібла, у 117 році за імператора Траяна – уже 85%. Можна зробити висновок, що після збору податків римська скарбниця потребувала більше грошей, тож вони плавили зібрані монети, додаючи туди дешевші метали, і карбували монети знову. У 180 році нашої ери за часів Марка Аврелія, останнього з «п'яти хороших імператорів», у монеті було 75% срібла. 60% срібла в 200 році нашої ери за правління Септимуса і 50% срібла в 210 році нашої ери, коли на троні був Каракалла. 

Після різкого падіння якості грошей в 260-х роках (з метою фінансування воєн) в монеті залишилося лише 0,5% срібла. Нові срібні гроші були викарбувані в 300 році нашої ери за імператора Діоклетіана. Відтоді знову починається процес знецінення монети. Впродовж усієї своєї історії римляни знаходили різні способи змусити людей прийняти зруйновані гроші.

Такий самий процес відбувається й нині. Його мало розуміє більшість людей. Стверджують, що Ленін говорив про те, що найпростіший спосіб зруйнувати суспільство полягає у знищенні його грошей, адже ніхто не втямить, що відбувається, а коли нарешті стане зрозуміло, то буде пізно чимось зарадити.

^ ЕФЕКТ КАНТІЛЬЙОНА

Чому держави намагаються монополізувати гроші? Відповідь проста: створювати гроші легше, ніж збирати податки. Однак для ефективності процесу творець грошей має бути монополістом. Він повинен змусити людей використовувати свої гроші і запровадити кримінальну відповідальність за використання конкуруючих валют.

Процес, при якому створення фальшивих грошей забирає багатство від людей і передає його банкам, вперше описав ірландсько-французький економіст Річард Кантільйон.

Уявіть собі, що населення використовує певні паперові гроші. Центральний банк друкує велику кількість нових. Люди, найближені до центрального банку: урядові чиновники, представники бізнесу, що тісно пов’язані з урядом, самі банкіри – всі вони отримують нові гроші, перш ніж ціни на ринку зміняться. Оскільки вони витрачають гроші на реальні матеріальні речі: автомобілі, нерухомість, одяг, землю тощо, то ціни зростають. Нові гроші циркулюють в економіці, але до моменту, доки вони опиняться в громадян, далеких від центрального банку, ціни вже зросли всюди. 

Справжнє матеріальне багатство перейшло від людей, далеких від центрального банку, до людей, близьких до нього.

^ ТРАГЕДІЯ ФАЛЬШИВИХ ГРОШЕЙ

Погані гроші найімовірніше призводять до війни. Сполучені Штати відмовилися від золотого стандарту в 1861 році, щоб друкувати гроші для громадянської війни. Оскільки конкуруючі валюти, як і раніше, були поширені, то держава мусила повернутися до золотого стандарту після війни. Потім крок за кроком його позбулися. Кінцевий зв'язок між доларом і золотом розірвали в 1971 році. Сьогодні казначейство США має право друкувати нові гроші, саме цим, власне, вони постійно й займалися.

До початку ХХ століття всю міжнародну торгівлю вимірювали в золоті. Європейські країни, що тоді здійснювали 90% світової економічної активності, відмовилися від золотого стандарту незадовго
до Першої світової війни. Світові війни не були б настільки катастрофічними, якби уряди фінансували їх із податків громадян. Друк фальшивих грошей зробив руйнівні війни можливими.

Фальшиві гроші створюють фальшиву аристократію. В суспільстві з надійними грішми найбагатші, найуспішніші люди повинні брати участь хоча б в якійсь економічній діяльності. Вони мусять керувати заводами або копальнями, надавати певні товари чи послуги, в яких існує потреба. У суспільстві,
що використовує фальшиві гроші, аристократами стають люди, котрі мають безпосередній стосунок до центрального банку. 

Фальшиві гроші ведуть до культури боргу. Коли гроші постійно знецінюються, люди частіше беруть кредити, замість заощаджувати. Вони мають стимул брати участь у такій небезпечній поведінці, адже $110, які потрібно заплатити, завтра можуть коштувати менше, ніж $100, які вони мають можливість взяти в борг сьогодні.

^ КОНКУРУЮЧІ ВАЛЮТИ

Конкуруючі валюти існували впродовж багатьох періодів історії, наприклад в Америці в XIX ст. чи
у Швеції до 1906 року. Нема підстав для кримінальної заборони конкуруючих валют, що витримують ретельну перевірку.
Доки люди вільні у виборі грошей, центральні банки, які контролюють велику частину світу, не мають влади над ними.
Вільні люди мають вільно вибирати свої гроші. Історично склалося так, що срібло і золото були найбільшими конкурентами паперових грошей. За останні роки неймовірну популярність здобули Bitcoin та інші криптовалюти.

^ ІНШІ ЗАУВАГИ

ПРАВА ВЛАСНОСТІ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО

Більшість прав можна звести до прав власності, так само як правову діяльність можна вважати тлумаченням застосування майнових прав. Створення і захист приватної власності уже можуть бути достатньою підставою для побудови заможного суспільства.

Товари і послуги ми отримуємо завдяки підприємцям. Подумайте про всі ті речі, якими
ви насолоджуєтесь у своєму житті. Скільки з них надають підприємці, а скільки – держава?
А ще порівняйте якість товарів і послуг, які надають підприємці, з якістю того, що надає держава.

Підприємці відповідально, без насильства, конкурують на ринку, вони змагаються, щоб побачити,
хто ліпше надасть вам те, чого ви хочете.

Від працівників підприємці відрізняються тим, що мусять відкласти на певний час задоволення. Підприємець вкладає гроші і працю в надії побачити прибуток через місяці або роки. Для того, щоб відбувалася підприємницька діяльність, він має відчувати, що його власність захищена.
Для потужної великомасштабної підприємницької діяльності, що вимагає величезних інвестицій
і створює тисячі робочих місць, майнові права повинні бути дуже сильними. Підприємці розглядають урядовців і злочинців як дві потенційні загрози для їхньої власності.

^ МОДЕЛІ ДЛЯ ПРОЦВІТАННЯ

Українці звикли оглядатися на Захід у пошуках прикладу того, як треба структурувати уряд. Однак потрібно також  звернути увагу на два дивовижні приклади недавніх успіхів: Дубай – місцезнаходження найвищих хмарочосів світі та центр торгівлі на Близькому Сході, – і Синґапур – одна з фінансових столиць зростаючої азійської економіки.

Ще п'ятдесят років тому Дубай був безплідною пустелею, а Синґапур – островом, укритим джунглями. Ні там, ні там не було надто багато природних ресурсів. Нині обидва міста належать до найбільших
у світі. Вони домоглися цього завдяки створенню надзвичайно сприятливому для бізнесу середовища
і сильних прав власності.

Зверніть увагу, що природні ресурси не фігурують як умова для процвітання. Існує відоме економічне явище, що називається «прокляттям природних ресурсів». Його застосовують для характеристики багатих на ресурси країни, які однак часто бідніші від країн, що не мають природних ресурсів. Причина може полягати в тому, що багаті ресурси призводять до появи олігархів, котрі пригнічують економічну свободу громадян країни.

У багатьох випадках громадянам було б ліпше з економічною свободою і міцними правами власності, ніж із хоч якимись природними ресурсами.

ДЕМОКРАТІЯ

Поняття «демократія» надто часто використовують як бойовий клич під час акцій протесту, подібних до нашої. Та гадаю, багатьох читачів може вразити, що засновники Америки писали про демократію .
Джон Адамс: «Пам'ятайте, демократія ніколи не триває довго. Вона швидко вичерпує себе.
Ще не було демократії, яка б не вчинила самогубства».
Джеймс Медісон : «Демократія – це найбільш мерзенна форма правління… демократії завжди були провідниками неспокою і розбрату; і ніколи не виявляли сумісності з особистою безпекою чи правом власності; а їх життя назагал були настільки короткими, наскільки жорстокими були їхні смерті».
Томас Джефферсон : «Демократія – це ніщо інше, як влада натовпу, де п'ятдесят один відсоток людей вирішує, що будуть робити сорок дев'ять інших». Окрім того, «республіка – це єдина форма правління, що не перебуває безперервно у стані відкритої або прихованої війни з правами людства».
Голова Верховного суду Джон Маршалл: «Між збалансованою республікою і демократією різниця така ж, як між порядком і хаосом».
Принаймні, на їх власну думку, ці люди не створювали демократію, а захищали суспільство від неї, створивши республіку – країну, в якій невеликим групам людей було надано максимальну місцеву автономію.

^ ПОЗИТИВНІ Й НЕГАТИВНІ ПРАВА

Декларуючи права, слід приділяти увагу тому, які вони – позитивні чи негативні. Приклад негативного права: «Право народу зберігати і носити зброю не повинно порушуватися» або «Повноваження, яких ця Конституція не передає й не забороняє Сполученим Штатам, зберігаються відповідно за Штатами чи за народом».

Приклади позитивних прав: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування» або «Кожен має право на освіту». 

Позитивні права, як правило, більш небезпечні, оскільки вони не визначають механізм надання цих послуг. Історично склалося так, що багато корупційних дій відбувається навколо надання послуг, зазначених як позитивні права.

^ НАЦІОНАЛЬНА ОБОРОНА

Дуже поширена критика політичної децентралізації полягає в заяві про нездатність децентралізованої країни себе захистити.Для спростування варто спитати: захистити від кого? Чи вірить хтось,
що українська армія зможе протистояти російському чи НАТОвському вторгненню? Централізація,
як бачимо, дає протилежний ефект. Загарбник повинен лише досягнути домовленості з невеликою кількістю генералів та взяти під контроль усю структуру, що існує під ними. Натомість озброєне населення – значно сильніший фактор стримування для потенційних загарбників. Це також єдиний ефективний спосіб протистояти ворогам, які організовують складні розвідувальні операції.

Щоб зрозуміти, як озброєне населення може зробити ворожу окупацію цілковито неможливою, потрібно розуміти природу повстання.

Британський офіцер Лоуренс, який боровся з арабським повстанням проти османського панування (1916–1918), описав його, як війну бліх проти собаки.
Повстанці повинні дотримуватись двох правил, якщо хочуть, щоб боротьба була ефективною:

1. Вони ніколи не повинні намагатися втримати територію. Нехай супротивник пересувається на будь-якій території. Робота бойовика полягає не в тому, щоб перешкодити рухові противника вперед,
а в тому, щоб зробити його перебування неможливим.

2. Вирішальним фактором повстання є співчуття громадськості. Місцеве населення завжди співчуває повстанцям, на відміну від загарбників. Повстанці повинні підтримувати це співчуття і прагнути до його розширення в зарубіжних країнах, у тому числі й у країні агресора.

Україна нині перебуває там, де вже часто бувала за своєї історії, – між двома ворожими цивілізаціями. 

Кожен хоче втягнути Україну в сферу свого впливу. Ця історія зазвичай закінчується зрадою. На мою думку, найкраще, що може зробити новий український уряд, – це створити міцну основу для української незалежності, доки тривають переговори з конкуруючими цивілізаціями. Що ще, як не віра в свої сили, є рисою козацької нації? Слава Україні!


Іван Козак,
(анонімний автор)








<< предыдущая страница