asyan.org
добавить свой файл
1 2 3

Без володарів

Порада українським протестувальникам







Цей текст з'явився ще до трагедії на "чорний четвер" 20 лютого. Однак ідеї, які пропонує автор, стали вкрай важливими для українців, що будують своє майбутнє з пам'яттю про Небесну Сотню.

Революція триває.


Написане може виявитись корисним для вас, якщо ваша мета –тривале процвітання і безпека нашої України, зміна обличчя нації, яка нині розірвана між російською та американо-європейською сферами впливу. Врешті-решт, це могло б дати поштовх до цікавої дискусії.

Передусім прошу пробачення за втручання. Немало людей пожертвували багато чим задля цих протестів проти української корупції і хижацького політичного класу. Врешті, вони досягли того, що ще зовсім недавно здавалось неможливим. І мені не хотілося б, щоб висловолені тут міркування

віддавали сумніву повагу, на яку заслуговують протестувальники. Проте, здається мені,що багато 
з них знають, проти чого вони виступають, однак не знають, за що саме.

КОНТЕКСТ

На мій погляд, історія України – це історія переможеної аристократії. Двічі в українській історії: спочатку монголи, а потім більшовики винищували найбільш обдарованих українців: успішних, талановитих лідерів перемагали, вбивали або депортували. Те, що було б потенційно нищівним ударом для будь-якого суспільства, стало свідченням міцності нашого народу. Між цими катастрофами відбувався жахливий, спрямований на асиміляцію українців, тиск із боку Росії та Польщі – накинутий феодалізм та жорсткий спротив йому з боку наших козаків.

Ці воїни зберегли живою українську ідею, і цьому ми завдячуємо саме їм, однак, незважаючи на легендарну впевненість у власних силах та міцність духу, козаки не спромоглися створити досить заможне суспільство, щоб протистояти ворожим сусідам. Аграрної ментальності недостатньо для заможності.

Українці палко бажали повернення своїх давніх князів, і це й досі робить їх вразливими перед різноманітними ошуканцями: президентами, олігархами, посадовцями, депутатами. Занадто довго, занадто багато з нас прагнули, щоб володарі робили для нас те, що ми мали б зробити самі. Чим сильніший володар, тим захищенішими ми почувалися. Це легка дорога до пекла, сповнена обіцянок, що інші люди несуть відповідальність за вашу безпеку і процвітання.

Ми довіряли тиранам захист від наших сусідів, замість того, щоб довірити сусідам захистити нас від тиранів. На жаль, неможливо купити право власності зі знижкою. Шлях до процвітання – важкий та

довгий, і люди самі повинні нести тягар власної безпеки і благополуччя. 

Труднощі лякають, однак нема на то ради. Це – єдиний шлях. Ніхто ще не зміг вижебрати свій шлях до волі. Істинне і міцне право власності треба заслужити і захистити. Ніхто не зробить цього за нас. Як

сказав британський поет Байрон: «Хто хоче бути вільним, має вдарити першим».

Те, що лишається від давнього благородства України, існує тільки в нашій крові і більше ніде. Перший крок до вільного суспільства – це віра у власні можливості.

^ ВЕЛИКА ШАХІВНИЦЯ

На думку багатьох, Україна – це велика шахівниця, де двоє гравців змагаються за розширення свого впливу. Інтереси ж українців мають другорядне значення. Гравцями на великій шахівниці є центральні банки американсько-європейської сфери впливу та російська адміністрація Путіна. Політичну боротьбу в Україні нерідко характеризують як змагання між корумпованими політиками, яких підтримують західні спецслужби (Юлія Тимошенко), та корумпованими політиками, залежними від російських спецслужб (Віктор Янукович).

Українці не мусять обирати одного з двох тиранів. За словами французького письменника доби Ренесансу Мішеля Монтеня: «Людство дуже некомпетентне у зціленні власних хвороб. Воно так не терпить сверблячих виразок, що думає лиш про те, як їх позбутися, за будь-яку ціну… На зло необов’язково

заступає добро, його місце може зайняти інше, ще гірше зло».

Зверніть увагу, що обидва гравці за «великою шахівницею» потребують корумпованих політиків. Якби для цих гравців забажали встановити право власності, то ми б не мали причин для критики. На жаль, все не так. Право власності можна лише здобути.

^ ТРИ ПРАВА

Я не зупинятимусь на питанні, чи має Україна приєднуватися до ЄС, оскільки не знаю відповіді. Однак я хотів би попередити вас про певні небезпеки, яких ви можете не знати, й порадити, як захистити незалежність України.

Кожне з трьох прав, про які йтиметься далі, допоможе значно підвищити добробут українців. Зверніть увагу на те, що жодна з цивілізацій, які сусідять з Україною, не мають цих прав на порядку денному. Потрібно наполягати на цих правах.

1.    Право на місцеву автономію. Дозволити областям, районам і містам вирішувати проблеми і надавати послуги, які сьогодні надаються на державному рівні. Допоки ми не маємо можливості обирати на наших виборах ангелів, місцева автономія залишається єдиним способом дійсно обмежити корупцію. Політики поводитимуться інакше, якщо люди матимуть змогу покинути територію з корумпованою системою управління і перейти туди, де чесні правила.

2.    Право на захист вашого дому, сім’ї та бізнесу. Згадайте нестримне рейдерство в Україні. Подумайте про бандитів, які розкрадають фермерський урожай. Ми маємо довіряти нашим сусідам у справі захисту від криміналу, замість довіряти злочинцям захист від сусідів.

3.    Право на вибір грошей. Дуже сумно, що сьогодні люди зазвичай не розуміють ні природи грошей, ні того, що вони не завжди були справою держави. У Швеції багато різних валют конкурували поміж собою аж до 1906 року. У США в XIX ст. використовували сотні різноманітних приватних валют. Гроші є одним із найбільш важливих і найменш зрозумілих факторів – як у політиці, так і в економіці. Як висловився британський банкір Маєр Амшель Ротшильд: «Дайте мені контроль за грішми нації, і мені

буде все-одно, хто приймає закони». Вільні люди потребують можливості вибирати свої гроші: гривні, євро, долари, срібло, крипто валюту, золото, срібло, сигарети або будь-що інше.

Будь-якого з цих трьох прав достатньо для потужного перетворення суспільства. Будь-яке з них,

належно захищене, навзаєм захистить українське суспільство від поганого впливу як з боку Кремля,
так і з боку центральних банків.

Усі три права вкупі зробили б рішення політичного керівного класу цілком неважливими.

^ ЗАЛЕЖНІСТЬ І ПОНЕВОЛЕННЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Сьогодні банкіри розмірковують, чи буде сформований в Україні новий уряд. Вони також намагаються впевнитися в тому, що новий уряд залишить українців відповідальними за ті гроші, які назичив режим Януковича. Було б розумно відповісти їм: «Ні. Ви безвідповідально позичали гроші настільки корумпованому урядові. Борги режиму Януковича мають зникнути разом із цим режимом. Українці не повинні брати відповідальність за дурне кредитування». Така відповідь неприйнятна для них.

Поневолення в сучасному світі спрацьовує через ілюзію захисту. Тиран, котрий прагне поневолити (неважливо, чи це колишній агент КГБ в Москві, чи головний банкір у Брюсселі), перш за все, має визначити той орган влади в потрібній країні, який надає послугу для людей. Подумайте про знижки на газ чи пенсійну систему.

Такі системи, як правило, корумповані та неефективні з двох причин: через бюрократію та крадіжки
чиновників. Але оскільки системи служать громадськості, то їх розвал загрожує цілому правлячому політичному класу. Тож тиран із Москви чи Брюсселя надає гроші в борг або укладає інші угоди саме
з місцевими політиками.

Такі системи не збанкрутують так, як це може статися з бізнесом. Вони занадто важливі для легітимності місцевого політичного класу, який бере все більше боргів та укладає нові й нові угоди задля того, щоб відвернути колапс органів державного управління. Крок за кроком місцеві політики стають ще
більш залежними від іноземної підтримки і боргів. Ще важливішим для них стає захист їхнього статусу та охорона вкрадених багатств. Так вони стають агентами іноземних сил.

Є багато прикладів цього. Один із найяскравіших: у 2011 році грецький прем’єр-міністр Ґеорґіос Папандреу зробив несподіваний хід і закликав своїх співгромадян проголосувати за те, чи варто Греції
приймати фінансову допомогу від Світового Банку, а чи ефективнішим буде вихід з ЄС. Менш як за три дні його скинули з посади і замінили на Лукаса Пападемоса, колишнього співробітника надзвичайно могутнього банку Goldman Sachs. Позику Греція взяла дуже швидко.

Порада:

1.    Усвідомте, що залежність зростає через те, що правлячий політичний клас захищає власні інтереси і бере позики (відповідальність за які лежить на громадянах), натомість не дозволяє корумпованим та неефективним системам розвалитися.

2.    Довіряйте місцевим системам. Якби управління споживанням газу або пенсійною системою відбувалося на місцевому рівні, їхній крах не викликав би національної кризи, лише кризу області чи міста. Корупція місцевих політиків була б обмеженою, оскільки люди переїжджали б на менш корумповані території.

3.    Довіряйте приватним системам. Бізнес не може заподіяти вам шкоди, пропонуючи щось продати. Ви завжди можете відмовитися від поганих послуг. А коли уряд обкладає вас податками та купує послуги від вашого імені, у вас немає такої можливості. Існує прецедент приватної ситеми соціальної підтримки. Зацікавлені можуть прочитати більше про MUTUAL AID SOCIETIES, які дбали про американців доти, допоки їх замінив урядовий welfare.

Зручно вірити в те, що хтось інший подбає про тебе, однак легкий шлях веде до поневолення націй. На складному шляху місцевих автономій ми мусимо терпіти місцеві невдачі корумпованих систем
в обмін на все більш відповідальне врядування.

Ми співаємо «душу й тіло ми положим за нашу свободу», однак справжня ціна за звільнення може бути набагато нижчою. Потрібно лише відмовитися від державних пенсій і віднайти місцеві самоврядні та приватні рішення.

^ ЄВРОПА І САМОВРЯДУВАННЯ

ПРИРОДА ЄВРОПИ

Уявіть собі світ XV століття. Ви побачите, як безмірні армії Османської імперії захоплюють Константинополь, столицю Візантійської імперії, або дивовижні палаци китайського Забороненого міста в часи розквіту династії Мін. Натомість в Європі в той час можна було побачити лише дрібні розкидані племена, кожне з яких мало свою мову і культуру, час від часу воювало з іншим племенем, і всі вони
перебували у стані, який ми могли б назвати політичною анархією.

Хто б міг подумати, що через декілька століть не османи чи китайці, а ті розрізнені народи почнуть панувати у світі, заселяти інші континенти, визначати 90% світової економічної активності та експортувати цивілізацію до всіх частин світу. Не політичний союз, а саме розрив заклав основи європейського дива та сучасної цивілізації.

Тож якщо українці бажають стати європейцями, вони мають ними бути: створювати невеликі автономні спільноти, децентралізуватися, відновити магдебурзьке право для кожного міста, містечка чи регіону, що готові взяти відповідальність на себе. Магдебурзьке право має й українську історію.
У Києві навіть є відповідний пам’ятник, хоча вже майже ніхто тут не пам’ятає про дух цього права. Політична децентралізація та місцева автономія – це перевірені основи процвітання.

^ ЄС НЕ Є ЄВРОПЕЙСЬКИМ

Європейський Союз – це не Європа. Ним керують колишні комуністи та головні банкіри, котрі прагнуть політичної централізації. Вони небезпідставно вважають місцеві культури та національні суверенітети перешкодами на шляху до політичної централізації, тож активно руйнують ці перешкоди.

«Проблема» національності виникала й раніше. Ленін говорив: «Патріотизм – це одне з найглибших почуттів, що міцно вкоренилося в людських серцях впродовж сотень і тисяч років, відколи існують їхні малі батьківщини. Можна сказати, що він становить одну з найбільших і виняткових труднощів на шляху революції пролетаріату».

Зовсім недавно міністр закордонних справ Великобританії Джек Строу писав: «Ми маємо переосмислити наше ставлення до таких понять, як “незалежність” і “суверенітет”».

Коли ірландські виборці відкинули договір з ЄС, їх змусили голосувати за нього знов і знов, щоразу змінюючи відтінок аромату пропаганди, аж доки, нарешті, договір пройшов.

Пітер Сазерленд зі Світового банку Goldman Sachs і Глобального Форуму з міграції та розвитку порадили ЄС «підірвати» європейські етноси масовою міграцією.

Голова Європейської Ради Герман Ван Ромпей сказав, що «час гомогенної національної держави закінчився». Деякі німецькі соціал-демократи на користь імміграції навмисно розчиняли німецьке населення, зменшуючи «найгірші характеристики нації».



следующая страница >>