asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 17 18
ПРОЕКТ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Н А К А З

м. Київ
___________ № _______

Про затвердження “Основних орієнтирів

виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України “
Відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” (з змінами) та на виконання завдання стосовно поліпшення роботи з патріотичного, правового, екологічного виховання дітей, учнівської та студентської молоді, формування у них моральних цінностей, соціальної активності та громадянської відповідальності, утвердження здорового способу життя, визначеного підпунктом “і” пункту 2 статті 3 Указу Президента України від 30.09.10 № 926 “Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні ” та на виконання п.9 доручення Прем’єр-міністра України М.Я.Азарова від 20.07.11 №34184/2/1-11 до підпункту 10 пункту 2 частини першої протоколу від 08.07.11 №1-1/1433 за результатами засідання Громадської гуманітарної ради під головуванням Президента України В.Ф. Януковича

НАКАЗУЮ:

1.Затвердити “Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України ”, що додаються.

2. Міністру освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій розробити заходи щодо практичного впровадження “Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України ”.

3. Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (Удод О.А.) спільно з Національною Академією педагогічних наук України забезпечити науково-методичний супровід “Основних орієнтирів виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”.

4.Розмістити наказ на офіційному веб-сайті Міністерства www.mon.gov.ua і Інституту інноваційних технологій і змісту освіти www.iitzo.gov.ua.

5.Контроль за виконанням наказу покласти на Жебровського Б.М.,залишаю за собою.

^
Міністра Д.В.Табачник


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національна академія педагогічних наук України

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти

^ ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ

УЧНІВ 1-11 КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ
Програма

Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України

(наказ від 2011 року)

Керівник робочої групи та автор концептуальних засад

директор Інституту проблем виховання НАПН України,

доктор психологічних наук Бех І.Д.

^ Робоча група :

  1. Середницька А.Д. - начальник відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини, заступник керівника робочої групи.

  2. Завалевський Ю.І. - заступник директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

  3. Березіна Н.О. - головний спеціаліст відділу позашкільної освіти, виховної роботи та захисту прав дитини, секретар робочої групи.

  4. Оржехівська В.М. - завідуюча лабораторією превентивної освіти Інституту проблем виховання НАПНУ, доктор педагогічних наук, професор.

  5. Панок В.Г. - директор Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи.

  6. Поступальська Н.Ф.- завідуюча відділом виховної роботи Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, секретар робочої групи.

  7. Чорна К.І. - завідуюча лабораторією морально-етичного виховання Інституту проблем виховання НАПНУ, кандидат педагогічних наук.

  8. Журба К.О. - провідний науковий співробітник лабораторії морально-етичного виховання Інституту проблем виховання НАПН.

  9. Киричок В.А. - провідний спеціаліст лабораторії морально-етичного виховання Інституту проблем виховання НАПНУ.

  10. Петрочко Ж.В. - вчений секретар Інституту проблем виховання НАПНУ, кандидат педагогічних наук.

  11. Кириченко В.І. - науковий співробітник лабораторії превентивної освіти Інституту проблем виховання НАПНУ.

  12. Вербицький В.В. - директор Національного еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, доктор педагогічних наук, професор.

  13. Савченко Н.В. - в.о.директора Українського державного центру туризму та краєзнавства.



І. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ОСНОВНИХ ОРІЄНТИРІВ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-11 КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ
Процес становлення незалежної демократичної України з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованого життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу — не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

У глобальному світовому суспільстві молодь не повинна втрачати свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних надбань. Незалежно від свого етнічного походження та світогляду, учень має дізнатися про духовне коріння української нації, моральні традиції інших народностей, які складають єдиний народ України. Засвоєння основ знань про традиційні духовні, моральні та культурні цінності, про духовну культуру української та інших народностей, які живуть в нашій державі, сприятиме взаємному порозумінню, консолідації українського народу, вихованню поваги до кожного, а також до тих, хто має інші відмінні погляди.

Філософія і методологія освіти виконують важливу роль у справі виховання і формування свідомості молодого покоління. Тому для різнобічного і гармонійного розвитку зростаючої особистості потрібно, щоб освітній процес будувався не тільки на науковому осмисленні дійсності, а й на духовних, моральних і культурних цінностях українського народу і всього людства.

^ Духовно-моральний стан суспільства

Основою сучасного виховного процесу є людина як найвища цінність. Провідною тенденцією виховання стає формування системи ціннісного ставлення особистості до соціального і природного довкілля та самої себе. Набирає сили тенденція гармонійного поєднання інтересів учасників виховного процесу: вихованця, котрий прагне до вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства, зусилля якого спрямовуються на моральний саморозвиток особистості; держави, зацікавленої у тому, щоб діти зростали громадянами-патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце у цивілізованому світі.

Сучасному вихованню має бути повною мірою властива випереджувальна роль у демократичному процесі державотворення, воно має стати засобом відродження національної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей — совісті, патріотизму, людяності, почуття громадянської і власної гідності, творчої ініціативи тощо; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності дітей та молоді; запорукою громадянського миру і злагоди в суспільстві.

Нині значно розвинулись громадянські цінності виховання, освітні заклади стали відкритими для батьків, громадських організацій. Розширюється кількість суб'єктів виховного впливу, узгоджуються їхні дії. Успішно здійснюються всеукраїнські заходи й акції з активізації моральної позиції дітей та учнівської молоді. Поряд з ознаками позитивних змін у вихованні особистості загострилися і певні протиріччя, що спричинило виникнення нових суттєвих проблем.

Стан духовної культури і моралі суспільства, як у світі, так і в Україні, викликає занепокоєння. Корозія усталених духовних цінностей є наслідком прагматизації життя, пропаганди насилля, нехтування правових, моральних, соціальних норм і за своїми масштабами становить глобальну соціальну проблему.

Відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок — "втеча молоді від реальної дійсності" в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.

Духовні чесноти українського народу втрачають свою дієвість. Упродовж останнього десятиріччя зруйновано традиційні для українців цінності, які гармонізують відносини людини з суспільством. Для досягнення матеріального життєвого успіху як головної мети ЗМІ пропагуються аморальні засоби. Це спричиняє загальну кризу моральності.

Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної кількості громадян України. Знецінюється одвічне: любов, сім'я, культурні цінності; гіпертрофується матеріальне та культивуються особисті потреби і задоволення. Зниження рівня суспільної та особистої моралі, раннє статеве життя ведуть до формування особистості, котра не здатна створити міцну сім'ю, народити і виховати дітей. Як наслідок — поглиблюється демографічна криза.

Складні проблеми постали перед інститутом сучасної сім'ї. Діти, які виростають у неблагополучних сім'ях, недостатньо соціально зрілі, агресивні, а тому адекватно не сприймаються однолітками, що утруднює їхній особистісний розвиток.

В цих умовах сучасна психолого-педагогічна наука має виконати надзвичайно важливу місію – визначити стратегію і технологію виховання людини громадянського суспільства та відповідної йому моральної культури особистості, орієнтованої на найдосконаліші соціокультурні стандарти, загальнолюдські та національні цінності.

^ Мета та принципи виховання

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та діяльнісна сфери. Сучасна психолого-педагогічна наука вважає джерелом мотивації вчинків людини, її поведінки систему та ієрархію внутрішніх цінностей. У психічно здорової людини ця система має три рівні: на нижчому рівні — особисті та матеріальні цінності (власні потреби, задоволення); на середньому — культурні цінності (мистецтво, наука, загальнонародні надбання, правопорядок); на вищому — духовні цінності (ідеали, ціннісні настанови, обов'язок перед суспільством). Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкретизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та особистісних цінностей. Послідовне досягнення цих цілей дедалі більше наближає вихователя до мети як ідеального образу вихованої особистості.

^ Основні принципи виховання

Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх народностей, які проживають в Україні.

^ Принцип культуровідповідності. Вихованець і педагог спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.

^ Принцип цілісності. Виховання організовується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інститутами, а також у навчальній та позанавчальній діяльності.

^ Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

^ Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та продуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.

^ Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості. Вихователь зосереджує свою увагу на дитині, бере до уваги її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, задовольняє фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, широкому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює розвиток в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

^ Принцип особистісної орієнтації. Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно. Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості.

^ Принцип превентивності. Держава, соціальні виховні інститути та громадські об’єднання здійснюють профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, допомагають їм виробити імунітет до негативних впливів соціального середовища. При цьому має бути забезпечена система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру з формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин та різному прояву деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

^ Принцип технологізації. Виховний процес передбачає науково обгрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

Вказані принципи складають певну систему. Кожний принцип як важлива складова системи, взаємопов'язаний з іншими, їх гармонійне поєднання є запорукою ефективного виховного процесу.



следующая страница >>