asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5
Міжнародний стандарт фінансової звітності 4 
Страхові контракти


Мета

1 Мета цього МСФЗ полягає в тому, щоб визначити фінансову звітність по відношенню до страхових контрактів суб'єкта господарювання, який надає такі контракти (описаного в цьому МСФЗ як страховик), поки Рада не завершить другий етап проекту з страхових контрактів. Зокрема, цей МСФЗ вимагає:
(а) проведення обмежених вдосконалень до обліку страхових контрактів страховиками.
(б) розкриття інформації, яка визначає та пояснює суми в фінансових звітах страховика, що походять від страхових контрактів, та допомагає користувачам цих фінансових звітів зрозуміти суму, строки та невизначеність майбутніх рухів грошових коштів від страхових контрактів.


Сфера застосування

2 Суб'єкт господарювання повинен застосовувати цей МСФЗ до:
(а) страхових контрактів (включаючи договори перестрахування), які він надає, та договорів перестрахування, які він утримує.
(б) фінансових інструментів з умовою дискреційної участі, які він емітує (див. параграф 35). МСБО 32 Фінансові інструменти: розкриття та подання вимагає розкривати інформацію про фінансові інструменти, включаючи фінансові інструменти, які містять такі умови.


3 Цей МСФЗ не розглядає інші аспекти обліку страховиками, такі як облік фінансових активів, утримуваних страховиками, та фінансових зобов'язань, випущених страховиками (див. МСБО 32 та МСБО 39 Фінансові інструменти: визнання та оцінка), за винятком положень перехідного періоду в параграфі 45.

4 Суб'єкт господарювання не повинен застосовувати цей МСФЗ до:
(а) гарантій якості виробів, випущених безпосередньо виробником, дилером чи роздрібним постачальником (див. МСБО 18 Дохід та МСБО 37 Забезпечення, непередбачені зобов 'язання та непередбачені активи).
(б) активів та зобов'язань працедавців в рамках програм про виплати працівникам (див. МСБО 19 Виплати працівникам та МСФЗ 2 Платіж на основі акцій) та в рамках зобов'язань з пенсійного забезпечення, про які звітують програми з визначеним внеском (див. МСБО 26 Облік та звітність щодо програм пенсійного забезпечення).

(в) контрактних прав чи контрактних зобов'язань, залежних від майбутнього використання чи від права використовувати нефінансову статтю (наприклад, деякі ліцензійні платежі, роялті, умовні орендні платежі та аналогічні статті), а також вбудовану в контракт фінансового лізингу гарантію ліквідаційної вартості, надану орендарем (див. МСБО 17 Оренда, МСБО 18 Дохід та МСБО 38 Нематеріальні активи).
(г) фінансових гарантій, зобов'язання за якими суб'єкт господарювання приймає на себе або зберігає за собою при передачі іншій стороні фінансових активів чи фінансових зобов'язань в межах сфери застосування МСБО 39, незалежно від того, визначені фінансові гарантії як фінансові гарантії, акредитиви чи страхові контракти (див. МСБО 39).
(ґ) умовної компенсації, яка підлягає сплаті чи отриманню в результаті об'єднання бізнесу (див. МСФЗ 3 Об'єднання бізнесу).
(д) договорів прямого страхування, якими володіє суб'єкт господарювання (тобто, договори прямого страхування, за якими суб'єкт господарювання є власником страхового полісу). Проте, цедент повинен застосовувати цей МСФЗ до договорів перестрахування, якими він володіє.

Для спрощення посилання, цей МСФЗ описує суб'єкт господарювання, який емітує страховий контракт, як страховика, незалежно від того, чи розглядається емітент як страховик з юридичної чи наглядової точки зору.

Контракт перестрахування є різновидом страхового контракту. Тому всі посилання на страхові контракти в цьому МСФЗ однаково застосовуються до договорів перестрахування.

Вбудовані похідні інструменти

МСБО 39 вимагає, щоб суб'єкт господарювання відокремлював деякі вбудовані похідні інструменти від основного контракту, оцінював їх за справедливою вартістю та включав зміни в їх справедливій вартості до звіту про прибутки та збитки. МСБО 39 застосовується до похідних інструментів, вбудованих в страховий контракт, за винятком, коли вбудований похідний інструмент сам по собі є страховим контрактом.

Як виняток до вимоги МСБО 39, страховик не зобов'язаний відокремлювати та оцінювати за справедливою вартістю опціон власника страхового полісу про дострокове припинення страхового контракту з отриманням фіксованої суми (або суми на основі фіксованої суми плюс проценти за визначеною ставкою), навіть якщо ціна виконання відрізняється від балансової вартості основного страхового зобов 'язання. В той самий час вимога МСБО 39 застосовується по відношенню до опціону 'пут' чи опціону про дострокове припинення з виплатою готівки, вбудованого в страховий контракт, якщо викупна вартість варіюється у відповідь на зміну фінансової змінної (такої, як вартість власного капіталу чи товарів або індекс) або нефінансової перемінної, неспецифічної для сторони за договором. Крім того, ця вимога також застосовується, якщо можливість виконати опціон 'пут' чи опціон про дострокове припинення з виплатою готівки з'являється у власника страхового полісу в зв'язку зі зміною такої перемінної (наприклад, опціон 'пут' може виконуватися, якщо індекс фондового ринку досягає визначеного рівня).

Параграф 8 однаково застосовується по відношенню до опціонів про дострокове припинення фінансового інструменту з умовою дискреційної участі.

Розділення компонентів депозиту

10 Деякі страхові контракти містять як компонент страхування, так і компонент депозиту. В деяких випадках страховик повинен або має право розділяти такі компоненти:
(а) розділення є обов'язковим, якщо виконуються обидві наступні умови:
(i) страховик може оцінити компонент депозиту (включаючи будь-які вбудовані опціони про дострокове припинення) окремо (тобто, без врахування компоненту страхування).
(ii) облікові політики страховика за інших обставин не вимагають, щоб він визнавав всі зобов'язання та права, що походять від компоненту депозиту.
(б) розділення дозволяється, але не вимагається, якщо страховик може оцінити компонент депозиту окремо, як в п. (a)(i), проте його облікові політики вимагають визнання всіх зобов'язань та прав, які походять від компоненту депозиту, незалежно від бази оцінки таких прав та зобов'язань.
(в) розділення забороняється, якщо страховик не може оцінити компонент депозиту окремо, як в п. (a)(i).

11 Далі наводиться приклад ситуації, коли облікові політики страховика не передбачають обов'язкового визнання страховиком всіх зобов'язань, які походять від компоненту депозиту. Цедент отримує від перестрахувальника компенсацію за збитки, проте за договором цедент зобов'язаний сплатити компенсацію в майбутніх роках. Таке зобов'язання походить від компоненту депозиту. Якщо облікові політики цедента за інших обставин дозволяють йому визнавати компенсацію як дохід без визнання зобов'язань, що виникають, розділення є обов'язковим.

12 Для того, щоб розділити компоненти контракту, страховик повинен:
(a) застосовувати цей МСФЗ до компоненту страхування.
(b) застосовувати МСБО 39 до компоненту депозиту.

^ ВИЗНАННЯ ТА ОЦІНКА

Тимчасове звільнення від вимог деяких інших МСФЗ

13 Параграфи 10-12 МСБО 8 Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки встановлюють критерії, які суб'єкт господарювання повинен використовувати при розробці облікової політики, якщо певна позиція не належить до сфери застосування жодного МСФЗ. Проте, цей МСФЗ звільняє страховика від необхідності застосовувати ці критерії до його облікових політик стосовно:
(а) страхових контрактів, які він емітує (включаючи відповідні аквизиційні витрати та супутні нематеріальні активи, наприклад, такі, що описуються в параграфах 31 та 32); та
(б) договорів перестрахування, якими він володіє.

14 Незважаючи на це, цей МСФЗ не звільняє страховика від необхідності застосовувати деякі критерії в параграфах 10-12 МСБО 8. Зокрема, страховик:
(a) не повинен визнавати будь-які забезпечення ймовірних майбутніх претензій як зобов'язання, якщо такі претензії походять від страхових контрактів, які не існують на звітну дату (такі як забезпечення на випадок катастроф та з метою вирівнювання виплат).
(б) повинен проводити перевірку адекватності зобов'язань, описану в параграфах 15- 19.
(в) повинен вилучити страхове зобов'язання (або частину страхового зобов'язання) зі свого балансу якщо, і тільки якщо воно припиняється—тобто, коли передбачене контрактом зобов'язання виконується, скасовується або закінчується термін його дії.
(г) не повинен проводити взаємозалік:
(i) активи перестрахування проти відповідних страхових зобов'язань; чи
(ii) доходи або витрати за договорами перестрахування проти витрат або доходів за відповідними страховими контрактами.

(ґ) повинен слідкувати за тим, чи не зменшилась корисність його активів перестрахування (див. параграф 20).

Перевірка адекватності зобов'язань

15 Страховик повинен на кожну звітну дату оцінювати адекватність своїх страхових зобов'язань, використовуючи для цього поточні оцінки майбутніх рухів грошових коштів за страховими контрактами. Якщо ця оцінка показує, що балансова вартість його страхових зобов'язань (за вирахуванням відповідних відстрочених аквизиційних витрат та відповідних нематеріальних активів, як ті, що описуються в параграфах 31 та 32) є неадекватною в контексті розрахункових показників майбутніх рухів грошових коштів, нестачу необхідно повністю визнавати у звіті про прибутки та збитки

16 Якщо страховик застосовує перевірку адекватності зобов'язань, яка відповідає встановленим мінімальним критеріям, цей МСФЗ не висуває жодних додаткових вимог. Мінімальні вимоги є наступними:
(а) Перевірка враховує поточні оцінки всіх контрактних рухів грошових коштів, та пов'язаних з ними рухів грошових коштів, таких як витрати з врегулювання претензій, а також рухів грошових коштів від вбудованих опціонів та гарантій.
(б) Якщо перевірка вказує на неадекватність зобов'язань, нестача повністю визнається в звіті про прибутки та збитки.

17 Якщо облікові політики страховика не вимагають проведення перевірки адекватності зобов'язань, що відповідає мінімальним вимогам в параграфі 16, страховик повинен:
(a) визначити балансову вартість всіх відповідних страхових зобов'язань1 мінус балансова вартість:
(i) будь-яких відповідних відстрочених аквизиційних витрат; та
(ii) будь-яких відповідних нематеріальних активів, наприклад, таких, що були придбані в результаті об'єднання бізнесу чи передачі портфелю (див. параграфи 31 та 32). Проте, відповідні активи перестрахування не враховуються, оскільки страховик обліковує їх окремо (див. параграф 20).
(б) визначити, чи сума, описана в п. (a) є меншою за балансову вартість, яку вимагав би МСБО 37 Забезпечення, непередбачені зобов 'язання та непередбачені активи, якби відповідні страхові зобов'язання належали до сфери його застосування. Якщо згадана сума є меншою, страховик повинен повністю визнавати різницю у звіті про прибутки та збитки та зменшувати балансову вартість відповідних відстрочених аквизиційних витрат чи відповідних нематеріальних активів або збільшувати балансову вартість відповідних страхових зобов'язань. 

18 Якщо перевірка адекватності зобов'язань страховика відповідає мінімальним вимогам параграфа 16, перевірка застосовується на тому рівні агрегації, що його встановлює перевірка. Якщо перевірка адекватності зобов'язань не відповідає мінімальним вимогам, порівняння, описане в параграфі 17, здійснюється на рівні портфелю договорів, які, в цілому, наражаються на схожі ризики та управляються разом як єдиний портфель.

19 Сума, описана в параграфі 17(б) (тобто, результат застосування МСБО 37), повинна відображати майбутню інвестиційну маржу (див. параграфи 27-29) якщо, і тільки якщо сума, описана в параграфі 17(a), також відображає цю маржу.

^ Зменшення корисності активів перестрахування

20 Якщо корисність активу перестрахування цедента зменшилась, цедент повинен відповідним чином зменшити його балансову вартість та визнавати такий збиток від зменшення корисності у звіті про прибутки та збитки. Корисність активу перестрахування зменшується, якщо, і тільки якщо:
(а) існує об'єктивне свідчення того, що внаслідок події, яка відбулася після первісного визнання активу перестрахування, цедент може не отримати всі суми, які повинні йому сплачуватися у відповідності до умов контракту; та 
(б) вплив такої події на суми, які отримає цедент від перестрахувальника, можна достовірно оцінити.

^ Зміни в облікових політиках

21 Параграфи 22-30 застосовуються як до змін, проведених страховиком, який вже використовує МСФЗ, так і до змін, здійснених страховиком, який застосовує МСФЗ вперше.

22 Страховик може змінити свої облікові політики по відношенню до страхових контрактів, якщо, і тільки якщо зміна робить фінансові звіти більш доречними для потреб користувачів у прийнятті економічних рішень, але не менш достовірними, або більш достовірними, але не менш доречними для таких потреб. Страховик приймає рішення щодо доречності та достовірності, керуючись критеріями МСБО 8.

23 Щоб обґрунтувати зміни в своїх облікових політиках, страховик повинен довести, що результатом таких змін стане більш повна відповідність фінансових звітів критеріям в МСБО 8, хоча при цьому зміна не обов'язково повинна забезпечувати повну відповідність цим критеріям. Далі обговорюються наступні конкретні питання:
(a) поточні ринкові ставки (параграф 24);
(б) подальше застосування існуючих методів (параграф 25);
(в) обачність (параграф 26);
(г) майбутня інвестиційна маржа (параграф 27-29); та
(ґ) тіньовий облік (параграф 30).



следующая страница >>