asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5


Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 36
Зменшення корисності активів


Мета

1.Мета цього Стандарту - визначити процедури, які суб'єкт господарювання застосовує для забезпечення обліку своїх активів за сумою, яка є більшою від суми їх очікуваного відшкодування. Актив обліковують за сумою більшою, ніж сума його очікуваного відшкодування, якщо його балансова вартість перевищує суму, що підлягає відшкодуванню внаслідок використання або продажу активу. Якщо це відбувається, актив визначають як актив, корисність якого зменшилася, і в цьому випадку Стандарт вимагає, щоб суб'єкт господарювання визнавав збиток від зменшення корисності. Стандарт визначає, коли суб'єктові господарювання належить сторнувати збиток від зменшення корисності і як розкривати інформацію про активи, корисність яких зменшилася.

Сфера застосування

2.Цей Стандарт слід застосовувати для обліку зменшення корисності всіх активів за винятком:

а) запасів (див. МСБО 2 "Запаси ");

б) активів, які виникають від будівельних контрактів (див. МСБО 11 "Будівельні контракти ");

в) відстрочених податкових активів (див. МСБО 12 "Податки на прибуток");

г) активів, які виникають від виплат працівникам (див. МСБО 19 "Виплати працівникам ");

ґ) фінансових активів, на які поширюється сфера застосування МСБО 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка";

д) інвестиційної нерухомості, яку оцінюють за справедливою вартістю (див. МСБО 40 "Інвестиційна нерухомість");

е) біологічних активів, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю, які оцінюються за справедливою вартістю за вирахуванням (визначених згідно з оцінкою) витрат на доставку до місця продажу (див. МСБО 41 "Сільське господарство");

є) відстрочених аквизиційних витрат і нематеріальних активів, які виникають у результаті визначених контрактом прав страховика відповідно до страхових контрактів у межах сфери застосування МСФЗ 4 "Страхові контракти";

ж) непоточних активів (або ліквідаційних груп), класифікованих як такі, що утримуються для продажу, відповідно до МСФЗ 5 "Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність".

3.Цей Стандарт не застосовують до запасів, активів, які виникають від будівельних контрактів, відстрочених податкових активів, активів, які виникають унаслідок виплат працівникам, та активів, класифікованих як такі, що утримуються для продажу (або ж включені в групу для вибуття, класифіковану як така, що утримується для продажу), оскільки чинні стандарти, застосовувані до таких активів, уже містять конкретні вимоги для визнання та оцінки цих активів.

4.Положення цього Стандарту застосовують до фінансових активів, класифікованих як:

а) дочірні підприємства згідно з визначенням МСБО 27 "Консолідовані та окремі фінансові звіти";

б) асоційовані підприємства згідно з визначенням МСБО 28 "Інвестиції в асоційовані підприємства ";

в) спільні підприємства згідно з визначенням МСБО 31 "Частки у спільних підприємствах".

Для відображення в обліку зменшення корисності інших фінансових активів слід застосовувати положення МСБО 39.

5.Цей стандарт не поширюється на фінансові активи, що належать до сфери застосування МСБО 39, на інвестиційну нерухомість, яку оцінюють за справедливою вартістю згідно з МСБО 40, і на біологічні активи, пов'язані з сільськогосподарською діяльністю, які оцінюють за справедливою вартістю за вирахуванням (визначених згідно з оцінкою) витрат на доставку до місця продажу відповідно до МСБО 41. Однак положення цього Стандарту слід застосовувати до активів, які відображаються в обліку за сумою переоцінки (тобто за справедливою вартістю) відповідно до положень інших стандартів, таких як модель переоцінки, наведена в МСБО 16 "Основні засоби". Визначення того, чи може зменшитися корисність уже переоціненого активу, залежить від основи, яка використовується для визначення справедливої вартості:

a) якщо справедлива вартість активу є його ринковою вартістю, тоді єдиною різницею між справедливою вартістю активу та його справедливою вартістю за вирахуванням витрат на продаж є прямі припустимі витрати на ліквідацію цього активу:

i) якщо витрати на ліквідацію настільки незначні, що їх не беруть до уваги, то сума очікуваного відшкодування переоціненого активу обов'язково є близькою до переоціненої суми (справедливої вартості) або більшою від неї. У цьому випадку після застосування вимог до переоцінки малоймовірно, що корисність переоціненого активу зменшилася, а тому немає потреби оцінювати суму очікуваного відшкодування;

ii) якщо витрати на ліквідацію значні і їх беруть до уваги, то справедлива вартість за вирахуванням витрат на продаж переоціненого активу обов'язково є меншою від його справедливої вартості. Отже, корисність переоціненого активу зменшуватиметься, якщо його вартість при використанні є меншою, ніж його переоцінена сума (справедлива вартість). У цьому випадку після застосування вимог до переоцінки суб'єкт господарювання застосовує цей Стандарт для визначення можливості зменшення корисності активу;

б) якщо справедливу вартість активу визначено не на основі його ринкової вартості, тоді переоцінена сума (справедлива вартість) може бути більшою або меншою, ніж сума його очікуваного відшкодування. Отже, після застосування вимог до переоцінки суб'єкт господарювання застосовує цей Стандарт для визначення можливості зменшення корисності активу.

Визначення

6. Терміни, використовувані в цьому Стандарті, мають такі значення: ^ Активний ринок -ринок, на якому існують такі умови:

а) об'єкти, що їх продають і купують у межах ринку, є однорідними;

б) як правило, можна в будь-який час знайти зацікавлених покупців і продавців;

в) інформація про ціни загальнодоступна.

Амортизація - систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації*.

^ Балансова вартість — сума, за якою актив визнають після вирахування будь-якої суми накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення його корисності

^ Вартість при використанні - теперішня вартість оцінених майбутніх грошових потоків, які, за очікуванням, виникнуть від безперервного використання активу та його ліквідації наприкінці строку його корисної експлуатації.

^ Витрати на вибуття — припустимі витрати, які можна прямо віднести до вибуття активу, за винятком фінансових витрат і витрат на податки на прибуток.

Дата угоди (при об'єднанні бізнесу) — дата досягнення домовленості по суті між сторонами, що об'єднуються, та (в разі зареєстрованих на біржі суб'єктів господарювання) офіційного оголошення про це. У разі недружнього поглинання, найбільш ранньою датою, на яку досягнуто домовленості по суті між сторонами, що об'єднуються, є дата, на яку достатня кількість власників об'єкта придбання погодилася прийняти пропозицію покупця стосовно отримання контролю за об'єктом придбання.

^ Збиток від зменшення корисності — сума, на яку балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування.

Корпоративні активи - активи (за винятком гудвілу), які сприяють майбутнім грошовим потокам як від досліджуваної одиниці, яка генерує грошові кошти, так і від інших одиниць, які генерують грошові кошти.

^ Одиниця, яка генерує грошові кошти — найменша група активів, яку можна ідентифікувати і яка генерує надходження грошових коштів, що здебільшого не залежать від надходжень грошових коштів від інших активів або груп активів.

^ Справедлива вартість мінус витрати на продаж — сума, яку можна отримати від продажу активу або одиниці, яка генерує грошові кошти, в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, мінус витрати на продаж.

^ Строк корисної експлуатації — це:

а) період, протягом якого очікується, що актив буде придатний для використання суб'єктом господарювання,

або

б) кількість одиниць виробленої продукції чи подібних одиниць, що їх суб'єкт господарювання очікує отримати від активу.

^ Сума очікуваного відшкодування — більша з двох оцінок активу (або одиниці, яка генерує грошові кошти): справедливої вартості мінус витрати на продаж та його вартості використання.

^ Сума, що амортизується - собівартість активу або інша сума, що замінює собівартість (у фінансових звітах), за вирахуванням його ліквідаційної вартості.

Ідентифікація активу, корисність якого може зменшитися

7.У параграфах 8-14 зазначено, коли слід визначати суму очікуваного відшкодування. У цих вимогах використано термін "актив", але вони однаковою мірою поширюються і на окремий актив, і на одиницю, яка генерує грошові кошти. Подальший виклад цього Стандарту структурований так:

а) параграфи 18-57 визначають вимоги для оцінки суми очікуваного відшкодування. У цих вимогах використано термін "актив", але вони однаковою мірою поширюються і на окремий актив, і на одиницю, яка генерує грошові кошти;

б) параграфи 58-108 визначають вимоги для визнання та оцінки збитків від зменшення корисності. Визнання та оцінка збитків від зменшення корисності за окремим активом, який не являє собою гудвіл, розглядаються в параграфах 58-64. Параграфи 65-108 висвітлюють вимоги щодо визнання та оцінки збитків від зменшення корисності для одиниць, що генерують грошові кошти, і для гудвілу;

в) параграфи 109-116 визначають вимоги щодо сторнування збитків від зменшення корисності, визнаних у попередніх періодах за активом або за одиницею, що генерує грошові кошти. У цих вимогах теж використано термін "актив", але вони однаковою мірою поширюються і на окремий актив, і на одиницю, яка генерує грошові кошти. Додаткові вимоги щодо окремого активу визначені в параграфах 117-121, щодо одиниці, що генерує грошові кошти - у параграфах 122 та 123, а для гудвілу – в параграфах 124 і 125;

г) параграфи 126-133 визначають інформацію, що її треба розкривати, яка стосується збитків від зменшення корисності, їх сторнування для активів і для одиниць, які генерують грошові кошти. Параграфи 134-137 визначають додаткові вимоги щодо розкриття інформації для одиниць, які генерують грошові кошти і на які (задля перевірки збитку від зменшення корисності) був розподілений гудвіл або нематеріальний актив з невизначеним строком корисної експлуатації.

8.Корисність активу зменшується, коли балансова вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування. У параграфах 12-14 наведено деякі ознаки можливості збитку від зменшення корисності. За наявності якоїсь із цих ознак суб'єкт господарювання повинен формально оцінити суми очікуваного відшкодування. За винятком вимог параграфа 10, цей Стандарт не вимагає від суб'єкта господарювання формальної оцінки суми очікуваного відшкодування, якщо ознак потенційного збитку від зменшення корисності немає.

9.^ На кожну звітну дату суб'єктові господарювання слід оцінювати, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Якщо якась така ознака є, суб'єктові господарювання слід оцінити суму очікуваного відшкодування такого активу.

10.Незалежно від наявності якихось ознак того, що корисність активу можезменшитися, суб'єктові господарювання також слід:

а) щорічно перевіряти зменшення корисності нематеріального активу з невизначеним строком корисної експлуатації або нематеріального активу, ще не придатного для використання, порівнюючи його балансову вартість із сумою його очікуваного відшкодування. Таку перевірку зменшення корисності можна здійснювати будь-коли протягом річного періоду за умови, що вона щорічно проводитиметься в той самий час. Перевірка зменшення корисності різних нематеріальних активів може здійснюватися в різний час. Однак, якщо певний нематеріальний актив був первісно визнаний протягом поточного річного періоду, то перевірку такого нематеріального активу на зменшення його корисності слід здійснити до завершення поточного річного періоду;

б) щорічно перевіряти зменшення корисності гудвілу, придбаного в результаті об'єднання бізнесу, відповідно до положень, наведених у параграфах 80-99.

11.Здатність нематеріального активу генерувати майбутні економічні вигоди, достатні для відшкодування його балансової вартості, як правило, важче піддається визначенню перед тим, як цей актив стає придатним для використання, аніж після того, як він став придатним для використання. Отже, цей Стандарт вимагає від суб'єкта господарювання перевіряти (щонайменше щорічно) зменшення корисності балансової вартості нематеріального активу, який ще не придатний використання.

12.^ Оцінюючи наявність певних ознак того, що корисність активу можезменшитися, суб'єкт господарювання має брати до уваги як мінімум такі показникизовнішніх (а)-г)) та внутрішніх (ґ)-е)) джерел інформації:

^ Зовнішні джерела інформації

а) протягом періоду ринкова вартість активу зменшилася значно більше, ніж могла б зменшитися, за очікуванням, унаслідок плину часу або звичайного використання;

б) протягом періоду відбулися значні зміни з негативним впливом на суб'єкт господарювання або вони відбудуться найближчим часом у технологічному, ринковому, економічному або правовому оточенні, в якому діє суб'єкт господарювання, чи на ринку, для якого призначений актив;

в) ринкові ставки відсотка або інші ринкові ставки доходу від інвестицій збільшилися протягом періоду, і це збільшення, можливо, вплине на ставку дисконту, застосовану при обчисленні вартості активу при використанні, і суттєво зменшить суму очікуваного відшкодування активу;

г) балансова вартість чистих активів суб'єкта господарювання, що
звітує, є більшою, ніж його ринкова капіталізація.

^ Внутрішні джерела інформації

ґ) є свідчення застаріння або фізичного пошкодження активу;

д) протягом періоду відбулися суттєві зміни, які негативно впливають на суб'єкт господарювання (або очікується, що вони відбудуться в близькому майбутньому) такою мірою чи таким способом, якими використовують актив або, за очікуванням, використовуватимуть. Ці зміни включають плани припинити використання активу, припинити або реструктуризувати господарську одиницю, до якої належить цей актив, продати його раніше від попередньо очікуваної дати і повторно оцінити строк корисної служби цього активу, цього разу як визначений ;

е) наявні свідчення з даних внутрішньої звітності, які вказують, що економічна ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувана.



следующая страница >>