asyan.org
добавить свой файл
1
Мета: зміцнювати й поглиблювати найцінніші громадянські якості

вихованців, формувати їх активну життєву позицію; спрямовувати

процес самовиховання особистості патріота-українця; формувати моральні цінності людини, серед яких такі поняття, як сенс життя, щастя – головні на життєвому шляху молоді. Виховувати доброту, чесність, порядність.

Найщасливіша людина та, що дає щастя найбільшій кількості

людей.

Дені Дідро.

Немає нічого вищого і прекрасного, ніж давати щастя багатьом

людям.

Людвіг Ван Бетховен.

Дорогі мої юні друзі! Ви, напевне, пам’ятаєте, а хто забув, то при -

гадає поетичні рядки Івана Франка, сповнені житейської мудрості.

Хто в першій чвертині життя знання не здобув,

А в другій чвертині життя добра не здобув,

А в третій чвертині життя хто чесним не був,

Той скаже в четвертій: «Бодай би я в світі й не був».

Життя швидкоплинне. Нещодавно ви робили перші кроки по землі, й усе для вас було новим та невпізнаним: від землі з рослинним, тваринним і людським світом до небес із усім видимим і невидимим.

Рік за роком училися читати книгу життя, пізнавати світ природи

й суспільства. І ось, якщо брати до уваги середній вік людини, добігає до кінця ваша «перша чвертина життя», головним надбанням якої мають бути знання. Чи багато ви їх надбали? Чи вистачить їх на все життя? Звичайно, ні. Бо скільки б не жила людина, стільки й учиться. (Певно декому згадалося народне прислів’я, що закінчується словами: «і дурним помирає».) Та все ж основи знань людини здобуває в дитинстві й юності. Ви навчаєтесь в останньому класі загальноосвітньої школи, тобто завершуєте повну загальну середню школу й незабаром отримаєте документ, який засвідчить це, - атестат. Нікому з вас небайдуже, які оцінки за знання й уміння будуть у вкладці до вашого атестата.

Але ще більш важливо, з якою освіченістю ви починаєте «другу

чвертину життя». Ми з вами вже не раз міркували на цю тему й

розуміємо різницю в значенні поняття «освіта» (формальна) і

«освіченість» (реальна).

Японські вчені провели серію експериментів і дійшли висновків,що особи, які займаються розумовою працею, і в 60 років мислять так само свіжо, як і тридцятилітні. Мозок же людей 30 – 40 – річних, які не поповнюють знань, різко зменшується в об’ємі. Рання старість, на думку японців, - це лінощі. Отже, зробіть висновок для себе.

Знову звернемось до слів І. Франка, за якими «у другій чвертині життя» пора здобувати добро. Але поняття добра теж не однозначне і не у всіх однакове.

  1. добро – майно, статки;

  2. добро – вчинки.

Хто дбає про перше, нехтуючи другим, може стати заможним, але ніколи не буде щасливим. Звичайно людина повинна дбати про власний добробут, має забезпечити себе і свою сім’ю. Це її обов’язок, так і повинно бути. Але має бути розумна межа особистих бажань. Справжня людина знаходить щастя в улюбленій праці для загального добра.

Ми підійшли до ще однієї важливої проблеми, яку належить вирішити кожному для себе: серед розмаїття видів людської діяльності знайти ту, яка стане для вас улюбленою. Щоб ваша праця була не лише корисною, а й приємною для вас, щоб у ній якнайкраще розкрилися ваші можливості, розквітнув талант (а він є у кожного!), щоб вас радувало усвідомлення власної значимості в суспільстві, щоб вас зігрівала людська шана і вдячність.

В чому суть мого життя? Для чого я живу? Ці питання тривожать юнаків та дівчат у 16 – 18 років, бо вони тісно пов’язані з вибором життєвого шляху. Що ви вкладаєте в поняття «жити красиво»?

Жити красиво – це, перш за все, бути людиною у великому і малому. Щоб здійснити свою мрію, людина повинна прикласти багато зусиль, особливо зараз, коли кожний «сам за себе». Але треба бути чесним у досягненні мети, у ставленні до оточуючих і поводитись так, як ти хотів би, щоб вони ставились до тебе. Працьовита, чесна, добра людина – вже щаслива.

Лікуймо наші зболені серця,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несімо правди непогасний стяг –

І кривда в нашу долю не поцілить.

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдімо лиш цілющі…

Мов подорожником торкнімося до них

Й добром розквітнуть, просвітліють душі.

Скропімо серце щире, не черстве

Людського милосердя еліксиром,

Воно, хоч кволе, знову оживе,

У справедливість й людяність повірить.

Кожен народ, кожна людина має якісь свої святині. Велика святиня кожної людини – це перш за все – пошана до батьків. Мати і батько – найрідніші і найближчі вам люди. Вони дали вам життя, вчать вас людяності, доброті, милосердю, вкладають у ваші уста добрі слова.

Мій отчий дім, де всі стежки мої

Веселками ясними перевиті,

Де у садах співають солов’ї,

Де шлях в світи проліг в високім житі,

Мій отчий дім, ти дав мені усе,

Моя маленька, біла рідна хата,

Ввійшла у серце співом голосним,

І співом, тим, який дарує мати.

Мій отчий дім, не перебудь в мені

Пристанищем дитинства тимчасовим,

Даруй мені легенди і пісні.

І мамине, і батька рідне слово.

Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждань. Все, що тобі дають батько і мати – це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для матері і батька – твоє щастя, твоє життя, працьовитість. По справжньому любити їх – означає приносити в дім мир і спокій.

Уже не один рік ви займаєтесь самовихованням. Самовиховання – це не стихійний процес, а напружена робота розуму і серця, цілеспрямована діяльність. І кожен, хто займається цим свідомо, безумовно, прагне до свого ідеалу.

«Без мрії не можна жити», - співаємо в пісні. Свята правда. Але люди поділяються на безплідних мрійників і тих, хто робить усе,

що може, щоб мрія стала дійсністю. Можна все життя мріяти про принца й залишитися попелюшкою, а можна зробити все, щоб з

попелюшки перетворитись у принцесу і стати гідною свого принца.

Це звичайно, в образному значенні. Самовиховання – це творення особистості відповідно до ідеалу. Ідеал людини – це непросто сукупність певних рис, це неабстрактний образ. Це найчастіше

людина чи люди, наділенні рисами, гідних вашого захоплення.

Скажімо, юнак захоплюється особистістю абсолютного чемпіона

світу В.Кличка і хоче стати таким самим. То цей юнак повинен

усвідомити, що Кличко – непросто сильна людина високого зросту.

Є немало духовних карликів при високому зрості й фізичній силі.

Щоб стати справжнім борцем, юнак мусить мобілізувати всі сили, займатися фізкультурою і спортом, вести здоровий спосіб життя, гартувати свою волю до перемоги.

Нещодавно ведуча телепрограми «Без табу» О.Герасим’юк запросила на передачу підлітка Романа з прикарпатського міста

Коломиї. Приємно було слухати його відповіді на запитання ведучої. У них відчувалась ерудиція, висока культура мовлення, ясність мети. Щоб стати учасником і переможцем у телешоу «Найрозумніший», учень самотужки вивчив російську мову, опрацював чимало літератури енциклопедичного змісту. Хлопець не лише мріє, а й готується стати високоосвіченим спеціалістом, досягти вершин успіху і принести користь своїй державі. Слухаєш такого юнака і мимоволі думаєш: ось вона, наша майбутня національна еліта.

Проте як сумно стає, коли спостерігаючи за молоддю, яка марно витрачає дорогий час і повільно вбиває свій ще молодий і незміцнілий організм нікотином , алкоголем чи наркотиками, а дуже отруює спогляданням та слуханням сумнівної вартості аморальної чужої продукції, яка поширюється продажними засобами масової інформації.

Якби вас раптом звинуватили у відсутності патріотизму, ви б

напевно, образилися. Кожен вважає себе патріотом своєї Батьківщини. Тому запам’ятайте: не може бути патріотизму без розвиненого почуття національної честі й гідності. Хочеться вірити, що кожен і кожна з вас своєю працею, своїми вчинками, великими чи маленькими, примножить добру славу України, ніколи не дозволить ганьбити і сам не зганьбить національної честі українця.

Хочеться згадати слова Платона: «З розумом і освіта, і виховання приносять користь, а без розуму – шкоду». Було б ідеально, якби кожен юнак чи дівчина на час завершення загальної освіти уже визначились, тобто усвідомили свої покликання й узгодили їх з можливостями, зробили життєвий вибір, мета якого – максимальне самовдосконалення й творення добра, обрали майбутній фах, який дасть змогу все це реалізувати.

Але часто буває інакше, бо все залежить від обставин, від матеріальних можливостей батьків та їх поглядів на життя, адже частина батьків готова заплатити гроші, і чималі, аби влаштувати своїх дітей у престижні, на їхню думку, вищі навчальні заклади. І при цьому не завжди враховуються здібності й нахили сина чи дочки. Звичайно, батьки не вороги своїй дитині. Може, вони й не відають, до чого їх дитина має хист, а радше всього недооцінюють його. Саме тому ми й проводимо цю бесіду нині, на початку випускного навчального року. Протягом десяти років ми орієнтували вас на самовиховання й формування особистості. Тож коли ви стали особистістю, не дайте обставинам зламати вас. Знаходьте у собі сили й мужність відстоювати власні погляди. Здобувайте знання, а здобувши, застосовуйте їх для добра. Щоб робити це якнайуспішніше, знайдіть у житті саме своє місце, яке б відповідало вашим природним здібностям та покликанням – і будьте щасливими в добротворенні.

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе,

Плекаймо крізь роки троянди ніжні й жито,

Тримаймо у серцях, як серце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік святився небокрай,

Щоби беріз пісні лунали до нестями

І повнився добром наш дім і рідний край.