asyan.org
добавить свой файл
1

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

Лекція 1: Аудит, його зміст і класифікація

1. Економічна суть та об’єктивна необхідність аудиту в умовах ринку.

2. Класифікація аудиту.

3. Завдання аудиту.
1.

Аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою встановлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам закону України, положень стандартів бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно з вимогами користувачів.

Об'єкт аудиту – річна фінансова звітність у складі: баланс (ф. №1), звіт про фінансові результати (ф. №2), звіт про рух грошових коштів (ф. №3), звіт про власний капітал (ф. №4), примітки до річної фінансової звітності (ф. №5), інформація за (ф. №6).

Суб´єкт аудитунезалежний аудитор, який може працювати одноособово або у складі аудиторської фірми.

Предмет аудиту – факти, які відображені у фінансовій звітності.

Підсумковий документ аудиту – аудиторський висновок, у якому аудитор висловлює свою думку про достовірність показників фінансової звітності.

Аудиторський висновок певні суб’єкти господарювання оприлюднюють у комплекті із річною звітністю.

Підприємство має право вільного вибору аудитора з метою проведення аудиторської перевірки і повинно оплатити аудитору дану послугу.

Офіційною датою аудиту у світі вважається 1824 рік, батьківщиною – Великобританію. В цей рік була вперше зареєстрована професійна організація аудиторів (andio - той, що слухає).

В Україні офіційною датою виникнення аудиту є 1993 рік. Вперше прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність».

2.

Аудит класифікують за наступними ознаками:

  1. за обов’язковістю здійснення:

- обов’язковий;

- ініціативний.

Перелік суб'єктів обов’язкового аудиту визначається Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. в редакції змін від 14.09.2006 р.

Аудит є обов'язковим:

1 – для підтвердження достовірності і повноти річної фінансової звітності ВАТ, підприємств, емітентів облігацій, професійних учасників ринку цінних паперів, фінансових установ, суб’єктів господарювання, звітність яких оприлюднюється, за винятком установ і організацій, які утримуються за рахунок держбюджету;

2 - для перевірки фінансового стану засновників банків, підприємств з іноземними інвестиціями, ВАТ, страхових і холдингових компаній, інститутів спільного інвестування, довірчих товариств та емітентів цінних паперів при отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

2) за періодичністю здійснення:

- періодичний (1 раз на 1 рік, 1 раз на 3 роки);

- неперіодичний.

3) за тривалістю співпраці клієнта та аудитора:

- первинний аудит (вперше здійснює перевірку);

- повторювальний.

4) залежно від засновників аудиту:

- аудит банківських і фінансових установ;

- аудит страхових і холдингових компаній;

- аудит інститутів інвестування;

- загальний аудит.

5) за секторами економіки, до яких належить клієнт:

- аудит приватного сектору;

- аудит державного сектору.

Державний фінансовий аудит – різновид державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державного майна, інших активів держави, правильності ведення обліку і достовірності фінансової звітності.

Державний фінансовий аудит здійснює Рахункова палата і Кабінет Міністрів України.

3.

Метою аудиту є висловлювання думки аудитором про достовірні звітності. Фінансова звітність містить у собі твердження керівництва, які стосуються активів, зобов’язань, господарських операцій і подій.

Завдання аудиту полягають у одержаннях аудиторських доказів щодо відповідності звітності (тверджень керівництва) наступним критеріям достовірності:

1) підтвердження наявності активів, зобов’язань, доходів і витрат на конкретний графік;

2) підтвердження прав і обов’язків, тобто актив чи пасив належить підприємству на певну дату;

3) підтвердження факту події, тобто наявності первинних документів, що підтверджують факт здійснення операції;

4) отримання доказів щодо повноти обліку усіх без винятку операцій;

5) підтвердження правильності оцінки активів, зобов’язань, доходів і витрат;

6) перевірка правильності представлення і розкриття інформації у фінансовій звітності.

Лекція 2: Принципи аудиту

1. Загальні принципи аудиторської перевірки

2. Принцип незалежності в професійній діяльності аудиторів.
1.

Принципи аудиту поділяються на:

  1. принцип етики аудитора:

- незалежності (етична; економічна; правова);

- компетентності;

- конфіденційності;

- об’єктивності;

- чесності.

2) технічні принципи аудитора.

Принцип незалежності контекстів аудиторської діяльності означає надання думки про фінансову звітність з неупередженої точки зору без будь-якого впливу, що може ставити під загрозу професійні судження.

Принцип компетентності означає досвід, знання, професійну майстерність, професійну поведінку аудитора. Він забезпечується на 2 рівнях:

- 1 – досягнення професійної компетентності та її підтвердження;

- 2 – підтримування і вдосконалення професійної майстерності.

Підтвердження компетентності аудитора є наявність сертифіката.
Сертифікат аудитора

Сертифікат аудитора банків Сертифікат аудитора

(тільки в банківських установах + НБУ) (крім банків)

АПУ

- вища освіта (економічна або юридична) не нижча рівня спеціаліста, магістра;

- стаж роботи 3 роки поспіль на посадах бухгалтер, економіст, юрист, фінансист, ревізор, помічник аудитора;

- іспит АПУ (тести, задача);

- дія сертифікату 5 років.
Щороку аудитори повинні проходити навчання за спеціальними програмами та отримувати свідоцтво про постійне обов’язкове щорічне удосконалення знань.

Принцип конфіденційності означає не розголошення інформації про справи клієнта. Документи, передані аудитору в ході аудиту не підлягають розголошенню або вилученню без згоди замовника. Це зобов’язання продовжується і після завершення договірних відносин між аудитором і клієнтом.

Принципи етики є обов’язковими для виконання усіма аудиторами в усіх випадках проведення аудиту.
2.

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність» забороняється проведення аудиту:

1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління клієнта;

2) аудитором, який має фінансові інтереси у клієнта;

3) аудитором - членом органів управління засновником або власником клієнта;

4) аудитором – працівником клієнта;

5) аудитором - працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії або представництва клієнта;

6) якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг, часу, професійної кваліфікації і ступеня відповідальності аудитора;

7) інших випадках, за яких не забезпечується незалежність аудитора (наведені у Кодексі етики професійних бухгалтерів і аудиту).

Лекція 3: Організація та регулювання аудиторської діяльності в Україні

1. Види аудиторської діяльності.

2. Організаційно-правові форми здійснення аудиторської діяльності в Україні.

3. Правове забезпечення та регулювання аудиторської діяльності.

4. Права, обов’язки та відповідальність аудиторів України.

5. Порядок призначення аудиторів фінансової звітності.

6. Договір на проведення аудиту.
1.

Аудиторська діяльність – підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) затверджено АПУ від 27.09.2007 р.

Аудиторська діяльність:

- завдання з надання впевненості;

- організаційне і методичне забезпечення аудиту;

- супутні послуги (погоджені процедури; підготовка фінансової інформації) – МСА;

- інші послуги.

Завдання з надання впевненості складається з:

1) аудиту;

  1. 2) у,ом чи оглядом.у, огляд фінансової звітності і завдання з надання впевненості, що не є к (аудит) та надання інших аудиторськогляд фінансової звітності;

  2. завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом.

Огляд фінансової звітності надає аудиторові можливість на основі процедур, які не дають усіх свідчень як аудит констатувати, чи привернув увагу аудитора будь-який фах, що дає йому підстави вважати, що фінансові звіти містять суттєві перекручення. На відміну від аудиту, результатом огляду є формування думки про правильність її формування відповідно до принципів.

Об'єкти огляду – квартальна або річна фінансова звітність.

Обов'язкові здійснення – ініціативна.

Рівень обґрунтування – середній, для аудиту – високий.

Підсумковий документ – висновок щодо огляду.

До завдань із надання впевненості, які не є аудитом чи оглядом відносять:

- економічні експертизи;

- здійснення на замовлення розрахунків для оцінки стану чи результатів діяльності;

- оцінку ефективності;

- систему внутрішнього контролю, управління, інформаційних систем;

- системи матеріального стимулювання та оплати праці;

- перевірка прогнозної фінансової інформації;

- оцінка відповідності правлінських рішень.

Погоджені процедури – виконання процедур – перевірки, які були погоджені між аудитором, суб’єктом господарювання та будь-якими 3 сторонами та надання звіту про фактичні результати.

Інші послуги:

1) ведення бухгалтерського обліку;

2) складання фінансових звітів;

3) відновлення бухгалтерського обліку;

4) консультації;

5) складання податкових декларацій;

6) розробка документів;

7) представлення інтересів у судових, державних органах;

8) інші види аудиторських послуг.
2.

Аудиторська діяльність України здійснюється у 2 організаційно-правових формах:

1) аудиторами;

2) аудиторськими фірмами.

Аудитор – фізична особа, яка має кваліфікаційний сертифікат про право зайняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудиторська фірма – організація, яка має право здійснювати аудиторську діяльність на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг.

Особливі вимоги до створення, реєстрації аудиторських фірм:

1) керівником аудиторської фірми може бути тільки аудитор;

2) аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б 1 аудитор;

3) частка засновників аудиторської фірми (учасників, акціонерів), які не є аудиторами не може перевищувати 30 %;

4) аудиторська фірма може здійснювати тільки види аудиторської діяльності;

5) крім загальної відомої організації, аудиторська фірма повинна мати свідоцтво про реєстрацію в АПУ, щ підтверджується в законності її діяльності.

3.

Аудиторська діяльність здійснюється державою (регулюється) і професійними організаціями (АПУ, Спілка аудиторів України - САУ, Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України - ФПБАУ).

Держава регламентує аудиторську діяльність України через ЗУ «Про аудиторську діяльність» в якому визначені повноваження АПУ як основного органу регламентації аудиторської діяльності.

АПУ – професійна громадська організація.

АПУ виконує функції:

1) здійснення сертифікації осіб, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2) затверджує стандарти аудиту та інших нормативних документів сфери аудиторської діяльності;

3) ведення реєстру аудиторів та аудиторських фірм;

4) здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів та з організації контролю за якістю аудиторських послуг;

5) регулює взаємовідносини між аудиторами та у разі необхідності застосовує до них стягнення.

Основними нормативними документами з регламентації аудиторської діяльності є:

1) ЗУ «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. (змін 14.09.2006 р.);

2) Міжнародні стандарти аудиту міжнародної федерації бухгалтерів, які рішенням АПУ обов’язкові для дотримання аудиторами України (МСА);

3) Кодекс етики аудиту.
4.

Згідно ЗУ «Про аудиторську діяльність», аудитори мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту і надання інших аудиторських послуг;

2) отримувати необхідні документи, які стосуються предметів перевірки і знаходження у замовника і у 3 сторін;

3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та представників – замовників;

4) перевіряти наявність майна, коштів та інших цінностей;

5) вимагати від керівництва клієнта проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт;

6) залучення на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Зобов'язання аудитора:

1) належним сином надавати аудиторські послуги;

2) дотримуватись принципу конфіденційності;

3) повідомляти власників керівництва про виявлені під час аудиту недоліки ведення обліку;

4) відповідати перед замовником за порушення умов договору;

5) обмежувати свою діяльність лише наданням аудиторських послуг.

Відповідальність аудиторів:

- клієнт: - за договором;

- АПУ: - попередження письмове; - призупинення сертифікату до 1 року; - позбавлення сертифікату;

- треті сторони (користувачі аудиторського висновку).

Аудитори несуть майнову відповідальність перед клієнтом, яка не може перевищувати збитків, завданих замовнику в результаті виконання або неналежного виконання аудиторських послуг і зокрема недостовірності аудиторського висновку.
5.

Звернення в аудиторську фірму (аудитора) → Вивчення клієнта → Надсилання аудиторською фірмою листа – зобов’язання → Повернення клієнтам підписаного листа – зобов’язання.

АПУ повинні призначити аудиторів на тендерній основі. Тендерні умови оприлюднюються в ЗМІ або розсилаються попередньо забраним аудиторам.

Підприємство має право вільного вибору аудитора чи аудиторської фірми.
6.

Аудит проводиться лише на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись на підставі договору письмового або усного звернення клієнта.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі договорів.

Недійсними є будь-які положення договору, спрямовані на повне звільнення аудитора від встановленої майнової відповідальності за недостовірність аудиторського висновку або іншого підсумкового документу.

Окремі положення договору можуть пояснюватись додатками до договору.