asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

І найголовніше: саме ці три «документи», сфабриковані досудовим слідством, (які не можна назвати доказами, оскільки вони не мають доказової сили) в обвинувальному висновку поставлені слідчими та прокурорами вище ніж:


  1. Постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008р. по справі №2-а-6961/08, якою скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000862300\0 від 21 травня 2008р.;

  2. Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2010р. по справі №2-а-6961/08, якою залишено без змін постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2008р.;

  3. Висновок науково-правової експертизи №126/97-е від 23 червня 2008 року Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, який підтверджує правомірність віднесення ТОВ «МЕЛВІС» згідно з п.п.5.4.2 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрат на створення Інтегрованого модуля, який призначений для проведення дослідно-експериментальних робіт, до валових витрат;

  4. Експертний висновок судово-економічної експертизи №12267 від 23 лютого 2009 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який підтверджує правомірність віднесення ТОВ «МЕЛВІС» згідно з п.п.5.4.2 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрат на створення Інтегрованого модуля, який призначений для проведення дослідно-експериментальних робіт, до валових витрат;

  5. Свідоцтво № 27702 про реєстрацію авторського права на комп’ютерну програму Інтегратор (Інтегрований модуль), яке підтверджує, що Інтегрований модуль є окремою комп’ютерною програмою і що ТОВ «МЕЛВІС» не володіє правом власності на неї;

  6. Свідоцтво № 20231 про реєстрацію авторського права на комп’ютерну програму ІСУ «МЕЛВІС», яке підтверджує, що ІСУ «МЕЛВІС» є окремою комп’ютерною програмою і що ТОВ «МЕЛВІС» володіє правом власності на неї разом із Сороколітом В.І.;

  7. Настанова щодо використання комп’ютерної програми «Інтегратор», яка підтверджує, що комп’ютерна програма Інтегратор (Інтегрований модуль) призначена для проведення дослідно-експериментальних робіт;

  8. Акт проведення дослідно-експериментальних робіт від 06.07.2008р. (т.5 арк. 64), який підтверджує факт проведення дослідно-експериментальних робіт і факт їх завершення після одного дня використання;

  9. Договір №100 від 05.07.2007р. між ТОВ «МЕЛВІС» та ПП Сороколіт В.І., який підтверджує факт надання комп’ютерної програми «Інтегратор» (Інтегрований модуль) для одноразового використання і про те що ТОВ «МЕЛВІС» після одноразового використання не має права в подальшому використовувати його у власних виробничих потребах та у подальшому виробничому використанню;

  10. Лист Державного департаменту інтелектуальної власності №16-10/1813 від 06.04.2010р., яким підтверджується, що Інтегрований модуль є окремою комп’ютерною програмою і що ТОВ «МЕЛВІС» не володіє правом власності на неї;

  11. Акт отриманий від Державного департаменту інтелектуальної власності з листом №16-10/1813 від 06.04.2010р., який підтверджує факт проведення дослідно-експериментальних робіт із використанням Інтегрованого модуля, та факт їх завершення після одного дня використання;

  12. Лист №16-10/3312 від 10.06.2010 р. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, яким надано роз’яснення ст.11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», що первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей;

  13. Покази від 24 липня 2010 р. надані обвинуваченим на свій захист по суті пред’явленого обвинувачення;


Вищевказані документи взагалі відсутні в обвинувальному висновку, оскільки слідчі та прокуратура не бажають їх бачити.

При таких обставинах, обвинувальний висновок не тільки має суттєві порушення - він є злочинним.



  1. При прийнятті рішення про призначення до судового розгляду суддею порушено вимоги ст. 234, ст.236 : «Скарги на дії слідчого розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.», зокрема:

не прийняті рішення в порядку ст.97 КПК по мною поданих заявах про злочин:

заява від 16.06.2010 р.,

заява від 13.07.2010 р.,

заява від 19.07.2010 р.,

заява від 10.08.2010 р.;


  1. При попередньому розгляді справи суддею порушено вимоги ст.249-1 КПК.


Відповідно до вимог статті 249-1 КПК підставою для повернення справи прокурору з попереднього розгляду є встановлення суттєвих порушень ним вимог статей 228-232 КПК при перевірці справи з обвинувальним висновком, при прийнятті у ній рішень та при направленні справи до суду.
Статтею 246 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду.

До таких підстав належать: а) установлення під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог КПК, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
З власної ініціативи судді повернення справи на додаткове розслідування на стадії попереднього розгляду допускається тільки у випадку встановлення таких порушень кримінально-процесуального закону на досудових стадіях, які не можуть бути усунуті при судовому розгляді справи.
На попередньому розгляді справи суддя відхилила моє клопотання про повернення справи на додаткове розслідування, відповідно вважає що може сама усунути порушення допущенні прокурором та досудовим слідством та винести вирок посилаючись на пункти Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яких немає у Законі та на пункти Закону, які не мають жодного відношення до моєї підприємницької діяльності.
Перелік порушень вимог Конституції та КПК України, вчинених суддею при попередньому та судовому розгляді справи ще можна продовжувати, але суть їх – одна: суддя покриваючи порушення законів прокурорами, слідчим відділом податкової міліції та експертами, в результаті сама порушує закон.
^ Отже це є груповий злочин проти «людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки» (ст.3 Конституції України).

Якщо взяти до уваги вищенаведені порушення та зміст постанови судді Козяр Л.В. по даній справі від 17.09.2010 р. у якій зазначено, що «підчас порушення кримінальної справи, провадження досудового слідства порушень КПК України, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, не виявлено», тоді виникає запитання: чи суд і далі буде робити вигляд, що порушень з боку досудового слідства та прокурора немає, а також чи буде керуватися при винесенні вироку іменем України нормами, яких немає у чинному законодавстві України?
Згідно розділу 3 глави 2 статті 54 пункту 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) додержуватися присяги судді;
Підстави настання дисциплінарної відповідальності судді внаслідок порушення суддею своїх обов’язків та законодавства при розгляді судових справ наведені у розділі 6 глави1 статті 83 пункту 2: «Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.»
Закликаю, припинити порушення законів України та присягу судді.
Якщо суд вважає, що суд першої інстанції може винести вирок по постанові винесеній прокурором Люшненком М.О. і особа, яка його винесе, не буде після цього злочинцем – хай суд виносить таке рішення, і таким чином буде остаточно вирішено питання про наявність в Україні правосуддя.
Враховуючи вищенаведене,
ПРОШУ:

  1. Усунути вищевказані порушення норм Конституції та КПК України, допущені суддею Козяр Л.В. при попередньому та судовому розгляді справи шляхом, передбаченим чинним законодавством України.

  2. У разі відмови у задоволені клопотання винести мотивовану постанову для забезпечення конституційного права оскарження в апеляційному порядку.

  3. При усуненні вищевказаних порушень норм Конституції та КПК України прошу винести рішення про відшкодування шкоди завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».



21.02.2011 р. В.І.Сороколіт


<< предыдущая страница