asyan.org
добавить свой файл
1 2
К О Н С П Е К Т Л Е К Ц І Ї
Проектування інноваційної діяльності освітнього закладу

Будуючи інноваційну роботу в освітніх закладах, не можна не враховувати основні напрями розвитку сучасної освіти. Це:

- зміни в організації освітнього процесу;

- зміни в технологіях навчання і виховання;

- зміни в управлінні освітніми закладами.

В організації освітнього процесу з'явилися такі суттєві зміни як включення в управління процесом навчання і виховання педагогічного моніторингу, педагогічних технологій, проектної діяльності, прогнозування, організаційної діяльності вчителя із забезпечення умов протікання педагогічного процесу.

Педагогічний моніторинг як неперервне науково обґрунтоване діагностико-прогностичне спостереження за станом, розвитком освітнього процесу дозволяє включити в організацію освітнього процесу оцінку стану педагогічного процесу, відслідковування його перебігу, результатів управління ним, визначення перспектив розвитку.

Враховуючи поліструктурний характер інноваційного процесу, специфіку формування регіональної системи освіти як реального явища, що функціонує й розвивається в межах соціально-економічних, адміністративних та культурноосвітніх умов регіону виникає потреба розробки моделі управління інноваційними процесами в системі ПТО області.

Проектування регіональної моделі управління інноваційними процесами в освіті розглядається як діяльність, що дозволяє синтезувати прогнози з розгортанням процесів їхньої реалізації. У такій системі зосереджена схема ідеальних намірів і їхня спрямованість на майбутнє та водночас розкривається процес втілення ідеальних прогнозів. При ньому розгортання процесів спирається на реальні ресурси й можливості, вказуючи на перехід системи від реального стану до бажаного.

Основними принципами проектування регіональної моделі управління інноваційними процесами є принципи педагогічної прогностики:

- принцип методологічної доведеності підходів щодо обґрунтування цілей у межах системи цінностей (Б.Гершунський, О.Савченко);

- принцип системності проектування у взаємодії її компонентів; єдність і різноманітність педагогічних процесів у взаємозв'язку та взаємовпливах (С.Гончаренко, В.Маслов, В.Пікельна);

- принцип неперервності як цілісності етапної організації (І.Зязюн, Л.Калініна, Н.Ничкало, В.Олійник, Г.Щедровицький);

- принцип логічної завершеності – відповідність науковій логіці розвитку соціальних систем, проектування гуманітарних технологій (С.Сисоєва, О.Пєхота), обґрунтування програми розвитку навчального закладу (М.Поташник, В.Лазарев, Л.Карамушка, Н.Островерхова), розвиток інноваційних моделей навчального процесу (Н.Бібік, М.Кларін, Н.Побірченко, Т.Пушкарьова).

Проектування моделі управління інноваційними процесами спирається на практичний досвід в якому розкриваються такі управлінські аспекти інноваційних процесів як планування, координація, контроль та оцінювання. Виокремлюються компоненти інноваційної діяльності: вибір новації, упровадження, підтримка, оцінювання; аналізується роль суб'єктів ефективної організації інноваційних процесів; обґрунтовується логіко-математичний підхід проектування освітнього середовища.

Регіональний аспект у моделі розглядається як соціально-педагогічний процес формування нормативно-правового поля інноваційного розвитку освіти; консолідації державно-громадських органів місцевого самоврядування, наукового та культурного потенціалу міста; формування варіативного змісту освіти з урахуванням науково-культурної специфіки регіону і його національних традицій.

Опора на регіональний аспект створює передумови для піднесення соціальної значущості ролі освіти. Це досягається на основі узгодженості між потребами мешканців міста в різноманітності й якості освіти та її відповідності економічним, виробничим, демографічним, соціокультурним потребам регіону. Відтак формується регіональна політика у сфері освіти.

У побудові моделі треба спиратися на такі положення:

1. В умовах соціально-педагогічних трансформацій розвиток системи ПТО детермінований процесами інноваційних перетворень.

2. Тенденції регіонального підходу в освіті вимагають змін стратегії і тактики управління інноваційними процесами, тобто створення керованої системи впровадження освітніх новацій відповідно до загальнодержавної соціокультурної ситуації та в контексті формування регіональної освітньої політики.

3. Управління інноваційними процесами в системі ПТО регіону відкриває можливості для розвитку інноваційного середовища, що у свою чергу, відображає не лише загальні, а й специфічні регіональні особливості функціонування та розвитку освіти.

4. Ефективність управління інноваційними процесами формують ті умови інноваційного середовища, у межах яких зростає професійна компетентність педагогів, їхня готовність до діяльності в умовах перманентних змін.

Оскільки інноваційні процеси діють у межах загальних закономірностей розвитку системи освіти, то в них виокремлюються такі компоненти як цільовий, змістовий, організаційний. Цільовий компонент дає уявлення про загальну векторну спрямованість інноваційного розвитку освіти в регіоні або ПТНЗ, тобто орієнтує на необхідність формування інноваційного середовища сприятливого для творчого самовизначення кожного суб'єкта. Змістовий компонент розкриває специфіку різноманітності нововведень, в яких відзеркалено потреби регіону в галузі освіти. Організаційний компонент пов'язаний з формами та методами впровадження нововведень, характером контролю й оцінювання результатів інноваційного пошуку, а також його поширенням.

^ Мета проектування інноваційних процесів полягає в необхідності відтворення ідеального образу інноваційного середовища системи ПТО регіону.

Об’єктом проектування є розвиток інноваційного середовища. Тому проектування регіональної моделі передбачає розробку структури та визначення засобів, що сприяють продуктивному розгортанню інноваційних процесів і забезпечують розвиток інноваційного середовища.

Основними структурними складовими регіональної моделі управління інноваційними процесами визначено: умови управління, функції, види, форми та методи управління інноваційними процесами.

^ Умови управління інноваційними процесами складаються із нормативно-правового, соціально-педагогічного, психолого-педагогічного та організаційно-управлінського забезпечення. Умови можуть бути достатніми чи недостатніми. У разі відсутності умов інноваційні процеси реалізуються в деформованому вигляді або не реалізуються взагалі.

Мал. 1.

^ Умови управління інноваційними процесами



Умови управління інноваційними процесами

Соціально-педагогічні умови управління інноваційними процесами в регіональній освіті формуються відповідно до соціально-економічних, культурних і освітніх потреб регіону та з урахуванням державно-громадського характеру управління. Соціально-педагогічні умови започатковують основу для автономного функціонування й розвитку регіональної системи освіти загалом та інноваційного середовища в регіоні зокрема, що забезпечує створення регіональної освітньої політики. Ці умови складаються з таких елементів, як зміст нововведень, соціальна підтримка суб'єктів інноваційного пошуку і наявність програми розвитку системи професійно-технічної освіти в регіоні.

Зміст нововведень передбачає певні зміни в системі освіти з метою урізноманітнення інноваційних змін з урахуванням сучасних тенденцій оновлення освіти; соціокультурних потреб регіональної освіти; запитів мешканців регіону щодо якості освіти учнів; ресурсних можливостей регіону в забезпеченні змін в освіті; професійної компетентності суб'єктів інноваційного пошуку для впровадження нововведень.

^ Основними ознаками, що характеризують зміст нововведень як соціально-педагогічний чинник, виступають: наявність новизни, практична доцільність, доказовість, здатність відтворюватися в різних умовах освітнього середовища.

Система соціальної підтримки суб'єктів інноваційного пошуку передбачає створення відповідних умов матеріально-технічного, фінансово-економічного забезпечення, різних форм морального стимулювання. Розвиток соціально-педагогічних умов здійснюється за підтримки органів державного управління та громадських інституцій, насамперед, фондів розвитку освіти, піклувальних рад тощо.

Наявність програми розвитку системи ПТО в регіоні виступає однією із основних соціально-педагогічних умов управління інноваційними процесами, оскільки саме цей документ визначає стратегічну лінію розвитку та водночас є планом конкретних заходів і дій щодо реалізації намічених цілей.

Психолого-педагогічні умови управління інноваційними процесами в регіоні детерміновані змінами засобів і технологій виробництва, що вимагають високого рівня знань; зростанням потреб різних класів суспільства щодо освітнього рівня; розвитком духовної сфери (найперше – науки) щодо пізнання законів та закономірностей навколишнього світу і засобів їх використання в інтересах людини й суспільства. Цей чинник зумовлює необхідність постійного нарощення та оновлення знань і навичок, що передаються від покоління до покоління.

Тому впровадження інноваційних процесів в освіті ми розглядаємо в контексті професійної компетентності педагогів щодо інноваційного пошуку. Вихідними положеннями "компетентності" педагога стосовно інноваційного пошуку є ідеї теорії компетентностей (А.Леонтьєв, О.Савченко, В.Сластьонін, Н.Кузьміна, С.Чистякова), де саме поняття "компетентності" розглядається як складне утворення, що інтегрує в собі професійні, соціально-педагогічні, соціально-психологічні, правові та інші характеристики. Критерієм професійної компетентності визначається суспільна значущість результатів праці фахівця, його авторитет, соціальний статус у конкретному виді діяльності.

Основними критеріями компетентності педагога до інноваційного пошуку є: професійна готовність до змін; соціально-педагогічна ерудованість; здатність оперувати інформацією; готовність до постійного самонавчання і саморозвитку; комунікативність та емоційна стабільність; здатність до прийняття рішень й організації; відкритість.

^ Складовими психолого-педагогічних умов є сукупність конкретних засобів розвитку компетентності педагога до інноваційного пошуку. До них віднесено: дидактичну, організаційну, професійну.

Дидактична складова відображає специфіку підготовки педагога до роботи в умовах інноваційного середовища та враховує зміст і методичне забезпечення. Дидактична складова охоплює створення планів і програм навчальних курсів, семінарів, тренінгів, які діють одночасно у межах післядипломної освіти та системи "мережевого" управління; розробку форм і методів організації навчання, що забезпечують розвиток комунікативної сфери, навичок пошуку та дослідження.

Організаційна складова підготовки педагога відображає організаційні і змістові форми впровадження освітніх нововведень, взаємодію загальноосвітнього навчального закладу з органами державного управління та громадськими інституціями. Організаційна складова включає підготовку педагога до процесу розробки інноваційної програми (проекту), її упровадження, оцінювання, презентацію і поширення.

Професійна складова спрямована на забезпечення процесу розвитку професійної компетентності педагога до інноваційного пошуку, насамперед до мотиваційної сфери, професійно значущих якостей, творчих здібностей. Професійна складова передбачає створення системи підтримки педагогічних ініціатив, запровадження консультаційно-інформаційної роботи серед педагогічних колективів, формування у педагогів професійної компетентності до роботи в інноваційному середовищі.

Важливою психолого-педагогічною складовою моделі є мотиваційний компонент, який визначає сприйнятливість педагогів, до нового та їхню включеність до інноваційного процесу. Враховуються внутрішні й зовнішні мотиваційні чинники. До внутрішніх мотиваційних чинників належать ті, що спонукають педагога до постійного особистісного розвитку, досягнення високих результатів у навчально-виховному процесі учнів. Наявність внутрішньої мотивації у педагога сприяє ініціативності, здатності до професійної діяльності в умовах постійних змін. До зовнішніх мотиваційних чинників педагога віднесено матеріальні стимули, прагнення отримати значно вищий професійно-кваліфікаційний рівень.

Наявність мотиваційного компоненту моделі (як внутрішнього, так і зовнішнього) створює психолого-педагогічні умови для подолання професійного супротиву.

Організаційно-управлінські умови впровадження нововведень передбачають створення незалежної експертизи інноваційних педагогічних програм (проектів), розробки методів управління інноваційними процесами, здійснення контролю й оцінювання результатів інноваційного пошуку.

До організаційно-управлінських умов реалізації моделі віднесено методи управління інноваційними процесами, які розглядаються як спосіб наукового освоєння та практичного впровадження освітніх новацій на основі реалізації управлінських завдань і функцій. Добір методів управління передбачає їхню цільову приналежність до організації інноваційних процесів, здатність суб'єктів управління впливати на відповідні об'єкти, реалізацію управлінських компетентностей.



следующая страница >>