asyan.org
добавить свой файл
1 2

www.mydisser.com - Заказ индивидуальных авторских работ, от контрольной до диссертации.

Конкурентне середовище на ринку будівельних робіт та засоби його регулювання
Сучасний стан економіки України, основаної на ринкових засадах, великою мірою обумовлений успішною роботою будівельного комплексу, покликаного забезпечити нарощування виробничого потенціалу матеріальної сфери та його інфраструктури. Будівництво – одна з базових галузей економіки, яка забезпечує утворення основних фондів усіх галузей народного господарства країни. При створенні матеріально-технічної бази, будівельний комплекс виступає як споживач продукції та послуг понад 70 різних галузей народного господарства (металургії, машинобудування, хімічної і деревообробної промисловості, транспорту та ін.). Найбільше будівництво пов’язане з промисловістю будівельних матеріалів [125, с.201].

В Архітектурно-будівельній енциклопедії подане визначення будівельного комплексу як сукупності галузей, виробництв та організацій, що характеризуються тісними економічними, організаційними, технічними та технологічними зв’язками в отриманні кінцевого результату – забезпеченні виробництва основних фондів народного господарства.

Незважаючи на зміну загальноекономічних умов функціонування будівництва як галузі матеріального виробництва, поняття будівельного комплексу не зникає. Російський вчений А. Асаул зазначає, що будівельний комплекс являє собою сукупність галузей, виробництв та організацій, що характеризуються тісними економічними, організаційними, технічними та технологічними зв’язками в отриманні кінцевого продукту – основних фондів народного господарства [6].

Поняття “будівельний комплекс” сьогодні є цілком правомірним і саме з точки зору кінцевого результату, який поєднує будівельні підприємства та організації, розглядається комплексне управління в будівництві. Так, сформульовано авторське трактування поняття “будівельного комплексу” як сукупності взаємопов’язаних економічних агентів різних галузей, які беруть участь у створенні матеріально-технічних передумов функціонування галузі будівництва та забезпечують розвиток об’єктів інфраструктури соціального, промислового та комерційного призначення, об’єднаних єдиним інституціальним середовищем. Функціонують вони в умовах ринкових відносин, де ринок будівельної продукції постійно розвивається і зумовлює зростання конкуренції між його учасниками та появу нових форм взаємовідносин та інструментів управління суб’єктами ринку.

Доречно зауважити, що категорія ,,капітальне будівництво” має двозначне трактування [169]:

1. Капітальне будівництво – галузь матеріального виробництва, яка відокремилася від інших галузей внаслідок суспільного поділу праці. Основні ознаки, що характеризують капітальне будівництво як галузь: випуск продукції визначеного призначення; спільність технологічних процесів; наявність однорідних підприємств; наявність професійного складу кадрів.

2. Призначенням капітального будівництва, як виду виробничої діяльності, є будівництво будівель та споруд шляхом виконання комплексу робіт: зведення будівель складанням і монтажем окремих елементів будівельних конструкцій, обладнання будівельними матеріалами, монтаж устаткування, проектні та дослідницькі роботи.

Будівництво є початковою та іноді найбільш капіталомісткою частиною будь-якого інвестиційного проекту. Отже, від якості будівельної продукції, термінів її створення залежатиме й ефективність інвестиційних проектів в інших галузях економіки.

Частка будівельного комплексу в народному господарстві України доволі велика. Питома вага тільки будівництва у ВВП становить 8%. Увесь комплекс охоплює близько 10% усіх зайнятих в народному господарстві (з них – 6% у будівництві) [178].

Важливість зміцнення конкурентоспроможності будівельного комплексу регіону ще більше посилюється в умовах євроінтеграції України. Актуальність проблеми також посилює значна іллегалізація вітчизняного ринку нерухомості та необґрунтовано високі, в зв’язку з цим, ціни на нерухомість. Поєднання названих проблем призводить до суттєвих негативних соціально-економічних наслідків для регіону: надзвичайно високої вартості нерухомості та подальшого майнового розшарування населення; значного недоотримання надходжень до бюджету, спричиненого наявністю тіньового та не облікованого сектору ринку; спотворення інвестиційних пріоритетів 132, с.171.

Відзначимо, що в будівельному комплексі відсутній єдиний загальний ринок для всіх учасників (інвесторів, замовників та підрядників), що зумовлено специфікою будівельної продукції та її прив’язаністю до безпосередніх участків будівельного виробництва. Кожне підприємство-учасник будівельного комплексу функціонує в умовах конкуренції поряд з підприємствами чи організаціями того ж напряму діяльності. В процесі виробництва будівельної продукції конкурентна боротьба ведеться на ринку сировинних ресурсів, будівельних матеріалів, конструкцій, обладнання, проектних і підрядних робіт, нерухомості, фінансовому ринку.

На основі свободи взаємного вибору підрядники при виборі замовників відштовхуються від заданих обсягів будівельних робіт, їх видів та прибутку, передбаченого кошторисною вартістю. Замовники ж вибирають підрядників, відштовхуючись від результатів їх попередньої діяльності (готові об’єкти, відзиви попередніх замовників тощо) та наявності їх виробничої бази (Табл. 1.1.). У тому зв’язку, підрядні підприємства, в цілях підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку покращують свої техніко-економічні показники.

Регіональний ринок формується під впливом стану національної економіки, політики місцевих органів влади, рівнів попиту, пропозиції, цін та оподаткування. Конкурентні відносини на ньому підтримуються через локалізовані процеси, а саме реалізацію економічного, управлінського, кадрового та техніко-технологічного потенціалу будівельних підприємств.

Таблиця 1.1.
^ Основні критерії оцінки конкурентної переваги підрядного

будівельного підприємства


Параметри

Критерії оцінки

Кваліфікаційні вимоги

Досвід роботи по схожих об'єктах і в даній області

Не менше двох років

Кваліфіковані кадри

Наявність керівних кадрів з досвідом роботи, кваліфікованих робітників, що також мають досвід роботи

Стабільне фінансове положення

Фінансові звіти за останніх 3-5 років

Хороша виробнича база і високі технологічні можливості

Наявність необхідних для виробництва машин, механізмів і іншого устаткування або можливості їх оренди або придбання

Гарантії якості

Наявність системи управління якістю, ліцензії, сертифікатів

Висока професійна репутація організації, популярність і позитивний імідж фірми

Позитивні відгуки попередніх замовників про компанію, якість виконуваних робіт, про відсутність зривів термінів виробництва робіт і здачі об'єкту в експлуатацію

Комерційна пропозиція

Ціна

Оптимальне співвідношення ціни, якості, строків

Терміни виконання замовлення

Не довше ніж на аналогічних об'єктах


В умовах розвитку ринкових відносин і забезпечення демократизації управління підприємствами, конкуренція між будівельними підприємствами виступає як основний чинник підвищення ефективності їх діяльності. Отже, розглянемо теоретичні основи конкуренції між підрядними будівельними підприємствами.

В умовах адміністративно-планової економіки в якості інвестора та замовника виступали, в основному, державні органи. Замовлення на проектування і будівництво об’єктів між державними проектними та будівельними підприємствами розподілялося централізовано. Підрядники були чітко закріплені за замовниками, а механізм їх взаємодії базувався на типових формах договорів. Починаючи з 1992 р., в системі економічних та договірних відносин між учасниками будівельного процесу відбулися суттєві зміни. Почала розвиватися система підрядних торгів, яка стала ефективним механізмом інтеграції вітчизняного будівельного комплексу у світовий. Конкуренція, зі сторони іноземних підрядних будівельних компаній, які появилися на українському ринку, дала поштовх до розвитку вітчизняного ринку підрядних робіт [144].

З початку розвитку ринкових відносин українські та зарубіжні економісти приділяють пильну увагу питанням розвитку конкуренції між окремими виробниками. Теоретичні і методичні основи, запропоновані в їх роботах, знайшли своє відображення при прийнятті основних законодавчих актів щодо розвитку конкуренції. Не дивлячись на це, за більш ніж десятирічний період розвитку ринкових відносин в українській економіці, питання розвитку конкуренції між будівельними підприємствами так і не отримали належної підтримки [125].

В сучасних умовах управління проектами в Україні визначається соціально-економічними умовами розвитку, які пов’язані з переходом від централізованого економічного управління до ринкової системи управління. Ринкова система управління проектами корінним чином відрізняється від централізованої, адже у ній завжди присутні власники проекту, які вкладають фінансові ресурси, приймають рішення на всіх стадіях реалізації проекту з ціллю отримання прибутку і задоволення споживачів ринку [137].

Незважаючи на п’ятнадцятирічний досвід проведення підрядних торгів, більшість підприємств вітчизняного будівельного комплексу неспроможні конкурувати із західними компаніями при розподіленні замовлень на будівництво, внаслідок:

– низького рівня організації будівельних робіт та застосування сучасних технологій, що призводить до росту вартості та термінів будівництва;

– низької якості виконання будівельних робіт внаслідок відсутності сертифікованої системи управління якістю;

– відсутність досвіду у підготовці конкурсних пропозицій, особливо по міжнародних стандартах і правилах;

Крім того, результати аналізу засвідчують наявність проблем розвитку ринку підрядних робіт у будівництві зі сторони вітчизняних замовників та організаторів торгів, до яких можна віднести:

– нестабільність фінансування будівельних робіт, здобутих перемогою на конкурсі;

– укладання договорів підряду на принципах взаємних поступів без гарантій та поручительств;

– проблема оцінки конкурсних пропозицій;

– формальність проведення торгів за спрощеною схемою з недостатньою підготовкою конкурсної документації;

– недосконалість нормативно-правової бази, невідповідність законодавчих актів.

Відносно новим та перспективним видом бізнесу на українському ринку став девелопмент – створення об’єкта нерухомості “з нуля”. І якщо раніше будівельники самі охоплювали весь процес будівництва, то зараз вони починають залучати до цього професійні компанії, які беруть на себе всю роботу над створенням об’єкта нерухомості. Девелопер – це підприємець, який ініціює і забезпечує реалізацію найкращого з можливих варіантів типу нерухомості. Залежно від того, які принципи для девелопера є першочерговими, девелопмент може бути прибутковоорієнтованим або вартісноорієнтованим. Для першої групи девелоперів важлива прибутковість об’єкта, для другої – його ліквідність, адже створюється він з метою продажу.

Від правильної побудови девелопером процесу роботи, багато в чому залежить ефективність майбутнього об’єкта. Основні учасники девелоперського проекту в класичному розумінні – це девелопер і консультант (Додаток Б). Професійні консультанти можуть надати девелоперу послуги протягом всього процесу створення об’єкта комерційної нерухомості, починаючи від аналізу потенціалу земельної ділянки та розробки концепції і закінчуючи його управлінням [180].

Розглядаючи економічну сторону конкуренції, відмітимо її позитивні сторони, а саме: сприяння науково-технічному процесу, що постійно примушує застосовувати кращі технології, раціонально використовувати ресурси; чутливість на зміну попиту, що веде до зменшення витрат і гальмуванню зросту цін; вирівнювання норми прибутку на капітал і рівень заробітної плати. За допомогою конкуренції відсіюються економічно неефективні виробництва, застаріла техніка, неякісні товари або послуги. З іншого боку конкуренція дає бізнесу певну нестабільність, породжує умови для безробіття, інфляції і банкрутства, веде до диференціації доходів і породжує умови для їх несправедливого розподілу. Її наслідком може бути перевиробництво товарів і недовантаження потужностей в періоди виробничих спадів [15, c. 51].

Відтак, важливо відмітити специфіку будівельної продукції як інвестиційного товару, що складається з нерухомості, закріпленості, капітало- і матеріалоємності, тривалості створення і експлуатації та інших специфічних ознак. Вона визначає характер взаємовідносин учасників інвестиційного процесу, особливості обігу будівельної продукції як товару. У підсумку нерозривності фаз виробництва і реалізації товар інвестиційного комплексу, як правило, не виходить на ринок у пошуках покупця, а створюється на замовлення конкретної особи відповідно з проектом, що обраний заздалегідь і в конкретно обговореному місці. Сукупність якісних і вартісних характеристик будівельної продукції сприяє створенню її переваги над продукцією конкурентів при задоволенні певної потреби замовника і дозволяє кількісно оцінити її конкурентоспроможність [36].

В умовах ринкової економіки з метою забезпечення ефективного використання капітальних вкладень, створення конкурентного середовища для розміщення замовлень та укладання підрядних контрактів, підвищення якості будівництва, запобігання економічно-необгрунтованому завищенню цін на будівельну продукцію та скорочення строків будівництва об’єктів в Україні запроваджено систему проведення конкурсів (тендерів) у будівництві. Укладання договорів через тендерні торги створює умови для конкурсного відбору субпідрядників та конкурентного змагання між ними. Такі договори повинні укладатися, насамперед, на будівництво об’єктів, що фінансуються за рахунок державних коштів. Тому, відповідно до п. 64 Загальних умов генеральний підрядник може залучати до виконання робіт субпідрядників на конкурсній основі, у тому числі за результатами проведення тендеру. У такому випадку, у генеральному договорі підряду на капітальне будівництво може передбачатися участь замовника у визначенні переможця торгів [167, с.142].

Будівельний контракт укладають дві сторони: наймач, який ґарантує оплату та підрядник, котрий забезпечує будівництво.

Наймач – це особа, або організація, що крім здійснення оплати за будівництво об’єкта, є ще й власником новобудови. Таким чином, наймач має пряму зацікавленість у проекті та в тому, щоб забезпечити необхідний баланс вартості, термінів і якості будівництва.

Підрядник також зацікавлений, щоб будинок (споруда) відповідав цілям цого спорудження, але ця зацікавленість пов’язана, перш за все, з коротшим проміжком часу та спрямована на одержання очікуваного прибутку за контрактом, шляхом використання тільки мінімально необхідних засобів, передбачених на стадії тендера, і при зведенні до мінімуму ризику перевитрат [109, с. 405].

У відносинах між наймачем та підрядником присутній також посередник – керівник проекту. Він наділений значними повноваженнями, визначеними контрактом, але не є стороною (учасником) контракту між наймачем та підрядником і не має права його підписувати. Керівник проекту бере на себе зобов’язання як агент наймача та діє від імені останнього відповідно до свого власного контракту (Рис.1.3.).

Регулювання взаємовідносин між генеральним підрядником і субпідрядником в цілому співпадає із взаємовідносинами між замовником та генпідрядником. Проте, слід відмітити і ряд особливостей. Субпідрядний договір у капітальному будівництві укладається між генеральним підрядником і субпідрядником на виконання спеціальних будівельних робіт (зварювальних, електромонтажних, санітарно-технічних та ін.). Субпідрядні договори можуть укладатися і на загально-будівельні роботи.




следующая страница >>