asyan.org
добавить свой файл
1

Комунальний заклад освіти

«Криворізький багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр «Натхнення» Дніпропетровської обласної ради»



Кривий Ріг - 2013

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височіє над світом Великий Тарас!

В.Симоненко
Мета: з’ясувати основні етапи життя і творчості Великого Кобзаря, показати велич його як людини, Поета, Борця; прищепити бажання вивчати творчість поета, виховувати почуття гордості від того, що ми – земляки Кобзаря,
Обладнання: комп’ютер, відео проектор; на сцені – назва заходу; стіл для поета; виставка творів Т.Шевченка та про Т.Шевченка - «Шевченкіана».
Передмова: хід свята, виступ учасників супроводжується мультимедійною презентацією та кадрами із віде роликів.
На фоні відеофільму „Моя Україна”

у виконанні гурту „Забава” (м.Сміла) звучить пісня „Моя Україна”

Учитель: Добрий день, шановні друзі!

Ми зустрілись в тіснім крузі

Слухать диво калинове –

Українське рідне слово!

Шановні гості! Зарошуємо вас до гостинної господи – загальноосвітньої школи №1- на слово щире, на бесіду мудру, на торжество рідної мови.

Щасливі ми, що народилися й живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні. А ще горді від того, що наша Черкащина багата на таланти. Саме черкаська земля викохала генія, пророка – Великого Кобзаря. Нелегкий життєвий шлях довелося пройти Тарасові Шевченку, та завжди він думкою линув до рідної України

Далі лунає тихенько в супроводі бандури пісня «Думи мої...»

Думи мої, думи мої,

Лихо мені з вами!

Нащо стали на папері

Сумними рядами?
Ніби вслухаючись у пісню, з'являється Поет.
(Замислено дивиться на аркуш, що лежить на столі, бере його. Він увесь списаний віршами)

Поет читає:

Думи мої, думи мої,

Квіти мої, діти!

Виростав вас, доглядав вас,—

Де ж мені вас діти!.

В Україну ідіть, діти!

В нашу Україну...

Там найдете щире серце

І слово ласкаве,

Там найдете щиру правду,

А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько,

Моя Україно,

Моїх діток нерозумних,

Як свою дитину!

Поет кладе аркуші на стіл. Голосніше звучить пісня «Думи мої...» Схиливши в задумі голову, виходить.

З'являються ведучі, вслухаються у ніжну мелодію бандури, пристрасно говорять...


Немає з нами великого Кобзаря, та слова його бентежать і тривожать душу. Тарас Шевченко був одним із тих, кого ми називаємо провісником нового життя, народним пророком, титаном духу.

Благословення та година.

Як народила мати сина

І нарекла його Тарасом...

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами,

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами-сльозами.

Учитель: Шановні гості! Сьогодні – надзвичайне свято – тут зібралися люди, яким дороге і рідне слово, і ім’я Великого Кобзаря. Тут зібралися учасники ІІ туру мовно-літературного конкурсу ім. Тараса Шевченка. Слово надається начальнику міського відділу освіти Русак Таїсії Григорівні.
(виступ )
9 березня 1814 року.

В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка-мати, вбита горем.

Нещасна мати сповила

Його, малого, й зажурилась,

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась

У тій старій, похиленій хатині.

Стара-престара метрична книга — у ній усі на­родження, шлюби, смерті моринців упродовж десятка літ. Частина перша — про тих, хто народився.

1814 рік. Місяць лютий, 25-е число.

«У жителя села Моринці Григорія та дружини його Катерини народився син Тарас...» — так записано в церковній книзі.
В бунтарі від народження був висвя­чений бідняцький син. Ім'я підказали святці — список святих. Адже грецьке Тарактикос перекладається так: здатний на непокору, безстрашний, бунтар. Проро­цтво, закладене в імені,

з роками виправдається.

Життя його від народження було сповне­не то горя, то драми, то поезії. Життєву біду він знав не з чуток: злидні переслідували його і усе, що було йому близьке. Але незважаючи на це, хлоп'я зростало розум­ним і допитливим.
Він був сином мужика — і став володарем у царстві Духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві люд­ської культури.
Він був самоуком — і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла пере­творити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду, ані віри в Бога у зневіру і песимізм.
Доля не пошкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу і радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджува­тимуть його твори.
Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко.
Учитель: Шевченків «Кобзар»... Він став синонімом сумління свого часу, бо сам автор зібрав сюди кожну сльозинку, найменший стогін болю кріпака. Душею вболіває Тарас Шевченко за долю рідного народу. А тому і залишив нам,нащадкам, духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду.
Відеоролик „Заповіт”
Учитель:. Кобзар» Тараса Шевченка – це святиня, що лежить на столі поряд з хлібом, а пісні його вишиті на рушниках. Тарас Шевченко – талант, щослужив народу.

До слова запрошується людина, чия доля теж тісно переплетена із літературною творчістю – письменниця рідної Смілянської землі – Надія Гребенюк-Матюшенко.

(виступ)

Учитель: Ім'я Тараса Шевченка стало символом символом України. Духовну велич і красу народу він підніс на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. А наснагу він черпав із невичерпного джерела – народної пісні, народного танцю.

Український танець у виконанні Бреус В.

На фоні відеоролика до поезії І.Звенигородського „Тарасе” – без звуку:

На всіх континентах пісень його струни,

У чесному серці народів і рас,

Бринять переможно, врочисто і юно —

Незмінні прекрасні у будь-який час.

Він словом пророчим освітлював далі,

Закриті страшними завісами хмар,

Він долю свою і талант свій без жалю

Поклав на святий України вівтар.
Його не зломили ні тюрми, ні пута —

В нім сила народу такого жила,

Якого ні смерть, ані злоби отрута,

Як правду велику, його не здола...

Крізь пекло етапів, крізь муки заслання,

Крізь ночі холодні і душі пусті

Проніс він священну ідею братання,

Життя і безсмертя віддавши меті.


Учитель:

Перечитуючи «Кобза­ря», ми доторкнулися душею до палкого й нескореного серця поета. А пісні, які співаємо сьогодні, вже півтора століття співає український народ, а скільки ще спі­ватиме — залежить від нас з вами. Адже нам творити долю української пісні, української мови, українського народу.
У виконанні учениці Брус В. Звучить пісня „Тополя” на слова Т.Шевченка

Він зорею сіяє в прийдешнім віку,

Сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височіє над світом великий Тарас.
Учениця читає «Клятву Шевченку» М. Дубецького.

Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові,

І вберегли ми для внуків наших

Вкраїнську пісню, вкраїнську мову,

Не раз стикались ми з ворогами,

Додолу гнулись криваві фани.

І всім здавалось — ми вже не встанем,

Та воскресали, бо був ти з нами.
Ми чуємо, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.
У росяні вінки заплетені суцвіття,

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

Тебе своїм сучасником звемо.
Відеоролик „Тарасе” із віршем
Слово представникові міськво

Використана література:


  1. І.Франко. Тарас Шевченко//Дожовтневі письменники.- К.: 1984. – 217с.

  2. Фостяк С. Поема про Шевченка. – www.uroki.net  

  3. Шевченко і наш край. - Сценарії про життя і творчість. - Аудіо – відео матеріали.
    4. Кудрявцев М. "Не зрять Бога над собою. - www.librarychl.kr.ua

  4. Моя Україна – моя Батьківщина. -  http://www.youtube.com/user/ukrainochka89

  5. Тарас Шевченко. Заповіт. - http://www.youtube.com/user/TuAscolti

  6. І. Звенигородський. Тарасе. – Авторський диск „Іван Звенигородський. Концерт пам’яті Т.Г.Шевченка „Черкасці” – 2008р; http://www.youtube.com/user/Obolonez

  7. Біля Тарасової колиски // Диск – екскурсія „Музей у селі Моринцях”. – Студія „Зарицкі-мультимедія”, 2005