asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 20 21
Класифікація прийомів і методів економічного аналізу.

Для дослідження і вивчення економічних явищ існують узагальнюючі методи обробки економічної інформації, які базуються на принципах розчленування і подальшого синтезу часткових і результуючих показників, що характеризують досліджуванні процеси та явища. До таких методів відносять:

  • Методи статистичного спостереження;

  • Методи зведення і групування;

  • Методи вивчення впливу факторів на зміну результуючих показників;

  • Методи вивчення варіації і розподілу показників;

  • Методи вивчення взаємозв’язку показників;

  • Методи вивчення перспективних і прогнозних значень показників;

  • Методи подовження, укрупнення і скорочення фактичних систем.

Для дослідження показників за допомогою методів подовження методів укрупнення і подовження моделі фактичних систем поділяють на:

  • Адитивні моделі: у=Х12+….+Хп

  • Мультиплікативні моделі: У= Х1∙Х2∙….∙Хп

  • Кратні моделі: У= Х12:….:Хп

  • Змішані моделі: У=(Х12) ∙Х3 У==(Х12) : Х3

До методів подовження, укрупнення і подовження застосовують такі правила розрахунку:

До методу подовження – якщо кожен фактор збільшити чи зменшити на якусь постійну величину А, то результуючий показник зміниться на ту саму величину . Якщо кожен із факторів збільшити в А разів, то середнє значення результуючого показника теж зміниться А разів. Якщо кожен із факторів скоротити чи зменшити на певне постійне число А, то результуючий показник зменшиться в А разів.

До традиційних прийомів економічного аналізу належать:

  1. Порівняння.

  2. Абсолютних і відносних величин.

  3. Середніх величин.

  4. Статистичне групування.

  5. Балансовий прийом.

  6. Побудови таблиць, схем, діаграм, графіків.

  7. Визначення позитивних і негативних сторін діяльності підприємства.

Порівняння - найбільш поширений із прийомів економічного аналізу, що використовується для співставлення показників досліджуваного економічного явища. Необхідною передумовою застосування прийому порівняння є приведення показників до порівняльного виду. Це здійснюють за допомогою:

  • Нейтралізації цінового фактору;

  • Нейтралізації кількісного фактору;

  • Доведення досліджуваних показників до розрахунку за однаковою структурою;

  • Усунення територіального впливу на розрахунок певних показників;

  • Врахування впливу відомчих і галузевих методик щодо розрахунку показників;

  • Інші.

В процесі вивчення динаміки і здійснення порівняння показників виконуються такі співставлення:

  1. Показників звітного періоду з даними за минулий і базовий періоди (для вивчення тенденції розвитку явища)

  2. Показників звітного періоду з прогнозними даними на перспективу(для дослідження прогнозних значень)

  3. Планових показників із звітними даними (для виявлення напруженості виробничих завдань)

  4. Звітних даних досліджуваного підприємства зі звітними даними суміжних підприємств галузі.

  5. Звітних даних одного структурного підрозділу з аналогічними показниками іншого структурного підрозділу.

Прийом абсолютних і відносних величин. Абсолютні – показники, які вимірюють розміри, обсяги, і рівні економічних явищ. Для виміру абсолютних величин застосовують натуральні і вартісні вимірники: облік у натуральному виразі, у вартісному виразі. Відносні – показники які отримують в результаті співставлення абсолютних або середніх величин. Вони вимірюються у коефіцієнтах, %, проміле. Відносні величини бувають: відносні величини виконання плану, планового завдання, динаміки, порівняння, структури, координації.

Середні величини – величини, які узагальнюють певні економічні явища і дозволяють виявити тенденції розвитку. Вони є наступних видів: арифметична зважена, арифметична проста, геометрична, гармонійна, хронологічна.

Статистичне групування – прийом зведення і розчленування досліджуваного явища на групи і підгрупи за допомогою певних характерних ознак. Групування є таких видів: типологічні, структурні, аналітичні.

Балансовий прийом – сума впливу часткових факторів повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника.

Побудова таблиць, схем, діаграм – застосовується для узагальнення і наочного зображення результатів аналітичних досліджень, для формування висновків, пропозицій і розробки заходів.

До економіко – математичних методів належать:

  • кореляційний аналіз;

  • методи вирівнювання рядів динаміки;

  • методи вивчення варіації;

  • лінійне програмування;

  • методи динамічного програмування;

  • сіткове планування;

  • теорія черг;

  • теорія ігор;

  • метод Монте – Карло;

  • імітаційні методи;

  • евристичні методи.


Прийоми елімінування та сфера їх застосування.

Елімінування – пошук впливу часткових факторів на зміну результуючого показника та вивчення величини резервів покращення об’єкту дослідження. Суть цього методу пол

ягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. В економічному аналізі використовують методи абсолютних різниць, ланцюгових підстановок, відносних рпізниць.^ ЛАНЦЮГОВІ ПІДСТАНОВКИ. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують всі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісними. Потім вводиться добуток факторів, або результативний показник, і графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці записують планові, чи базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником і плановим становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також змінюють на фактичну величину, а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між першим, другим і розрахунковим показником. Така процедура заміщення вихідних пл-х показників на фактичну величину зд-ся доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.

Отже, за умови дії 4 факторів зд-ся 4 підстановки, величина кожного фактора визначається як різниця між новим розрахунковим показником і попереднім.

^ СПОСІБ АБСОЛЮТНИХ РІЗНИЦЬ. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощенні, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової(планової).

^ СПОСІБ ВІДНОСНИХ РІЗНИЦЬ. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок можна вести табличним або безтабличним способом.

Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові наслідки, оскільки грунтуються на одному й тому самому п-пі. У практиці ЕА найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, найменш трудомісткий і надійний.


^ Прийом абсолютних різниць в економічному аналізі.

Існує 2 випадки:

  1. На результуючий показник впливає 2 фактори.

Послідовність розрахунку:

  • Із загального переліку доліджуваних показників визначають результуючий показник і фактори, які впливають на його зміну. Z – результуючий показник, Х,У – часткові фактори.

  • Серед виявлених факторів визначабть кількісний та якісний Х – кількісний, У- якісний.

  • Виявляється ступінь залежності між результуючим показником і факторами. Z=X∙Y

  • Обчислюється абсолютна різниця між звітним і базовим значенням результуючого показника і фікторів, які на нього впливають. ∆Z=Z1∙Z0, ∆Х=Х1∙Х0, ∆У=У1∙У0

  • Визначається розмір впливу кількісного фактору на зміну результуючого показника шляхом добутку абсолютної різниці на базове значення якісноог фактору. ∆Z*=(Х1∙Х00=∆Х∙У0

  • Обчислюється розмір впливу якісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абсолютної різниці по цьому фактору на звітне значення кількісного фактора. ∆ZУ=(У101=∆УХ1

  • Виконується перевірка привильності розрахунків: сума впливу 2 часткових факторів повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника. ∆Zх+∆ZУ=Z1-Z0

  • На основі виконаних факторних розрахунків виявляються резерви покращення результуючого показника.

Сфера застосування: мультиплакативні моделі та адитивні моделі факторних систем.

  1. На результуючий показник впливає більше 2 факторів.

  • Визначається результуючий показник і фактори, що на нього впливає Z- результуючий показник, Х,У,К – часткові фактори

  • Формується модель математичної залежності між факторами і результуючими показником Z = хук

  • Обчислюється абсолютне відхилення по результуючому показнику і факторами, що на нього впливають. ∆Z,∆Х,∆У ∆К=К10

  • Обчислюється розмір впливу на зміну результуючого показника, шляхом добутку, абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення нижче розташованих показників. ∆Z*=(X100к0=∆ХУ0К0

  • Визначається розмір впливу другого фактора на зміну результуючого показника, як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітне значення вище розташованого і базового значення нижче розташованого. ∆ZУ=Х(У100=∆УХ1К0

  • Розрахунковий розмір впливу останнього фактора шляхом добутку абсолютної різниці по цьому фактору на звітні значення вище розташованих показників. ∆ZК1У110)=∆КХ1У1

  • Перевірка правильності розрахунків: сума впливу всіх часткових факторів на зміну результуючого показника повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням показника. ∆ZХ+∆ZУ+∆ZК=Z1-Z0

Розмір припустимої похибки розрахунку не повинен перевищувати 5% від зміни результуючого показника.

  • Визначаються резерви покращення результуючого показника за результатами факторними розрахунками.


^ Метод ланцюгових підстановок в економічному аналізі.

Цей метод є найуніверсальнішим і використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних моделей. Цей спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів результуючого показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного фактора на фактичну величину у звітному періоді з цією метою визначають низку умовних величин результуючого показника, які враховують зміну одного, потім 2,3 факторів припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результуючого показника до і після заміни нейтралізує вплив всіх інших факторів крім одного і дає можливість виявити вплив цього фактора на приріст результуючого показника. Основною умовою правильності розрахунку є вірна побудова матем. залежності між результуючим показником і частковими факторами.

Послідовність розрахунку:

  1. Будується матем. модель залежності між результуючим показником і частковими факторами.

  2. Викор. базовий розрахунок впливу часткових факторів на результат показника.

  3. Обчислюється вплив кожного з факторів на зміну результуючого показника шляхом послідовної заміни базового на його звітне значення.

  4. Визнач. проміжне значення результуючого показника викликане заміною певного часткового фактора.

  5. Розрах. абсолютна різниця між кожним наступним і попереднім значенням результуючого показника.

  6. Викон. перевірка правильності розрахунків з дотриманням балансового способу припустимої похибки.

  7. Визнач. резерви покращення результуючого показника.

Найчастіше для розрахунку викор. спрощений варіант – табличний варіант методи ланцюгових підстановок. Z=Х/(У+К)

№ розр.

№підст.

Фактори

Результ. Показник

(Z)

Відхилення


Причина відхилення

Х

У

К

1

-

Х0

У0

К0

Z0

-

↑↓Х

2

1

Х1

У1

К1

Z'

Z'-Z0

↑↓У



следующая страница >>