asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 8 9

ЗМІСТ

ВСТУП……………..………………………….…………………….…....3

РОЗДІЛ 1 Правове регулювання державного кредитування

та його місце у фінансовій системі України…..………15


    1. Поняття фінансів і фінансової системи…..….……………….…………….15

    2. Правове регулювання та суть державного кредиту.……………..…….….27

    3. Правове регулювання державного кредитування……….…………..….....41

    4. Висновки по розділу…………………………..…………..……………...…63

РОЗДІЛ 2 Правове регулювання державного кредитування

житлового будівництва………………………………….66


2.1. Правове регулювання державного кредитування молодіжного

житлового будівництва……………………………………………………..…66

2.2. Правове регулювання державного кредитування

індивідуального житлового будівництва на селі…………………….……...96

2.3. Висновки по розділу …………………………………..……………..….…..120

РОЗДІЛ 3 Правове регулювання інших видів державного

кредитування…….………………….…………………..125


3.1. Правове регулювання державного кредитування здобуття

вищої освіти………………………………………………...……..………….125

3.2. Правове регулювання державного кредитування сільського

господарства………….………………………………………………………150

3.3. Висновки по розділу .……………………………………….………...……...178
ВИСНОВКИ………………..………………..………………………..182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….…..………..186

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВСТУП



Актуальність теми дослідження. Після набуття незалежності в Україні розпочався незворотній процес становлення національної фінансової системи. Розвиток держави породжує необхідність постійного переосмислення, уточнення базових категорій фінансового права. Так, зважаючи на перетворення останніх років, що відбулися в економічному житті України, постало питання про розширення предмету фінансового права за рахунок появи нових видів публічних фондів коштів, що постійно з’являються в пострадянських країнах. Спочатку дискусія стосувалася лише правового врегулювання відносин, що стали виникати з приводу фінансової діяльності органів місцевого самоврядування та правового положення їх грошових фондів, які не відносилися до державних, оскільки відповідно до положень Конституції України органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади. Крім того, кошти цих фондів не належали до приватної власності будь-яких осіб. Отже, з’являються пропозиції відносити ці фонди до предмета вивчення муніципального права[477] та фінансової науки взагалі[342;343]. Але переважна більшість вчених зазначили, що, здійснюючи фінансову діяльність органи місцевого самоврядування представляють публічні фінансові інтереси своїх територій, які є складовими частинами території України і, значить, ці відносини мають регулюватися нормами фінансового права. Більшість юристів-фінансистів визнали, що предмет фінансового права необхідно розширити, включивши у нього не тільки державні фонди коштів, а і фонди коштів органів місцевого самоврядування[624;627;429].

Наступним етапом дискусії стала поява в останні роки публічних за своєю природою фондів коштів, які не є ні державною, ні комунальною власністю. Мова йде про фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування, які мають цільове призначення і здійснюють публічні витрати, спрямовані на задоволення суспільного інтересу[427-429]. Автор же дисертаційного дослідження ставить питання про розширення предмету фінансового права за рахунок врегулювання відносин, що виникають у процесі державного кредитування. Традиційно поняття “державний кредит” та “державне кредитування” не розмежовувались. Як правило, використовували узагальнююче поняття державного кредиту як інституту особливої частини фінансового права, що об’єднує групу однорідних суспільних відносин по мобілізації тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, до основного централізованого фонду коштів держави. Деякі науковці поєднували ці два поняття в одному визначенні, що на наш погляд є недопустимим: державний кредит – це сукупність грошових відносин, які виникають між державою, з одного боку, та фізичними й юридичними особами, з іншого боку, з приводу, по-перше, вилучення тимчасово вільних коштів та використання їх на фінансування державних витрат, по-друге, надання фінансової допомоги підприємствам та організаціям на умовах строковості, платності та повернення[637,с.111]. Перетворення в країні зумовили виділення і існування нових самостійних видів відносин, пов’язаних не із залученням, а з виділенням коштів із державного бюджету на кредитування окремих напрямків пріоритетного розвитку держави, а саме: житлове будівництво, здобуття вищої освіти, підтримка сільськогосподарського виробництва. За рахунок коштів, що виділяються відповідно до державних програм на підставі Закону України “Про Державний бюджет України” (на відповідний рік) та урядових постанов, здійснюється формування державних фондів коштів, які забезпечують кредитування перелічених заходів (Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі), або кредитування безпосередньо через систему уповноважених державою органів, які забезпечують надання кредитів одержувачам (управління сільського господарства при місцевих державних адміністраціях, вищі заклади освіти будь-якої форми власності). Однією з основних особливостей відносин по державному кредитуванню є їх суб’єктний склад. Однією стороною (кредитором) виступає держава в особі уповноважених органів, іншою (позичальниками) – фізичні і юридичні особи. Кредитування здійснюється на пільгових умовах, що безперечно, є надбанням Української держави.

Суспільні відносини, що виникають з приводу державного кредитування є невід’ємним елементом сучасної економіки. Побудова незалежної, економічно розвинутої держави вимагає негайного і досконалого врегулювання відносин, що виникають у процесі державного кредитування. Ця потреба зумовлена часом та підтверджується позитивним досвідом державного кредитування як в Україні, так і в інших державах. Тисячі громадян України за його допомогою отримують можливість здобути вищу освіту, жити в належних умовах, будувати власні будинки та розвивати сільське господарство.

Ступінь дослідженності теми дисертації. Проблема державного кредитування, нажаль, до цього часу досліджувалася дуже мало. Поодинокі публікації стосувалися лише характеристики діяльності державних фондів, що нещодавно утворилися, і містили, як правило, інформаційний матеріал щодо встановлених умов, порядку та можливості отримання того чи іншого виду державного кредиту. Фундаментальні дослідження взагалі відсутні. Окремі напрямки здійснення державного кредитування висвітлювали, наприклад:

- при державному кредитуванні житлового будівництва - російські дослідники О.Дем’янюк, М. Ільїчева, Ю.Коган, Л.Пчелінцева, М.Усачьов, Л.Ходов, А.Яригіна тощо. Досвід інших зарубіжних країн вивчали В.Веремейкіна, О.Вересюк, О.Євтух, Н.Журкіна, Н.Косарева, С.Кручок, В.Купрійчук, Н.Пастухова, Н.Рогожина, О.Рябченко, Л.Сахарова, О.Фінагіна, Л.Ходов.

Висвітленню проблеми державного кредитування будівництва й придбання житла в Україні присвячено роботи В.Омельчука, А.Кулик, В.Кулик, А.Беркути, А.Дронь, П.Єщенка, В.Ісайко, Н.Лопушенка А.Лукьянченка, А.Лупинос;

  • при державному кредитуванні індивідуального житлового будівництва: В.Ісайко, А.Радовець, М.Приходько, М.Удовенко. Проблеми банківського кредитування індивідуального житлового будівництва досліджують О.Соболєв, Є.Мічурін, С.Сліпченко у своїй роботі “Житлове право України”. Досвід Союзу РСР наведений у монографії П.Дятлова “Індивідуальне житлове будівництво”;

- при державному кредитуванні здобуття вищої освіти: правову природу видатків державного бюджету в цілому й окремих видатків на соціально-культурні потреби вивчали Л.К.Воронова, Г.С.Сапаргалієв, Є.Б.Баянов і А.А.Таранов. Комплексні дослідження проблеми правового регулювання видатків на народну освіту здійснили Н.Ю.Пришва та К.Г.Грищенко. Вивченню практики зарубіжних країн щодо використання державних кредитних коштів на навчання почали приділяли увагу вчені-економісти, зокрема, Г.М.Лопушняк, Г.М.Артюх тощо.

- при кредитуванні сільського господарства: деякі аспекти економічного характеру зустрічаються в роботах В.Захарченка, Ш.Ібатулліна, О.Москаля, юридичний аспект висвітлює В.Лаврук. Вивченням практики країн із розвиненою економікою присвячені роботи М.Корецького, І.Кузьміна, Р.Кучукова, Д.Олійника, К.Піплз, С.Присяжнюка, А.Сагайдана, А.Соміка. Фінансово-кредитним проблемам державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників присвячені дослідження Т.Бабаєва, Р.Гумерова, М.Дю, В.Крилова, В.Кузнєцова, О.Мелюхіної, Є.Савченка, Є.Сєрової та інших.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення сфери фінансово-правового регулювання відносин, що виникають у процесі державного кредитування, визначення правового положення публічних фондів коштів, що забезпечують втілення в життя соціально значущих державних програм.

Для досягнення цієї мети в процесі роботи над дисертацією автор намагався вирішити такі завдання:

  1. Визначити галузеву приналежність відносин, що виникають у процесі державного кредитування.

  2. Сформувати оптимальну модель фінансово-правових відносин між державою, в особі уповноважених органів, та одержувачами кредиту.

  3. Довести доцільність розмежування понять “державний кредит” та “державне кредитування”.

  4. Окреслити проблему необхідності розширення предмету фінансового права як за рахунок державних фондів коштів, фондів коштів місцевого самоврядування, публічних фондів загальнодержавного державного соціального страхування, так і за рахунок фондів коштів, що утворюються в процесі здійснення державного кредитування.

  5. Довести пріоритетність правового регулювання відносин у сфері державного кредитування нормами фінансового права.

  6. Окреслити роль і значення державного кредитування у вирішенні соціальних проблем у державі.

^ Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі державного кредитування з приводу утворення публічних фондів коштів, їх правового регулювання, тобто відносини з приводу формування, розподілу та використання публічних фондів коштів держави, що складають предмет фінансового права.

Предметом дослідження є фінансово-правові норми, які регулюють вищезазначені відносини, тобто відносини, що виникають у процесі здійснення державного кредитування, сторонами якого виступають, з одного боку, держава (або уповноважений нею орган) у якості кредитора, з іншого – фізичні та юридичні особи, як позичальники.

^ Теоретичну основу дослідження складають праці вчених-юристів із теорії держави і права та фінансового права. Структуру і направлення дисертаційного дослідження визначили праці провідних теоретиків загальної теорії права, таких як С.С. Алексєєв, С.Н.Братусь, Д.А.Керімов, В.О.Котюк, М.Н.Марченко, Н.І.Матузов, І.С.Самощенко, А.Ф.Шебанов, Г.Ф.Шершеневич, Л.С.Явич тощо.

Найбільш важливими в науковому плані для автора були теоретичні висновки вітчизняних та російських вчених в галузі фінансового права: М.М.Артемова, К.С.Бельського, В.В.Безчеревних, Л.К.Воронової, О.М.Горбунової, О.Ю.Грачової, М.А.Гурвича, І.Б.Заверухи, М.В.Карасьової, Ю.О.Крохіної, М.П.Кучерявенка, В.О.Лебедєва, О.П.Орлюк, П.С.Пацурківського, М.І.Піскотіна, Н.Ю.Пришви, Ю.А.Ровінського, Л.А.Савченко, Е.Д.Соколової, Г.А.Тосуняна, Н.І.Хімічевої, Р.О.Халфіної, О.І.Худякова, С.Д.Ципкіна та інших.

Автором викоритсано роботи таких відомих зарубіжних дослідників в сфері фінансів та фінансового права як А.С.Ангелова, П.Годме, Г.Жеза, М.Костова. При розробці окремих теоретичних проблем автор використовував паці вчених-економістів: О.Д.Василика, Е.А.Вознесенського, А.З.Дадашева, П.Н.Дятлова, О.Т.Євтуха, М.І.Кравченка, В.О.Омельчука, Д.Г.Черніна та інших.

Методологічні основи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження автор використовував наукові принципи та дослідницькі методи, які ґрунтуються на вимогах об’єктивного й всебічного аналізу процесів і явищ суспільного розвитку, видів державного кредитування, його правових основ та способів реалізації визначених правовідносин. Поряд із загальними принципами дослідження для оцінки зібраних даних та їх систематизації, використовувалися загальнонаукові та приватно-наукові методи пізнання.

До загальнонаукових методів належать:

- метод системно-структурного аналізу, що полягає у визначенні місця державного кредитування у фінансовій системі держави, встановлення його змісту;

- функціональний метод – передбачає виявлення зв’язків між елементами фінансової системи, а саме: визначення функціональної характеристики державного й банківського кредитів як фінансово-правових інститутів;

- соціологічний метод – надає можливість розкрити суспільні умови, які мають сприяти розкриттю фінансово-правових інститутів та норм, що їх утворюють;

- метод звернення до інших юридичних (наприклад, конституційного, адміністративного, цивільного) і неюридичних наук з метою використання їх досягнень при аналізі фінансово-правових явищ.

До приватно-наукових методів дослідження належать:

- формально-юридичний метод – забезпечує вивчення та аналіз діючого законодавства України в галузі державного кредитування та практики його застосування державними органами;

- історико-правовий метод дозволяє розглянути умови виникнення відносин по державному кредитуванню, його види, визначити основні етапи розвитку окремих видів державного кредитування та дати наукову оцінку сучасного стану об’єкта дослідження;

- порівняльно-правовий метод – застосовувався при вивченні нормативно-правових актів України, досвіду зарубіжних країн із метою відшукування шляхів подальшого вдосконалення відносин по державному кредитуванню.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Дисертація є однією з перших теоретичних робіт, розробленою за результатами дослідження значного нормативного масиву та теоретичних розробок з питань регулювання відносин, що виникають в процесі державного кредитування. Це дозволило отримати нові наукові результати, які обґрунтовані в дисертації. На захист виносяться наступні основні положення і висновки, які мають елементи новизни:

  1. Представлена дисертація є одним із перших досліджень, в якому розглядаються відносини по державному кредитуванню, що є відмінними від відносин державного кредиту, хоча попередні дослідження їх ототожнювали. Проблемами державного кредиту в країнах СНД опікувалися лише два вчених-юриста: російський дослідник М.М.Артемов та вітчизняний фахівець з фінансового права І.Б.Заверуха, які здійснили комплексні дослідження відносин по державному кредиту, в яких держава виступає позичальником. Дана робота обґрунтовує появу нових видів відносин – державного кредитування, головною особливістю яких є участь в них держави в якості кредитора.

  2. Обґрунтовується необхідність розмежування інститутів державного кредиту і державного кредитування, оскільки вони регулюють різні за своєю природою відносини. Перший – відносини по залученню вільних коштів фізичних і юридичних осіб державою та органами місцевого самоврядування для наповнення бюджетів та виконання покладених на них повноважень. За рахунок державного кредиту погашається внутрішній державний борг України, а держава бере на себе зобов’язання повернути кредит на визначених умовах. Другий – регулює відносини по цільовому виділенню коштів з державного та місцевих бюджетів фізичним і юридичним особам на кредитування пріоритетних напрямків розвитку суспільства: молодіжного житлового будівництва, індивідуального житлового будівництва на селі, здобуття вищої освіти, сільського господарства. В цих відносинах фізичні і юридичні особи зобов’язуються використовувати кредит за цільовим призначенням, погасити його та сплатити відсотки. Умови кредитування встановлюються державою.

  3. Основними відмінними рисами відносин по державному кредитуванню є:

- суб’єктний склад: держава виступає кредитором, а фізичні і юридичні особи - позичальниками;

  • державно-владний характер відносин: держава-кредитор в односторонньому порядку встановлює умови надання та повернення таких кредитів; а фізичні і юридичні особи зобов’язуються виконувати встановлені вимоги

  • засіб забезпечення повернення державного кредиту: на відміну від банківського кредитування, засобом забезпечення виступає, як правило, об‘єкт, під який надається кредит (квартира, житловий будинок, майбутній врожай).

  1. Обґрунтовується, що відносини, які виникають в процесі державного кредитування, є бюджетними, оскільки:

  • щорічними Законами “Про Державний бюджет України” визначаються обсяги державного кредитування пріоритетних напрямків розвитку суспільства;

  • в доходній частині державного бюджету передбачаються обсяги надходжень, одержаних від погашення раніше виданих кредитів;

  • держава для втілення програми державного кредитування в життя створює відповідні механізми, а саме: державні фонди коштів, за допомогою яких безпосередньо відбувається надання кредитів, контролюється їх цільове використання та забезпечується повернення кредитів державі з додержанням встановлених вимог.

  1. Визначено правову природу державних фондів коштів, що утворюються в процесі здійснення державного кредитування. Досліджено, що зазначені фонди коштів за своєю природою є публічними, оскільки їх діяльність спрямована на задоволення суспільного інтересу і держава таким чином вирішує проблеми фінансування пріоритетних напрямків розвитку суспільства.

До публічних фондів коштів слід відносити: фонди коштів, що утворюються в процесі фінансової діяльності держави, місцевого самоврядування, фондів коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, фондів коштів, які утворюються в процесі державного кредитування: Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву та Державний фонд індивідуального житлового будівництва на селі та інших.

  1. Обґрунтовано, що створені в Україні фонди державного кредитування є цільовими державними фондами, оскільки створюються у складі Державного бюджету України та формуються за рахунок його коштів, мають чітку мету діяльності і визначені напрямки використання коштів. Вони мають наступні юридичні особливості:

- особливе місце розташування у бюджетній системі держави або муніципальних утворень: утворюються у складі державного або місцевих бюджетів, підпорядковуються загальним принципам бюджетного процесу, але мають фінансову відособленість;

- представляють собою правову форму сукупності економічних відносин з приводу утворення та розподілення фінансових ресурсів певної території, за ними закріплюються суворо визначені джерела формування та спеціально визначені цілі витрачання;

- створюються з певною метою для забезпечення виконання якої вони і діють.

- здійснюють фінансову діяльність на підставі кошторисів доходів та видатків, які затверджуються представницьким органом влади відповідного територіального рівня;

- основи правового статусу регулюються Законом України “Про Державний бюджет України” (на відповідний рік) та іншими нормативно-правовими актами.

  1. Запропоновано закріпити в Бюджетному кодексі України таке визначення державного цільового фонду – це фонд грошових коштів, утворений відповідно до законодавства України за рахунок доходів цільового призначення з чітко визначеними напрямками використання коштів.

  2. З метою подальшого вдосконалення системи державного кредитування здобуття вищої освіти та сільського господарства pапропоновано створити в Україні Державний фонд вищої освіти та Державний фонд підтримки розвитку агропромислового комплексу.

Теоретична і практична значимість роботи полягає у можливості використання результатів дисертаційного дослідження при розробці концепції розвитку законодавства у сфері державного кредитування, уточнення фінансової політики держави, подальших наукових досліджень проблем фінансового права в цілому і його структурних елементів зокрема.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у розвитку та поглибленні фінансово-правової концепції регулювання відносин у галузі діяльності публічних фондів коштів, що є актуальним в умовах розгорнутої дискусії щодо предмета фінансового права.

Практичне значення дисертаційного дослідження визначається його спрямованістю на вирішення соціальних проблем життя суспільства за допомогою фінансово-правового регулювання. Розроблені положення можуть бути цікавими для студентів, аспірантів, науковців, практичних працівників, які безпосередньо займаються проблемами фінансової діяльності держави.

Теоретичні висновки і практичні пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Фінансове право” та його спецкурсів.

^ Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри конституційного і адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету університету. Автор викладає курс “Фінансове право” на юридичному факультеті Чернігівського державного інституту економіки і управління, приймав участь у науково-практичній конференції на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” 8-9 квітня 2004 року, Третій міжвузівській науково-практичній конференції в Українсько-Російському інституті (філіалі) Московського державного відкритого університету “Історико-правові і соціально-економічні аспекти розвитку суспільства”, 26 березня 2004 року, м. Чернігів, Всеукраїнській науково-практичній конференції у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова “Юридичні читання молодих вчених” 23 квітня 2004 року, м. Київ, Першій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу 2004” 1-15 листопада 2004 року, м. Дніпропетровськ, виступаючи з доповідями по темі дисертації.

Публікації. Автор дисертаційного дослідження опублікував у наукових фахових виданнях такі статті:

  1. Ніщимна С.О. Державний кредит як ланка фінансової системи України// Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 39 (у двох частинах). Частина І.-2003.-№3.- С.201-207.

  2. Ніщимна С.О. Питання державного кредитування вищої освіти: зарубіжний досвід // Підприємництво, господарство і право.-2004.-№9.-С.108-111.

  3. Ніщимна С.О. Правове регулювання державного кредитування вищої освіти в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24.-К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004.-С.390-396.

  4. Нищимная С.А. Государственное кредитование получения высшего образования // Сборник материалов межвузовской научно-практической конференции “Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества” 26 марта 2004 г., г.Чернигов.-Вып.3.-С.186-190.

  5. Ніщимна С.О. Питання правового регулювання державного кредитування сільського господарства // Матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”, 1-15 листопада 2004 року, м. Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, Том 48.-С.53-55.

  6. Ніщимна С.О. Правове регулювання державного кредитування молодіжного житлового будівництва в Україні // Підприємництво, господарство і право.-2005.-№2.-С.24-27.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html



следующая страница >>