asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 20 21


ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Інженерне обладнання будинків і споруд

Пожежна автоматика будинків

ДБН В.2.5-13-98

На заміну СНіП 2.04.09-84

ВСН 25-09.67-85
Ці норми поширюються на проектування та монтаж автоматичних установок пожежогасіння і пожежної сигналізації, а також неавтоматичних дренчерних, газових та порошкових установок пожежогасіння і неавтоматичних установок пожежної сигналізації для будинків і споруд різного призначення.

Дані норми не поширюються на проектування та монтаж автоматичних установок пожежо­гасіння і пожежної сигналізації для:

- будинків і споруд, що проектуються за спеціальними нормами;

- технологічних установок, розташованих поза будинками;

- складських будівель з висотою стелажного складування продукції більше 25 м;

- складських будівель з пересувними стелажами з висотою складування більше 5,5 м;

- складських будівель з висотою складування продукції на підлозі більше 5,5 м;

- складських будівель для зберігання спалимих сипких матеріалів, аерозольної продукції;

- складських будівель лаків, фарб, смол, каучуків, шинної продукції, легкозаймистих і горючих рідин з висотою складування продукції більше 5,5 м;

- житлових квартирних будинків.

Норми також не поширюються на проектування та монтаж установок порошкового поже­жогасіння для гасіння металів (пожежі класу Д ГОСТ 27331-87), а також установок імпульсної дії.

Проектування і монтаж вищеперелічених установок пожежогасіння і пожежної сигналізації здійснюється за відомчими нормативними документами (далі - НД) та технічною документацією.

Терміни та визначення наведені в додатку А.
^ 1 ПРОЕКТУВАННЯ ПОЖЕЖНОЇ АВТОМАТИКИ
1.1 Загальні положення

1.1.1 Автоматичні установки пожежогасіння повинні виконувати одночасно і функції авто­матичної пожежної сигналізації.

При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні у приміщеннях, обладнаних автома­тичним пожежогасінням, додатково встановлюється автоматична пожежна сигналізація.

1.1.2 Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово.

1.1.3 Автоматичні установки пожежогасіння, за винятком спринклерних, повинні мати дис­танційний та місцевий пуск.

1.1.4 Вогнегасну речовину, тип і параметри установок пожежогасіння належить приймати з урахуванням НД, що встановлюють вимоги до конкретних будинків і споруд за пожежною небезпе­кою, виходячи з характеру технологічного процесу виробництв, властивостей матеріалів.

За відсутності в НД необхідних параметрів автоматичних установок пожежогасіння рекомен­дується використовувати дані додатків Б, Д, Ж.

1.1.5 Параметри автоматичних установок пожежогасіння належить приймати в залежності від груп приміщень, наведених в додатку В.

1.1.6 Вимоги до обладнання складів, які мають висоту стелажного зберігання продукції більше 5,5 м, наведені в додатку Г.

1.1.7 За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів устано­вок пожежогасіння та пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого нагляду пожежної охорони.
^ 1.2 Установки водяного та пінного пожежогасіння

1.2.1 Установки водяного, пінного, а також водяного пожежогасіння зі змочувачем підроз­діляються на спринклерні та дренчерні.

Параметри установок водяного пожежогасіння зі змочувачем належить визначати аналогічно параметрам установок водяного пожежогасіння.

1.2.2 При обладнанні будинків і споруд водяними і пінними установками пожежогасіння, при техніко-економічному обґрунтуванні допускається передбачати установки пожежогасіння в при­міщеннях, де за нормами вимагається тільки автоматична пожежна сигналізація. Для цих приміщень витрати вогнегасної речовини не повинні бути визначальними, а інтенсивність зрошення прий­мається нормативною.

1.2.3 Для кожної секції установки пожежогасіння слід передбачати окремий вузол керування.

1.2.4 За наявності в приміщенні технологічних площадок, виконаних із суцільного матеріалу, обладнання або вентиляційних коробів (нахилених або горизонтальних) з мінімальним розміром по ширині або діаметру більше ніж 0,75 м, розташованих на висоті від підлоги не менше 0,70 м, належить під ними додатково встановлювати спринклерні або дренчерні зрошувачі, спонукальну систему установки пожежогасіння.

^ Спринклерні установки

1.2.5 Спринклерні установки пожежогасіння в залежності від температури повітря в примі­щеннях належить проектувати:

- водозаповненими - для приміщень з мінімальною температурою повітря 5 °С та вище;

- повітряними - для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з три­валістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °С більше як 240 діб на рік;

- водоповітряними - для неопалюваних приміщень будинків, розташованих в районах з три­валістю періоду з середньодобовою температурою повітря, яка дорівнює або нижче 8 °С 240 і менше діб на рік.

1.2.6 В складських приміщеннях із стаціонарними стелажами, з висотою складування продукції від 5,5 до 25 м належить передбачати встановлення спринклерних зрошувачів в зоні високостелаж-ного зберігання продукції під перекриттям (покриттям), під екранами у внутрішньостелажному просторі, а також під перекриттям (покриттям) в зонах прийняття, упакування та відправлення продукції.

1.2.7 Спринклерні установки належить проектувати для приміщень заввишки не більше 20 м. Ця вимога не поширюється на проектування установок для внутрішньостелажного простору приміщень, передбачених в 1.2.6, а також для захисту конструкцій будинків, споруд і вентиляційних камер.

За вихідні дані для розрахунку установок, що захищають конструкції будинків і споруд, а також приміщень вентиляційних камер, належить приймати параметри установок, призначених для захисту приміщень І групи, наведених у таблиці Б. 1 додатка Б.

1.2.8 В межах одного приміщення належить встановлювати спринклерні зрошувачі з випускним отвором однакового діаметра.

1.2.9 Для однієї секції спринклерної установки слід приймати не більше 800 спринклерних зрошувачів різних виконань, а для внутрішньостелажного простору - не більше 500 зрошувачів. При цьому загальна ємкість трубопроводів кожної секції повітряних та водоповітряних установок повинна бути не більше 3 м3.

1.2.10 Спринклерні зрошувачі установок належить встановлювати в приміщенні або в облад­нанні з максимальною температурою навколишнього повітря, °С:

до 50 - з температурою руйнування теплового замка 72 °С;

від 51 до 70 те саме 93 °С;

від 71 до 100 -"- 141 °С;

від 101 до 140 -"- 182 °С;

від 141 до 200 -"- 240 °С.

1.2.11 Спринклерні зрошувачі водозаповнених установок належить встановлювати розетками вгору або вниз, в повітряних і водоповітряних установках - розетками вгору.

Спринклерні зрошувачі установок водяного пожежогасіння необхідно встановлювати перпен­дикулярно площині перекриття (покриття), спринклерні зрошувачі установок пінного пожежога­сіння - дифузором вниз або вгору під кутом, що не перевищує 15° до вертикалі.

1.2.12 Спринклерні настінні зрошувачі використовуються у водозаповнених, повітряних і водо­повітряних установках. Відбивач зрошувача належить розміщувати паралельно площині підлоги.

Для неопалюваних складів з висотним стелажним зберіганням у внутрішньостелажному прос­торі належить використовувати настінні зрошувачі.

1.2.13 В будинках з балковими перекриттями (покриттями), які мають нульову межу поши­рення вогню, з виступними частинами (ребрами) заввишки більше 0,32 м, а в інших випадках -більше 0,2 м, спринклерні зрошувачі належить встановлювати між балками, ребрами плит та іншими елементами перекриття (покриття), що виступають, у кожному такому відсіці з урахуванням забез­печення рівномірності зрошення підлоги.

1.2.14 В будинках з односхилими і двосхилими покриттями, що мають нахил більше ніж 1/3, відстань по горизонталі від спринклерних зрошувачів до стін і від спринклерних зрошувачів до гребеня покриття повинна бути не більше 1,5м- при покриттях з нульовою межею поширення вогню та не більше 0,8 м - в інших випадках.

1.2.15 Відстань від розетки спринклерного зрошувача установки водяного пожежогасіння до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,08 до 0,4 м.

Відстань від нижньої площини дифузора пінного спринклерного зрошувача до площини пе­рекриття (покриття) повинна бути не більше 0,5 м.

Відстань від відбивача спринклерного настінного зрошувача до площини перекриття (покриття) повинна бути від 0,07 до 0,15 м.

1.2.16 У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі слід встановлювати під екра­ном, відстань від розетки спринклерного зрошувача до екрана повинна бути від 0,10 до 0,25 м. Відстань від розетки зрошувача до верху вантажів, які зберігаються, повинна бути не менше 0,05 м.

1.2.17 Для подавання води або води зі змочувачем належить використовувати зрошувачі сприн­клерні з ввігнутою розеткою (установлення розеткою вгору), з плоскою розеткою (установлення розеткою вниз) та настінні зрошувачі.

У внутрішньостелажному просторі спринклерні зрошувачі з ввігнутою розеткою встановлю­ються розеткою вниз.

Для подавання розчину піноутворювача і отримання піни належить використовувати зрошувачі пінні спринклерні.

1.2.18 Відстань між спринклерними зрошувачами установок водяного пожежогасіння, що вста­новлені під рівним (без виступів) перекриттям (покриттям), повинна бути не менше 1,5м.

Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) не повинна перевищувати половини відстані між спринклерними зрошувачами, вказаної в додатку Б.

Відстань між спринклерними зрошувачами і стінами (перегородками) з ненормованою межею поширення вогню не повинна перевищувати 1,2 м.

1.2.19 В місцях, де існує небезпека механічного пошкодження, спринклерні зрошувачі повинні бути захищені.

Дренчерні установки

1.2.20 Автоматичне включення дренчерних установок належить здійснювати від спонукальної системи з легкоплавкими замками або спринклерними зрошувачами, від автоматичних пожежних сповіщувачів, а також від технологічних датчиків.

1.2.21 Дренчерні зрошувачі належить встановлювати з урахуванням їх технічних характеристик і карт зрошення для забезпечення рівномірності зрошення захищуваної площі.

1.2.22 Для декількох дренчерних завіс допускається передбачати один вузол керування.

1.2.23 Відстань між зрошувачами в дренчерній завісі належить визначати з розрахунку витрат вогнегасної речовини не менше 1,0 л • с-1 на 1 м ширини прорізу.

1.2.24 В дренчерних установках водяного і водяного зі змочувачем пожежогасіння належить застосовувати водяні дренчерні зрошувачі, які встановлюються розетками вгору або вниз.

В дренчерних установках пінного пожежогасіння належить використовувати зрошувачі пінні дренчерні і генератори піни середньої кратності, що утворюють повітряно-механічну піну.

1.2.25 Розрахунковий рівень заповнення приміщення піною при об'ємному пінному пожежо­гасінні повинен перевищувати не менше як на 1 м найвищу точку обладнання, яке захищається.

При визначенні загального об'єму захищуваного приміщення об'єм обладнання, що знаходить­ся в цьому приміщенні, не слід віднімати від об'єму захищуваного приміщення.

1.2.26 Відстань від легкоплавкого замка спонукальної системи до площини перекриття (по­криття) повинна бути в межах від 0,08 до 0,4 м.

Розміщення сповіщувачів пожежної сигналізації в спонукальних системах повинне відповідати

вимогам розділу 1.6.

1.2.27 Спонукальний трубопровід дренчерних установок, заповнений вогнегасною речовиною, належить встановлювати на висоті не більше 1/4 постійного напору (в метрах) у трубопроводі під вузлом керування відносно запірних клапанів.

Трубопроводи установок

1.2.28 Трубопроводи установок пожежогасіння проектують із сталевих труб за таблицею Б. 7. З'єднання труб виконують, як правило, зварюванням. В приміщеннях, що відносяться за пожеж­ною небезпекою до категорії А і Б, допускається з'єднання труб нарізкою.

1.2.29 Відстань від трубопроводу до будівельних конструкцій повинна бути не менше 0,02 м.

1.2.30 Підвідні трубопроводи (зовнішні і внутрішні) необхідно проектувати кільцевими. Підвідні трубопроводи, як правило, проектують тупиковими для трьох і менше вузлів керування, при цьому довжина зовнішнього тупикового трубопроводу не повинна перевищувати 200 м.

1.2.31 Підвідні кільцеві трубопроводи повинні розділятися засувками на ремонтні ділянки. На кожній ремонтній ділянці повинно бути не більше 3-х вузлів керування.

1.2.32 Зовнішні підвідні трубопроводи установок водяного пожежогасіння проектують, як пра­вило, спільними з трубопроводами протипожежного, виробничого або господарчо-питного водо­проводу.

1.2.33 Не допускається приєднання до живильних та розподільних трубопроводів установок пожежогасіння технологічного або санітарно-технічного обладнання.

1.2.34 Не допускається встановлення запірної арматури на живильних та розподільних трубо­проводах, за винятком випадків, передбачених в 1.2.35, 1.2.36, 1.2.37.

1.2.35 В приміщеннях категорії В за пожежною небезпекою на живильних трубопроводах водо-заповнених спринклерних установок діаметром 65 мм і більше допускається встановлення внутрішніх пожежних кранів з ручними водяними та пінними пожежними стволами. При цьому встановлення кнопок дистанційного пуску насосів біля пожежних кранів не потрібно.

1.2.36 Секція спринклерної установки з 12 і більше пожежними кранами повинна мати два вводи. Другий ввід з засувкою допускається здійснювати від суміжної секції. При цьому над вузлами керування необхідно передбачати засувки з ручним приводом, а підвідний трубопровід повинен бути закільцьованим і між цими вузлами керування встановлена розподільна засувка.

1.2.37 Для захисту дверних та технологічних прорізів допускається приєднувати дренчерні завіси до живильних та розподільних трубопроводів спринклерних установок. Дренчерні завіси з спону­кальними системами і місцевим пуском допускається приєднувати тільки до живильних трубо­проводів спринклерних установок.

1.2.38 На одній вітці розподільного трубопроводу установок, як правило, встановлюють не більше шести зрошувачів з діаметром вихідного отвору до 12 мм включно і не більше чотирьох зрошувачів з діаметром вихідного отвору більше 12 мм.

1.2.39 Діаметр трубопроводу гідравлічної спонукальної системи дренчерної установки повинен бути 25 мм, а пневматичної - 15 мм.

1.2.40 Вузли керування установок пожежогасіння, як правило, розміщують в приміщеннях на­сосних станцій. Допускається розміщення вузлів керування в приміщеннях, що захищені установками пожежогасіння, за винятком приміщень категорій А і Б або поза ними.

Вузли керування, як правило, розміщують на перших, цокольних і підвальних поверхах згідно з вимогами СНІП 2.04.01-85.

До вузлів керування установок пожежогасіння повинен бути забезпечений вільний доступ обслу­говуючого персоналу.

Вузли керування, що розміщені в захищуваних приміщеннях, а також поза захищу ван йми приміщеннями, в приміщеннях з пожежної небезпеки, що відносяться до категорії В, відокремлю­ються від них протипожежними перегородками І типу і протипожежними перекриттями 3 типу, а ті, що розміщені в приміщеннях категорій Г або Д, - скляними або сітчастими перегородками, які не заважають візуальному контролю за приладами вузла керування.

Температура повітря в приміщеннях вузлів керування повинна бути не нижче 5 °С, з природним або штучним робочим освітленням, що забезпечує на робочих поверхнях освітленість не менше 75 лк і аварійним освітленням - не менше 15 лк.

1.2.41 На вводах або на обвідних трубопроводах пожежних насосів підвищувальних насосних станцій належить передбачати пристрої регулювання тиску при зміні тиску в водопровідній мережі. Тиск в напірних трубопроводах насосних станцій не повинен перевищувати значення 1,0 МПа.

1.2.42 Для забезпечення працездатності установок водяного і пінного пожежогасіння необхідно виконати гідравлічний розрахунок діаметрів трубопроводів за методикою додатка Б.

1.2.43 Трубопроводи установок пожежогасіння, що подають вогнегасну речовину на осередок пожежі, не повинні мати гнучких стикових з'єднань.

1.2.44 Живильні і розподільні трубопроводи повітряних і водоповітряних спринклерних устано­вок слід прокладати з уклоном в бік вузла керування або спускних пристроїв, що дорівнює:

0,01 - для труб з зовнішнім діаметром менше 57 мм;

0,005 - для труб з зовнішнім діаметром 57 мм і більше.

^ Водопостачання установок

1.2.45 Як джерело водопостачання установок водяного пожежогасіння, як правило, використо­вують водопроводи різного призначення.

Для установок пінного пожежогасіння, як правило, використовують водопроводи непитного призначення, в яких якість води відповідає технічним вимогам на застосовувані піноутворювачі.

1.2.46 Запас води для установок пожежогасіння допускається зберігати в резервуарах водо­проводів різного призначення, обладнаних пристроями, що не допускають витрати вказаного запасу води на інші потреби.

Об'єм води до 1000 м3 повинен зберігатися в одному резервуарі.

1.2.47 При визначенні об'єму резервуара для установки водяного пожежогасіння належить передбачати можливість гарантованого поповнення його водою з мережі водопроводу автоматично, на весь час пожежогасіння.

1.2.48 Тип запірної арматури (засувки) на трубопроводі, що наповнює резервуар вогнегасною речовиною, повинен забезпечувати візуальний контроль (за положенням штока) її стану(відкрито-закрито). Вказану арматуру належить встановлювати в приміщенні насосної станції.

1.2.49 Контрольно-вимірювальне обладнання з мірною рейкою для візуального контролю рівня вогнегасної речовини в резервуарах (ємкостях) належить розміщувати в приміщенні насосної станції. При автоматичному наповненні резервуара вказане обладнання не передбачається.

1.2.50 Для установок пінного пожежогасіння належить передбачати, крім основного об'єму, 100% резервний об'єм піноутворювача.

Резервний об'єм піноутворювача зберігається на складі або в резервуарах установки. Для збе­рігання основного і резервного об'ємів піноутворювача (розчину піноутворювача), як правило, передбачають два самостійних резервуари. При використанні одного резервуара його ємкість не повинна бути більше 1000 м3.

1.2.51 При визначенні необхідної для пожежогасіння кількості води, піноутворювача, розчину піноутворювача належить враховувати внутрішній об'єм трубопроводів установки пожежогасіння.

1.2.52 Максимальний строк відновлення основного об'єму вогнегасної речовини в резервуарах (ємкостях) установок автоматичного пожежогасіння належить приймати згідно з СНІП 2.04.02-84.

1.2.53 Для забезпечення розрахункового тиску в трубопроводах спринклерних установок і під­відних трубопроводах дренчерних установок, необхідного для спрацювання вузлів керування, на­лежить передбачати імпульсний пристрій (автоматичний водоживильник) - металеву ємкість, що заповнена водою або розчином піноутворювача (не менше 0,5 м3) і стиснутим повітрям.

В спринклерних установках з приєднаними пожежними кранами для будівель заввишки більше ЗО м кількість води або розчину піноутворювача в імпульсному пристрої повинна бути не менше 1 м3.

Як імпульсний пристрій можуть бути використані водопроводи різного призначення з тиском, що дорівнює або більше розрахункового.

1.2.54 В установках пожежогасіння з резервним пожежним насосом, що має місцевий або дис­танційний пуск, або привод від двигуна внутрішнього згоряння, який вмикається автоматично, належить передбачати автоматичний водоживильник, що забезпечує роботу установки з розрахун­ковою витратою вогнегасної речовини протягом 10 хвилин.

1.2.55 Імпульсний пристрій або автоматичний водоживильник в будівлях заввишки більше ЗО м,;

як правило, розташовують на верхніх технічних поверхах будинку.

1.2.56 Автоматичний водоживильник (імпульсний пристрій) повинен автоматично вимикатися при включенні пожежного насоса.

1.2.57 В насосній станції кількість пожежних насосів і насосів-дозаторів повинна бути не менше двох кожного типу (в тому числі один резервний).

1.2.58 Рівень осі насоса належить, як правило, розташовувати так, щоб забезпечити повне і заливання корпуса насоса вогнегасною речовиною. Корпус насоса належить розташовувати під заливанням не менш ніж на 0,5 м від розрахункового рівня вогнегасної речовини у резервуарі установки пожежогасіння.

1.2.59 У резервуарі установки пінного пожежогасіння належить прокладати по внутрішньому периметру перфорований трубопровід на 0,1 м нижче розрахункового рівня води, призначений для подавання та перемішування піноутворювача.

1.2.60 Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння по забезпеченню подавання до них води належить відносити до І категорії за СНІП 2.04.02-84.

1.2.61 Насосні станції належить розміщувати в окремому приміщенні будинків на перших, цокольних і підвальних поверхах з урахуванням вимог СНІП 2.04.01-85. Вони повинні мати окремий вихід назовні або на сходову клітку, що має вихід назовні. Насосні станції допускається розміщувати в окремих будинках або прибудовах.

1.2.62 Приміщення насосної станції належить відокремлювати від інших приміщень проти­пожежними перегородками І типу та перекриттями 3 типу.

Температура повітря у приміщенні насосної станції повинна бути не нижче 5 °С, відносну вологість повітря слід приймати відповідно до категорії робіт І-Б за ГОСТ 12.1.005-88.

Робоче і аварійне освітлення слід приймати згідно з СНіП ІІ-4-79.

Станція повинна бути обладнана телефонним зв'язком з приміщенням пожежного поста або іншим приміщенням з персоналом, що веде цілодобове чергування.

Біля входу в станцію повинно бути світлове табло з написом "Станція пожежогасіння".

1.2.63 Обладнання у приміщенні насосної станції слід розміщувати за СНІП 2.04.02-84.

1.2.64 Насосні станції автоматичних установок пожежогасіння повинні мати патрубки зі з'єдну­вальними головками діаметром 80 мм, зворотними клапанами і засувками для приєднання рукавів пожежних машин.

Кількість патрубків повинна бути не менше двох і приймається за умови забезпечення подавання в підвідний трубопровід розрахункової кількості вогнегасної речовини.
^ 1.3 Установки газового пожежогасіння

1.3.1 Установки газового пожежогасіння за методом гасіння підрозділяються на установки:

- об'ємного пожежогасіння;

- локального пожежогасіння по об'єму;

- локального пожежогасіння по площі.

За типом обладнання, що застосовується, розрізняють:

- установки з централізованим зберіганням вогнегасної речовини;

- установки з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини.

1.3.2 Пуск установки газового пожежогасіння здійснюється електричним, пневматичним, пнев-моелектричним, механічним (тросовим) або електромеханічним способом.

1-3.3 В ємкостях установки газового пожежогасіння з централізованим зберіганням основного об'єму вогнегасної речовини повинен передбачатися 100 % резервний об'єм вогнегасної речовини.

1.3.4 В установках газового пожежогасіння з децентралізованим зберіганням вогнегасної ре­човини належить, як правило, використовувати ємкості однакової місткості.

Резервний об'єм вогнегасної речовини для цих установок належить зберігати на складі в заряд­жених ємкостях, що готові до використання. Резервну кількість заряджених ємкостей належить передбачати на кожний типорозмір.

Належить передбачати таку кількість резервних балонів для заміни:

- спрацьованих балонів кожного типорозміру - з розрахунку кількості балонів установки для захисту приміщення найбільшого об'єму;

- несправних балонів - один резервний балон на кожні вісім балонів даного типорозміру.

1.3.5 Кількість вогнегасної речовини на проведення випробувань установки газового поже­жогасіння приймається із умов захисту приміщення найменшого об'єму об'єкта.

Установки об'ємного пожежогасіння

1.3.6 В установках газового пожежогасіння застосовуються такі вогнегасні речовини:

- двоокис вуглецю (СО2) (із зберіганням при низькому тиску в ізотермічних ємкостях і при високому тиску - в балонах батарей);

- хладон 114В2 (тетрафтордіброметан С2F4Вг2);

- хладон 13В 1 (бромтрифторметан CF3Br);

- азот;

- аргон.

Методика розрахунку установок наведена в додатку Д.

Гідравлічний розрахунок установок пожежогасіння при застосуванні як вогнегасної речовини азоту і аргону належить виконувати за спеціальними нормативними документами (рекомендаціями або інструкціями, узгодженими та затвердженими в установленому порядку).

1.3.7 Вогнегасна речовина подається в приміщення за допомогою розпилювачів. Кількість розпилювачів на одній вітці, як правило, не перевищує шести.

Розпилювачі належить розміщати з урахуванням забезпечення ними рівномірного розподілу вогнегасної речовини в захищуваному просторі, при цьому відстань між розпилювачами не повинна перевищувати 4 м, а відстань від розпилювача до стін повинна бути не більше 2 м.

1.3.8 При визначенні розрахункового об'єму приміщення об'єм обладнання, що розміщується в ньому, не слід віднімати від загального об'єму приміщення.

Установки об'ємного пожежогасіння допускається застосовувати для захисту приміщень, що мають площу постійно відкритих прорізів не більш як 10 % від сумарної площі огороджувальних будівельних конструкцій.

1.3.9 Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння для захисту приміщень, в яких можливе перебування людей, повинні мати пристрої відключення автоматичного пуску згідно з вимогами ГОСТ 12.4.009-83*.

Установки локального пожежогасіння

1.3.10 Установки локального пожежогасіння по об'єму застосовуються для гасіння загоряння окремо розташованих станків, агрегатів або іншого обладнання, а також у тих випадках, коли застосування установок об'ємного пожежогасіння технічно неможливе або економічно недо­цільне.

1.3.11 Розрахунковий об'єм локального пожежогасінні визначається як добуток площі основи обладнання на його висоту. При цьому габарити обладнання (довжина, ширина, висота) повинні бути умовно збільшені на 1 м.

1.3.12 При локальному пожежогасінні по об'єму належить застосовувати як вогнегасну речо-вину двоокис вуглецю, хладон 114В2.

1.3.13 Нормативна масова вогнегасна концентрація при локальному гасінні по об'єму складає:

- для двоокису вуглецю - 6,00 кг • м-3;

- для хладону 114В2-3,50кг • м-3.

Час випуску вогнегасної речовини не повинен перевищувати ЗО с.

1.3.14 Установки локального пожежогасіння по площі, в яких використовують шланг з розтру­бом, належить застосовувати для гасіння окремих осередків займання в приміщеннях 1 групи, що мають об'єм, де створювана концентрація газу не буде шкідлива для здоров'я людей.

Як вогнегасна речовина в установках локального пожежогасіння по площі застосовується дво­окис вуглецю.

1.3.15 Установки локального пожежогасіння по площі належить розміщати таким чином, щоб до кожного можливого осередку займання вогнегасна речовина могла подаватися по шлангах від двох самостійних установок.

Трубопроводи установок

1.3.16 Живильні і розподільні трубопроводи установок газового пожежогасіння належить вико­нувати із сталевих труб за ГОСТ 8732-91 та ГОСТ 8734-91. Діаметри і товщина стінок труб визнача­ються розрахунком за методикою, що наведена у додатку Д.

1.3.17 Спонукальні трубопроводи установок газового пожежогасіння належить виконувати із сталевих труб за ГОСТ 10704-91. Умовний прохід труб повинен дорівнювати 15 мм.

Трубопроводи та їх з'єднання повинні забезпечувати герметичність і витримувати розрахункові тиски.



следующая страница >>