asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

4. Загальним стресором при суїциді є задоволені психологічні потреби, адже суїцид здійснюється передусім саме через нереалізовані або незадоволені потреби. В цьому плані можна зазначити, що відбувається багато безглуздих смертей, але ніколи не буває безглуздих і необгрунтованих суїцидів.
^ 5. Загальною суїцидальною емоцією виступає безпорадність-безнадійність − у суїцидальному стані виникає переважаюче почуття безпорадності-безнадійності. В цьому стані людина начебто констатує: "Я нічого не можу зробити, крім самогубства, і ніхто не може мені допомогти, полегшити біль, який я відчуваю".
^ 6. Загальним внутрішнім відношенням до суїциду є суперечливість, амбівалентність − людина відчуває потребу у здійсненні суїциду і водночас бажає порятунку і втручання інших.
^ 7. Загальною дією при суїциді стає втеча, що відображає намір людини покинути зону нещастя. Тому суїцид вважають межовою, остаточною втечею. Сенс самогубства полягає у радикальній і остаточній зміні обставин, "декорацій" життя.
^ 8. Загальною закономірністю суїциду виступає відповідність суїцидальної поведінки загальному стилю поведінки впродовж життя.

Незважаючи на те, що суїцид являє собою вчинок, якому немає аналогу у попередньому житті людини, все ж йому можна знайти відповідність у стилі та характері повсякденної поведінки даної людини. Це і попередні переживання душевного хвилювання, і здатність переносити психічний біль, і наявність тенденцій до обмеженого мислення, і спроби втечі у важких ситуаціях тощо.
^ Захисні антисуїцидальні фактори

За спостереженнями спеціалістів, існують обставини, що виступають в якості захисту проти суїцидальної поведінки учнівської молоді. Вони поділяються на культуральні і соціодемографічні, сімейні й особистісні.
^ I. Культуральні й соціодемографічні фактори:

  1. участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства тощо);

  2. добрі, врівноважені стосунки з однолітками у навчальному закладі;

  3. хороші стосунки з вчителями та іншими дорослими;

  4. підтримка з боку близьких людей.


II Захисні фактори сім'ї:

  1. розвинуті навички спілкування у сім'ї, добрі, сердечні, щирі стосунки між усіма членами сім'ї;

  2. підтримка підлітків та юнаків і дівчат з боку сім'ї.


III Особистісні захисні фактори у підлітків та юнаків:

  1. добрі навички спілкування, уміння спілкуватися з однолітками і дорослими;

  2. впевненість у собі, своїх силах, переконаність у здатності до досягнення життєвих цілей;

  3. уміння шукати і звертатися за допомогою при виникненні труднощів, приміром, у школі;

  4. прагнення радитися з дорослими при прийнятті важливих рішень;

  5. відкритість до думок і досвіду інших людей;

  6. відкритість до усього нового, здатність засвоювати нові знання.


Антисуїцидальні чинники

(належать усі чинники розвитку гармонійної, духовної, нормальної особистості, створюють особливий імунітет, протисуїцидної міцності особистості.

До їх числа відносяться:

  1. формування сенсу життя, життєвої перспективи, міцних зв'язків із близькими, сім'єю, суспільством, природою, адаптованість, інтегрованість із людьми та суспільством;

  2. наявність таких рис особистості, що сприяють її спілкуванню з людьми, як щирість, доброзичливість, взаєморозуміння, емпатійність, підтримка тощо;




  1. віра в Бога, в божествені цінності Всесвіту і Вічності;

  2. підвищення значущості особистості у кризових ситуаціях;

  3. піднесення цінності людини як вершини неперервного еволюційно-генетичного процесу і носія генетичного і культурного багатства людства і Всесвіту;

  4. піднесення цінності особистості як концентра історико-культурного процесу;

  5. підвищення цінності життєвого шляху людини як невід'ємної складової історико-культурного поступу людства.


Обставини, які допомагають людині вистояти у важкій для неї ситуації, не дозволяють їй здійснити фатальний самовбивчий крок.

  1. людина повинна мати активну життєву позицію,

  2. впевненість у тому, що вона сама відповідальна за свою долю,

  3. вірити в те, що все, що відбувається − це результат її вільного вибору,

  4. у підлітка, крім обов'язків, має бути ще й "віддушина" ужитті − спорт, хобі тощо − все, що не дозволяє навалюватися чорним думкам,

  5. важливо також мати не одну мету у житті, а декілька, щоб несподівані перешкоди на шляху її досягнення не затягнули підлітка у тенета відчаю,

  6. підліток повинен мати й інші "замінні" інтереси, на які можна переключатися за будь-яких життєвих невдач,

  7. важливим є усвідомлення молоддю цінності власної особистості, її недоторканості з боку будь-кого, в тому числі і себе,

  8. вирішальну роль відіграє ступінь довіри між підлітком і дорослим. У дитини має бути можливість поділитися з кимось із дорослих чи однолітків своїми проблемами, сумнівами, болями тощо − тоді кризова ситуація не зайде у глухий кут і може бути подолана.


^ Якщо у підлітка немає довірливих стосунків з батьками, то у його оточенні має бути хоча б одна людина, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями.
Якщо людина сприймає інших рівними собі, тобто їй не властиве почуття неповноцінності, якщо вона реалістично сприймає оточуючих, їх ставлення до себе, то вона стає стійкою до різних ситуацій, депресії і більш гнучкою у подоланні стану психологічної кризи.

^ Формування адекватного ставлення оточуючих людей до суїцидальних проявів і можливостей їх виявлення та подолання
Для ефективного виявлення суїцидальних тенденцій слід сформувати адекватне ставлення до цього явища, подолати помилкові думки, стереотипи щодо його розуміння у широких верствах населення. Тому спеціалісти пропонують, передусім, порівняти поширені серед людей забобони, передсуди і перевірені багаторічними науковими спостереженнями факти.
Передсуд: Більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження.

Факт: Більшість людей подають попереджувальні сигнали про можливе самогубство − у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавлення від болю, напруження, збереження контролю або компенсації втрати. При цьому дані сигнали часто виступають як крик про допомогу.
Передсуд: Не слід говорити про самогубство з людиною, котра схильна до нього, оскільки це може подати їй ідею про здійснення цієї дії.

Факт: Розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а навпаки, знижує його. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів − пряме запитання про них. Відкрита розмова з вираженням щирого піклування і турботи щодо наявності у людини думок про самогубство є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у відвертанні безпосередньої небезпеки самогубства. Обминання ж цієї теми у розмові може стати додатковою причиною для зведення рахунків із життям.
Передсуд: Якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює.

Факт: Люди, що зводять рахунки з життям, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано дають знати кому-небудь про свої наміри. Це стосується чотирьох з п'яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами і, передусім, глибокою зацікавленістю у житті цієї людини.
Передсуд: Суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованої на привертання уваги до суїцидента.

Факт: Суїцидальні форми поведінки або "демонстративні" дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу, що посилається іншим. Надання допомоги у розв'язанні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальної поведінки.
Передсуд: Самогубець впевнено бажає померти.

Факт: Наміри більшості суїцидентів залишаються двоїстими аж до моменту настання смерті. Вони залишаються відкритими для допомоги з боку інших, навіть якщо вона нав'язується їм. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб продовження життя.
Передсуд: Ті, хто покінчує із собою, психічно хворі.

Факт: Дійсно, наявність психічного захворювання є фактором високого ризику самогубства, проте переважаюча більшість суїцидентів не страждають ніякими психічними захворюваннями. Для них суїцидна ситуація тимчасова, з якої вони не вбачають іншого виходу, але такий завжди можна знайти.
Передсуд: Якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить.

Факт: Хоча більшість осіб, що скоюють суїцидальну спробу, звичайно не переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств в осіб, які раніше скоїли суїцидальні спроби у 40 разів вище, ніж в іншої частини населення.
Передсуд: Зловживання алкоголем і наркотиками не має відношення до самогубств.

Факт: Залежність від алкоголю і наркотиків є фактором ризику суїцидальної поведінки.
Передсуд: Самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали.

Факт: Дійсно, дослідження свідчать, що суїцид − складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань у галузі психології або медицини. Вимагається лише прояв уваги до того, що говорить людина, ПРИЙНЯТТЯ ЦЬОГО ВСЕРЙОЗ, надання підтримки і звернення за відповідною допомогою. Адже багато людей гинуть внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною невідкладна перша допомога і підтримка.
Передсуд: Якщо людина має схильність до самогубства, то вона залишиться в неї назавжди.

Факт: Більшість суїцидальних кризових станів є минущими і усуваються при відповідній допомозі. Однак, якщо кризова ситуація триває, полегшення не настає, а допомога не надається, то зберігається ризик суїцидальної спроби. Після отримання професійної допомоги людина частіше за все здатна поновити своє звичайне життя і діяльність.
Передсуд: Самогубство - явище, що успадковується.

Факт: Наявність деякої генетичної основи не означає, що людині не можна надати реальної допомоги, адже мова йде про поведінку людини, яку важливо помітити, а після цього звернути на неї увагу лікарів або психологів.
Передсуд: Якщо не залишена записка, то не можна вважати самогубством те, що трапилося.

Факт: Лише четверта частина з усіх осіб, що скоїли самогубство, залишають записки.
Оточуючим слід долати в собі передсуди, пасивність, скутість поведінки, навіть страх, щоб здійснити, можливо, найгуманіший акт у своєму житті − врятувати найцінніше, що є у суїцидента - його життя.


Для класних керівників, вчителів-предметників,

в першу чергу буде корисним знати, як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидальної поведінки підлітків та юнаків
Суїцидологи зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка чи юнака, будь-які зміни в їх поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати всерйоз. До них відносяться:

  • втрата інтересу до звичних видів діяльності;

  • раптове зниження успішності навчання;

  • незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

  • погана поведінка у навчальному закладі;

  • незрозумілі або такі, що часто повторюються зникнення з дому і прогули у школі;

  • збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків;

  • інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

При появі цих явищ слід звернути особливу увагу на підлітка або юнака чи дівчину.
Далі слід бути уважними до наступних поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.
^ I.Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

  1. будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей;

  2. схильність до необачних і нерозсудливих вчинків;

  3. надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

  4. відвідування лікаря без очевидної необхідності;

  5. розлучення з дорогими речами або грошима;

  6. придбання засобів скоєння суїциду;

  7. підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до відходу;

  8. нехтування зовнішнім виглядом.




<< предыдущая страница   следующая страница >>