asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
ПСИХОЛОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
В останні роки самогубства вийшли на четверте місце в ряді причин смерті. Аналізуючи світову статистику, можна сказати, що останнім часом спостерігається тенденція до росту рівня самогубств: в багатьох країнах він підвищується або залишається досить високим. Особливо зросла частина самогубств серед молоді віком 15-24 роки.
Чи знаєте Ви, що

За останні 10 років щорічно в Україні від самогубств гине приблизно 13.000 осіб…

За період з 1985 по 2010 р. загальне число загиблих в результаті самогубства перевищило 250.000 осіб…

Щодня в Україні в результаті самогубств вмирає 35-40 осіб і здійснюється близько 500 суїцидальних спроб…

Число загиблих в результаті самогубств в Україні перевищує число загиблих в результаті вбивств і аварій на транспорті…

При цьому національна стратегія суїцидальної превенції в Україні відсутня…

Згідно з прогнозами Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) на 2020 рік, приблизно 1,53 млн. людей по всьому світу помруть від суїцида, і в 10-20 разів більше людей зроблять суїцидальні спроби. Це складає в середньому одну смерть кожні
20 секунд і одну спробу кожні 1-2 секунди.
Сьогодні Україна входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності (більше 20 самогубств на 100 тисяч населення). Взагалі суїцидальна поведінка властива людям різних вікових груп, соціального та матеріального становища. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків і молоді, що.

Майже втричі зросла кількість самогубств серед підлітків за останнє десятиріччя.

Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень

  • 27,2% дітей віком 10-17 років втрачають бажання жити,

  • 17,8% – вважають, що нікому немає до них справ,

  • 25,5% – не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини,

  • 51,9% – не стримуються в ситуації конфлікту.


Самогубства є другою за частотою причиною смерті в молодості. При цьому дівчата втричі частіше скоюють суїцидальні спроби, ніж юнаки.

Найрозповсюдженішими спробами самогубства є

  • повішання,

  • порізи він,

  • падіння з висоти,

  • потрапляння під транспорт,

  • медикаментозне отруєння.


Характерним для мотивації підліткових самогубств є

  • привалювання почуттів безнадії та безпорадності,

  • підвищена чутливість до образи власної гідності,

  • максималізм в оцінках людей і подій,

  • невміння передбачати справжні наслідки своїх вчинків.


Значна частина підлітків відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та підлітками. Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні з вищесказаними рисами породжує відчуття безвихідності, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та самотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може привести до небезпеки суїциду дитини.

Отже, існує велика кількість здорових дітей, перед якими постає питання про сенс власного існування та необхідність жити далі. Нажаль, саме в цьому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, а коло спілкування найчастіше обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі, особливо в проблемних сім’ях, не завжди пропонують свою підтримку та розуміння. В надзвичайно бурхливий та лабільний період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами.
Підліткове самогубство залишається в Україні головною проблемою для професіоналів, що працюють в школах. Через поширення самогубств серед молоді та збільшення вимог до шкіл щодо його превенції, необхідна не тільки науково обґрунтована профілактична програма, а також підвищення рівня обізнаності шкільних працівників з основами профілактики самогубства у підлітків для забезпечення кваліфікованої допомоги.
Чинники виникнення та перебігу суїцидальної поведінки у молоді (соціально-психологічні, індивідуально-психологічні,

особистісні чинники).

Спеціалісти визначають суїцид (suizid з лат. "себе вбивати"), як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя

^ Суїцидальна поведінка. – поняття більш широке. воно включає будь-які внутрішні та зовнішні форми психічних актів, спрямованих на уявлення про позбавлення себе життя.

Внутрішні форми суїцидальної поведінки:

  • суїцидні думки.

  • уявлення,

  • переживання,

  • задуми,

  • наміри.

Зовнішні форми суїцидальної поведінки:

суїцидальні спроби,

завершені суїциди.
Суїцидальна поведінка підлітків, маючи багато схожого з дорослими, все ж таки відрізняється природною віковою своєрідністю. Це пояснюється психофізіологічними особливостями даного віку.

Підліткам притаманна

  • виражена вразливість,

  • навіюваність,

  • здатність яскраво відчувати і переживати,

  • схильність до коливань настрою,

  • слабкість критичних здібностей,

  • егоцентрична спрямованість,

  • імпульсивність у прийнятті рішень.


Висуваючи підвищені вимоги, підліток потребує позитивної оцінки власної особистості людьми, які є для нього значущими, авторитетними.
До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та юнаків, відносять:

  • серйозні проблеми у сім’ї;

  • відвернення однолітків;

  • смерть улюбленої або значущої людини;

  • розрив стосунків з коханою людиною;

  • проблеми з дисципліною або законом;

  • тиск, здійснюваний групою однолітків, тривале перебування у ролі жертви або «козла відпущення»;

  • розчарування успіхами у навчанні;

  • високі вимоги у навчальному закладі, до підсумкових результатів учбової діяльності (іспитів);

  • небажана вагітність, аборт або його наслідки (у дівчат).



Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники,

то до їх числа належать:

  1. психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання);

  2. зловживання алкоголем, наркоманія або інші види антисуспільної поведінки;

  3. сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім’ї;

  4. насилля у сім’ї (особливо фізичні і сексуальні);

  5. недостача уваги, турботи про дітей у сім’ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

  6. часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім’ї;

  7. розлучення батьків, відхід одного з них із сім’ї або його смерть;

  8. часті переїзди, зміна міста проживання;

  9. зайва авторитарність батьків;

10)відсутність у батьків часу і недостатня увага до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу оточуючої дійсності.

Деякі риси особистості юної людини можуть бути пов'язані із суїцидальною поведінкою, зокрема:

  1. нестабільність настрою або його надмірна мінливість;

  2. агресивна поведінка, злостивість;

  3. антисоціальна поведінка;

  4. схильність до демонстративної поведінки;

  5. високий ступінь імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;

  6. дратівливість;

  7. ригідність мислення;

  8. погана здатність до подолання проблем і труднощів (у школі, серед однолітків);

  9. нездатність до реальної оцінки дійсності;

10)тенденція "жити у світі ілюзій та фантазій ";

11)ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживаннями нікчемності;

12)легко виникаюче почуття розчарування;

13)надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;

14)надмірна самовпевненість;

15)почуття приниження або страху, що приховуються за проявами домінування, відвернення або демонстративної поведінки щодо друзів-однолітків або дорослих;

16)складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків.
Деякі психологи вважають, що мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути наступні:

  • шкільні проблеми;

  • втрата близької, коханої людини;

  • ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;

  • переживання образи;

  • самотність, відчуженість;

  • неможливість бути зрозумілим, почутим;

  • почуття провини, сорому, невдоволення собою;

  • страх покарання, тортури;

  • почуття помсти, протесту, загрози;

  • бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

  • уникнення наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.


У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:

а) фаза обдумування, що викликана свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточуючими, стає агресивним. Змінюється зовнішній вигляд, підліток перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага (що пов'язане із переїданням або ано-рексією). Знижується його увага, що може призвести до нещасного випадку;
б) фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів − тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із найближчого оточення, але цей "крик про допомогу" не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку ще можна допомогти;
в) якщо ж цього не стане, тоді настає фаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження попередньої фази і перехід до третьої.
Більшість суїцидальних підлітків (до 70%) обмірковують і здійснюють суїцид впродовж 1 -2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Звичайно, що це вимагає від оточуючих, особливо від психологів і лікарів, оперативних дій у наданні адекватної допомоги таким підліткам.
Як зазначає завідуючий Дніпропетровським обласним центром практичної психології та соціальної роботи В.П.Мушинський , "суїцидальна поведінка включає усі прояви суїцидальної активності

і являє собою ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Така поведінка є динамічним процесом і складається з наступних етапів:
^ 1. Етап суїцидальних тенденцій − вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя, про небажання жити; суїцидальні тенденції виявляються у думках, намірах, почуттях або загрозах.
^ 2.Етап суїцидальних дій − він починається, коли відповідні тенденції приходять у дію; під суїцидальною спробою розуміється суїцид, який з незалежних від людини обставин був відвернутий і не призвів до летального наслідку; суїцидальні тенденції можуть трансформуватися у завершений суїцид, результатом якого є смерть людини.
^ 3.Етап постсуїцидальної кризи − він продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій"
Характеристику форм і методів реалізації суїцидальної поведінки загальні риси, властиві усім самогубствам

за В.П.Мушинським
^ 1. Загальною метою усіх суїцидів виступає пошук рішення, адже суїцид не є випадковою дією − його ніколи не здійснюють без сенсу чи безмотивно. Він є виходом із утруднень, кризи чи нестерпної ситуації, йому властива своя логіка і доцільність. Щоб зрозуміти причину суїциду, слід дізнатися проблеми, для розв'язання яких він був призначений.
^ 2. Загальним завданням усіх суїцидів є припинення свідомості, повне припинення свого потоку свідомості, нестерпного болю − як розв'язання болісних і нагальних проблем. Відповідно до цього, суїцид складається з трьох частин - наявності у людини, що впала у відчай, душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу.
^ 3. Загальним стимулом при суїциді виступає нестерпний психічний біль. Можна ствержувати, що припинення своєї свідомості − це те, до чого рухається суїцидальна людина, а душевний біль - це те, від чого вона намагається втекти, адже ніхто не здійснює суїцид від радості.


следующая страница >>