asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5
n=Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»~sz=385679;pg=5;te=Тернопільської області радником юстиції Люшненком М. О., було порушено кримінальну справу по обвинуваченню мене, Сороколіта В.І., за ч. 3 ст. 212 Кк україни~cat=~t=Закон~!~





Гусятинський районний суд

Тернопільської області

Суддя Козяр Л.В.

Копія:

Президенту України

Янукович Віктор Федорович

Вул.. Банкова, 11 м. Київ, 01220

Повноваженому Верховної Ради з прав людини

Карпачова Ніна Іванівна

вул. Інституцька, 21/8, м. Київ, 01008
Генеральному прокурору України

Пшонка Віктор Павлович

вул.Різницька,3/15 м. Київ, 01001 
Засоби масової інформації

_________________________________

Сороколіт В.І.

вул. Лозовецька, 67, с. Гаї Шевченківські

Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47716
^ Заява про злочи
28.03.2008 р. постановою, винесеною першим заступником прокурора Тернопільської області радником юстиції Люшненком М.О., було порушено кримінальну справу по обвинуваченню мене, Сороколіта В.І., за ч.3 ст. 212 КК України.
Приводом до порушення кримінальної справи, як вказано у постанові, стало безпосереднє виявлення злочину прокурором у порушені мною «…вимоги п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»», яких не існує у законі.
Підставами для порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки додержання службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Мелвіс» податкового і валютного законодавства, які 08.04.2008 р., тобто через 10 днів після порушення кримінальної справи, Постановою Тернопільського міськрайонного суду були визнані незаконними, такими що не можуть бути доказами по кримінальній справі.



      Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України: «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом».



      Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 р. N9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»: «Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або неуповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами

      Як вказав Конституційний суд України: «Постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи, винесена з недодержанням вимог КПК України, зокрема передбачених ст. ст. 94-98, може породити наслідки, які виходять за межи кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде нездійсненим» (Рішення від 30.01.2003 р. у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора).

      Як встановлено ч. 1 ст. 113 КПК України і підкреслено Конституційним судом в рішенні від 30.01.2003 р. у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: «Досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом»

      Виходячи із наведеного, кримінальна справа порушена прокурором Люшненком М.О. та зібрані в ході її розслідування «докази» повинні визнаватись незаконними. Будь який інший підхід до цього питання означає, що норми про порядок і підстави порушення кримінальних справ, і взагалі норми які регулюють порядок провадження в кримінальних справах взагалі втрачають своє значення.


Виклад фактів.
З 25.02. по 07.03. 2008 р. в ТОВ «МЕЛВІС» проводилась позапланова документальна перевірка працівниками податкових органів.
17.03.2008 р. ДПІ у Гусятинському районі складено акт перевірки №159/23-21135193.
17.03.2008 р. в 19 год. 30.хв. в приміщенні ДПА в Тернопільській області мені вручили акт по результатах перевірки, від підпису якого я відмовився, мотивуючи тим, що не згідний із ним і що мною будуть надані заперечення по акту.
19.03.2008 р. мною подані в ДПІ у Гусятинському районі аргументовані заперечення по вищевказаному акту.
26.03.2008 р. ДПІ у Гусятинському районі було підписане податкове повідомлення-рішення №0000822300/0, яким донараховано ТОВ «МЕЛВІС» суму в 1 000 000 грн. податку на прибуток та 800 000 грн. штрафних санкцій.
28.03.2008 р., тобто через два дні, постановою, винесеною першим заступником прокурора Тернопільської області радником юстиції Люшненком М.О., було порушено кримінальну справу по обвинуваченню мене, Сороколіта В.І., за ч.3 ст. 212 КК України.

Згідно закону я мав право на оскарження даного рішення податкового органу спочатку в адміністративному, а потім у судовому порядку. Але прокурор, всупереч закону, не взявши у мене жодних пояснення, не ознайомившись з моїми запереченнями поданими в ДПІ у Гусятинському районі, не маючи жодного законно здобутого підтвердження у вчинені мною злочину, не маючи законних даних про наявність узгодженого податкового зобов’язання ТОВ «МЕЛВІС» по податку на прибуток, порушив проти мене, як директора ТОВ «МЕЛВІС», кримінальну справу.
Неправильне застосування ст. 212 КК України прокурором
Прокурор не врахував положень п. 5.2.2 та п. 5.2.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

5.2.2. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

5.2.3. Заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Між тим, прокурор зобов’язаний був перевірити чи оскаржило ТОВ «МЕЛВІС» рішення ДПІ щодо наявності порушень податкового законодавства відображених у акті перевірки.

Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру» та Статтею 227 КПК України передбачено, що поряд із іншими повноваженнями прокурора є перевірка кримінальних справ, матеріалів та інших відомостей про вчинені злочини. Отже в обов’язки прокурора входить обов’язкова перевірка наявності законних приводів та підстав до порушення кримінальної справи.

Однак, прокурор, перевищивши свої службові повноваження та проявивши службову недбалість порушив кримінальну справу посилаючись на порушення мною вимог «п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5 … Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яких не існує у законі.
Отже, кримінальна справа була порушена за наявності складеної неналежним чином постанови про порушення кримінальної справи. Цей факт свідчить про незаконність порушення кримінальної справи.
Крім того, отримавши справу до провадження, слідчий відразу виявив грубе порушення норм кримінально-процесуального права прокурором, тому за погодженням із заступником прокурора Тернопільської області зробив подання до Тернопільського міськрайонного суду про визнання позапланової документальної перевірки ТОВ «МЕЛВІС» такою, що не може бути доказом у справі. У постанові суду (суддя Підлісна І.М.) від 08.04.2008р. зазначено:

« …позапланова документальна перевірка ТОВ «Мелвіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р по 31.12.2007р. призначена з порушенням вимог аб.8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» №509, і податкове повідомлення-рішення №0000822300/0 по акту перевірки №159/23-21135193 від 17.03.2008 р. не може бути доказом у справі…»

Постанова про порушення кримінальної справи, в якій є істотні порушення свідчить про незаконне порушення кримінальної справи.

Незаконність порушення кримінальної справи очевидна.

Таким чином перший заступник прокурора Тернопільської області радник юстиції Люшненко М.О. умисно не перевірив законність одержаних даних, які стали підставою для порушення кримінальної справи та звинуватив мене у порушенні «п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»», якого не існує у вищевказаному Законі, чим вчинив службову недбалість, яка завдала мені матеріальних втрат у сумі 1 800 000 грн. що у 9 тисяч разів перевищує установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками, тобто в його діях вбачаються ознаки складу злочину.
Пунктом 2 вищевказаної постанови прокурор Люшненко М.О. постановив надіслати кримінальну справу для організації досудового слідства начальнику відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури області прокурору Нужді Ф.Т.
До провадження справу прийняв старший слідчий ОВС СВ ПМ ДПА в Тернопільській області майор ПМ Югов С.А.
При ознайомлені з постановою про порушення кримінальної справи слідчий погрожував мені утриманням під вартою, мотивуючи тим, що сума в 1млн. 800 тис. грн. є достатньою підставою для такого запобіжного заходу.
Оцінивши наскільки стрімко розвиваються події, те що мене позбавили права законним шляхом оскаржити рішення податкового органу та неоправдану агресію з боку працівників слідчого відділу податкової міліції ДПА у Тернопільській області, зокрема Ковчі А.Л., Югова С.А., Дацко А.О., я усвідомив реальну загрозу своїй свободі та безпеці.
04.04.2008 р. з метою усунення підстав для застосування до мене запобіжного заходу тримання під вартою я змушений був сплатити у Державний бюджет, згідно податкового повідомлення-рішення №0000822300/0, основний платіж в сумі 1 млн. грн., хоча чітко усвідомлював, що сума податкового зобов’язання нарахована неправомірно.
07.04.2008р. у моєму будинку, де я проживаю, був проведений обшук, а в наступні дні обшуки були проведені у помешканнях моїх батьків, брата, сватів. При обшуку вимагали надати комп’ютерні програми та документацію.
15.04.2008 р. враховуючи психологічний тиск на мою родину, я сплатив у Державний бюджет згідно податкового повідомлення-рішення №0000822300/0 штрафні санкції в сумі 800 тис. грн.
16.04.2008 р. в засоби масової інформації податковою міліцією ДПА у Тернопільській області подано інформацію про викриття злочину у сфері інтелектуальної власності під заголовком «Судитимуть за «зекономлений» мільйон гривень».
17.04.2008 р. мене було незаконно (без винесення постанови про затримання) затримано в присутності малолітнього сина (10 років), якого я в той час відвозив у школу. Протягом більше 8 год. мене утримували під вартою без надання можливості викликати адвоката і без повідомлення родичів. Мене в супереч моєї волі утримували під вартою особи у спеціальній формі з гумовими палицями та наручниками. Слідчий забрав у мене мобільний телефон, ключі від автомобіля, та надав наказ про застосування сили у разі якщо я встану із стільця. Підчас вдягання наручників мені було завдано травму зап’ястя лівої руки.

Ціль незаконного затримання та психологічного тиску: пропозиція начальника слідчого відділу ПМ ДПА у Тернопільській області Ковчі А.Л. написати заяву про визнання вини у вчиненні злочину із проханням змінити частину 3 ст.212 на частину 2 ст.212 КК України, у зв’язку з тим, що я сплатив заборгованість.

Незаконним затриманням працівниками податкової міліції були грубо порушені мої права як громадянина гарантовані Конституцією України, зокрема: свободу на особисту недоторканність (ст.33), підданий поводженню, що принижує мою гідність (ст.28), протиправно позбавлений права власності (ст.41), протиправне проникнення в моє володіння – автомобіль (ст.30).
25.04.2008 р. ст. слідчим Юговим С.А. винесено постанову про притягнення мене як обвинуваченого за ч.3 ст.212 КК України. Перевищивши свої службові повноваження та проявивши службову недбалість слідчий у постанові посилається на порушення мною вимог «п.п.5.3.2 п.5.2 ст.5 … Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», яких не існує у законі. З таких обставин, винесена постанова є незаконною і немає юридичної сили.
05.05.2008 р. в рамках даної кримінальної справи ст. слідчим Юговим С.А. порушено кримінальну справу за ч.2 ст.366 КК України та об’єднано в одне провадження.
05.05.2008 р. згідно постанови від 25.04.2008р. ст. слідчим Юговим С.А. складено протокол про накладання арешту на майно. Зокрема у протоколі зазначено: «У відповідності до вимог ст.ст.125,126 КПК України наклав арешт на майно, належне Сороколіту В.І. по кримінальній справі № 1681122, яке знаходиться за адресою: вул. Лозовецька, 67 с. Гаї Шевченківські Тернопільського району Тернопільської області.»
Такими діями слідчим порушено вимоги ст.126 КПК України, на яку він посилається, оскільки у цій же статті КПК зазначено:

«Не підлягають описові предмети першої потреби, що використовуються особою, у якої проводиться опис, і членами її родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до Кримінального кодексу України.

Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба
Зокрема п. 1 Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком додатка КК України визначено:

« I. Не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні: 1. Жилий будинок з господарськими будівлями в сільській місцевості, якщо засуджений та його сім'я постійно в ньому проживають.»


следующая страница >>