asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 4 5 6 7

Розділ VIII ВЕТЕРИНАРНА ПРАКТИКА. ПІДГОТОВКА ТА СТАТУС СПЕЦІАЛІСТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Стаття 32. Ветеринарна практика


Юридичні або фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають на території України) можуть займатися ветеринарною практикою на підставі ліцензії, що видається відповідно до законодавства України.

При державних установах ветеринарної медицини можуть утворюватися госпрозрахункові підрозділи для надання ветеринарних послуг на договірній основі.

Стаття 33. Професійна підготовка, післядипломна освіта та атестація спеціалістів ветеринарної медицини


Професійна підготовка спеціалістів ветеринарної медицини проводиться лише за стаціонарною формою навчання.

Післядипломна освіта спеціалістів ветеринарної медицини проводиться у встановленому законодавством порядку.

Підвищення кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини проводиться не рідше ніж один раз на 5 років.

Спеціалісти ветеринарної медицини підлягають атестації у порядку, встановленому законодавством. За результатами атестації визначаються відповідність працівника займаній посаді і рівень його кваліфікації з присвоєнням відповідної категорії.

Положення про порядок атестації спеціалістів ветеринарної медицини затверджує Державний департамент ветеринарної медицини.

Стаття 34. Соціальний і правовий захист спеціалістів ветеринарної медицини


Спеціалістам ветеринарної медицини надаються у користування або у власність земельні ділянки на загальних підставах відповідно до земельного законодавства України.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності забезпечують створення спеціалістам ветеринарної медицини належних виробничих та житлових умов, їх медичне і транспортне обслуговування.

У разі каліцтва, професійного захворювання або загибелі у зв’язку з виконанням службових обов’язків спеціалістам ветеринарної медицини або спадкоємцям виплачується одноразова грошова допомога у порядку, на умовах та у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Спеціалісти державних установ ветеринарної медицини для виконання службових обов’язків забезпечуються спеціальними службовими транспортними засобами. У разі використання особистого транспортного засобу в службових цілях спеціалісту виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.

За час роботи в осередках інфекційних хвороб тварин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, спеціалістам ветеринарної медицини посадові оклади виплачуються в подвійному розмірі.

Питання соціального і правового захисту, матеріального забезпечення спеціалістів ветеринарної медицини, які є військовослужбовцями або проходять службу в органах внутрішніх справ, охорони державного кордону, служби безпеки, регулюються відповідними нормативно-правовими актами.

Розділ IX ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У ГАЛУЗІ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Стаття 35. Відповідальність за правопорушення у галузі ветеринарної медицини


Суб’єкти господарювання — будь-які юридичні особи, діяльність яких пов’язана з утриманням, транспортуванням та реалізацією тварин; зберіганням, переробкою, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; виробництвом та реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, здійсненням лабораторної діагностики та наданням ветеринарних послуг, несуть відповідальність у формі штрафу за:

порушення ветеринарно-санітарних правил, інструкцій щодо профілактики та ліквідації інфекційних хвороб тварин — у розмірі від трьох до шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

невиконання заходів щодо карантину тварин або інших карантинних обмежень — у розмірі від шести до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

переміщення через митний кордон без обов’язкового проведення ветеринарно-санітарної експертизи підконтрольних ветеринарному нагляду об’єктів — у розмірі від двадцяти п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

реалізацію ввезених на територію України продукції тваринного і рослинного походження, кормів для тварин, що не пройшли в Україні ветеринарно-санітарної експертизи, — у розмірі від двадцяти п’яти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням такої продукції та кормів;

реалізацію на території України ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, не зареєстрованих в Україні, — у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких засобів, кормів та кормових добавок відповідно до закону;

ухилення від пред’явлення або непред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов’язкових заходів (дослідження, щеплення, обробки) щодо профілактики хвороб тварин, а також незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів) — у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

виготовлення харчових продуктів із сировини тваринного походження, забороненої для використання, у тому числі з м’яса трупів тварин, уражених електричним струмом, отруєних хімікатами, утоплених, а також вимушено забитих (дорізаних), що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, тощо — у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з вилученням таких харчових продуктів відповідно до закону;

ухилення від обов’язкової ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження — у розмірі від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

надання власником (уповноваженою особою) торговельних об’єктів дозволу на реалізацію тварин і продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, — у розмірі від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

ухилення від виконання або неналежне виконання приписів державних інспекторів ветеринарної медицини — у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Сплата штрафів не звільняє суб’єктів господарювання від усунення допущених порушень і відшкодування завданих збитків у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 36. Органи, уповноважені розглядати справи про правопорушення у галузі ветеринарної медицини


Справи про правопорушення, передбачені цим Законом, розглядають Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення.

Накладати штрафи від імені Державного департаменту ветеринарної медицини, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті мають право головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини.

Стаття 37. Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини


Рішення про накладення штрафів за правопорушення у галузі ветеринарної медицини оформляються постановами.

Штраф підлягає сплаті суб’єктом господарювання у місячний строк з дня отримання постанови. У разі порушення цього строку штраф стягується у судовому порядку.

Стаття 38. Оскарження рішень у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини


Рішення у справах про правопорушення у галузі ветеринарної медицини можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Розділ X МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Стаття 39. Міжнародне співробітництво у галузі ветеринарної медицини


Міжнародне співробітництво у галузі ветеринарної медицини забезпечується:

участю в роботі Міжнародного епізоотичного бюро та інших міжнародних організацій, участю у міжнародних договорах, уніфікацією нормативів і вимог щодо запобігання занесенню збудників небезпечних хвороб тварин з території інших держав, експорту, імпорту тварин, продукції тваринного походження;

гармонізацією законодавства в галузі ветеринарної медицини до законодавства Європейського Союзу, уніфікацією профілактичних та протиепізоотичних заходів, методів діагностики хвороб тварин, застосуванням імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних та інших ветеринарних препаратів;

установленням професійних та наукових контактів, обміном інформацією про епізоотичний стан.

Стаття 40. Міжнародні договори


У разі коли міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Розділ XI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ


1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України:

підготувати і подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення до законодавчих актів змін, що випливають з цього Закону;

привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити розроблення та прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

4. Внести зміни до таких законодавчих актів:

1) частину першу статті 7 Закону України “Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 2002 р; N 7, ст.50) доповнити пунктом 34 такого змісту:

"34) страхування відповідальності виробників (постачальників)

продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій за шкоду, заподіяну третім особам";

2) у частині першій статті 4 Закону України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 44, ст. 281; 1998 р., N 26, ст. 148) слова “товарів першої та другої” замінити словами “об’єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду — товарів першої — п’ятої, сьомої, десятої, дванадцятої, чотирнадцятої — шістнадцятої, дев’ятнадцятої, двадцять першої, двадцять третьої";

3) статтю 10 Закону України “Про державні нагороди України” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 21, ст. 162) після абзацу двадцятого доповнити абзацом такого змісту:

"Заслужений працівник ветеринарної медицини України”.

У зв’язку з цим абзаци двадцять перший — тридцять четвертий вважати відповідно абзацами двадцять другим — тридцять п’ятим.

5. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 7, ст. 58)”.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 15 листопада 2001 року

N 2775-III




<< предыдущая страница