asyan.org
добавить свой файл
1

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

Домашня завдання лекції №1

Тема: Товарна організація виробництва .

  1. Економічні закони – це стійкі постійно повторювані зв’язки в системі економічних відносин. Загальні економічні закони властиві всім способам виробництва. Особливі економічні закони виражають суть окремих форм. Специфічні економічні закони діють в межах одного суспільства або технологічного способу виробництва. Стадійні економічні закони – їх дія обмежена стадією, або фазою одного способу виробництва.

  2. Економічна система – це сукупність економічних, соціальних, духовних елементів і зв’язку між ними, які відносяться до різних ланок, що є самостійні і взаємопов’язані між собою. Вони характеризують цілісність та розмір. Цілісність (єдність ланок) – розчленованість виступає як деяка множина якісно різних але взаємопов’язаних процесів.

  3. Знаряддя праці – активна частина засобів праці, якими людина діє на предмет праці. ^ Матеріальні умови праці – пасивна частина законів праці, яка забезпечує безпосереднє виробництво. Науково –інформаційні умови праці – забезпечує необхідний рівень технологій виробництва та якість продажу виробництва.

  4. Приватна власність – форма економічних відносин гноблення особистості. Способи виробництва:

  • рабовласницький;

  • феодальний;

  • капіталістичний;

  • соціалістичний.

Перший хто поділив історію людства на епохи був Морган, їх було 3 : дикунство – знаряддя праці з полювання; варварство – зародиш обміну, розвиток скотарства та інше; цивілізація. В історії людства були 3 епохи : традиційний, індустріальний і постіндустріальний.




Первісне суспільство

Рабство

Феодалізм

Капіталізм

Ппф

Суспільство

Землероби, скотарі, рибалки

Розвиток суспільного виробництва(примусова праця рабів )

Феодали, селяни, паломницьке володіння




Виробничі відносини

Домінують аграрні господарчі відносини

Відносини рабовласників приватно власності

Базовими в.в. були земельні відносини

Вільні торгівельні відносини

Основний економічний закон

Урівноваження, розподіл життєво необхідних засобів існування членів общини.

Присвоєння рабовласників додаткового продукту, виробництва працею рабів на економічні основі відносин приватної власності.

Присвоєння феодалами додаткового продукту у формі земельної ренти на економічної основі відносин приватної власності.

Виробництво додаткової вартості.

Причини занепаду

Суспільний розподіл праці

Основна суперечність – суперечність між рабом та рабовласником

Зародження розвинутого товарного виробництва




Опрацювавши тему «товарна організація виробництва» я прийшов до таких висновків:

  • існує 2 типи господарювання (натуральний і товарне виробництво)

  • натуральне виробництво – господарювання коли продукти виготовлення лише для власних потреб виробника

  • риси натурального виробництва : замкненість, домінування, простої кооперації праці, універсалізація праці, примі економічні зв’язки між виробництвом та споживачем

  • товарне виробництво – виробництво продуктів не для власного споживання а для обміну.

  • Розрізняють просте і розвинуте товарне виробництво.

  • Товар – продукт праці, що завдяки своїм корисним властивостям задовольняє потреби людей і вироблені для обміну на основі суспільно необхідних витрат.

  • Властивості товару : споживча вартість, мінова вартість і вартість.

  • На вартість товару впливає зміна інтенсивної та продуктивної праці.

  • Праця втілена в товар має двоїстий характер (конкретна і абстрактна)

  • Основним законом товарного виробництва є закон вартостей (мінові пропорції при обміні товарів регулюється їх вартостями)

В аграрному світі в усіх розвинутих країнах товарна форма домінує витіснивши натуральну. Водночас зростає роль безпосередньо суспільної форми. Все це переконує що товарне виробництво має позитивну здатність до різних форм власності та способів виробництва. Ця форма не вічна, на зміну їй прийде вища і досконаліша.

^ Суспільний поділ праці – спеціалізація виробників на виготовлення окремих видів продуктів або на певних виробничих діянь. Самостійно суспільство не породжує товарних відносин.

Поділ праці – відокремлюється не матеріальним виробництвом від матеріальним.

Основними рисами матеріального виробництва є :

  • Суспільний поділ праці;

  • Приватна власність на засоби виробництва;

  • Повне соціальне економічне відокремлення товаровиробників через обмін;

  • Стихійний та анархічний характер розвитку;

Вартість – втілення в товарі суспільної праці . В основі вартості лежать суспільна праця та суспільна споживна вартість. Це означає що люди працюють одне на одного. Вступаючи у виробничі відносини між собою, вартість має якісну і кількісну сторони. У першому випадку вартість виражає виробничі відносини між товаровиробниками у другому величину втіленого в товарі суспільно необхідної праці товаровиробника та суспільну користь товару. Вартість є категорією безпосереднього виробництва.

Праця, що виробляє товар є простою і складною. ^ Проста праця – це праця яку не потребує відповідної освіти та кваліфікації. Складна праця - це праця, для виконання якої необхідна спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, спеціальності що, у свою чергу, представляє потреби здобуття освіти. Складна праця за одиницю часу створює більшу вартість. Конкретна праця – це суспільна праця що витрачає в особливо доцільній, з використанням певних засобів і предметів праці, характеризується метою і створенням специфічно споживчу вартість. Абстрактна праця – це праця товаровиробника що характеризується витратою робочої сили взагалі, не залежно від її характерної форми, створює вартість, і є специфічною формою праці, в умовах товарного виробництва.

Закон вартостей передбачає:

  • Що продукти рівної кількості суспільної праці, обмін між собою;

  • Що величина вартості товарної визначає витрачення на їх виробництво суспільно не обкладеною працею, і яка здійснюється при типових виробничих умовах середньому рівні вміння робітника.

  • Що ціна обміну товару, має свою об’єктивну вартість.

Висновки:

- По питанню, суть, умови виникнення товарного виробництва:

1) Існують два типи господарювання: Натуральне виробництво та товарне виробництво;

2) Історично першим виникло натуральне виробництво;

3) Натуральне виробництво – це тип господарства, коли продукт виготовляється тільки для внутрішньогосподарського споживання, задоволення власних потреб виробника;

4) Це виробництво характеризується такими рисам: а) Замкненість; б) Домінування простої кооперації праці; в) Універсалізація праці; г) Прямі економічні зв’язки між виробництвом та споживанням;

5) Товарне виробництва – це виробництво продуктів для обміну, тобто для задоволення потреб виробника;

6) Розрізняють просте та розвинене товарне виробництво;

7) Просте характеризується низьким рівнем внутрішньо виробничим і суспільним поділу праці, перевагою натурального виробництва.

8) Розвинене товарне виробництво, характеризується тим що всі продукти праці та послуги перетворень в товар.

- Товар та його властивості:

1) Безпосереднім результатом товарного виробництва є товар;

2) Товаром не є будь який продукт праці, а тільки той який призначений для обміну, тобто для продажу;

3) що стати товаром, кожен продукт праці обов’язково повинен мати такі властивості: а) споживна вартість; б) мінова вартість; в) вартість;

4) споживна вартість – це корисна властивість, тобто властивість товару задовільняти потреби покупця;
5) Мінова вартість – це властивість товару обмінюватись на інший товар у певних пропорціях;

6) Вартість – це втілення в товарі суспільної праці;

7) На величину вартості впливають 3 групи факторів: а) Складна праця; б) продуктивність праці; в) інтенсивність праці;

- Закон вартостей:

1) Закон вартостей – це загальноекономічний закон;

2) Згідно з цим законом мінові пропорції при обміні товарів регулюються їх вартостями;

3) Закон вартості виконує 3 функції; а)ціноутворюючу; б)регулюючу; в)стимулюючу;

4) Регулююча функція полягає в тому, що цей закон регулює важливі виробничі та ринкові пропорції;

5) Закон вартостей стимулює конкуренцію;

6) Протилежне ціноутворюючих вартостей – споживна вартість;

7) Дія закону вартості разом з іншими факторами сприяє формування ринкової економіки та її еволюції;