asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4




ЗМІСТ



ЕЛЕКТРОННІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ...............................................

4

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ППЗ............................................

8

ІНФОРМАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ.....................................................

9

ПРАКТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ.................................................................

10

АТЕСТАЦІЙНИЙ КОМПОНЕНТ...........................................................

11

СТРУКТУРА ППЗ.......................................................................................

14

^ МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

21

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ

31

^ МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЗАНЯТТЯ З ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ТЕСТОВОЇ РОБОТИ

37



ЕЛЕКТРОННІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ
Перехід до інформаційного суспільства, в якому знання й інформація будуть основними виробничими силами, не може не вплинути на таку сферу людської діяльності, як освіта. В інформаційному суспільстві докорінно змінюється стратегія освіти, основною її рисою буде відкритість і доступність.

Необхідність впровадження інформаційних технологій в освіту очевидна і не потребує доказів. Електронні підручники, електронні бібліотеки, електронне тестування — вже звичні поняття.

Створення педагогічного програмного засобу «Основи енергоефективності» як додаткового електронного навчального засобу дозволяє методично правильно організувати як індивідуальну, так і групову роботу учнів.

Електронні підручники і посібники – це принципово інші засоби навчання, які, доповнюючи традиційні «паперові» засоби навчання, дозволяють підвищити ефективність навчального процесу. Стисло охарактеризуємо їхні позитивні властивості:

— Індивідуалізація навчання. Здійснюється завдяки тому, що електронний засіб дозволяє кожному учневі засвоювати матеріал у прийнятному для нього темпі.

— Наочність. Забезпечується використанням мультимедійних технологій: анімації, звукового супроводу, гіперпосилань, відеосюжетів, інтерактивних моделей тощо. Якість ілюстративного матеріалу незрівнянна з якістю ілюстрацій у традиційному підручнику.

— Об’єктивність і достовірність визначення й оцінювання рівня навчальних досягнень учнів. Досягається за допомогою багатоваріантних багаторівневих тестів. Викладач може визначити рівень первинного сприйняття навчального матеріалу, проконтролювати проміжний етап опанування і визначити підсумковий рівень навчальних досягнень учнів. При цьому електронний підручник передбачає таку кількість варіантів тестових робіт, що одвічна проблема списування розв’язується автоматично.

— Підвищення ефективності роботи викладача. Вивільнившись від рутинної праці, він зможе більше часу витрачати на творчу працю, освоєння та впровадження нових педагогічних технологій.

— Мобільність підручника. Він є відкритою навчальною системою. Викладач може доповнювати матеріал, модифікувати, коригувати, враховуючи особливості регіону, в якому відбувається навчання, характеристик контингенту учнів, нової інформації, що з’являється у галузі тощо.

При створенні електронних курсів широко використовують гіпертекстові технології та мультимедійні засоби. Використання гіперпосилань дозволяє формувати нелінійну структуру курсу, надає можливість учневі переміщуватися за власною стратегією навчання по всьому тексту курсу. Гіпертекст — це можливість створення «живого» інтерактивного матеріалу, оснащеного посиланнями між різними частинами матеріалу. Властивості гіпертексту дозволяють викладачеві поділити матеріал на більшу кількість фрагментів, об’єднавши їх гіперпосиланнями в логічні ланцюжки. У роботі з гіпертекстом позиція учня в процесі навчання стає більш активною, оскільки він повинен робити висновки щодо прочитаного матеріалу, і сам вибирає послідовність переходів по гіперпосиланнях, на відміну від звичайної книги, де матеріал викладається послідовно від сторінки до сторінки. Навчання стає орієнтованим на учня. Використання засобів мультимедіа та гіперпосилань дозволяє покращити наочність навчального матеріалу; організувати широкомасштабні дискусії; забезпечити зручний інтерфейс.

Курс електронного навчання розробляється на модульній основі: кожний модуль – це стандартний навчальний продукт, що містить чітко визначений обсяг знань і навичок, призначений для вивчення протягом визначеного часу, або залікова одиниця, якість роботи з якою фіксується контрольними, тестовими, заліковими й екзаменаційними роботами.

Основні вимоги до побудови такої структури: логічність виділення структурної одиниці, оглядовість її зі змісту розділу, пряма навігація (можливість перейти з будь-якої структурної одиниці в будь-яку іншу, логічно з нею пов’язану, від одного розділу до іншого).

Електронний підручник повинен мати такі властивості:

— розвинену гіпертекстову структуру в теоретичній частині курсу (визначення, теореми), а також у логічній структурі викладу (послідовність, взаємозв’язок частин);

— зручну для користувача систему навігації, яка дозволяє йому легко переміщатися по курсу, відправляти електронні листи викладачеві, переходити в розділ диспутів;

— використання мультимедійних можливостей сучасних комп’ютерів та Інтернету (графічних вставок, анімації, звуку, за необхідності);

— наявність підсистеми контролю знань, вбудованої в підручник;

— розбивка курсу на невеликі блоки (сторінки);

— наявність глосарію (автономні довідкові матеріали) та посилань до нього;

— посилання на літературні джерела, електронні бібліотеки та на джерела інформації в мережі Інтернет;

— швидке завантаження без ускладнень;

— ефективний зворотний зв’язок з викладачем.

Слід зауважити, що порівняно з електронними традиційні підручники та навчальні посібники мають певні недоліки:

— лінійний порядок викладання;

— відсутність зворотного зв’язку між викладачем і учнем;

— відсутність можливості ефективного контролю знань;

— висока вартість підручника;

— ставлення до учня як до об’єкта, на який спрямований освітній потік;

— обмеженість у застосуванні індивідуального підходу, неможливість врахування особистих якостей сприйняття та опанування навчального матеріалу, невеликий арсенал методів і прийомів активізації пізнавальної активності учнів;

— складний і тривалий процес внесення змін до структури і змісту підручника в той час, як людські знання в будь-якій галузі постійно і досить швидко оновлюються.

ППЗ як сукупність сучасних освітніх технологій дозволяє індивідуалізувати навчальний процес з урахуванням особистості учня. Навчання за допомогою ППЗ — це не просто передавання знань від викладача до учня. Це інтерактивний процес, що ґрунтується насамперед на особистісно-орієнтованій моделі освіти. Одне з найважливіших завдань впровадження ППЗ полягає в тому, щоб, створюючи інтерактивний комунікаційний мережевий простір, виявляючи індивідуальні особливості кожного учасника, стимулювати його до пошуку самостійного вирішення проблеми, до самоосвіти. Спільна діяльність усіх учасників особистісно-орієнтованої моделі освіти реалізується через співробітництво, а всі учасники діяльності переходять у позицію суб’єкта. Співробітництво — умова формування діалогічності та самозміни кожного суб’єкта в освітній діяльності.

Визначені необхідні умови конструювання змісту викладачем для підвищення ефективності навчального процесу:

— урахування інтересів і цілей кожного учня на основі особистого цілепокладання, рефлексії і здійснення практичної діяльності;

— участь самого учня в побудові особистісно-значущого змісту, яка забезпечується можливістю вільного вибору навчальних модулів курсу;

— створення продуктивного освітнього поля, можливостей для творчості, активності, самостійності, самоврядування;

— послідовність у змісті, можливість урахування ситуативних моментів і розширення їхніх можливостей з використанням суб’єктивного досвіду учнів.

Визначальну роль в освіті відіграє викладач, оскільки саме він керує процесом навчання, організацією інформації в усіх її можливих формах і видах. Нові засоби навчання вимагають від викладача нових знань, якостей, умінь. У процесі роботи з ППЗ викладач створює змістовну інформаційну сторінку (електронний журнал). Вона має містити таку інформацію: назва курсу, терміни проведення (тривалість), відомості про авторів, мета, завдання курсу, для кого призначений курс, рівень початкової підготовки слухачів.

Викладач має продумати навчальну діяльність учнів на кожний навчальний тиждень, розпланувати дні для виконання тестових і практичних завдань, курсових робіт тощо.

Досвід попередніх розробок ППЗ засвідчив, що викладач повинен мати певний фаховий рівень:

— уміти адаптувати свої повідомлення до особливостей і здібностей учнів, враховуючи їхні репрезентативні системи;

— мати відповідні здібності, а також знання, вміння та навички з дисципліни або курсу, вміти формулювати педагогічну мету, передбачати навчальний результат, створювати систему і послідовність залучення учнів до навчально-пізнавальної діяльності;

— володіти стратегіями навчання і формувати потрібну систему здібностей, знань, умінь і навичок учнів;

— володіти стратегією перетворення курсу на засіб формування особистості;

— прагнути до вдосконалення потреб учнів у самовихованні, самоосвіті і саморозвитку.

Використовуючи ППЗ, викладач, який творчо працює сам, стимулює творчість учнів, навчає їх думати, шукати, аналізувати. Удосконалення підходів до створення навчальних програм, урахування особливостей змісту, стилів і форм навчання дозволять задовольняти навчальні потреби учнів. Як наслідок навчальної діяльності передбачається, що кожний індивід, використовуючи свій попередній досвід, створить певну особисту інформаційну систему або структуру і удосконалюватиме, поглиблюватиме її (свої знання) протягом усього життя.

Одне з головних завдань, яке постає зараз перед викладачами, — це підвищення їхньої психологічної компетентності. Психологічна компетентність — це наявність необхідних здібностей, психологічних знань і вмінь. Необхідними знаннями і вміннями людини вважаються ті, які допомагають їй зробити своє життя, а відтак і оточення — повноцінним, цікавим, насиченим. Слід враховувати основні складові психологічної компетентності, які сприяють особистому зростанню викладача:

— позитивне сприймання навколишньої дійсності, управління власним психологічним станом, настроєм;

— подолання стереотипів негативного самосприйняття;

— підвищення самооцінки, впевненості в собі, власних силах і можливостях;

— вміння викликати симпатію, встановлювати позитивні міжособистісні стосунки;

— аналіз власних бажань, потреб, орієнтація на реальні життєві цілі.

Розвиваючи названі складові психологічної компетентності, викладач зможе стимулювати власне особистісне зростання, вдосконалювати себе, гармонізувати свою взаємодію з іншими людьми.

Головним завданням викладача є полегшення і, разом з тим, стимулювання процесу навчання учнів, тобто вміння створювати відповідну атмосферу, сприятливу інтелектуальну й емоційну обстановку в аудиторії, психологічний комфорт і підтримку.

Підсумовуючи, можна зазначити, що актуальність створення електронних засобів навчання безсумнівна, потреба в них назріла і починає задовольнятися.

Проте існують і проблеми: недостатнє забезпечення навчальних закладів комп’ютерними класами, непідготовленість викладачів, відсутність відповідної системи педагогічної перепідготовки, методики використання електронних засобів навчання. Недостатньо досліджено вплив комп’ютера на здоров’я учня, немає санітарно-гігієнічних норм і рекомендацій щодо виготовлення і використання інформаційних засобів у навчальному процесі.

Який висновок можна зробити? Інформаційні технології передбачають використання комп’ютера разом з іншими технічними засобами навчання не тільки і не стільки як певного «інструменту». Вони потребують радикальної перебудови всього навчального процесу, зміни пріоритетів у діяльності учнів і викладачів, розробки принципово нових педагогічних технологій, методик, прийомів.



следующая страница >>