asyan.org
добавить свой файл
1

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї


Зміст документу


МІНІСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї

( Про приєднання до Договору та застереження до нього

див. Закон N 248/94-ВР від 16.11.94 )

Держави, що укладають цей Договір, поіменовані нижче “Учасниками Договору”,

враховуючи спустошливі наслідки, що їх мала б для всього людства ядерна війна, і необхідність, яка випливає з цього, докласти всіх зусиль для запобігання загрози виникнення такої війни і вжити заходів для безпеки народів,

вважаючи, що розповсюдження ядерної зброї серйозно збільшило б загрозу ядерної війни,

відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, що закликають укласти угоду про відвернення ширшого розповсюдження ядерної зброї,

зобов’язуючись співробітничати з метою сприяння застосуванню гарантій Міжнародного агентства з атомної енергії щодо мирної ядерної діяльності,

висловлюючи свою підтримку зусиллям по дослідженню, вдосконаленню та іншим зусиллям спрямованим на сприяння застосуванню в рамках системи гарантій Міжнародного агентства з атомної енергії принципу ефективних гарантій щодо руху вихідних і спеціальних розщеплюваних матеріалів, шляхом використання приладів та інших технічних засобів у ключових місцях,

підтверджуючи той принцип, що блага мирного застосування ядерної технології, включаючи будь-які технологічні побічні продукти, що можуть одержати держави, які мають ядерну зброю, від розвитку ядерних вибухових пристроїв, повинні бути доступні для мирних цілей усім державам-учасницям Договору, як тим, що мають, так і тим, що не мають ядерної зброї,

будучи переконаними, що на здійснення цього принципу всі Учасники цього Договору мають право брати участь у якомога повнішому обміні науковою інформацією для дальшого розвитку застосування атомної енергії в мирних цілях і вносити в цей розвиток свій вклад окремо або в співробітництві з іншими державами,

заявляючи про свій намір по можливості швидше досягти припинення гонки ядерних озброєнь і вжити ефективних заходів у напрямі ядерного роззброєння,

настійно закликаючи до співробітництва всіх держав у досягненні цієї мети,

нагадуючи про рішимість, виявлену Учасниками Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою 1963 року в його преамбулі, прагнути назавжди досягти припинення всіх випробних вибухів ядерної зброї та продовжувати переговори з цією метою,

прагнучи сприяти пом’якшенню міжнародної напруженості та зміцненню довіри між державами з тим, щоб сприяти досягненню припинення виробництва ядерної зброї, знищенню всіх існуючих її запасів і виключенню ядерної зброї та засобів її доставки з національних арсеналів у відповідності з договором про загальне і повне роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем, нагадуючи, що відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй держави повинні утримуватися в їхніх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим способом, не сумісним з цілями Об’єднаних Націй, і сприяти встановленню і підтриманню міжнародного миру та безпеки з найменшим відриванням світових людських сил і економічних ресурсів для справи озброєння,

погодилися про нижченаведене:

Стаття I


Кожна з держав-учасниць цього Договору, які мають ядерну зброю, зобов’язується не передавати будь-кому ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої, а також контроль над такою зброєю або вибуховими пристроями ні прямо, ні посередньо, так само як і ніяким способом не допомагати, не заохочувати і не спонукати будь-яку державу, що не має ядерної зброї, до виробництва або здобуття будь-яким іншим способом ядерної зброї чи інших ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над такою зброєю або вибуховими пристроями.
^

Стаття II


Кожна з держав-учасниць цього Договору, які не мають ядерної зброї, зобов’язується не приймати передачі від кого б то не було ядерної зброї чи інших ядерних вибухових пристроїв, а також контролю над такою зброєю або вибуховими пристроями ні прямо, ні посередньо; не виробляти та не здобувати у будь-який інший спосіб ядерну зброю чи інші ядерні вибухові пристрої, так само як і не добиватися і не приймати будь-якої допомоги у виробництві ядерної зброї або інших ядерних вибухових пристроїв.
^

Стаття III


(1) Кожна з держав-учасниць Договору, що не мають ядерної зброї, зобов’язується прийняти гарантії, як вони викладені в угоді, про яку провадитимуться переговори і яку буде укладено з Міжнародним агентством з атомної енергії відповідно до Статуту Міжнародного агентства з атомної енергії (995_164) та системи гарантій Агентства, виключно з метою перевірки виконання його зобов’язань, прийнятих відповідно до цього Договору, з тим щоб не допустити переключення ядерної енергії з мирного застосування на ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої. Процедури гарантій, що вимагаються цією Статтею, здійснюються щодо вихідного чи спеціального розщеплюваного матеріалу, незалежно від того, чи виробляється він, обробляється чи використовується в будь-якій основній ядерній установці або знаходиться за межами будь-якої такої установки. Гарантії, що вимагаються цією Статтею, застосовуються до всього вихідного чи спеціального розщеплюваного матеріалу, в усій мирній ядерній діяльності в межах території такої держави, під її юрисдикцією здійснюваної під її контролем де б то не було.

(2) Кожна з держав-учасниць Договору зобов’язується не надавати: а) вихідного чи спеціального розщеплюваного матеріалу, в) устаткування чи матеріалу, спеціально призначеного або підготовленого для обробки, використання чи виробництва спеціального розщеплюваного матеріалу, будь-якій державі, що не має ядерної зброї, для мирних цілей, якщо на цей вихідний чи спеціальний розщеплюваний матеріал не поширюються гарантії, які вимагаються цією Статтею.

(3) Гарантії, що вимагаються цією Статтею, здійснюються такі, щоб відповідати Статті IV цього Договору і уникати створення перешкод для економічного або технологічного розвитку Учасників Договору чи міжнародного співробітництва в галузі мирної ядерної діяльності, включаючи міжнародний обмін ядерним матеріалом і устаткуванням для обробки, використання або виробництва ядерного матеріалу в мирних цілях відповідно до положень цієї Статті і принципу застосування гарантій, викладеним у преамбулі Договору.

(4) Держави-учасниці Договору, які не мають ядерної зброї, укладають угоди з Міжнародним агентством по атомній енергії з метою виконання вимог цієї Статті або в індивідуальному порядку, або спільно з іншими державами відповідно до Статуту Міжнародного агентства з атомної енергії. Переговори про такі угоди починаються протягом 180 днів з часу первісного набуття чинності цим Договором. Для держав, які здають на зберігання свої ратифікаційні грамоти або документи про приєднання після закінчення періоду в 180 днів, переговори про такі угоди починаються не пізніше дати такої здачі. Такі угоди набувають чинності не пізніше вісімнадцяти місяців з дня початку переговорів.
^

Стаття IV


(1) Ніяке положення цього Договору не слід тлумачити як таке, що зачіпає невід’ємне право всіх Учасників Договору розвивати дослідження, виробництво та використання ядерної енергії в мирних цілях без дискримінації і відповідно до Статей I та II цього Договору.

(2) Всі Учасники Договору зобов’язуються сприяти якомога повнішому обмінові устаткуванням, матеріалами, науковою і технічною інформацією про використання ядерної енергії в мирних цілях і мають право брати участь у такому обміні. Учасники Договору, які спроможні робити це, також співпрацюють у справі сприяння окремо або спільно з іншими державами чи міжнародними організаціями дальшому розвиткові застосування ядерної енергії в мирних цілях, особливо на територіях держав-учасниць Договору, що не мають ядерної зброї, з належним урахуванням потреб регіонів світу, що розвиваються.

Стаття V


Кожний з Учасників цього Договору зобов’язується вжити відповідних заходів з метою забезпечення того, щоб відповідно до цього Договору, під відповідним міжнародним наглядом і шляхом відповідних міжнародних процедур потенційні блага від будь-якого мирного застосування ядерних вибухів були доступні державам-учасницям цього Договору, які не мають ядерної зброї, на недискримінаційній основі, і щоб вартість використовуваних вибухових пристроїв для таких Учасників Договору була такою низькою, як це тільки можливо, і не включала витрат по їх дослідженню та вдосконаленню. Держави-учасниці цього Договору, які не мають ядерної зброї, зможуть отримувати такі блага відповідно до спеціальної міжнародної угоди або угод через відповідний міжнародний орган, в якому належно представлені держави, що не мають ядерної зброї. Переговори з цього питання почнуться так швидко, як це можливо, після набуття чинності цим Договором. Держави-учасниці цього Договору, які не мають ядерної зброї, коли вони побажають цього, можуть також отримувати такі блага відповідно до двосторонніх угод.
^

Стаття VI


Кожний Учасник цього Договору зобов’язується в дусі доброї волі вести переговори про ефективні заходи по припиненню гонки ядерних озброєнь у найближчому майбутньому і ядерному роззброєнню, а також про договір про загальне і повне роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем.
^

Стаття VII


Ніяке положення цього Договору не зачіпає права будь-якої групи держав укладати регіональні договори з метою забезпечення повної відсутності ядерної зброї на їх відповідних територіях.
^

Стаття VIII


(1) Будь-який Учасник цього Договору може запропонувати поправки до цього Договору. Текст будь-якої запропонованої поправки подається урядам-депозитаріям, котрі розсилають його всім Учасникам Договору. Потім, якщо цього вимагатиме одна третина або більше Учасників Договору, уряди-депозитарії скликають конференцію, на яку вони запрошують всіх Учасників Договору для розгляду такої поправки.

(2) Будь-яка поправка до цього Договору повинна бути затверджена більшістю голосів всіх Учасників Договору, включаючи голоси всіх держав-учасниць цього Договору, що мають ядерну зброю, і всіх інших Учасників Договору, що є членами Ради керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії на дату розсилки такої поправки. Поправка набуває чинності для кожного Учасника Договору, який здає свою грамоту про ратифікацію поправки, після здачі на зберігання таких ратифікаційних грамот більшістю всіх Учасників Договору, включаючи ратифікаційні грамоти всіх держав-учасниць цього Договору, що мають ядерну зброю, і всіх інших Учасників Договору, які є членами Ради керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії, на дату розсилки цієї поправки. Надалі вона набуває чинності для будь-якого іншого Учасника Договору після здачі ним на зберігання своєї грамоти про ратифікацію поправки.

(3) Через п’ять років після набуття чинності цим Договором у Женеві (Швейцарія) скликається конференція Учасників Договору для розгляду того, як діє цей Договір, щоб мати впевненість у тому, що цілі, викладені в преамбулі, та положення Договору здійснюються. Через кожні наступні п’ять років більшість Учасників Договору може, шляхом подання пропозиції з цією метою урядам-депозитаріям, добитися скликання подальших конференцій з тією ж метою розгляду того, як діє Договір.
^

Стаття IX


(1) Цей Договір відкритий для підписання всіма державами.

Будь-яка держава, яка не підпише Договір до набуття ним чинності, відповідно до пункту (3) цієї Статті, може приєднатися до нього в будь-який час.

(2) Цей Договір підлягає ратифікації державами, які підписали його. Ратифікаційні грамоти і документи про приєднання здаються на зберігання урядам Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучених Штатів Америки, котрі цим призначаються урядами-депозитаріями.

(3) Цей Договір набуває чинності після його ратифікації державами, уряди яких призначені депозитаріями Договору, і сорока іншими державами, що підписали цей Договір, та здачі ними на зберігання ратифікаційних грамот. Для цілей цього Договору державою, що має ядерну зброю, є держава, яка виробила і підірвала ядерну зброю або інший ядерний вибуховий пристрій до 1 січня 1967 року.

(4) Для держав, ратифікаційні грамоти або документи про приєднання яких будуть здані на зберігання після набуття чинності цим Договором, він набуває чинності в день здачі на зберігання їхніх ратифікаційних грамот або документів про приєднання.

(5) Уряди-депозитарії безвідкладно повідомляють всі держави, які підписали і приєдналися до цього Договору, про дату кожного підписання, дату здачі на зберігання кожної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, дату набуття чинності цим Договором, дату одержання будь-яких вимог щодо скликання конференції, а також про інші повідомлення.

(6) Цей Договір повинен бути зареєстрований урядами-депозитаріями відповідно до Статті 102 Статуту Організації Об’єднаних Націй.

Стаття X


(1) Кожний Учасник цього Договору в порядку здійснення свого державного суверенітету має право вийти з Договору, коли він вирішить, що пов’язані зі змістом цього Договору виняткові обставини поставили під загрозу найвищі інтереси його країни. Про такий вихід він повідомляє за три місяці всіх Учасників Договору і Раду Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Таке повідомлення повинно містити заяву про виняткові обставини, які він розглядає як такі, що поставили під загрозу його найвищі інтереси.

(2) Через двадцять п’ять років після набуття Договором чинності скликається конференція для того, щоб вирішити, чи повинен Договір далі залишатися чинним безстроково чи його дія повинна бути продовжена на додатковий певний період або періоди часу. Це рішення приймається більшістю Учасників Договору.
^

Стаття XI


Цей Договір, російський, англійський, французький, іспанський і китайський тексти якого є однаково автентичними, здається на зберігання до архівів урядів-депозитаріїв. Належним чином завірені копії цього Договору надсилаються урядами-депозитаріями урядам держав, які підписали Договір та приєдналися до нього.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені, підписали цей Договір.

Вчинено у трьох примірниках, у містах Москві, Вашингтоні і Лондоні липня місяця 1 дня тисяча дев’ятсот шістдесят восьмого року.

Набув чинності 5 березня 1970 р., для України — 5 грудня 1994 р.

Верховна Рада України, Інститут законодавства “Закони України” том 14.