asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
ДОВІДКА

з питань стану та перспективи розвитку відновлюваної енергетики
в Україні та світі

Дані питання обумовлено негативними станом та тенденціями у паливно-енергетичному комплексі України, зокрема зростанням дефіцитності вітчизняних первинних енергоресурсів, підвищенням їх вартості на світовому ринку та проблемами зовнішнього постачання, недостатньою ефективністю використання наявних паливно-енергетичних ресурсів, практично відсутньою диверсифікацією джерел постачання палива, низькими темпами нарощування обсягів виробництва енергії за рахунок відновлюваних джерел, що спричиняє проблему не тільки в енергопостачанні, але й створює багато екологічних, економічних та соціальних проблем, зокрема загрозу національній безпеці України.

Криза розвитку традиційних галузей енергетики обумовлена низкою об’єктивних факторів:

Гідроенергетика на великих річках практично вичерпала свої можливості.

Атомна енергетика є найбільш капіталомісткою галуззю електроенергетики (питомі інвестиції в АЕС становлять не нижче 2 тис. дол./кВт.). Значні витрати потребуються на дезактивацію радіоактивних відходів та на ліквідацію АЕС після закінчення терміну її корисної експлуатації (за нормативом – 20 років). Експлуатація АЕС потребує значних витрат води, яка вже перетворилася у дефіцитний ресурс. Будівництво АЕС відволікає значні кошти на тривалі терміни (10 – 15 років), що є додатковим чинником збільшення собівартості.

Також, після Чорнобильської катастрофи на Україну ліг тягар ліквідації її наслідків. За розрахунками українських спеціалістів, сумарні економічні збитки для України до 2015 року становитимуть 179 млрд. дол. США (Дані представництва України при Європейському Союзі).

Теплова енергетика опинилася перед проблемою ресурсного забезпечення. Найкраще і колись найдешевше паливо – природний газ – перейшло до розряду дефіцитних, за песимістичними прогнозами вичерпання його світових запасів прогнозується вже в 2040-2050 роках. Внаслідок цього має місце стійка тенденція зростання ціни природного газу, що призводить до зростання ціни електроенергії.

В достатній кількості наявні тільки енергетичні ресурси вугілля, але його використання з енергетичною метою пов’язане при застарілих технологіях із великими обсягами викидів, шкідливих для довкілля та здоров’я людей.

Скорочення використання традиційних викопних палив диктується не тільки їх обмеженими запасами, але і вимогами щодо зменшення викидів в атмосферу парникових газів.

Одним з найбільш перспективних напрямів розвитку світової енергетики в даний час є використання відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), що знімає ряд проблем, пов’язаних з використанням традиційних палив. Кінець другого тисячоліття характеризується інтенсивним ростом обсягів використання енергії ВДЕ у світі.

Відновлювана енергетика сьогодні - одна з галузей світової енергетики, яка найбільш стрімко розвивається. Згідно Директив Європейської комісії до 2020 року частка  відновлюваних  джерел  енергії  в ЄС має підвищитись до 20%. При цьому кількість викидів  парникових газів має зменшитись щонайменше на 20% (в порівнянні з рівнем 1990 року), а ефективність  використання енергії має збільшитись на 20%. Рівень використання біопалива  в  транспортному  паливі  має зрости до 10%.

За період 2000-2011 років у країнах ЄС використання ВДЕ набуло широкомасштабного характеру у електроенергетичній промисловості. Було введено близько 84 ГВт вітрових електричних станцій (ВЕС) та 47 ГВт фотоелектричних станцій (ФЕС), при цьому є тенденція на поступове виведення з експлуатації АЕС (14 ГВт) та електростанцій, що використовують вугілля та нафту (відповідно 10ГВт та 14ГВт) (див. рис.1). У 2011 році в країнах ЄС було встановлено рекордну кількість фотоелектричних станцій – 21 ГВт.



^ Рисунок 1 Нові потужності електроенергетики у країнах ЄС,
за період 2000-2011 роки, ГВт

Загалом встановлена сумарна потужність електроенергетики у 27 країнах ЄС, на кінець 2011 року склала близько 896 ГВт електрогенеруючих потужностей, з них ВЕС склали 10%, ФЕС – 5%, інші види ВДЕ -2% (див. рис. 2)



^ Рисунок 2 Структура електроенергетики у

країнах ЄС на кінець 2011 року
За даними міжнародного енергетичного агентства, інвестиції в розвиток відновлюваної енергетики з кожним роком збільшуються. Якщо в 2008 році у розвиток відновлюваної енергетики було інвестовано 130 млрд. дол. США, то в 2011р. – вже 257 млрд. дол. США (див. табл. 1).

^ Таблиця 1 Показники розвитку відновлюваної енергетики в світі

 Роки




2009

2010

2011

Інвестиції в нові потужності відновлюваної енергетики

Млрд.

долл.США

161

220

257

Встановлена потужність відновлюваної енергетики в світі (не включаючи ГЕС)

ГВт

250

315

390

Встановлена потужність відновлюваної енергетики в світі (включаючи ГЕС)

ГВт

1170

1260

1360

Встановлена потужність ГЕС

ГВт

915

945

970

Сонячні фотоелектричні станції

ГВт

23

40

70

Вітрові електростанції

ГВт

159

198

238

Сонячні колектори

ГВт тепл.

153

182

232

Виробництво етанолу

Млрд. л

73,1

86,5

86,1

Виробництво біодизелю

Млрд. л

17,8

18,5

21,4


Що стосується паливно-енергетичного комплексу України то забезпечити вирішення енергетичної проблеми можна тільки шляхом вживання комплексних заходів, зокрема за рахунок використання екологічно чистих ВДЕ, із яких найбільш поширеними та доступними для України є вітрова та сонячна енергетика, енергія біомаси та енергія малих річок, геотермальна та енергія довкілля. Енергозаощадження за рахунок використання енергії відновлюваних джерел стало актуальною необхідністю часу, оскільки воно сприяє вирішенню не тільки проблеми енергопостачання, але й багатьох екологічних, економічних та соціальних проблем.

Президент, Верховна Рада, Уряд та Рада національної безпеки і оборони України приділяють увагу розвитку відновлюваної енергетики. Так, згідно доручення Президента України від 22.08.2011 N 1-1/1844 щодо підвищення рівня енергоефективності та скорочення споживання природного газу перед Прем’єр-міністром України поставлено задачу збільшити обсяги використання альтернативних видів палива та стимулювати впровадження енергоефективних технологій і виробництво альтернативних видів палива.

За визначенням Ради національної безпеки і оборони України впровадження енергоефективних технологій і забезпечення енергетичної незалежності України - це одне з основних питань національної безпеки України.

Але у всіх програмних документах практично відсутні конкретні механізми реального фінансового забезпечення та законодавчо-правового стимулювання розвитку відновлюваної енергетики.

У визначенні тенденцій подальшого розвитку паливно-енергетичного комплексу України провідне місце має Енергетична стратегія України на період до 2030 року.

В останні роки електростанції України виробляють біля 180 млрд. кВт*год електро­енергії на рік, при загальній потужності елек­тростанцій 52,8 млн. кВт. На тепло­ві електростанції припадає до 49% виробництва електроенергії, атомні — 44%, на гідроелектро­станції — біля 7% (в цьому балансі не враховано виробництво електроенергії ТЕЦ і так званих блок-станцій, що не перевищує 4% від загального обсягу). Таким чином, основу сучасної електроенергетики України складаю теплові і атомні електростанції.

Теплова електроенергетика країни налічує 102 енергетичних блоки потужністю від 150 до 800 МВт, загальною потужністю 27,8 тис. МВт. Більшість ТЕС споруджено в 1950-1970 рр. і експлуатуються більше або біля терміну 40 років, який за стандартом ГОСТ 533-2000 вважається граничним терміном експлуатації котлів і турбін.

Обладнання українських ТЕС фізично і морально застаріло. Близько 95% енергоблоків ТЕС відпрацювало свій проектний ресурс (100 тис. годин), а близько 70% енергоблоків перетнули визнану в світовій енергетичній практиці межу граничного ресурсу і границю фізичного зносу (170 и 200 тис. годин відповідно), і тому потребують невідкладної модернізації або навіть заміни.

Не набагато краща в цьому плані і ситуація з АЕС. В проектах АЕС закладався граничний термін їх експлуатації 20 років. Тепер його подовжено ще на 10 років. Але для 5 енергоблоків АЕС з 14 встановлених, до 2015 р. вже вичерпується і цей термін.

Реновація основних фондів сучасної української електроенергетики потребує колосальних коштів і єдиним виходом з такої кризової ситуації є створення умов для залучення недержавних (зокрема, закордонних) інвестицій. Але, для галузей традиційної української електроенергетики існують суттєві перешкоди, через які недержавні інвестори не ризикують вкладати кошти в ці галузі (див. табл. 2).

^ Таблиця 2 Перешкоди залученню іноземних інвестицій в традиційну електроенергетику України

Негативні

чинники
Тип генерації

Енергетика

Екологія

Економіка

ТЕС на газі

Ризики щодо непостачання з Росії енергоресурсу (газу)

Викиди парникових газів

Зростання ціни на газ

^ ТЕС на вугіллі

Низька якість українського вугілля

Найвищі викиди парникових газів

Зростання ціни квоти на емісію парникових газів







Значний рівень локальних викидів речовин, шкідливих для довкілля і для здоров’я людей

Зростання штрафних санкцій за локальні шкідливі викиди

АЕС

Ризики щодо непостачання з Росії енергоресурсу

(паливних

елементів)

Відсутність в Україні достатніх потужностей по дезактивації радіоактивних відходів

Найвищі питомі інвестиції







Негативна громадська думка в Україні щодо АЕС

Найдовші терміни будівництва


В Україні, існують всі передумови для стрімкого розвитку відновлюваної енергетики.

Основними чинниками розвитку відновлюваної енергетики в Україні є:

  • Відсутність в Україні достатніх обсягів власного органічного палива, енергетична залежність від його імпорту.

  • Необхідність невідкладного оновлення обладнання в електроенергетиці.

  • Прийнятий в Україні державний курс на інтеграцію в Євросоюз, який вимагає досягнення високого рівня використання відновлюваних джерел енергії.

  • Гостра потреба у значному покращенні екологічної обстановки в країні.

Разом з тим, інвестори цілком налаштовані вкладати значні кошти в галузі відновлюваної енергетики України. Пояснюється це, в основному, наступними чинниками:

  • відновлювана енергетика є достатньо «деполітизованою» галуззю електроенергетики з тієї точки зору, що вітер або сонце неможливо ані перекрити, ані збільшити їх ціну. Це дозволяє інвесторам уникнути ризиків зриву проектів через політичні обставини, а також через невизначеність прогнозної ціни палива;

  • відновлювана енергетика позитивно сприймається місцевими громадами через її екологічну чистоту;

  • відновлювана енергетики має кращі економічні показники, ніж атомна енергетика, і спроможна скласти економічну конкуренцію тепловим електростанціям (особливо, з урахуванням зростаючих цін як на енергоносії, так і на квоти на викиди парникових газів);

  • відсутність необхідності віддавати кошти за паливо іншим країнам умотивовує державну підтримку відновлюваної енергетики майже в усіх країнах, де вона розвивається.


Тому залучення інвестицій в українську відновлювану енергетику є перспективною справою як для інвестора (надійне отримання прибутку), так і для України (швидке оновлення частини основних фондів в електроенергетиці).

Важливим кроком щодо залучення інвестицій у відновлювану енергетику України стало прийняття у квітні 2009 року Закону України № 1220-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії».

Вже на кінець 2011 року встановлена потужність ВЕС склала 151 МВт, ФЕС – 188 МВт, а загальна встановлена потужність відновлюваної енергетики – 414 МВт (див. табл. 3).



следующая страница >>