asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 5 6



ЗМІСТ
Вступ ................................................................................................................. 3

Розділ 1. Загальна характеристика статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин

    1. Податково-правовий статус Національного банку України ............... 11

    2. Поняття податкової правосуб’єктності банків .................................... 26

    3. Участь банків у виконанні платниками податку конституційного

обов’язку по сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів) ....….. 42

Висновки до першого розділу ....................................................................... 52

Розділ 2. Правове регулювання оподаткування банків

    1. Роль податкового законодавства в регулюванні діяльності банків ... 59

    2. Особливості оподаткування банківської діяльності .......................… 71

    3. Банки як єдині платники збору до Фонду гарантування вкладів

фізичних осіб .......................................................................................... 84

Висновки до другого розділу ........................................................................ 97

^ Розділ 3. Значення банків у функціонуванні податкової системи

    1. Особливість податкового контролю та участь банків у його

забезпеченні .....................................................................................…. 103

3.2. Правове регулювання виконання банками рішень податкових

органів .................................................................................................... 117

    1. Механізм реалізації податкового та вексельного поручительства за

законодавством України ...................................................................... 123

    1. Надання банками послуг податкових агентів .................................... 141

Висновки до третього розділу ..................................................................... 149

Висновки ...................................................................................................... 161

^ Список використаних джерел .................................................................. 171

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html
^ ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлюється суттєвим зростанням ролі банківських установ на сучасному етапі розвитку економіки України, їх участю у фінансовій діяльності держави та впливом на підприємницьку діяльність усіх суб’єктів господарювання.

Тема дисертаційного дослідження вибрана з урахуванням того, що ефективність функціонування податкової системи України багато в чому визначається рівнем створення відповідної правової системи. ЇЇ вдосконалення неможливе без глибокого та всебічного аналізу статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин та детальної регламентації їх участі в цих відносинах. Створення досконалого законодавства, яке визначає податкову правосуб’єктність банків, є запорукою належного управління економікою, побудови сучасної податкової системи та формування правової держави.

Податково-правовий статус банків є однією з основних категорій податкового права, як підгалузі фінансового права. Від його сутності, змісту і правового регулювання залежить ефективність реалізації значної кількості податкових норм, що закріпленні в законодавстві. Як зазначає О. М. Горбунова: “... немає кращого способу керувати державою, ніж управляти з допомогою грошей. Тріада “бюджет – податки – банки” – це саме ті, три основоположні інститути фінансового права, які логічно, діалектично і системно пов’язані між собою. Тільки адекватний взаємозв’язок та взаємодоповнюваність їх правового регулювання дасть можливість досягнути необхідного результату в економічних і соціальних процесах” [223, с. 6].

Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. Актуальність даних питань викликана недостатньою науковою розробленістю податкового аспекту регулювання діяльності банків і зумовленою цим суперечливістю думок, оцінок і пропозицій, висловлюваних щодо діючої системи податкових правовідносин держави з банківським сектором.

Не дивлячись на досить велику наукову і практичну цінність, вивченню питань податково-правового статусу банків представниками юридичної науки не приділялося належної уваги. На даний час в Україні немає жодного дисертаційного дослідження або монографічної роботи, спеціально присвяченій даній проблемі. Відсутній загальний комплексний аналіз теоретичних проблем, пов’язаних із податковою правосуб’єктністю банківських установ. В окремих напрямках сформовані спірні судження та висновки. Цим і пояснюється вибір теми дослідження, її актуальність та значення.

Теоретичну основу даної роботи склали праці С. С. Алексєєва, С. М. Братуся, С. А. Комарова, М. Н. Марченка, Р. Й. Халфіної, Г. Ф. Шершеневича, які присвячені проблемам предмета і методам правового регулювання, суб’єктам права, теорії правовідносин, що являють собою основу будь-якого дослідження у сфері права. Тема, яка розглядається, пов’язана із загальними проблемами фінансового права. Значний внесок у розробку даних питань внесли праці Д. А. Бекерської, Л. К. Воронової, О. Н. Горбунової, О. Ю. Грачової, М. В. Карасєвої, М. П. Кучерявенка, П. С. Пацурківського, Ю. А. Ровінського, Л. А. Савченко, Н. І. Хімічевої.

Серед українських дослідників, які займалися питаннями оподаткування, та праці яких були використані при написанні даної роботи, слід виділити Р. О. Гаврилюк, Л. А. Клюско, Т. Є. Кушнарьову, М. О. Перепелицю, Н. Ю. Пришву, О. В. Щербанюк. До аналізу банківської діяльності у сфері оподаткування зверталися у своїх дослідженнях Н. В. Агафонова, А. В. Бризгалін, Л. І. Гончаренко, Л. Г. Єфімова, І. Б. Заверуха, В. Л. Кротюк, О. П. Орлюк, О. О. Поляк, В. В. Попов, А. О. Селіванов, Г. А. Тосунян, О. Є. Щербакова.

Праці зазначених вчених, склали науково-теоретичну основу цього дисертаційного дослідження.

^ Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії державної податкової служби України 27.03.2003 року (протокол № 8). Дисертаційне дослідження виконане як частина загального плану роботи Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії державної податкової служби України. В окремих аспектах вона пов’язана з темою: “Методичні основи та концепція організації планування податкових надходжень” (номер державної реєстрації 0103V007532). Обраний напрямок дослідження знаходить своє підтвердження в указі Президента України “Про Основні напрямки соціальної політики на період до 2004 року” від 24.05.2000 року № 717/2000.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного вивчення відносин у податковій сфері, де одним із суб’єктів виступає банківська установа, розв’язанні правових колізій, які виникають на практиці, а також у формуванні пропозицій для вдосконалення законодавства із зазначеної проблематики.

Відповідно до поставленої мети дослідження зроблена спроба вирішити наступні завдання:

  • розглянути статус Національного банку України як органу державного управління, який наділений владними повноваженнями у сфері дії податкового законодавства;

  • визначити порядок оподаткування центрального банку та правову природу внесення ним до Державного бюджету України перевищення своїх кошторисних доходів над кошторисними видатками;



  • охарактеризувати обставини, які впливають на порядок набуття та зміст податкової правосуб’єктності банківських установ;

  • вивчити значення банків у процесі виконання платниками податків конституційного обов’язку щодо сплати податків і зборів;

  • встановити особливості оподаткування банківської діяльності в Україні та за кордоном;

  • дослідити вплив на банківську систему загальнодержавного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

  • розкрити роль банківських установ у процесі забезпечення ефективного функціонування податкової системи;

  • провести аналіз розвитку інституту податкової поруки в Україні;

  • розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює порядок залучення банків у податкову сферу.

^ Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі оподаткування банківських установ та виконання ними публічно-правових функцій у сфері податкових правовідносин, що регулюються Конституцією України, Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, “Про систему оподаткування”, “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб”, указами Президента України, постановами Правління Національного банку України, наказами Державної податкової адміністрації України та іншими нормативними актами органів державної влади та управління.

^ Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні проблеми участі банків у податкових правовідносинах.

Методи дослідження. У дисертації використовуються різні методи пізнання дійсності. Головним серед них є діалектико-матеріалістичний метод, який передбачає розгляд усіх явищ у їх взаємозв’язку та єдності, розвитку і взаємному впливі. Він дозволив дослідити зміст і правові форми участі банків у податкових правовідносинах, а також пов’язані з цим проблеми. Розмежування сфери фінансово-правового та цивільно-правового регулювання банківської діяльності здійснювалося за допомогою методу системного аналізу. Використовуючи історичний метод, досліджувалися вітчизняний та зарубіжний досвід правової науки, відображений у науковій літературі. За допомогою формально-догматичного (спеціально-юридичного) методу здійснювалося тлумачення правових норм, що використовуються при правовому регулюванні оподаткування банків та їх участі у забезпеченні ефективного функціонування податкової системи. З використанням методу логічного аналізу вивчалась і формулювалась модель відносин між суб’єктами, які беруть участь у податкових правовідносинах разом з банківськими установами. Позитивну роль відіграли методи звернення до інших юридичних наук, статистичної обробки емпіричного досвіду. Кожен з використаних методів у конкретному випадку брався не ізольовано, а в поєднані з іншими.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає, як у способі постановки завдань, так і в ступені обґрунтування підсумкових результатів дослідження. Вона також зумовлена тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі комплексним, узагальненим монографічним дослідженням проблем статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин. У даній роботі обґрунтовано ряд нових в теоретичному плані та важливих для практики понять, положень і висновків.

Наукова новизна знаходить своє вираження в наступних основних результатах дисертаційного дослідження:

вперше

  • визначено податково-правовий статус Національного банку України;

  • обґрунтовано необхідність законодавчого врегулювання питання участі центрального банку держави у формуванні дохідної частини бюджету та неможливість його оподаткування в загальному порядку;

  • охарактеризовано місце банківських установ у забезпеченні реалізації податкових правовідносин, пов’язаних із сплатою обов’язкових платежів всіма суб’єктами оподаткування;

  • висвітлено значення участі банків у контрольно-податкових правовідносинах;

  • розглянуто особливості оподаткування операцій банківських установ та обґрунтовано доцільність внесення змін до законодавства, яке регулює цей порядок;

  • детально вивчено механізм виконання банківськими установами рішень податкових органів;

  • встановлено спільні та відмінні риси податкової і цивільної поруки, а також обґрунтовано доцільність внесення змін до законодавства, яке регулює порядок виконання банками обов’язків податкового поручителя;

  • досліджено питання щодо стану розвитку в Україні інституту податкового агента та особливості залучення банківських установ у дану сферу податкових правовідносин;

дістали подальшого розвитку

  • питання щодо визначення моменту виконання платниками податків конституційного обов’язку по сплаті податків і зборів;

  • вивчення специфіки регулюючого впливу податків на банківську діяльність;

  • проблеми, пов’язані з визначенням ролі загальнодержавного збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для банківської системи та розробкою пропозицій щодо вдосконалення механізму його сплати;

  • ідея виділити з різних нормативних актів норми, які встановлюють права та обов’язки банків у сфері податкових правовідносин, і закріпити їх в окремій главі Податкового кодексу України;

уточнено

  • поняття податкової правосуб’єктності банків;

  • характерні риси виняткової правоздатності банківських установ;

  • принципи податкового контролю.

Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації можуть бути використані у процесі підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників з курсу “Фінансове право” та спецкурсів “Основи правового статусу фінансових установ”, “Оподаткування фінансових установ”, а також у практичній діяльності Національного банку України, органів державної податкової служби України, у правозастосовній діяльності судів. Пропозиції щодо вдосконалення законодавства будуть корисними при підготовці Податкового кодексу України та внесенні змін до діючих законодавчих актів. Теоретичні висновки і положення можуть використовуватись у подальших наукових розробках та дослідженнях. Враховуючи те, що питання оподаткування банківських установ знаходиться на межі економічної науки, деякі ідеї, викладені в роботі, представлятимуть інтерес для дослідників у сфері економіки. Зібраний у дисертаційному дослідженні матеріал буде цікавим для працівників банківських установ та всіх платників податків. Окремі пропозиції автора вже знайшли своє впровадження в практичній діяльності Науково-дослідного інституту фінансового права Національної академії Державної податкової служби України (довідка від 14.06.2004 року № 68), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (довідка від 22.03.2004 року № 09-482), та ВАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк “Вабанк” (довідка від 22.03.2004 року № 03-911).

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена в Науково-дослідному інституті фінансового права Національної академії державної податкової служби України. Окремі положення дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях “Банківська діяльність і право” (2000, м. Київ), “Фінансово-правова доктрина постсоціалістичних держав” (2003, м. Чернівці), “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (2003, м. Ірпінь).

Публікації. Основні положення дисертації викладені в семи наукових одноосібних авторських публікаціях у збірниках наукових праць та журналах, шість з яких входять до переліку фахових видань, затвердженого Вищою атестаційною комісією України.


Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ

Всебічний аналіз наукової літератури з досліджуваної теми показує, що питанням, пов’язаним із податковими правовідносинами, приділялася останнім часом значна увага з боку вчених-фінансистів. У центрі їх уваги були проблеми визначення поняття, ознак цих правовідносин, загальної характеристики їх суб’єктів.

На підставі зробленого дисертаційного дослідження встановлено, що існують суперечливі питання, недостатньо розроблені теоретичні положення, які торкаються участі конкретно банків у податкових правовідносинах. На даний час відсутнє комплексне дослідження оподаткування банківської діяльності. Поза увагою науковців залишилися проблеми податково-правового статусу Національного банку України та його взаємовідносин з бюджетом. Малодослідженими є питання залучення банківських установ у процес контролю держави за дотриманням законодавства у податковій сфері. Ці питання потребують спеціального наукового розгляду та висвітлення.

Ознайомлення з різними поглядами вчених на питання виконання банками функцій суб’єктів податкових правовідносин, аналіз правового поля в якому вони працюють, дослідження історії зміни положення банківських установ у податковій системі, вивчення досвіду зарубіжних країн, дозволяють зробити певні теоретичні висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства у досліджуваній сфері:

  1. Правовий статус Національного банку України як суб’єкта податкових правовідносин має подвійну природу. З одного боку, центральний банк є органом державного управління до компетенції якого входить здійснення функцій, що складають зміст податкової діяльності держави, з іншого – він сам сплачує обов’язкові платежі до Державного бюджету України. Компетенція Національного банку України при регулюванні поведінки суб’єктів податкових правовідносин полягає в тому, що він видає та відкликає ліцензії на здійснення банківських операцій, чим безпосередньо впливає на об’єм податкової правосуб’єктності банків, здійснює функції контролю за сплатою банківськими установами збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, приймає обов’язкові для виконання нормативно-правові акти в сфері податкових правовідносин. Віднесення центрального банку до числа платників податків є невиправданим, оскільки це порушує принцип його економічної незалежності, перешкоджає належному виконанню ним загальнодержавних завдань, в тому числі забезпечення економічної безпеки держави, та не відповідає світовій практиці вирішення даного питання.

  2. Податкова правосуб’єктність банків – це гарантована державою властивість банків мати та набувати нових прав і обов’язків в податкових правовідносинах, а також відповідати за неправомірну реалізацію своїх прав або невиконання обов’язків, яка зумовлена специфікою банківської діяльності та здійсненням ними ряду публічно-правових функцій. Податкова правосуб’єктність банку володіє такою ознакою як універсальність, тобто здатністю поєднувати в собі права і обов’язки платника податків та органу, уповноваженого державою забезпечувати ефективне функціонування податкової системи. Існують п’ять основних обставин, які впливають на об’єм податкової правосуб’єктності банків та дозволяють виділити їх в окрему групу суб’єктів податкових правовідносин: банківські установи наділені винятковою правоздатністю, механізм оподаткування банків відрізняється від оподаткування інших платників податків, законодавство покладає на банківські установи виконання ряду специфічних публічно-правових обов’язків, банки порівняно з іншими платниками податків наділені додатковими правами в сфері дії податкового законодавства, діяльність банків як суб’єктів податкових правовідносин детально врегульована спеціальними нормативними актами Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

  3. Банки є безпосередніми та обов’язковими суб’єктами податкових (публічно–правових) відносин, які виникають при виконанні платниками податків конституційного обов’язку щодо сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів. В цих правовідносинах існують два окремих обов’язки різних суб’єктів: платник податків зобов’язаний подати в банк платіжне доручення на сплату податку, банк – виконати таке доручення шляхом перерахування коштів до відповідного бюджету чи державного цільового фонду. День подання платником до установи банку належним чином оформленого платіжного доручення на перерахування податку до бюджету, за умови наявності на рахунку достатнього грошового залишку, є днем сплати податку. З цього моменту публічно–правові відносини між платником і державою трансформуються у правовідносини між банком і державою, де на банк законом покладено обов’язок забезпечити надходження податку на відповідний бюджетний рахунок. Конституційний обов’язок банку щодо сплати податку повинен вважатися виконаним лише в момент зарахування коштів на єдиний казначейський рахунок бюджету.

  4. Банківська діяльність підлягає оподаткуванню, що здійснюється за особливими правилами, які зумовлені виконанням банками специфічних операцій, залученням в цю діяльність коштів інших суб’єктів та встановленням державою для банків суворих економічних нормативів. Суттєві відмінності в механізмі оподаткування банків спостерігаються лише при сплаті ними податку на прибуток, податку на додану вартість, а також зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початкового, регулярних та спеціальних). Серед особливостей оподаткування банківської діяльності за кордоном, слід виділити те, що доходи банків, отримані від інвестицій в державні та місцеві цінні папери повністю звільняються від сплати податків, для банків існують альтернативні способи оподаткування, що надає їм право вибору оптимальної спеціалізації своєї діяльності, встановлення законодавством ряду країн для банків мінімального податкового платежу, розмір якого не залежить від суми отриманого доходу.

  5. В Україні необхідно створити правове поле, в якому банкам було би вигідно надавати довгострокові кредити, а суб’єктам підприємницької діяльності – брати ці кредити для розширення виробництва та збільшення кількості нових робочих місць. Створення таких умов могло б відбутися в разі повного звільнення банків від сплати податку на прибуток, який вони отримують від надання довгострокових кредитів підприємствам, що працюють у сферах економіки, визначених державою пріоритетними. До такої сфери обов’язково повинно бути віднесено сільське господарство. Введення запропонованих змін в механізм оподаткування банків не тільки не зменшить дохідну частину бюджету, але й навпаки, в перспективі повинно збільшити надходження обов’язкових платежів до державної скарбниці. Навіть якщо підприємство, яке одержало довгостроковий кредит, спочатку не буде отримувати великі прибутки, доходи в бюджети та державні цільові фонди надходитимуть за рахунок податку з доходів фізичних осіб, а також інших обов’язкових платежів, де базою оподаткування є фонд оплати праці. Крім того, в державі зменшаться виплати по безробіттю.

  6. Створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стало прогресивним кроком України на шляху до інтеграції в Європейське співтовариство. Більшість країн світу, крім системи банківського нагляду та регулювання, створюють ще й систему страхування вкладів, якими передбачено застосування механізмів захисту депозитів. Гарантування вкладів має подвійне призначення, а саме, на мікрорівні воно покликане захищати вкладників, на макрорівні – мінімізувати негативний вплив можливої банківської кризи та сприяти зміцненню довіри населення до банківської системи. В цілому механізми гарантування вкладів зводяться до двох типів. Перший варіант передбачає створення особливого державного чи підконтрольного державі органу та обов’язкову участь у ньому всіх банків. При другому – системою гарантування керують асоціації банків. В ньому відсутнє державне фінансування, а участь банків є добровільною.

  7. По природі контролюючих відносин фінансовий контроль поділяється на бюджетний, податковий, банківський і валютний. Податковий контроль виступає засобом належної реалізації податкової політики, одним з головних завдань якого є забезпечення економічної безпеки держави при формуванні централізованих грошових фондів за рахунок податкових надходжень. Намагання держави максимально обмежити податкову сферу від протиправних посягань, привело до ситуації, коли крім державних органів до системи суб’єктів податкового контролю включені інші особи. В даному випадку найбільш ефективним виявилося використання банківських установ. Банки завжди мали подвійний статус у відносинах з державою та платниками податків. З одного боку, вони, як самостійні суб’єкти господарської діяльності, зобов’язані сплачувати обов’язкові платежі до бюджетів та державних цільових фондів, з іншого, – не за своїм бажанням виконувати функції податкового контролю, виступаючи проміжною ланкою між своїми клієнтами (платниками податків) та бюджетом (податковими органами). Одним з проявів участі банків у податкових правовідносинах у якості суб’єктів контролю є виконання ними обов’язків по нагляду за дотриманням законодавства при відкритті та закритті рахунків платниками податків. Банківські установи зобов’язані перед проведенням операцій клієнтів по перерахуванню коштів на лоро рахунки перевіряти відсутність у них заборгованості за обов’язковими платежами перед бюджетами та державними цільовими фондами. З метою забезпечення повноти та своєчасності сплати податків і зборів банки використовуються в якості контролюючих суб’єктів у правовідносинах, пов’язаних з готівково-грошовим обігом. На банківські установи покладено обов’язок надавати податковим органам інформацію про клієнтів, яка пов’язана з обчисленням та сплатою податкових платежів.

  8. Законодавство України не дозволяє банкам самостійно виконувати платіжні вимоги податкових органів на списання коштів. Принцип, який закладений у Законі України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” – “активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду” є непорушним і обов’язковим, як для банків, так і для податкових органів. Тільки рішення (наказ) суду про стягнення з платника податків суми податкового боргу, подане до банку через органи Державної виконавчої служби, є підставою для списання коштів з рахунку цього платника. Безпосередньо подані рішення податкових органів повинні повертатися банківськими установами без виконання. Разом з тим, банки зобов’язані виконувати рішення податкової міліції про зупинення видаткових операцій за рахунками платників податків, яке є одним з видів арешту активів.

  9. За договором податкової поруки банк-поручи­тель зобов’язується відповідати перед податковим органом (кредитором) за належне виконання платником по­датків (боржником), активи якого перебувають в податковій заставі, обов’язків із погашення податкового зобов’язання або податкового боргу. Податкова порука є виключно фінансовою категорією. Від цивільно-правової поруки вона відрізняється регулюючим законодавством, кількістю сторін у договорі, вимогами до особи поручителя, формою та моментом набрання чинності договору, розміром відповідальності поручителя, характером зобов’язання поручителя, часовими межами виникнення забезпечуваного зобов’язання, підставами для примусового задоволення вимог кредитора, а також умовами припинення.

  10. Наділення фізичних і юридичних осіб (податкових агентів) правом здійснювати позасудове обмеження права власності викликано неможливістю або відносною складністю здійснення з боку державних органів поточного контролю за правильністю і своєчасністю виконання окремими категоріями платників податків обов’язків по сплаті податків і зборів. Законодавство передбачає для банків не тільки додаткові обов’язки, пов’язані з виконанням повноважень податкових агентів, воно також зобов’язує банківські установи здійснювати контрольні функції, а саме, перевіряти всі платіжні доручення, які передбачають виплату доходів фізичним особам, на наявність сплати відповідного податку.

  11. Суб’єктів податкових правовідносин можна поділити на чотири групи: державні органи та недержавні організації, наділені владними повноваженнями в сфері податкових правовідносин, платники податків, податкові агенти та особи, що сприяють сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів). Специфіка податкової правосуб’єктності банків дозволяє їм одночасно виступати в якості кожного з чотирьох видів суб’єктів податкових правовідносин.

  12. У результаті дослідження статусу банків як суб’єктів податкових правовідносин зроблено висновок про те, що законодавство, яке регулює цю сферу суспільних відносин, не є завершеним і досконалим. В роботі обґрунтовано наступні пропозиції, які повинні забезпечити більш ефективний механізм залучення банківських установ у податкову сферу.

    1. У Податковому кодексі України доцільно чітко визначити загальні принципи участі центрального банку держави в податкових правовідносинах. Це дозволить виробити однозначну позицію щодо податково-правового статусу Національного банку України та його місця в податковій системі країни. Податковий кодекс України також повинен містити норму про заборону встановлення для Національного банку України будь-яких додаткових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, крім неподаткового платежу щодо вилучення його кошторисного прибутку.

    2. З метою надання банкам статусу самостійних суб’єктів податкових правовідносин та у зв’язку з тим, що норми, які регулюють їх права та обов’язки, знаходяться в різних нормативних актах, доцільно виділити з усієї маси законодавства України положення, які визначають податкову правосуб’єктність банків, та закріпити їх в окремій главі Податкового кодексу України.

    3. Статтю 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” доцільно доповнити підпунктом 16.5.5 наступного змісту: “Зобов’язання по сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів) вважається виконаним з моменту подання платником податків до установи банку відповідного платіжного доручення, за умови наявності достатнього грошового залишку на рахунку, а при сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів) готівкою – з моменту внесення відповідних коштів до фінансової установи для перерахування їх до бюджету.”.

    4. В якості експерименту в одній з областей України на законодавчому рівні доцільно запровадити розрахунок бази оподаткування банків, виходячи з вартості їх активів.

    5. У підпункт 12.2.2 статті 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” слід внести зміни та викласти його в наступній редакції: “З урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно в розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами (корпоративними цінними паперами), іншими видами заборгованості ...”.

    6. В Україні доцільно на законодавчому рівні закріпити обов’язковість членства відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, необхідно розробити механізм, при якому його внески не будуть змішуватися із внесками інших банків та не зможуть бути використані для виплати компенсацій вкладникам інших банків.

    7. Пункт 2.1.4 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” потребує внесення змін: в перелік державних цільових фондів, на які не поширюється контроль податкових органів, доцільно включити Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

    8. У Законі України “Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” є потреба закріпити принцип пропорційності розміру внесків у Фонд розмірам вкладів фізичних осіб у конкретному банку. Тобто, передбачити можливість корегування розміру збору в разі зменшення коштів на депозитних рахунках банку, а також повернення сплаченого збору банку у випадку припинення його роботи з депозитами фізичних осіб.

    9. Із Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід виключити норму, яка міститься в частині п’ятій пункту 8.8 статті 8 та передбачає, що нотаріально оформлений договір поруки повинен подаватися податковому органу.

    10. Підпункт 6.2.1 статті 6 Зако­ну України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід доповнити частиною другою наступного змісту: “У випадку укладення договору податкової поруки податковий орган зобов’язаний надсилати податкові вимоги також банку-поручителю.”.

    11. Доцільно наділити податкові органи правом звільняти активи платника податків з-під податкової застави в тій частині, яка необхідна для того, щоб банк взяв це майно в цивільну заставу та дав згоду виступити податковим поручителем.

    12. Частину першу підпункту 8.8 статті 8 Зако­ну України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід викласти в наступній редакції: “Податковий орган зобов’язаний відмовитися від права податкової застави активів платника податків, у разі коли за останнього поручається банк-резидент, який на момент укладення договору податкової поруки не має заборгованості по податкам, зборам (обов’язковим платежам) перед бюджетами та державними цільовими фондами.”.



Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html




следующая страница >>