asyan.org
добавить свой файл
1 2


Оновлення Америки

Джорж Буш лишив після себе сумний спадок, але Барак Обама може зробити багато аби виправити ситуацію.

Незабаром 20 січня після полудня Барак Обама вперше сяде за стіл де вирішуються всі державні справи Америки. Бути президентом Америки – це завжди найтяжча та найбільш впливова посада в світі, особливо такою вона видається цього місяця. Глобальна рецесія, якої світ не бачив протягом останніх 80- ти років, нові війни на Близькому Сході та старі в Африці; військові місії в Іраку та Афганістані, яким все ще не видно кінця; Росія, яка дає привід для занепокоєння, та Китай, що набирає ваги на міжнародній арені - всі ці міжнародні проблеми повинні бути взяті до уваги американського президента разом з загостреними внутрішніми проблемами як то зростання безробіття, збільшення дефіциту та слабкість міст. Все це беззаперечно занадто важкий тягар для однієї людини.

Але а ні Америка, а ні увесь світ так не вважають. Великі товпища людей прямують до Вашингтону аби на власні очі побачити інавгурацію Барака Обами. Ще мільйони слідкуватимуть за цим по телебаченню. Всі спостерігатимуть за інавгурацією з духом, відчуття якого останнім часом було втрачено, з духом оптимізму. Оптимізм присутній не лише тому що закінчено президентство, яке призвело до подій 11 вересня 2001р. Інавгурація, яка відбудеться наступного тижня стане свідченням вражаючого самовідродження. Тому що президент Барак Обама молодий, гарний та розумний, а ще тому, що як дитя батьків: батька - уродженця Канзасу та матері уродженки Кенії, він у своїй особі поєднує ці дві найбільш запекліші у своєму протистоянні сторони, таким чином Обама несе в собі надії всієї планети.

Звичайно, це занадто багато. Але чого насправді має очікувати світ від президентства Обами? Багато хто вважає, що після всіх бід, що супроводжували пригоди Буша в Іраку, США повинні зменшити свої прагнення бути домінуючим полюсом світу для того аби змінити напрямки своєї політики на міжнародній арені, більш явно обмежитися внутрішнім правом та більше уваги зосередити на встановлені миру на Близькому Сході або ще деінде. В певному розумінні, це дійсно буде правильним. Менше маніхейства, яке так було присутнє Бушу, лише вітатиметься з боку виборців Обами та світу.

^ З нами – значить не поза нашої уваги

Це не означає, що Америка повинна стати більш ізольованою. Найбільш складні проблеми світу потребують втручання президента Америки для їх вирішення. І США які відходять від цих справ аби «заживити» свої «внутрішні рани» не зможе «служити миру» в повному обсязі. Ніхто не може уявити те, що вдасться встановити мир на Ближньому Сході без активної участі США. А ні Росія, а ні Китай або ЄС не виказують явного бажання очолити протистояння ядерному розповсюдженню Ірану чи Північній Кореї. Іноді, як то в ситуації з Косово у 1990р., США повинні діяти навіть якщо ООН проти таких дій.

Насамперед, США повинні очолити боротьбу з глобальною рецесією використовуючи свою домінуючу позицію в МВФ, свою життєво важливу роль в утриманні від політики протекціонізму та збільшенню державних видатків які б в сою чергу стимулювали національну економіку США.

Однак, нинішній президент, який розуміє, (чого, до речі, не зміг збагнути Буш), що Америка це не безсумнівна наддержава 90-х яка діє на міжнародній арені використовуючи політику «М’якої сили», починаючи відсьогодні відбудуться зміни до кращого в зовнішній політиці США. І під керівництвом такого президента Америка прислухатиметься до міжнародної спільноти та більш тісно співпрацюватиме з союзниками та своїми суперниками, більш відповідальніше дотримуватиме своїх обов’язків в уже укладених міжнародних угодах, а також може прийняти на себе нові зобов’язання, наприклад у сфері запобігання зміни клімату.

Заново проявлена повага Америки до законів та конституції вітатиметься не лише в середині країна, а й закордоном. Джордж другий зневажав правила управління встановлені його попередниками. Він незаконно прослуховував громадян, таємно підтримував застосування тортур у в’язницях або щодо полонених, звільнював прокурорів виходячи зі своїх політичних мотивів. Схоже, що Обама йтиме зовсім іншим, відмінним від Буша, шляхом.

Керівництво службою ЦРУ Обама доручив тому, хто має ліберальні погляди і не входить до нової адміністрації президента, а також назвав тих академіків, котрі будуть його юридичними радниками. Як колись сказав засновник США: «Уряд Америки повинен бути керованим законами, а не людиною». Хоча за часи Буша та Д. Ченей все було зовсім навпаки.

Внутрішня економіка США потребує посиленої уваги нового президента. І в вирішенні цього питання повинні бути задіяні два протилежні методи. В першому випадку – просто необхідно посилити державне регулювання банків та інших фінансових установ аби забезпечити державні короткострокові позики та тим самим запобігти погіршенню у інших сферах та створити таку систему охорони здоров'я, яка б була доступною для кожного громадянина США. Обама також повинен переглянути й інші урядові витрати за досить довгий еріод часу. Без реформ у сфері таких значних видатків, федеральному уряду загрожуватиме банкрутство. Скорочення видатків у той же самий час, коли купуються мильярди доларів – ціна невдалих позик Волл Стріт та її поганої політики. Поволі Обама визнає, що змушений вжити саме таких заходів. Надання більшого рівноправ'я громадянам в користуванні системою охорони здоров'я та реформа державного бюджету напевно зроблять Обаму визначною постаттю в історії США. Зрештою, він висунув це питання на голосування у конгресі.


Які шанси на успіх ?

Буш (див статтю) дивився на світ через призму ідеології та партійної приналежності. Прислуховувався до своїх поганих радників багато більше аніж це було потрібно. Дуже часто ділив світ на добрих і поганих, задумав встановити Республіканську гегемонію не дивлячись на те, що себе він презентував електорату, як прихильника обох партій: Републіканської та Демократичної. В економічних питаннях від дуже часто жертвував довгостроковими благами заради миттєвої вигоди. На диво байдуже ставився до виключно важливих проблем, таких, наприклад, як війна в Іраку.

Здається, Обама має зовсім інші погляди. Обама призначає на ключові державні посади своїх соперників у виборчій кампанії, залишив на посаді Роберта Гейтса, міністра оборони США, який вправно справляється зі своїми обов’язками тим сами демонструючи те, що Обама не збирається оточувати себе близькими соратниками. Обама зібрав таку команду, яка відразу справила враження своїми широтою розуму та прагненням змін на краще. Він вже був жорстким у своїх рішеннях покаравши легковажних чиновників і вказавши на їх помилки. Неодноразово Обама попереджав американців , що робитиме не завжди приємні речі.

Наступні чотири, чи навіть вісім років, можуть бути роками розчарування, роками тріумфального відновлення чи чимось середнім між ними. Обама ще без дсвіду, і світ видається особливо суворим. Але він людина поважна і мисляча, а це добрий початок.

^ Давно час зупинити вогонь.

Війна в сеторі Газа завдала значних втрат як Ізраїлю, так і Палестині. Останнє, що повинен зробити новообраний президент Америки у свій перший день в Овальному кабінеті – це перейняти на себе цю ганебну війну між Ізраїлем та палестинцями в секторі Газа. Ту війну, що вже стільки років наповнює телеекрани в усьому світі жахливими стражданнями мирного арабського населення, що їх спричинили особливі друзі Америки на Близькому Сході. Той факт, що Барак Обама соромиться цієї війни не є основною причиною чому Ізраїль повинен припинити вогонь. Просування далі у місто Газа з ротами солдат та на танках, саме цим погрожував Ізраїль на «третьому етапі» своєї військової кампанії, призведе до жахливих втрат серед цивільного населення, до втрат, які доречі все ще лишаються значними. Безжалісний наступ ізраїльських військових вже дорого коштував думці світової спільноти. Нищівне руйнування зубожілих домівок високотехнологічним військовим транспортом не може не викликати скорботу та незадоволення серед будь-якого благопристойного глядача.

Ізраїль запитує світ, як інакше він мав відреагувати на ракетні обстріли палестинцями його ферм та міст протягом багатьох років. Але такого роду виправдання аж ніяк не здатне виправдати хід такої війн, війни один вид якої вражає у саме серце і яка ще більше розширює прірву між єврейською державою і тим населенням даного регіону, яке повинне прийняти цю державу. Задля користі Ізраїлю та населенням Газа ця війна повинна бути зупинена.

Зі стратегічної точки зору , так чи інакше вигідніше припинити бомбардування Гази. Якщо прагненням Ізраїлю було лише втихомирити ракетні війська Хамасу відновивши стримування, тоді йому це вже вдалося. На його кордоні з Ліваном стало більш меньш спокійно відтоді, як набіг Хасбулли спровокував двояку реакцію у 2006 році. Наступного разу Хамас також подумає двічі чи варто влаштовувати засідки на кордоні аби викрадати ізраїльських солдат чи то стріляти своїми ракетами по Ашкелону чи Біршабі.

І якщо зрештою обидві сторони припинять вогонь – тоді нарешті вдасться окреслити рамки перемир'я.

Скоріше за все умови данного перемир'я включатимуть в себе припинення ракетного бомбардування Хамасом та посилений контроль тонелю між Газою та Єгиптом в обмін на зняття Ізраїлем економічної блокади. Деякі ізраїльські лідери повідомляють, що прагнуть повністю усунути Хамас від влади. Але це було б повним безглуздям з їхнього боку. Викликаюча обурення багатьох ідеологія Хамасу є таким рухом, який неможливо просто так викоренити за допомогою армії. Також не зможе ворожа партія Фатах повернутися до Ізраїлю вічливо оминаючи ізраїльські танки.

Після припинення обстрілів необхідно буде провести певні підрахунки виплат. В цій війні Ізраїль обвинувачують у вчиненні військових злочинів. До сьогодні всі факти або докази цього досить протирічливі і ховаються у тумані, який став ще густішим оскільки Ізраїль відмовився допустити міжнародних журналістів у Газу. Такі звинувачення можуть бути розслідувані незалежно від цього, та можуть бути вжиті певні міри. Ізраїль повинен поставити перед собою вкрай важливе питання виправданості завданого вогнепального обстрілу по густонаселеним районах проживання цивільного населення ізраїльськими військами, оскільки він гордиться «чистотою своєї зброї».

Можливо, тим, хто критикує дії Ізраїлю також доведеться задатися декількома важкими питаннями. Людські втрати неможливо зважити чи порахувати, як продукти. Але багато євреїв по всьому світу вважають, що від Ізраїлю у цій війні вимагають набагато більше аніж від будь-кого іншого, хто тоді був в такому становищі, і в певній мірі вони праві.

Адже в арабському світі є багато чого прихованого і того, що замовчується. Сирія, наприклад, є однією з держав, що звинуватила Ізраїль в геноциді. Але в 1985 році, коли відбулося повстання Братів мусульман в м. Хама – Сирійський режим відреагував на нього трьохтижневим обстрілом міста. У цьому обстрілі загинуло близько 20,000-30,000 цивільного населення. Натомість за підрахунками в секторі Газа від обстрілів ізраїльської армії загинуло близько 1000 осіб. Він не повторив подій Хами, для чого тоді звинувачувати Ізраїль в геноциді. Напад Росії на чеченське місто Грозно обчислюється 20,000 вбитого мирного населення. Що ж стосується Хамаса, то вони свідомо вбивали сотні ізраїльських громадян влаштовуючи теракти в автобусах та ресторанах під час повстань палестинців у 2001-2003 рр.

^ Поводь себе з іншими так, як ти хочеш, щоб вони поводились з тобою.

Звичайно, народ вправі сподіватися на Західну демократію оскільки Ізраїль поводив себе краще за Сирію, Росію та войовничо налаштованих ісламістів «Хамаса». І буде неправильним оцінювати дії Ізраїлю через звичне ставлення до таких речей. Вбивство мирного населення завжди являється невід’ємною частиною будь-якої війни. Американські війська обвинувачуються у вбивстві сотень цивільних підчас повстання ісламістів в Іраку, коли вони намагалися повернути свої позиції в м. Ель-Фаллуджа. Американські та європейські військові повітряні сили забрали життя у тисяч мирних жителів підчас налетів на Косово, в Іраку, Афганістані. Саме тому було печально і вражаюче несправедливо спостерігати за акціями протестів у Лондоні та Парижі де звинувачували Ізраїль у нацистській поведінці. Так як Ізраїль не може розраховувати на милість та безосудність з боку інших за військові злочини, так само він не може бути лише один покараний в той час, як всі інші залишаються без відповідальними за свої вчинки. Це лише погіршить ситуацію і євреї вважатимуть, що їх народ один серед ворогів і що потрібно боротися за меч.

Однак, лише меча ніколи не буде достатньо. І маленька країна з багатьма недоброзичливцями не може дозволити собі аби її зневажила вся світова спільнота. Ізраїль мав багато причин аби запобігти обстрілам та бомбардуванням мирного населення, тих, хто є його сусідами і з тими, з ким йому належить жити в мирі і пліч-о-пліч. Однак, Ізраїль сподівається, що ця війна буде виправдана, війна, яка завдала значної шкоди миру. Знадобиться багато часу аби всім загладити рани війни.

^ Передречена смерть

Не все добре, що робить людина ховають разом з її тілом. Цього тижня було опубліковано вражаючу посмертну колонку Ласанта Вікрематунге, редактора газети Шрі Ланки. Він написав її в передчутті власного вбивства. Що і дійсно трапилося з ним 8 січня, коли вбивця на мотоциклі застрелив Вікрематунге по дорозі на роботу в столиці, Коломбо. Він був сміливим спеціальним журналістом. І, як багато інших сміливих журналістів Шрі Ланки, тепер він мертвий. Але навіть з могили він залишив красноречиве попередження уряду, в главі якого стоїть людина, яку Вікрематунге називав «другом», президент Махінда Раяпакса, який зі своєю армією безжалісно перемелює все на своєму шляху до остаточної перемоги у 25-ти річній громадянській війні, кожен демократичний принцип демократичного вільного суспільства виборюється шляхом ризику.

Вікрематунге не стримував себе у своїх висловлюваннях з приводу ворогів, Тигрів визволення Таміля Ілама, що боряться за незалежну вітчизну Тамільської меншості на півночі та сході країни. Він правильно описав Тигрів як «найбільш жорстоких і кровожерливих з тих організацій, якими кишить планета». Але він був противником як проти ведення війни армією Шрі Ланки так і обмеження громадянських прав синегальської меншості.

Багато журналістів зазнають утисків та погроз. Правозахисні організації підрахували, що десяток журналістів було вбито за останні два роки. Сам Вікрематунге був двічі побитий , а його дім було обстріляно кулеметним вогнем. За два дні до того, як загубити життя Вікрематунге, його вбивця, озброєний гранатою увірвався до приміщення приватної телестанції, яку, як і Вікрематунге, звинуватив в тому, що вони не зовсім радісні у святкуванні теперішньої перемоги армії. Вікрематунге вдалось передбачити, що Раяпакса терпітиме душевні муки з приводу його вбивства, але у нього не буде іншого виходу, як захищати вбивць. Президент дійсно відкрито засуджував таку жорстокість. Він натякав на те, що це була лише спроба відвести увагу від військової перемоги. Але багатьом журналістам важко в це повірити. Адже відомо що жоден з тих хто здійснив такі напади ще не повстав перед правосуддям. Вони вважають, що насправді вбивство було сплановано не задля того аби відвернути увагу від військової перемоги, а для того аби воно потонуло в хвилях національного підйому. Вони переконані, що сили безпеки насправді потурають таким безсоромним нападам. Зрозуміло, що багато хто наляканий цим.

^ Втрачаючи мир.

Це небезпечно, керуючись лише одним упередженням, відображати весь хід війни. Участь преси було виключено з основних полів битви на півночі. Мало кому відомо про ті умови в яких перебувають 250.000 цивільних громадян, що були вимушені залишити свої домівки в результаті бойових дій. Існує загроза того, що військова перемога, яка не супроводжуватиметься політичним врегулюванням, буде ігноруватися. Якщо Вікрематунге дійсно був убитий з мовчазної згоди сил безпеки, це було його злочином: беручи до уваги, що «перемога» розцінюється значною частиною меншості як така, де обмеження їх прав буде недовгим. «Рани війни», писав Вікрематунге у своєму власному нікролозі, «залишать на них шрами» залишаючи після себе «ще більш жорстоку і більш повну ненависті діаспору».

На полі битви, Тигри втратили багато. Кілька рухів неприєднання є свідченням цього. Однак, викликає тривогу той факт, що Тигри проводять безжалісне утихомирення інакомислячих голосів, наполягаючи на фанатичній вірності – це стає звичним для них. Представники влади дуже часто виправдовують темні справи уряду посилаючись на вселяючих страх Тигрів. Але ж навколишній світ та власні громадяни Шрі Ланки мають право отримати демократично обраний уряд а не бути під керівництвом забороненої терористичної організації. Для цього потрібно швидко і рішуче покласти кінець безкарності тих, хто отримує насолоду з того, що вбиває критиків існуючого уряду.

Renewing America



следующая страница >>