asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4
n=Вітчизняна практика засвідчує, що учасники ринку капіталів, суб’єкти господарювання досить часто приймають неефективні фінансово-інвестиційні рішення~sz=361610;pg=4;te=Про актуальність цього напряму економічної думки свідчить уже те, що найбільш видатним його представникам ─ Дж. Акерлоф, У. Вікрі, Р. Коуз, Д. Канеман, К. Ерроу, Д. МакФадден, Дж. Мирліс, М. Спенс, Дж. Стігліц, М. Ауман, К. Шеллінг ─ було присуджено Нобелівську премію в галузі економіки~cat=~t=~!~
Система рейтингової оцінки підприємств


Рівень

Рейтинг

PD, в %

Оцінка

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ

ААА

0 – 0,3

^ Найвищий рівень спроможності виконувати зобов’язання та найменша ймовірність дефолту.

АА+

АА

АА-

0,31 – 3,0

3,1 – 6,0

6,1 – 9,0

^ Високий рівень спроможності виконувати зобов’язання.

А+

А

А-

9,1 – 15,0

15,1 – 20,0

20,1 – 25,5

^ Вище середнього рівень спроможності виконувати зобов’язання, однак існують окремі недоліки в економічному розвитку.

ВВВ+

ВВВ

ВВВ-

25,6 – 30,0

30,1 – 35,0

35,1 – 39,0

^ Достатній рівень спроможності виконувати свої зобов’язання, однак недостатній рівень захисту щодо можливих ризиків економічної діяльності.

СПЕКУЛЯТИВНИЙ

ВВ+

ВВ

ВВ-

39,1 – 45,0

45,1 – 50,0

50,1 – 54,0

^ Спекулятивні вкладення. Помірна здатність до виконання зобов’язань. Високий рівень залежності від актуальних тенденцій економічного розвитку.

В+

В

В-

54,1 – 60,0

60,1 – 65,0

65,1 – 69,0

^ Спекулятивні вкладення з недостатнім рівнем спроможності щодо сплати відсотків у довгостроковому періоді.

ССС

69,1 – 80,0

^ Високий спекулятивний рівень. Небезпека припинення виконання зобов’язань та дефолту.

СС

80,1 – 93,4

^ Високий спекулятивний рівень. Висока ймовірність дефолту.

С

93,5 – 99,7

Дуже високий спекулятивний рівень. Надзвичайно висока загроза дефолту.

D

99,8 – 100

Максимально високий спекулятивний рівень. Дефолт.


За аналогом з практикою присвоєння рейтингів провідними рейтинговими компаніями, наведена система рейтингів поділяється на два рівня: інвестиційний (більш надійний) та спекулятивний, який характеризує так звані спекулятивні вкладення з підвищеним рівнем ризику. У дисертації досліджено ключовий аспект методики рейтингування, який ґрунтується на економетричному аналізі кількісних фінансових індикаторів. Для одержання більш об’єктивних оцінок отриманий базовий рейтинг необхідно коригувати на спеціальні поправки, що враховують результати якісного аналізу підприємства.

^ У розділі 3 „Оцінка ефективності та напрямки удосконалення систем фінансової діагностики підприємств обґрунтовано критерії оцінки якості системи фінансової діагностики, проведено оцінку прогностичної здатності запропонованої в дисертації системи фінансової діагностики, а також обґрунтовано перспективний, однак новий для вітчизняної практики критерій прийняття фінансових рішень, в основу якого покладено аналіз доданої вартості, яка генерується суб’єктами господарювання.

Детальний аналіз діяльності рейтингових агентств підводить до висновку про наявність серйозного конфлікту інтересів, який проявляється у процесі присвоєння рейтингів. Для вирішення зазначеної проблеми пропонуються такі інструменти: нагляд з боку державних контролюючих органів, заборона суміщення рейтингових та консалтингових послуг, підвищення транспарентності діяльності рейтингових компаній (зокрема оприлюднення методик, на основі який присвоюються рейтинги) та оцінка якості рейтингів. Системи рейтингової оцінки мають відповідати цілому ряду критеріїв ефективності: прогностична здатність; достовірність; транспарентність; об’єктивність; економічність. Дотримання зазначених критеріїв є необхідною але недостатньою умовою визнання рейтингових оцінок ринком.

Ключовим фактором визнання результатів фінансової діагностики на основі рейтингів є імідж рейтингового агентства. Погіршення іміджу рейтингової компанії є фактично єдиним негативним наслідком невірно присвоєного рейтингу, оскільки рейтингові агентства практично не несуть жодної правової чи фінансової відповідальності за здійснені оцінки. Між тим помилково присвоєні рейтинги тягнуть за собою серйозні наслідки як для інвесторів, так і для компаній, які оцінюються. Для капіталодавців фальшивий (завищений) рейтинг може послужити сигналом для вкладання коштів у підприємство, в результаті чого вони можуть зазнати збитків. Підприємству - об’єкту оцінки невірна класифікація може зашкодити, негативно вплинувши на його імідж, що підвищує вартість залучення капіталу.

Для прийняття рішення щодо практичного впровадження моделі рейтингової діагностики необхідно належним чином оцінити її якість. На наш погляд, найважливішим критерієм, який визначає ефективність моделі фінансової діагностики є її прогностична здатність. Перевірка якості розробленої в дисертації моделі рейтингової оцінки підприємств добувної промисловості України зроблена на основі обчислення частки помилкової класифікації за обома групами підприємств, а також з використанням інструментарію ROC – аналізу (розрахунок коефіцієнта прогностичної здатності) та САР – аналізу (оцінка профілю акумульованої точності).

Результати розрахунку сукупної частки невірної класифікації, альфа-помилки (частка фінансово неспроможних підприємств, які класифіковані як стійкі) та бета-помилки (частка фінансово стійких підприємств, які класифіковані як такі, котрим загрожує криза) наведено в табл. 2. Дані таблиці показують, що бета- помилка для розробленої моделі складає близько 9,7%. В групі підприємств, яким фактично загрожує дефолт, точність прогнозів склала 88 %, а щодо фінансово стійких підприємств - 90,3%. Таким чином, альфа-помилка склала близько 12%. У цілому, вірно було класифіковано 50 підприємств із 56, що складає 89,3% і підтверджує високу якість прогнозування.
Таблиця 2

^ Групування підприємств за результатами рейтингового оцінювання


^ Група підприємств

Факт

Прогноз за результатами регресійного аналізу

Точність прогнозування, в %

1. Відсутність загрози дефолту

2. Загроза дефолту

1. Відсутність загрози дефолту

31

28

3 (β-помилка)

90,3

^ 2. Загроза дефолту

25

3 (α-помилка)

22

88,0

Усього

56

31

25

89,3


За результатами ROC-аналізу будується крива ROC, яка показує залежність кількості правильно класифікованих фінансово нестійких підприємств від кількості невірно класифікованих підприємств з відсутністю загрози дефолту (бета-помилка). Для побудови кривої ROC обчислюють чутливість моделі та її специфічність. Під чутливістю моделі розумітимемо частку вірно класифікованих підприємств, яким загрожує дефолт, у загальній сумі таких підприємств. Чутливість (Se) розраховується як виражене у відсотках відношення кількості істинно позитивних випадків до сумарної кількості підприємств другої групи. Специфічність (Sp) визначається як виражене у відсотках відношення істинно негативних випадків до загальної кількості підприємств першої групи. Чутливість виведеної логіт-моделі складає 88%, а специфічність – 90,3%. Такі значення отримані за умови використання лінії поділу між групами підприємств на рівні показника ймовірності дефолту 50 відсотків: підприємства, в яких PD< 50% віднесені до групи 1, а підприємства з PD > 50% - до групи 2. Оскільки ці значення співпали з розрахованими, обрана в логіт-моделі лінія поділу є найбільш оптимальною.

У дисертації проведено ROC-аналіз, за результатами якого побудована крива ROC та розраховано агрегований коефіцієнт прогностичної здатності (AUROC). Оцінка місцерозташування кривої на графіку та значення показника AUROC (0,924) засвідчило високий рівень якості виведеної діагностичної моделі. Аналогом до коефіцієнта AUROC, що обчислюється у процесі ROC-аналізу є коефіцієнт Гіні, який визначається за результатами САР – аналізу. Отримані за результатами дослідження значення коефіцієнта Гіні (0,848) підтверджують високу здатність моделі ідентифікувати підприємства, яким загрожує дефолт. Висока якість пропонованої системи рейтингової оцінки уможливлює її практичне використання.

На наш погляд, фінансові та інвестиційні рішення мають прийматися виходячи із двох основних критеріїв: результатів комплексного аналізу фінансового стану підприємства, які у значній мірі характеризують рівень ризику вкладень та рівня ефективності діяльності підприємства, від чого безпосередньо залежатимуть доходи інвесторів. На сьогоднішній день в теорії і практиці невирішеним залишається питання запровадження адекватних методів та показників оцінки ефективності діяльності окремих центрів відповідальності, структурних підрозділів, підприємств у цілому.

Показники оцінки ефективності мають підвищувати рівень інформаційної прозорості суб’єктів господарювання та окремих менеджерів, містити стимули до зменшення природного прагнення окремих учасників фінансових відносин використовувати переваги в інформаційному забезпеченні на власну користь з метою отримання так званої „інформаційної ренти”. Індикатори ефективності мають об’єктивно оцінювати результати діяльності та бути максимально захищеними від спроб маніпуляції з ними. Вирішити проблему інформаційної асиметрії та конфлікту інтересів у процесі проведення фінансової діагностики до певної міри дозволяє застосування вартісного підходу. Підхід ґрунтується на розрахунку показників, що характеризують рівень створення доданої вартості окремим підприємством чи центром відповідальності.

Для адекватної оцінки ефективності діяльності окремих менеджерів, господарських структур, підприємств в цілому слід запровадити ефективні механізми розрахунку доданої вартості, а також інтегрувати відповідні механізми в систему прийняття управлінських рішень. З цією метою функціональний інструментарій фінансового контролінгу на підприємстві пропонується доповнити елементами, орієнтованими на моніторинг та управління вартістю. До компетенції контролінгу мають належати, зокрема, такі важливі завдання, як: визначення актуальної вартості підприємства; планування потенціалу зростання вартості; вартісна діагностика; налагодження системи стимулювання менеджменту; інформаційне забезпечення та координація процесу реалізації потенціалу зростання вартості.

Дослідження вартісного підходу до управління фінансами дозволяє виокремити три основні концепції та системи вартісних показників: дисконтування грошових потоків (DCF), економічної доданої вартості (EVA) та доданої вартості грошового потоку (CVA). Запропоновані за результатами дослідження схеми розрахунку вартісних показників відрізняються від порядку їх розрахунку, що передбачені вітчизняними методиками, зокрема, для дисконтування слід використовувати вільний грошовий потік до сплати відсотків за користування позиками, для обчислення показника EVA слід враховувати величину скоригованого на величину безоплатно одержаних ресурсів інвестованого капіталу, для розрахунку CVA необхідно застосувати адаптовані схеми визначення валового чистого грошового потоку; валового обсягу інвестицій, строку корисного використання активів, частини активів, на які не нараховується амортизація.


<< предыдущая страница   следующая страница >>