asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 ... 21 22

^ Список використаних джерел

1. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри. - К.: Вища школа, 2004.

2. Біда О.А., Кравчук О.В… «Інтерактивні технології навчання в початковій школі» - Умань, РВЦ «Софія», 2007.

3.Бутрім В.Л. «Граматична веселочка». – Харків, «Основа», 2006.

4. Гайова Л. «Робота із словами, вимову і написання яких потрібно запам’ятати». – ж. «Початкова школа», 2006, № 10

5. Миколенко Н. Змістовий компонент дитячих ігор // Рідна школа. – 2004. – №9. С.46-49.

6. Рижук В. І. Гра як метод навчання й виховання // Початкове навчання та виховання. – 2005. – № 16-18. – С. 20-25.

7. Романенко Л. Активізація виховної функції навчально-пізнавальної діяльності // Початкова школа. – 2006. – № 3. – С. 36-40.

8. Рудакова Т. І. Дидактична гра – дієвий засіб активізації пізнавальної активності учнів // Початкове навчання та виховання. – 2005. – № 16-18.– С.7-13.

9. Федусенко Ю. Особливості впливу навчально-ігрової діяльності на розвиток

основних психічних процесів у молодшому шкільному віці // Рідна школа. – 2005. – № 4. – С. 25.

  1. Сайт http://www.google.com.ua

Білоконь Н.Д.,

вчитель початкових класів ЗОШ №16
Технологія формування мовленнєвої діяльності

шляхом удосконалення навичок виразного й свідомого

читання молодших школярів
Формування комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів - це одна із найважливіших проблем педагогіки. Вона була стержнем багатьох педагогічних теорій минулого (Я. А. Коменського, Й. Г. Песталоцці, Ф. Дістерверга, В.Сухомлинського, К.Д.Ушинського).

Комунікативне мовлення – це діяльність, яка передбачає використання мови з метою спілкування, пізнання, впливу на інших людей; воно забезпечує успішне міжособистісне спілкування дітей, уміння належним чином вирішувати конфліктні ситуації.

Формування комунікативних умінь молодшого школяра сприяє становленню комунікативного ядра особистості, розвитку умінь адаптуватися у різних життєвих ситуаціях, бути контактним у різних соціальних групах.

Сучасне життя неможливо уявити без комп’ютера. Він для багатьох став звичним домашнім предметом, який у вільний час цілком поглинає нашу увагу і увагу наших дітей. В цьому є свої позитивні сторони, але ми, вчителі початкових класів, бачимо, як з кожним роком все важче долучити наших учнів до читання художньої літератури, як важко дається дітям розуміння та аналіз текстів. Бракує словникового запасу, мовлення бідне, переважає сучасний сленг.

Мабуть, саме тому зазначено у Державному стандарті початкової освіти: «Розвиток мовлення має набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній школі, зокрема в її початковій ланці"

Я розумію, що мовленнєвий розвиток учня дуже важлива умова його успішного навчання. Читання та розвиток мовлення нерозривно пов’язані між собою. Чим більше дитина читає, переказує, слухає, тим краще розвивається її пам’ять, а, отже, тим легше їй засвоювати знання з усіх навчальних дисциплін, які вивчаються в початкових класах. Повноцінна навичка читання є основою успішного навчання учня, важливим засобом розвитку і саморозвитку особистості учня. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі під час виконання домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читання приносить не задоволення, а муку. Щоб дитина добре читала, вона повинна читати з бажанням.

Процес навчання читанню – це дуже важка і кропітка робота, як для самих дітей, так і для їхніх батьків і вчителів. Щоб зробити цю працю більш бажаною для шестирічних учнів, щоб урізноманітнити її і заохотити до неї, я у своїй роботі використовую складові таблиці.

Читаючи таблицю «Приголосний-голосний», ми придумуємо різні візерунки”, плетемо мереживо”, рухаємось у різних напрямках за допомогою вчителя, батьків або рухаються самі діти, працюючи у парах. Кожен урок влаштовуються змагання: Хто швидше? ”, читання цілим класом, по рядах, між окремими учнями, читаємо в парах, «Незнайком»

Як зробити так, щоб сам процес читання був приємним, а не приносив розчарування, цікавило мене з перших днів моєї педагогічної діяльності. Опрацювавши ряд методичних рекомендацій, старалася знайти найбільш ефективні форми роботи, вдосконалити уроки читання, їх зміст і структуру.

^ Методи і форми роботи на всіх етапах уроку читання

І. Організація класу.

ІІ. Розвиток пізнавальної активності.

Форми індивідуальної роботи.

  • Пошир речення, додаючи по одному слову, повто­рюючи все речення спочатку:

  • Веселе свято...

  • Скажи по-іншому.

  • Робота із скоромовками.

  • Закінчити римовані рядки.

  • Сказати веселе, сумне, задумливе, мудре і т.д. ре­чення про Україну, маму, світ, людей і т.д.

  • До слів добери синоніми (слова тексту, які перевіря­ються на уроках).

  • Дібрати до слів антоніми.

  • З даних іменників утворити похідні дієслова, прик­метники (робота - роботи - роботящий).

  • До поданих іменників дібрати прикметники і навпаки.

  • Прочитати скоромовкою за певний час.

  • Утворити пряме і переносне значення слів.

  • Прочитати з відповідною інтонацією: тон, темп читання, гучність голосу за азбукою почуттів.

Групові форми роботи.

  • Дописати вірш чотирма рядками.

  • Дібрати синонімічний ряд.

  • Словами, жестами та мімікою прочитати вірш.

  • «Слово до слова — вірш утворивсь» (кожен з групи доповнює розповідь власним реченням, доки не утвориться певна рима).

  • Питаю я, а ти відповідаєш одним словом (один учень ставить питання, а інший відповідає).

  • (Дані види роботи потрібно чергувати, логічно поєдную­чи відповідно до теми уроку. Я рекомендую використовува­ти стільки видів даної роботи, щоб займало від 3 до 5 хв. робочого часу уроку).

III. Перевірка домашнього завдання.

  • Стандартні методи.

  • Різні види переказів: стислий, детальний, певну час­тину, вибірковий, за планом, за малюнками.

  • Характеристики героїв: головного, другорядного, його ролі в реченні, позитивного героя, негативного героя, найстаршого, найменшого, порівняти героїв твору, щоразу підтверджуючи свою думку рядками тексту.

  • Скласти міркування за прочитаним, виразивши і довівши власну думку.

  • Вибіркове читання: зачину, кінцівки, діалогу, опи­су, міркування, ставлення автора до героїв твору і т.д.

  • Виразне читання за завданнями.

Творчі роботи.

  • Закінчи по-іншому казку, оповідання.

  • Малюнки до прочитаного: один малюнок, кадри до діафільму.

  • Роздуми над прочитаним: порівняння творів.

  • Реферати: про письменників, про періоди приро­ди, про тварин (робота відноситься до того, що пе­ревіряється).

  • Перетворюю минуле у майбутнє і навпаки.

  • За допомогою ляльок продемонструвати твір.

  • Власні загадки, прислів'я до твору.

  • Лист героєві твору.

  • Реклама твору.

  • Власна поезія до твору.

  • Тлумачний словник до прочитаного.

IV. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяль­ності.

  • Загадки.

  • Прислів'я, які об'єднані однією темою, але є «зай­ве». Пояснити прислів'я.

  • Бесіда.

  • Розповідь на дану тему.

  • Робота з тлумачним словником.

  • Робота над картиною та ілюстраціями.

  • Наукова розповідь з використанням таблиць, карт і наочних посібників.

  • Розповідь про письменника, поета та байкаря.

  • Бесіда за виставкою книг.

  • Проблемне питання: міркування за запитанням. (Як примусити себе відчувати?)

  • Прослуховування невеличкого твору, порів­няння з темою уроку.

  • Слухання музичного твору.

^ V. Повідомлення теми та завдань уроку.

1. Прочитати запис теми на дошці:

а) вставити пропущені голосні;

б) утворити зі слів речення;

в) інтонаційно прочитати тему - твору.

2. Прочитати завдання уроку (вчитель, учні):

а) завдання уроку у формі листа;

б) за умовними позначками;

в) за таблицею умовних позначок;

г) в кольорі.

^ VI. Опрацювання завдань уроку.

Види читання.

Робота із заголовком твору.

  • Самостійне читання твору, вірша.

  • Читання твору один одному (якщо великий твір, то читати частинами).

  • Читання «ланцюжком».

  • Читання за логічно завершеними частинами.

  • Читання структурних частин.

  • Вибіркове читання: описів, міркувань, розповідей.

  • Читання діалогів: зі словами автора, без слів автора.

  • Читання рядків, що характеризують героїв твору.

  • Читання «дощиком».

  • Читання «доганяй».

  • Читання «незнайко» (один учень читає, а інший виправляє допущені помилки).

  • Читання учитель — учні.

  • Читання в особах.

  • Інтонаційне читання з Гномом.

Види роботи над текстом.

^ 1. Словникова робота:

а) тлумачення незрозумілих слів, які відшукали в тексті;

б) пояснити іншим словом дане, дібрати синонім;

в) дібрати антонім до слова;

г) до іменників дібрати прикметники з тексту.

д) робота над словниковими словами за Програмою

^ 2. Тестування за твором:

а) для перевірки первинного сприймання;

б) кому належать слова;

в) це про кого, хто це такий?

г) закінчи речення.

  • Скласти план до прочитаного твору.

  • За планом прочитати текст, поділивши його на час­тини.

  • Відшукування частин тексту до малюнка, прислів'я.

  • Дати відповідь на питання.

  • Поставити питання до тексту.

  • Охарактеризувати героїв твору, протиставити їх один одному.

  • Усне складання міркувань до прочитаного.

  • Інсценізувати уривок, який найбільше сподобався.

  • Різновиди переказу.

  • Усне малювання до твору: ілюстрації, образи персонажів, кадри діафільмів.

  • Скласти ланцюжок дієслів до твору, що допомагають переказу.

  • Порівняти подібні твори.

  • Конкурсне читання.

  • Можливе і вигадане в творах.

  • Тема та мета твору.

  • Добір до твору прислів'їв, зага­док.

Творча робота над текстом.

  • Дібрати власний заголовок: веселий, питальний, одним словом.

  • Перенести дії твору в сучас­не або минуле.

  • Ввести нового героя в текст.

  • Продовжити текст.

  • Замінити одну з структурних частин: зачин, основну частину, кінцівку.

  • Скласти анотацію до прочитаного твору.

  • Скласти рекламу до твору.

  • Міркування над прочитаним.

  • Складання твору за певною темою з використанням цитат вивчених творів.

  • Лист героєві твору.

  • Твір — це хороше й погане: довести, що погане — це хороше, а хороше — це погане (інколи впертість — це певна наполегливість, а доброта переходить у підлесливість).

  • Продовжити вірш власними рядками.

  • Скласти схожий, аналогічний твір, але з іншими головними героями та в іншому місці подій.

  • Скласти діалог за прочитаним.

  • На основі теми твору скласти міркування.

Цікаві форми роботи.

  • Подати заголовок твору у вигляді анаграми, гри «Морський бій»

  • Пізнавальні цікавинки до уроку.

  • Фразеологізми, вдалі вислови.

  • Ребуси-вірші.

  • Утворити сходинки споріднених слів, (сад,садок,садочок).

  • Дібрати найбільше ознак.

  • Місто (яке?) рідне, молоде, солов'їне... Батьківщина (яка?) єдина, чарівна...

  • Поєднати слова в речення.

  • Розділити рядочок на окремі слова. Ойякачудоваукраїнськамова.

  • Швидко слово називай, йому риму додавай: Лисичка – сестричка , дочка - бочка

  • Складання чистомовок, кросвордів, ребусів що безпосередньо стосу­ються твору.

  • Поспівчувати героєві твору та заспокоїти його.

  • Намалювати або усно описати одяг героїв твору.

  • Зробити моделі, аплікації, об'ємні вироби до тво­ру з наявних матеріалів.

  • Прочитати «диктором» текст.

  • Інсценізації, читання в ролях.


На швидкість читання учнів впливають багато чинників: рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, уміння артикулювати, постановка дихання, розвиток антиципації – уміння передбачати наступні літери, слово. Удосконаленню цього процесу сприяють стимуляція до швидкого читання, систематичний облік і регулювання швидкості.

Щоб розвивати в учнів артикуляцію, розширювати обсяг поля зору, відпрацьовувати постановку дихання, темп, розуміння словосполучення, оцінювати мовленнєвий розвиток учнів за основу взяла ідеї професора І. Т. Федоренка.



<< предыдущая страница   следующая страница >>