asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 21 22
Пухальська О.В.,

вчитель початкових класів ЗЛШ №13

Навчаємо, граючись

«Дитина, граючи, живе, і живучи, грає»

Лубенець Т.

З давніх-давен в Україні будь-які зібрання дітей супроводжувалися ігровою діяльністю. Змагалися у стрільбі з луків, метанні сніжок, катанні на санчатах, лижах, ковзанах. Через гру дитині надавалася змога заявити оточенню про свій позитивний потенціал. З переходом з умов гри до умов навчальної діяльності настає в житті дитини переломний момент. Нове становище дитини в суспільстві визначається тим, що вона просто йде з дитячого садка до школи, а тим, що навчання для неї стане віднині обов’язковим.

За результат свого навчання дитина нестиме відповідальність перед вчителем, школою й своєю сім’єю. Тепер дитина мусить дотримуватись однакових для всіх школярів правил. І тут на допомогу учням і вчителям знову приходить гра. Сьогодні гра контролюється системою суспільного виховання. У грі при цьому існує суб’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів й взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших.

Формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю, буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведенного уроку. Одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. У грі діти й підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. За вмілого відокремлення гра може стати незамінним помічником педагога.

Гра дарує щохвилинну радість, задовільняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя.


Ми проводим гру не заради гри, а щоб у процесі її в дітей виховувались і розвивались необхідні риси особистості:

● життєва активність;

● відповідальність;

● колективна дисципліна;

● наполегливість і цілеспрямованість.

Використовуючи на уроці елементи гри, то в класі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися.

Сучасна педагогіка найчастіше послуговується такою класифікацією ігор:



Ігри в школі – перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити. Важливою являється виховна сторона. Гра вимагає від дітей уяви, вміння швидко знаходити правильне рішення.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань.

У грі найповніше проявляється індивідуальні особливості,

інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – творчість, гра – праця.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна ф-ція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до Вчителя.

Дидактичні ігри бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага,

спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика звертаючись до ігрових

форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії

педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм

елементами змагання, непідробної цікавості.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно

думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються.

А тому найсуттєвішим для вчителя будь-якого предмета, є такі питання:

●визначити місце дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі

видів діяльності на уроці;

●доцільність використання їх на різних етапах вивчення

різноманітного за характером навчального матеріалу;

● розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням

дидактичної мети уроку та рівня підготовленості учнів;

●вимоги до змісту ігрової діяльності у світлі ідей розвивального

навчання;

● передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри

тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Розглянемо деякі види ігор, які слід ширше застосо­вувати в початкових класах під час уроку та самопідго­товки в групах подовженого дня.

Насамперед це дидактичні ігри, побудовані на прин­ципах автодидактизму та самоорганізації: ігри з парними й розрізними малюнками, з кубиками, лото; геометричне доміно й мозаїка; ігри із загадуванням і відгадуванням; словесні дидактичні ігри. Цінність таких ігор у тому, що в них у захоплюючій формі, без втручання вчителя діти навчаються: вони розрізняють ознаки предметів, опису­ють їх, класифікують предмети з видовими й родовими ознаками, порівнюють їх; виділяють частину з цілого, складають ціле з частин; вилучають «зайві» предмети.

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів — запам'ятовування громіздких правил. Крім того, перева­гу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосереджен­ня довільної уваги. На уроках математики це, зокрема, ігри:

^ Гра «Не помились».

Дві команди. Учитель називає число (або показує цифру), а два учні біля дошки викладають відповідну кількість предметів. Потім учні міняються. Пере­магає команда, котра швидше виконає завдання і не допустить помилок.

^ Гра «Мовчанка».

Учитель показує картки з цифрами, а учні показують цифри попередніх чисел (наступних сусідів).

Гра «Знайди пару».

Утворюється дві команди по 8 чо­ловік, решта учнів — судді. Кожному гравцю дається одна картка з цифрою (від 1 до 8). За сигналом учителя учні повинні стати парами, щоб сума чисел, написаних на картках, становила 9. Пе­ремагає команда, яка швидко і пра­вильно утворить пари.

^ Гра «Естафета».

Команди записують таблиці додаван­ня і віднімання 3. Перемагає команда, яка правильно і швидко запише таб­лиці.

Гра «Живі картки».

Дітям роздаються картки. На них на­писані відповіді на вирази, які зачитує учитель. Учень, у якого картка з відповіддю до цього прикладу, повинен встати і сказати відповідь.

Величезні розвиваючі можливості мають ігри під час екскурсій у природу. Розкрити перед дітьми різноманіт­ність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тварин­ного світу значно легше, якщо спонукати учнів до актив­ного емоційного сприймання.

Саме цьому сприяють безсюжетні й сюжетні ігри з при­родничим матеріалом. їх мета полягає в тому, щоб навчи­ти дітей знаходити потрібний предмет за допомогою пев­ного аналізатора (дотику, смаку, запаху), оперуючи істот­ними ознаками; описувати предмети й знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною і частину за цілим; групувати предмети за способом їх використання люди­ною; визначати послідовність стадій розвитку рослин. Дуже добре діти сприймають ігри на природничу те­матику:

^ Гра «Потрібно - не потрібно».

Учитель каже: «Я хочу посадити овочі на городі. Картопля потрібна?». Діти відповідають: «Потрібна». Учитель перераховує овочеві рослини, називає також фруктові. Коли закінчили «висаджувати» овочі на городі, гра продовжується - «саджають» фрукти (ягоди) в саду. Учитель під час перераховування фруктів називає овочі. Перемагає той учень, який жодного разу не помилився.

^ Гра «Збираєм урожай».

Дітей поділяють на команди. Одна з них «збирає» овочі, інша - фрукти. Збирати можна реальні предмети чи малюнки з їх зображенням. Перемагає та команда, яка швидше виконала завдання.

^ Гра «Готуємо борщ».

Для гри потрібні натуральні овочі чи малюнки з їх зображенням. Учитель пропонує дітям приготувати борщ до обіду. Учні вибирають овочі, котрі необхідні для борщу (капуста, картопля, буряк, квасоля, морква, цибуля і т.п.). Серед овочів потрібно пропонувати також ті, які не потрібні для приготування борщу (приміром, огірки, кабачки).

^ Гра «З’єднай прислів’я».

Про які риси, притаманні українському народові, у них йдеться?

Дружба та братство - > < людина - родом і народом.

Дерево міцне корінням, > < найбільше багатство.

Згода будує, > < море загатити.

Гуртом можна й > < вік учись.

Зробив діло - > < а незгода руйнує.

Вік живи - > < гуляй сміло.

Значно ширше слід застосовувати, особливо в перших класах, ігри-заняття та ігри-вправи. На уроках української і румунської мов у процесі роз­витку усного мовлення й логічного мислення учнів до­цільно проводити такі ігри:

^ Гра «Що, де росте».

На дошці малюнки: город, сад. Викликаний учень витягує з «кошика» предмет, називає його і розміщує картинку у відповідному місці.

Предмети для гри: черешні, капуста, яблуко, груша, картопля, буряк, вишні, морква, помідор, огірок, сливи...

^ Гра «Допоможіть Поліні зібратися до школи».

Вчитель називає слова, що означають предмети, які потрібно взяти до школи.

Слова для гри: ручка, пенал, папір, м'ячик, портфель, буквар, рушник, папка, мило, фарби, альбом, зошит, підручник.

^ Гра «Назви слова на задану букву».

Вчитель вимовляє звук, а діти називають слова, які нею починаються. Наприклад звук [м]: мам, мило, Марина, медвідь, м'ячик... Наприкінці гри визначають переможця за кількістю одержаних фантів за кожну правильну відповідь.

„Який предмет зайвий?"

  1. Кіт, миша, стіл, сорока, риба.

  2. Білка, заєць, лисиця, рак, вовк.

  3. Струмок, струмочок, струм.

«Хто як розмовляє?».

Учитель читає вірш. Кожне речення вірша закінчують діти.

Гуси стали ґелґотать

І по-гусячи кричать: «Га-га-га!».

Кошенята замурчали: «Мур-мур-мур!».

Горобці зацвірінчали: «Цвінь-цвірінь!».

Коні заіржали: «Іго-го-го!».

Мухи задзижчали: «Жи-жи-жи!».

Жабенята квакають: «Ква-ква-ква!».

Каченята крякають: «Кря-кря-кря!».

Солов'ї висвистують: «Ф'ю-ф'ю-ф'ю!»

«Слова-переверти».

Учитель пропонує дітям прочитати незвичні слова-переверти і пояснити значення їх, якщо читати зліва направо та справа наліво.

^ Еге, ага, біб, тут, пуп, дід, піп, око, Пилип, Алла, Аза, Ада, корок, потоп, кабак, наган, зараз, шалаш.

Учитель пропонує дітям прочитати інші слова-переверти спочатку зліва направо, пояснити, яке значення кож­ного з них.

Бук, сир, раб, серп, рим, луг, касир, куб, кіт. А потім — прочитати ці слова справа наліво і порівняти, чи змінився їхній зміст, значення.

^ Гра «Хто швидше».

Послухайте слова і скажіть, який звук їх об'єднує.

Шум, каша, мишка, кішка, шашка, Маша. Я ще раз називаю кожне слово, а ви звук [ш] замініть на [к], щоб утворилось нове слово. Хто швидше?

(Сум, каса, миска, кіска, Сашка, маса)

На уроках навчання грамоти, наприклад, за допомо­гою гри «Чарівний мішечок» можна закріплювати різно­манітні вміння і навички. Набір предметів у мішечку, звичайно, не випадковий. Він щоразу змінюється залеж­но від мети навчання: це то іграшки, у назвах яких є літери, склади, які зараз вивчаються, то дрібні речі, які треба описати, тощо.

Розглядаючи вищезгадані питання, можна прийти до висновку, що потреба

у грі ніколи не зникне в людини. Для дитини особлива цінність гри полягає

не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше знайомиться з правилами та нормами спілкування з оточенням – із світом природи, з людьми; швидше опановує навичок і звичок культурної поведінки.

Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності. З перших уроків потрібно привчати дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх вихованні.


следующая страница >>