asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5


ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………….. 3

РОЗДІЛ 1. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД – КОНСТИТУЦІЙНА ГАРАНТІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОБВИНУВАЧЕНОГО НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ

1.1. Система прав обвинуваченого на досудовому слідстві та гарантії їх забезпечення …................................................................................................... 11

1.2. Об’єкт та правові основи прокурорського нагляду за забезпеченням прав обвинуваченого на досудовому слідстві ………………………………...60

РОЗДІЛ 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОБВИНУВАЧЕНОГО НА ДОСУДОВОМУ СЛІДСТВІ ЗАСОБАМИ ПРОКУРОРСЬКОГО НАГЛЯДУ

2.1. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів органам досудового слідства……………………………………………………88

2.2.Співвідношення прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за додержанням прав обвинуваченого на досудовому слідстві ...............................................................................................................................102

2.3. Методика прокурорського нагляду за додержанням законів щодо забезпечення прав обвинуваченого на досудовому слідстві ….................... 117

2.3.1. Методика прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого при затриманні та взятті особи під варту …………………122

2.3.2. Методика прокурорського нагляду за додержанням законів при притягненні особи як обвинуваченого …….……………………………....... 146

2.3.3. Методика прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого на захист ..…………………………………………………... 160

2.3.4. Методика прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого на етапі закінчення досудового слідства ..……………….. 175

ВИСНОВОК ……………………………………………………..............187

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .……………………............... 189

ДОДАТКИ .……………………………………………………………... 219

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

^

В С Т У П


Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток українського суспільства у європейському просторі потребує радикального реформування політичної, економічної, соціальної та правової сфер. Остання є невід’ємною складовою процесу реформування національного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародно-правових стандартів в сфері захисту прав людини і основних свобод.

У юридичному механізмі забезпечення прав людини у кримінальному процесі особливе місце займає прокуратура, на яку Конституцією України покладається нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Здійснювана в Україні судово-правова реформа спрямована на створення досудового слідства, яке б забезпечувало людині максимум правових засобів для захисту її прав. Про те значна кількість звернень до судів та до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стосується порушень прав особи під час проведення досудового слідства. Це обумовлює потребу переосмислення кримінально-процесуального статусу обвинуваченого, дослідження системи його прав, а також гарантій їх забезпечення.

В свою чергу, реформування прокуратури України в умовах демократизації суспільства, здійснення судового контролю за законністю і обґрунтованістю процесуальних рішень слідчого, які обмежують права людини, вимагають не тільки нових підходів до визначення об’єкту прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого, а й потребує посилення ефективності прокурорського нагляду на досудовому слідстві, оптимізації співвідношення між прокурорським наглядом, судовим та відомчим контролем в механізмі забезпечення прав обвинуваченого.

^ Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми “Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави (державний номер реєстрації 0186.0.099031).

^ Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у науково-праксіологичному аналізі положень Конституції України, кримінально-процесуального законодавства, Закону України “Про прокуратуру”, а також міжнародно-правових норм, які визначають статус обвинуваченого та гарантії його забезпечення; подальшій розробці теоретичних питань, пов`язаних із правовим статусом обвинуваченого та захистом його прав засобами прокурорського нагляду; удосконалення правових та організаційних засад прокурорського нагляду за забезпеченням прав обвинуваченого на досудовому слідстві в умовах демократизації суспільства та розробці пропозицій, спрямованих на оптимізацію законодавства про статус обвинуваченого, а також підвищення ефективності прокурорсько-наглядової практики.

Досягнення зазначеної мети потребує розв`язання таких важливих завдань:

- дослідити систему прав обвинуваченого на досудовому слідстві та гарантії їх забезпечення;

- визначити об`єкт прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого;

- проаналізувати правові та організаційні проблеми прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого;

- дослідити співвідношення прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за додержанням законів про права обвинуваченого;

- запропонувати методику прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого;

  • внести пропозиції про удосконалення кримінально-процесуального законодавства щодо забезпечення прав обвинуваченого;

  • розробити систему заходів щодо забезпечення прав обвинуваченого засобами прокурорського нагляду.

^ Об`єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти відносин, які виникають у зв’язку зі здійсненням прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого, а також система методичного забезпечення прокурорсько-наглядової діяльності в цій сфері.

^ Предметом дослідження є сукупність норм міжнародного права, зарубіжного та вітчизняного законодавства, які регламентують права обвинуваченого, а також практика його застосування прокурорами; практика Європейського Суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду України щодо забезпечення прав осіб, обвинувачених в скоєні злочину; зарубіжна та вітчизняна юридична література з досліджуваних проблем діяльності прокуратури.

^ Методи дослідження. Для досягнення наукової об`єктивності результатів дослідження дисертантом використано комплекс сучасних загальнонаукових і спеціальних методів, які застосовуються в правовій науці. Зокрема, загальнодіалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, а також такі загальнонаукові методи, як: історико-правовий – при характеристиці типу прокуратури з огляду на тенденції її функціонального розвитку; формально-логічний – при визначенні понять: “статус обвинуваченого”, “гарантії прав обвинуваченого”, “об`єкт прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого”, “судовий контроль”, “відомчій контроль”; логіко-правовий – при аналізі норм вітчизняного та зарубіжного законодавства, міжнародно-правових актів щодо статусу обвинуваченого у кримінальному судочинстві, його забезпечення засобами прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю; порівняльно-правовий – при виявленні особливостей правового статусу обвинуваченого та прокурорського нагляду в різних правових системах; статистичний – при дослідженні умов, що впливають на ефективність діяльності прокурора на досудовому слідстві; моделювання – при конструюванні оптимальної моделі прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого; соціологічний – при проведенні моніторингу серед прокурорів.

^ Теоретичну основу дисертаційного дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі теорії держави і права, кримінально-процесуального права, прокурорського нагляду. Зокрема, дослідженню загальних засад правового становища особи у суспільстві достатньо уваги приділили М.В.Вітрук, В.О.Карташкін, В.О.Кучинський, О.О.Лукашева, Г.В.Мальцев, М.І.Матузов, В.С.Нерсесянц, В.О.Патюлін, О.В.Петришин, Ю.М.Тодика, Л.С.Явіч та деякі інші.

Питанням забезпечення прав обвинуваченого у кримінальному судочинстві присвятили працї М.О.Акінча, М.С.Алексєєв, С.А.Альперт, М.І.Бажанов, А.М.Балашов, В.М.Волженкіна, Ю.М.Грошевой, В.Г.Даєв, І.Ф.Демидов, М.В.Джига, Т.М.Добровольська, А.Я.Дубинській, М.М.Ковтун, З.Ф.Коврига, Л.Д.Кокорев, Л.М.Корнєєва, В.М.Корнуков, Е.Ф.Куцова, О.М.Ларін, В.З.Лукашевич, В.І.Маринів, О.Р.Михайленко, М.М.Михеєнко, Я.О.Мотовиловкер, І.Л.Петрухін, Р.Д.Рахунов, В.М.Савицький, М.І.Сірий, С.В.Слінько, Ю.І.Стецовський, М.С.Строгович, О.М.Толочко, В.М.Трофименко, А.Р.Туманянц, А.Л.Ципкін, Г.І.Чангулі, М.І.Чвьорткін, В.С.Шадрін, С.А.Шейфер, В.П.Шибіко, М.Є.Шуміло та інших. Значну роль у запровадженні міжнародних стандартів прав людини у кримінальне судочинство відіграють компаративістські дослідження таких зарубіжних авторів, як: У.Бернем, Е.Джінджер, Д.Гом’єн, Л.Зваак, Х.Зєра, Р.Коллінсон, Ж.-М.Ламбер, Д.Мердок, Р.Уолкер, Д.Харісс тощо.

Окремі питання прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого розглядали наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. С.І.Вікторський, Л.Є.Владимиров, С.П.Мокринський, М.В.Муравйов, А.Ф.Коні, М.М.Розін, І.Я.Фойницький та інші.

В сучасних умовах подальшого розвитку теорія прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого набула у працях І.В.Вернідубова, Л.М.Давиденка, В.В.Долежана, В.С.Зеленецького, П.М.Каркача, В.В.Клочкова, М.О.Ковальова, Г.К.Кожевнікова, І.М.Козьякова, М.В.Косюти, В.Д.Ломовського, М.М.Маршунова, М.І.Мичка, Г.О.Мурашина О.О.Ніколаєва, В.Т.Нора, М.В.Руденка, В.Я.Чеканова, М.С.Шалумова, В.І.Шинда та деяких інших.

В той же час останніми роками в Україні не проводилося комплексних досліджень з питань забезпечення прав обвинуваченого засобами прокурорського нагляду, не був сформульований відповідний понятійний апарат, не розроблялося методичне супроводження прокурорської діяльності на досудовому слідстві.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а) статистичні дані Генеральної прокуратури України, прокуратур областей; б) результати узагальнення практики забезпечення прав обвинуваченого на досудовому слідстві в Харківській, Донецькій, Полтавській областях; в) результати анкетування 286 прокурорів та слідчих прокуратур Харківської, Донецької, Сумської областей.

^ Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні комплексно, на монографічному рівні, на основі аналізу положень Конституції та законів України, міжнародно-правових актів у сфері прав людини, законодавства зарубіжних країн, прокурорсько-наглядової практики розроблені концептуальні основи забезпечення прав обвинуваченого засобами прокурорського нагляду.

Суттєвими результатами дисертаційного дослідження є такі основні положення та висновки:

1. Системно у вітчизняній науці, з урахуванням фундаментальних наукових досліджень, міжнародно-правових стандартів, практики Європейського Суду з прав людини та Конституційного Суду України досліджено статус обвинуваченого, структуроване систему його прав та гарантій їх забезпечення на новітньому етапі розвитку правової системи України.

2. Обґрунтовано висновок, що покладена на прокуратуру функція кримінального переслідування на досудовому слідстві не сумісна з наглядовою функцією, має тимчасовий характер і підлягає істотному обмеженню шляхом реформування досудового слідства.

3. Дістало подальшого розвитку дослідження співвідношення понять «предмет» та «об’єкт» прокурорського нагляду. Пропонується окреслити межі прокурорського нагляду саме поняттям «об’єкт нагляду», який, в свою чергу, поділяється на загальний та окремі об’єкти. Загальний об’єкт прокурорського нагляду складає додержання Конституції і кримінально-процесуального законодавства органами досудового слідства. Окремі об’єкти відображають специфіку правовідносин, які виникають на конкретних етапах досудового слідства.

4. Вперше запропоновано комплексну, науково-обґрунтовану та практично апробовану цілісну систему прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю за додержанням прав обвинуваченого. Оптимальне співвідношення між цими видами діяльності має визначатися через взаємне структурне виокремлення, змістовне доповнення та підсилення одне одного шляхом чіткого законодавчого врегулювання повноважень органів, які їх виконують.

5. З врахуванням сучасних підходів до співвідношення прокурорського нагляду, судового та відомчого контролю, оновлено систему методичного забезпечення прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого; розроблено конкретні методичні рекомендації з питань прокурорсько-наглядової діяльності на окремих етапах досудового слідства; обґрунтовано необхідність їх регламентації в відомчих актах Генерального прокурора України.

6. Вперше аргументовано висновок про недостатність законодавчого супроводження повноважень прокурора по нагляду за додержанням законів органами досудового слідства: крім процесуальних наглядових повноважень, передбачених КПК України, прокурорська практика застосовує організаційно-наглядові повноваження, які притаманні іншим галузям прокурорської діяльності (зокрема, т.зв. «загально наглядових повноважень»). Запропоновано у главі 3 Закону України «Про прокуратуру» визначити такі повноваження прокурора.

7. З урахуванням міжнародно-правових стандартів щодо статусу обвинуваченого, наводяться додаткові аргументи про необхідність реагування прокурора на порушення права особи на захист на більш ранньому етапі кримінального переслідування, а саме - з моменту проведення дій, які зачіпають права конкретної особи (проведення дослідчої перевірки, невідкладних та першочергових слідчих дій, спрямованих на збирання доказів проти конкретної особи тощо); в зв’язку з цим наголошується на необхідності законодавчої регламентації відповідних гарантій.

8. Отримала подальший розвиток теза про уніфікацію на законодавчому рівні процесуальних документів, у тому числі і прокурорсько-наглядових, що має знайти відображення у додатках до нового КПК.

9.Запропоновано подальші шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення прав обвинуваченого та посилення прокурорського нагляду за додержанням законів про права обвинуваченого на досудовому слідстві.

^ Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

а) у науково-дослідницьких цілях – при подальшій розробці теорії прав обвинуваченого на досудовому слідстві та гарантій їх забезпечення засобами прокурорського нагляду;

б) у правотворчій роботі – в процесі вдосконалення положень Конституції України, Кримінально-процесуального Кодексу України, Закону України «Про прокуратуру» та іншого законодавства;

в) у правозастосовній сфері – для забезпечення єдності прокурорської практики та підвищення ефективності прокурорського нагляду за додержанням прав обвинуваченого на досудовому слідстві;

г) у навчальному процесі – для вивчення курсів «Кримінальний процес», «Прокурорський нагляд», «Організація роботи в органах прокуратури» тощо, а також для підготовки відповідних підручників і навчально-методичних рекомендацій.

^ Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації дисертації доповідалися автором на науково-практичній конференції «Судова реформа в Україні – проблеми та перспективи» (Харків, 18-19 квітня 2002 р.) та на конференції молодих учених «Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті» (Харків, 25 грудня 2002 р.).

Пропозиції щодо удосконалення законодавства надіслані дисертантом до Комітету Верховної Ради України з питань правової реформи.

Основні результати дослідження використовувалися автором при проведенні семінарських занять з навчальних дисциплін «Прокурорський нагляд», «Організація роботи прокуратури», «Організація судових та правоохоронних органів».

Публікації. Основні положення дисертації відображено у трьох статтях, які опубліковані у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, а також у двох тезах наукових доповідей на науково-практичних конференціях

^ Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації – 188 сторінок. Робота складається із вступу, двох розділів, п’яти підрозділів, списку використаної літератури (всього 353 джерела), додатків.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в розв’язанні низки процесуальних та організаційних проблем забезпечення прав обвинуваченого засобами прокурорського нагляду. Одержані результати роботи можуть стати підґрунтям для подальшого дослідження кримінально-процесуального статусу обвинуваченого та гарантій його забезпечення на перехідному етапі розвитку правової системи України. Основними результатами дослідження є наступні висновки:

1. У частині третій ст. 29 Конституції України скоротити строк затримання особи, як тимчасовий запобіжний захід, до 48 годин.

2. Доповнити ст. 44 КПК України таким положенням щодо участі захисника у кримінальній справі - з моменту її порушення проти конкретної особи, а також з моменту вчинення дій органами дізнання, слідчим, прокурором - щодо перевірки інформації про злочин, якщо такі дії обмежують права особи.

3. Назву ст. 29 Закону України "Про прокуратуру" викласти в такій редакції "Об’єкт прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство"; у частини 1 цієї статті передбачити положення про те, що загальним об’єктом прокурорського нагляду є додержання Конституції та законів України органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Відобразити, що окремими об'єктами прокурорського нагляду є додержання Конституції України та кримінально-процесуальних законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудового слідства на етапах досудового слідства.

4. В главі 2 Закону України "Про прокуратуру" визначити повноваження прокурора, спрямовані на виявлення порушень закону, усунення умов, що їм сприяють, та притягнення винних до відповідальності.

5. У Звіті про роботу прокурора за формою П "Нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство" передбачити такий показник, як реалізація прокурором повноважень, визначених ч. 3 ст. 30 Закону України "Про прокуратуру".

6. У ст.114-1 КПК України закріпити право начальника слідчого відділу, у випадках виявлення незаконних та необґрунтованих постанов слідчих, невідкладно звертатися з мотивованим клопотанням до прокурора про їх скасування.

7. Передбачити у частині 5 ст. 44 КПК України обов'язок особи, яка проводить дізнання, слідчого негайно надсилати прокурору постанову про допущення захисника до участі у справі.

8. Доповнити ст. 43 КПК України правом обвинуваченого на достатній час і можливості для підготовки свого захисту.

9. У частині 1 ст. 143 КПК України зазначити, що допит обвинуваченого здійснюється через три доби після вручення йому копії постанови про притягнення як обвинуваченого.

10. Доповнити главу 12 КПК України положенням про порядок повторного пред’явлення обвинувачення.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html




следующая страница >>