asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 7 8 9 10 11

Висновки



Проаналізувавши вищевказане, можна прийти до таких висновків.

Укладанню Угоди Котону передувала довга історія становлення дипломатичних відносин між країнами ЄС та незалежними африканськими країнами. Втративши колонії, європейські країни прагнули відновити стосунки вже на інших засадах. Отже, взаємостосунки Європи з Африканськими колоніями почалися з Римської угоди 1957 р., які з 1960 р. стали відносинами між незалежними державами.

20 липня 1963 року у Яунде (Камерун) було підписано так звану Конвенцію Яунде – угоду про асоційоване членство в Європейському Економічному Співтоваристві впродовж 5 років сімнадцятьох африканських країн і Мадагаскару.

Із розширенням Європейського Союзу до нього увійшли країни, які не мали колоній в Африці та не були зацікавлені у підтримці саме колоній, які зараз мали незалежність. Однак вони були зацікавлені у ширших відносинах із більшістю африканських країн, та й не тільки з країнами Африки. Отже, в 1975 р. Конвенція Яунде була замінена Ломейською конвенцією. З її підписанням політика Співтовариства охоплювала вже 46 країн Африки, Карибського й Тихоокеанського басейнів (AКТ).

Можна зробити висновок, що до 1975 року ініціатива укладання подібних угод належала саме європейським державам, котрі вперше відповідально підійшли до проблем країн, що розвиваються.

З 1975 р. і далі укладаються на п'ятирічні й більше строки Ломейські конвенції за участю всіх країн Євросоюзу й 46 країн, що розвиваються. Принципи й умови співробітництва включають:

- невзаємність (преференційність для країн, що розвиваються) торговельних пільг;

- вільний доступ сільськогосподарських товарів на ринки Євросоюзу;

- економічна допомога країнам, що розвиваються, АКТ, включаючи систему "Стабекс" (стабілізація доходів від експорту країн, що розвиваються) і "Сисмін" (система фінансової допомоги гірничодобувної промисловості в країнах АКТ);

- визнання суверенітету країн АКТ над їхніми природними ресурсами;

- пріоритетне забезпечення "продовольчої безпеки" у країнах АКТ;

- поширення співробітництва на охорону навколишнього середовища, на соціально-культурну, демографічну й т.п. сфери й, нарешті,

- принципова установка на поступовий перехід до самопідтримуючого розвитку країн АКТ і до рівного партнерства із країнами Євросоюзу.

У рамках співробітництва Євросоюзу - країн АКТ створені були особливі органи (Рада Міністрів, Комітет послів, Загальна міжпарламентська асамблея - на паритетних засадах). Рішення Ради Міністрів (одна країна - один голос) приймаються консенсуально й з деяких питань - з обов'язковою силою. Погоджено й процедуру врегулювання спорів між державами-учасниками. Однак міжурядової організації як такої не створено.

Нові члени Євросоюзу або нові країни АКТ приєднуються до співробітництва ЄС - АКТ.

З часом політика розвитку ЄС стала більш глобальною. Вступ у ЄС Греції, Іспанії й Португалії призвів до поширення політики розвитку на регіон Середземномор'я, у той час як Австрія, Фінляндія й Швеція, які приєдналися в 1995 р., не мали колоній за межами Європи й, відповідно, не були зацікавлені в розвитку співробітництва АКТ-ЄС.

23 червня 2000 р. на 25-й зустрічі АКТ-ЄС на рівні міністрів у столиці Беніну м. Котону був підписаний новий договір про партнерство між ЄС і країнами АКТ, що визначає принципи співробітництва сторін на найближчі 20 років. Договір одержав офіційну назву "Договір про партнерство між державами Африки, Карибського басейну й Тихоокеанського регіону, з одного боку, і Європейським співтовариством і його державами-членами, з іншого боку" і менш формальне - Договір Котону, або Угода Котону.

Угода Котону складається з преамбули та 100 статей, розподілених по 6 розділам, кожний з яких містить до 6 підрозділів, що також можуть розподілятися на глави. В першому розділі розглядаються загальні умови Угоди (цілі та учасники Угоди, а також політичні передумови Угоди Котону), у другому – важливі умови Угоди. Розділ ІІІ містить чотири підрозділи – „Економічний розвиток”, „Соціальний та людський (гуманітарний) розвиток”, „Регіональне співробітництво та інтеграція” і „Загальні та спеціальні проблеми”. У четвертому розділі розглядаються проблеми фінансового співробітництва, у п’ятому вирізняються спеціальні умови для найменш розвинених держав, держав, які не мають виходу до моря та держав, які складаються з островів. Шостий розділ є заключним.

Саме з вказаною Угодою Котону пов’язана особлива система преференцій для товарів з країн Африки. Відповідно до Угоди Котону ЄС надає всім африканським країнам, розташованим до півдня від Сахари, полегшений доступ, а всім найменш розвиненим африканським країнам, ідучи схемою "Все, окрім зброї", надає вільний від мит і квот доступ (який не поширюється на зброю). Сьогодні майже 100 % імпорту з африканських країн, розташованих до півдня від Сахари, надходить на ринок ЄС безмитно. Передбачається, що з 2008р. ці угоди будуть замінені на Угоди економічного партнерства.

Головною метою угоди, підписаної в Котону, є "викорінення бідності" шляхом інтегрування 77 країн АКТ у світову економіку завдяки поступовій лібералізації їхніх торгово-економічних відносин з Європою, з огляду на специфічну економічну ситуацію кожної із цих країн. Однією з основних цілей Договору Котону є поступова й гармонічна інтеграція країн АКТ у систему світової економіки на базі консолідації процесів регіональної інтеграції усередині самої групи АКТ. Базові принципи співробітництва - повага прав людини, демократичних норм, верховенства закону, а також режим справедливого правління - доповнені в договорі політичним діалогом між партнерами, що є тепер основним фактором для надання фінансової допомоги ЄС. Важливими новаціями є диференціація допомоги, залучення громадянського суспільства до співробітництва, заохочення приватного сектора, а також підтримка проектів, пов'язаних з охороною навколишнього середовища й добуванням корисних копалин. Договір передбачає поетапний процес переходу до нового торговельного режиму, що не буде більше базуватися на односторонніх преференціях, а буде поступово формувати систему, засновану на принципах взаємності. Етапами цього процесу повинні стати регіональні угоди про економічне співробітництво, які, набувши чинності в 2008 р., підготують створення вільних економічних зон в 2020 р. Однак менш розвинені країни АКТ, не готові до підписання регіональних угод, будуть продовжувати користуватися вигодами преференційного режиму.

Також стратегії співробітництва АКТ-ЄC повинні переслідувати такі цілі:

- досягнення швидкого й стабільного економічного зростання, розвиток приватного сектора, зменшення безробіття, розвиток регіонального співробітництва й інтеграції;

- інтенсифікація соціального розвитку, що допомагає гарантувати, що продукти виробництва справедливо розподілені, і забезпечити гендерну рівність;

- інтенсивне просування культурних цінностей ЄС і взаємодії з економічними, політичними й соціальними елементами;

- просування реформ і розвитку, вжиття заходів, необхідних для консолідації демократії, сумлінного управління й для економічних систем ефективного й конкурентного ринку;

- досягнення екологічної стабільності, відновлення й збереження природних ресурсів.

Найважливішим нововведенням Котонуської угоди в порівнянні з попередніми договорами про партнерство стало поширення співпраці на політичну сферу та принцип взаємності зобов’язань. Надання допомоги з боку ЄС обумовлюється певними політичними вимогами до країн-партнерів щодо дотримання миру, поваги до прав людини, чесного урядування тощо.

На сьогоднішній день можна констатувати в цілому неухильне виконання країнами АКТ та ЄС Угоди Котону. Хоча слід визнати, що в багатьох країнах Африки спалахують міжетнічні та міжконфесіональні конфлікти, деякі країни систематично порушують права людини, однак в цілому африканське співтовариство крокує по шляху демократизації суспільства, прагне миру та стабільності. Економічне становище більшості африканських країн покращилося, хоча й слід визнати, що ці покращення є незначними. Однак саме завдяки низці угод з Євросоюзом країни Африки спромоглися досягти таких успіхів в економіці, котрі дали їм змогу розпочати торговельну діяльність з країнами, що розвиваються та з Китаєм і Індією.

Однак зараз існує серйозна проблема узгодження положень Угоди Котону з положеннями про лібералізацію економіки, на виконанні яких наполягає СОТ. Є дуже великий ризик того, що національні економіки африканських країн не зуміють впоратися з так званою „ерозією преференцій” та знову зруйнуються. Особливо це стосується країн на південь від Сахари. Для того, щоб цього не трапилося, Європейським Співтовариством здійснюються певні заходи. Європейська Комісія обіцяла починаючи з 2010 року виділяти 2 мільярди євро в рік країнам АКТ на сприяння торгівлі, які будуть спрямовані на навчання й створення інфраструктури для сприяння експорту.

ЄС стверджує, він буде проявляти гнучкість і не буде домагатися повної взаємності у відкритті ринку або негайної реалізації зобов'язань по лібералізації.




<< предыдущая страница   следующая страница >>