asyan.org
добавить свой файл
1 2
Вплив естетичного виховання на

реабілітацію вихованців допоміжної школи”


Основною метою роботи в допоміжній школі є – підготовка аномальної дитини до суспільно-корисної праці. Відомо, що дитина з особливими потребами може бути підготовлена до суспільно-корисної праці при умові, якщо школа і сім’я зуміють виправити, в деякій мірі, недоліки розумового і фізичного розвитку дитини, формують у неї правильні відношення до праці і вкажуть їй необхідний мінімум загальноосвітніх і професійно-трудових навиків. Важливе корекційне значення у досягненні цієї мети має естетичне виховання дитини, як складової частини загальної системи гармонійного виховання.

Естетичне виховання дітей допоміжної школи, звичайно, забруднено в силу їх загального розумового недорозвитку і досить слабих можливостей до самостійної художньої творчості. Тому керівна роль в розвитку таких вихованців належить вчителю, а також батькам.

Інтелектуальний недорозвиток, низький рівень пізнавальної діяльності, порушення емоційно-вольової сфери ускладнюють таку роботу. Естетичне сприймання передбачає наявність суджень, оцінок, емоційного ставлення до навколишнього світу. Звичайно, тут не йдеться про формування у розумово відсталих повноцінного естетичного сприймання. Проте, під впливом корекційно-виховної роботи можна досягти деякого рівня правильних суджень і виробити певну естетичну чуйність, яка містить елементи естетичного сприймання.

Естетичне виховання можливе лише на певному рівні розвитку аналізую чого сприймання. Сприймання набуває естетичного характеру тільки в тому випадку, коли у вихованців розвинуті естетичні відчуття.

Естетичний розвиток у дітей з особливими потребами відбувається набагато повільніше, ніж у дітей з нормальним інтелектом. Більшість з них, приходячи в допоміжну школу, не вміють диференціювати кольори, звуки. Пасивність в пізнавальній діяльності приводять до встановлення їх естетичного сприймання від норми. Такі діти, внаслідок їх інтелектуального і емоційного недорозвитку, перш за се сприймають лише елементарні прояви краси.

На основі збереження аналізаторів, використовуючи потенціальні можливості дітей з особливими потребами, вчителі і вихователі досягають більш глибокого розуміння вихованцями навколишньої дійсності. В процесі естетичного виховання самітно розширюються кругозір дітей, активізуються пізнавальні процеси, вдосконалюється увага, сила волі. Накопичення запасу художнього і естетичного уявлення зміцнює їх пам’ять, а впровадження в творчу працю спрямовує на подолання моторної скупості.

Звичайно, для організації правильного естетичного впливу на дітей з особливими потребами необхідно знати їх особливості, рівень ураження інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, характерні утруднення в практичній діяльності, а також можливості їх розвитку. Правильна організація естетичного виховання ґрунтовної підготовки вчителя і вихователя до цієї роботи, постійного підвищення фахової кваліфікації, загальної і педагогічної культури, чіткого знання завдань естетичного виховання.

Мета естетичного виховання – навчити дітей сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в усіх його проявах: в мистецтві, природі, праці, суспільних відносинах, вчинках людей.

Естетичне виховання здійснюється в комплексі з моральним, трудовим, фізичним вихованням. Саме комплексний підхід дозволяє найбільш ефективно вплинути на розвиток пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери дитини на формування її переконань і почуттів.

Основним завданнями естетичного виховання є:

  1. Розвиток органів чуття дитини і її здібності до естетичного сприймання навколишнього світу.

  2. Формування і розвиток у вихованців естетичних уявлень і поглядів, художнього смаку, а також уміння бачити і розуміти прекрасне.

  3. Розвивати творчі здібності і естетичні нахили дітей.

Естетичні емоції, переживання, смак до прекрасного формується у дітей протягом усього життя в школі-інтернаті: навчально-трудовій діяльності, естетичному оформленні побутової обстановки, спілкуванні з природою, культурі взаємовідносин з вчителями, вихователями, однокласниками і т.д. Подальший естетичний розвиток вихованців відбувається в процесі художнього виховання, тобто при безпосередньому ознайомленні з творами мистецтва (літературними, образотворчими, музичними, драматичними) і участь в різних видах художньої самодіяльності (малюванні, музиці, роботі з природничим матеріалом, співах, декламації, танцях).

Перефразовуючи відому фразу, педагоги не спроста говорять: „Естетичне виховання школяра починається з входу в школу”. Красиво оформлені класи, спальні приміщення, зали, їдальня, підтримування в них чистоти і порядку, чиста і скромна одежа вихованців і педагогів пов’язана з акуратністю і бережливим відношенням до школи, речей. Сам український народ своїми надбаннями говорить: і „стіни можуть виховувати”, і „одяг свідчить про культуру людини”.

Після перших днів знайомства з своїми вихованцями, я вияснив, що у них вже сформовані певні навики естетичного сприймання. Знаючи завдання вихователя, я систематично закріплював позитивні навички і звички шляхом пояснень, нагадувань, вправ, сам показував ту чи іншу дію. Це значно полегшує дитині розуміння того, що від неї вимагають. Найважливішим принципом виховання звичок є їх свідоме засвоєння дітьми. Тому я продовжував цю роботу і звертав особливу увагу на те, щоб вихованці швидко і організовано вставали після сну, робили ранкову гімнастику, мили обличчя, шию, вуха, руки, правильно і акуратно одягалися, прибирали постіль, свою кімнату. Не забуваючи щодня спитати: „Чи стала кращою наша кімната? Що б ми зробили, щоб затишніше стало в нашій кімнаті?” Також звертаю увагу на вміння поводитися за столом, за своєчасним дотримуванням виховних спрямувань. Щодня при будь-якій погоді прогулюємося на свіжому повітрі, при цьому звертаю увагу на красу природи в різних її проявах. Під час занять фізичною працею наголошую на тому, що кожну справу необхідно довести до кінця, а результатами праці можна було б помилуватися.

Естетика побуту тісно пов’язана з працею по самообслуговуванню. Вихованцям пояснюю, що для того, щоб зробити нашу шкільну домівку красивою, потрібно перш за все підтримувати в ній чистоту, правильно і красиво застелювати ліжка, кожну річ класти на своє місце. Крім того, і педагоги і вихованці повинні слідкувати за своїм зовнішнім виглядом, за собою. У нашій школі, завдяки розробленій системі єдиних вимог, ведеться постійна клопітка робота і вчителями, і вихователями по вихованню у дітей культури поведінки. Зайшовши до класу, я звертаю увагу на порядок і чистоту, чи всі речі на своїх місцях, чи чисті робочі місця – це перші вимоги до створення естетичної обстановки в класі.

В школі організовуються змагання на кращу класну кімнату, під час якого враховується якість прибирання, оформлення класу, стан збереження меблів, порядок в них. Шкільний учком проводить рейди. Результати змагань і рейдів висвітлюються у вітринах учкому і оголошуються на лінійках.

Стараюся систематично виховувати у дітей звичку доглядати і зберігати одяг і взуття, вимогливо ставитися до якості речей, які вони виготовляють у майстернях.

Усі ці вимоги підкріплюються бесідами: „Мода і ми”, „Чи вмієш ти правильно одягатися”, „Твоє робоче місце – твоє лице”, „Чим корисна прогулянка”, та інші.

Під час проведення любого міроприємства вважаю, що естетично дієвою є не тільки форма проведення а й його високохудожнє оформлення, зміст програми, оригінальні костюми і так далі.

Важливий вплив на естетичний смак вихованців має і художнє оформлення школи, приємно те, що шкільні приміщення не прикрашені різними дрібничками, а саме красиво, акуратно оформлені, естетично витримані. Прагнемо цього досягнути і в приміщеннях, своєчасно змінити табличку на дверях, змінити рубрику в кутку учня, поміняти букет у вазі та інше.

Естетичне виховання тісно пов’язане з моральним вихованням, тому що воно в художній, емоційній формі підводить учнів до розуміння багатьох моральних понять.

Одним із виді естетичного виховання у допоміжній школі є усвідомлення дітьми навиків культурної поведінки. Естетика поведінки включає дотримання правил особистої гігієни, культури мови, ввічливість і стриманість у взаємовідношеннях з людьми, акуратність, культуру спілкування.

Прикладом для дітей служать відносини дорослих і членів шкільного колективу, створена ними атмосфера доброти і порядку.

Таким чином, формування уміння вести себе, вироблення навиків і звичок культурної поведінки зв’язане не тільки з моральним, але і з естетичним вихованням.

Система заходів по розвитку естетичного сприймання направлена на подолання характерних для дітей з особливими потребами дефектів емоційно-вольової сфери.

Велику роль в розвитку емоційно-вольової сфери вихованців відіграє художня література. Діючи на їх свідомість і відчуття, вона допомагає краще пізнати навколишній світ, сприяє формуванню моральних понять, естетичних відчуттів.

Розвиток у дітей почуття прекрасного, розуміння краси природи, людських взаємовідносин і вчинків, поезії, праці і побуту – завдання серйозне і відповідальне. Одним із важливих шляхів його реалізації – виховання любові і інтересу до книги, до читання.

Поклавши перед собою завдання естетичного виховання в процесі роботи з художньою літературою, вихователь повинен приділяти більше уваги підбору творів. В цьому йому можуть допомогти і вчитель рідної мови, і бібліотекар, а також спеціальна література.

Цікавість і любов вихованців до книги зароджується і розвивається в результаті проведення бесід, читацьких конференцій, тематичних вечорів і свят, присвячених життю і творчості письменників і поетів, їх окремим творам, конкурси читців і літературні вікторини. Виразне читання літературних творів сприяє більш певному їх сприйманню, полегшує дітям усвідомити їх зміст.

Робота з книгою потребує більш глибокої і спеціальної підготовки від вихователя і при формуванню питань до тексту і при розгляді дітьми ілюстрацій, репродукцій картин. В ході роботи з книгою я пропоную дітям різні завдання, які не тільки корегують пізнавальні можливості вихованців, але і розвивають уяву, творчість, естетичний смак. Для цього пропоную дітям такі завдання, як після зачитування початку тексту придумати його продовження і навпаки, або після читання цілого тексту придумати своє. Щоб зацікавити учнів текстом, пропоную такі запитання: „Оцініть вчинок головного героя. Як би ви зробили в даному випадку? Як склалася б життя головного героя, якщо б він вчинив по-іншому?” та інші. Підсилює естетичний вплив літератури, викликаючи при цьому у дітей потребу самостійно ознайомитися з текстом і виразно його прочитати, емоційне читання вихователя, використання музичного супроводу.

Чи не найпопулярнішим жанром фольклору є народна казка, що розкриває безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих, прилучає до вічно юних категорій материнства і дитинства. Недарма великий Каменяр писав: „Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудеш, а тих хвиль, коли люба мама чи бабуся оповідали байки не забудеш до смерті”. А такими мамами і бабусями у нашій школі є ми – вихователі.

Найбільшою популярністю у дітей користуються казки про тварин. Вони – великі помічники у пізнанні дітьми навколишнього світу. Цьому сприяють невеликий обсяг казок про тварин, надзвичайно простий їх зміст, покладена в основу реальна дійсність, елемент фантастики, який полягає в омодненні тварин. Це такі казки як „Колобок”, „Солом’яний бичок”, „Рукавичка”, „Лисичка-сестричка”, „Коза-дереза”, „Пан Коцький”, „Казка про котика та півника” та інші. Ці казки вчать справедливості, виховують почуття товариськості, викликають почуття допомоги слабшому.

Розраховані на дитячу аудиторію, казки про тварин дуже тонко враховують особливості психології малюків. Зміна інтонації, імітація голосів тварин і птахів сприяють уважному слуханню і переживанню казки як реальності. Дитина через емоції, викликані казкою, сприймають колорит народності в передачі дивовижного образу і красу мови. Казки, що систематично використовуються в роботі з дітьми, формують і розвивають у них сприймання, уяву, пам’ять, інтереси, почуття, нахили та здібності, художній смак.

З цим згадаємо зауваження Івана Франка: „Діти люблять звірів, чують себе близькими до них, розмовляють з ними і розуміють їх: от тим-то оповідання про звірів так цікаві, особливо коли ті звірі в байці ще починають говорити, думати і поводитися як люди...”

Багатим джерелом естетичної насолоди є – природа. Вона пробуджує у дітей почуття краси, почуття пізнати її закони, збагачує уявлення про навколишній світ.

Щоб вихованці могли зрозуміти, відчути і уявити мальовничі описи природи в творах Т.Г.Шевченка, І.Я.Франка, Лесі Українки, М.Т.Рильського, В.Сосюри і інших поетів і письменників, необхідно навчити їх бачити і сприймати красу реальної природи, а також висловлювати свої думки, враження про неї. Завдання вихователя пробудити у вихованців естетичні почуття по відношенню до природи, навчити їх не тільки розуміти і любити, але й постійно берегти її.

На екскурсіях, прогулянках, організованих в осінній період, звертаю увагу дітей на листопад, „багрянець і золото” дерев, осінні запахи лісу, яскраві кетяги калини і горобини, „на пишне в’янення природи”. Зимовий період відзначаю перший сніг, перший зимовий день. Скільки радості вони приносять дітям! А як не помилуватися деревами, покритими інеєм, чи узорами на вікні. „Від чого це буває? – запитую я. – А як переливається сніг на сонці!.. Давайте помилуємося заходом, який він красивий, особливо перед морозом ...”

Весною з дітьми спостерігаю відлигу, перші прогалини, перші зелені листочки, ніжну травичку, яскраве сонце на голубому небі, білосніжну димку квітучих садів, слухаю спів струмка.

Спостерігаючи з вихованцями те чи інше явище природи, у голові промайне влучний до ситуації вірш або пісня, порівнюється реальний пейзаж з його описом в творах, і діти більш повніше сприймають його красу. Так, милуючись з вихованцями снігопадом я підказав рядки з вірша: „Білі мухи налетіли”, а діти продовжили „Все подвір’я стало білим”. Можна вихованцям запропонувати загадку, наприклад:

Росте вона до долу головою,

Росте вона холодною зимою,

А тільки сонечко засяє,

Вона заплаче й помирає. (Бурулька)

Прогулюючись в осінньому лісі, я читаю, а вихованці сприймають чудові описи природи у віршах українських письменників і поетів, наприклад:

Дрімають села. Ясно ще,

Осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже

В повітрі повіває.

Темно-зеленії садки

Дрімають вже без плоду,

І тихо гріються хатки,

І верби гнуться в воду...

І.Я.Франко

Після читання вірша, діти по-іншому сприймають красу осінньої природи.

Завдання вихователя полягає не тільки в тому, щоб навчити дитину бачити, сприймати, відчувати красу, але й щоб естетичні враження викликали в нього бажання діяти, брати участь у створенні прекрасного, щоб вони позитивним чином впливали на його поведінку, характер.

В допоміжній школі естетичне виховання здійснюється в двох напрямах: розвиток естетичного сприймання і розвиток художньої творчості. Одним з видів художньої творчості є робота з природничим матеріалом, яка впливає на розвиток у дітей уяви, спостережливості, естетичного смаку, цілеспрямованості, ініціативи і самостійності.

Першоджерелом при організації такого роду діяльності є екскурсія, під час якої зосереджую увагу дітей на те, щоб вони помічали все яскраве, незвичайне, оригінальне, відчуваючи при цьому естетичну насолоду.

Якщо мета екскурсії – збір природничого матеріалу, то наголошую вихованцям, що збирати слід не пошкоджені шишки, жолуді, що ягоди листочки повинні бути яскравими і сухими – тоді вони не втратять своєї форми при подальшій обробці.

Збираючи цікаві колекції дарів природи і виготовляючи з них різні вироби, діти дізнаються багато нового і цікавого, вчаться любити природу і бачити її красу. Наприклад, з жолудів можна зробити тварин: ослика, зайчика, лисицю, мишку. Засушені листочки – практично готова аплікація. Із крилатників ясена і клена можна зробити метеликів і коників. Шкарлупки грецьких горіхів перетворюються під руками дітей в кораблі, жуки, качечки і так далі.

Художня конструктивна діяльність дитини ґрунтується на основі постійного збагачення її естетичного досвіду, розвитку сприймання і спостережливості, в знаннях про властивості матеріалів, умінні користуватися інструментами, оволодінні основними способами конструювання чи декоративного оформлення. У процесі створення виробів з різних матеріалів дитина відчуває задоволення, реалізовуючи власні задуми.

Та чи зможуть втілити свої задуми діти, які мають проблеми інтелектуального розвитку. Такі вихованці мають погану координацію рухів – їм важко вирізувати, склеювати деталі акуратно. Вони відчувають труднощі і в доборі деталей виробу за кольором, формою, величиною, визначенні способу виготовлення. Швидка зміна настроїв, невміння зосереджуватися не дають дитині змогу повною мірою реалізувати свої можливості. Якщо дитина не може створити виріб, вона почувається невпевненою, збентеженою. Їй необхідна допомога вихователя.

Успішність виготовлення виробів здебільшого залежить від:



следующая страница >>