asyan.org
добавить свой файл
1
Витяг з законодавства США. Нормативне регулювання угоди про визнання вини

ПРАВИЛО 11. ОФІЦІЙНІ ЗАЯВИ ПІДСУДНОГО АБО ВІДПОВІДАЧА

(a) Заява про визнання вини.

(1) Загальні положення.

Підсудний має право не визнавати себе винним, визнавати себе винним або (за згодою Суду) не заперечувати проти висунутого обвинувачення - nolo contendere.

(2) Умовне визнання вини.

За згодою суду та держави підсудний має право має право умовно визнати себе винним або не заперечувати проти висунутого обвинувачення - nolo contendere, залишаючи за собою право, оформлене письмово, на перегляд незадовільного для нього рішення відносно зазначеного у досудовому клопотанні в апеляційному суді. Якщо апеляційний суд винесе рішення на користь Підсудного, він матиме право відкликати свою заяву про визнання вини.

(3) Згода з пред’явленим обвинуваченням - Nolo Contendere.

Перед прийняттям згоди nolo contendere суд повинен розглянути позиції сторін та державний інтерес в частині ефективного відправлення правосуддя.

(4) Ненадання заяви.

Якщо підсудний відмовляється робити заяву або у випадку неявки організації підсудного суд повинен внести заяву про невизнання вини.

(b) Розгляд та прийняття заяви про визнання вини або про згоду з висунутим обвинуваченням - Nolo Contendere.

(1) Повідомлення та опитування Підсудного.

Перед прийняттям Судом заяви про визнання вини або про згоду з пред’явленим обвинуваченням (nolo contendere) підсудний може бути приведений до присяги, а суд повинен звернутися до підсудного особисто у відкритому судовому засіданні. Під час такого звернення суд повинен поінформувати підсудного та визначити, що підсудний розуміє наступне:

(A) право держави при обвинуваченні у лжесвідченні чи неправдивій заяві на використання проти підсудного будь-якої заяви, даної підсудним під присягою;

(B) право на не визнання вини, а після надання такої заяви не відступатися від неї;

(C) право на суд присяжних;

(D) право на захисника – і якщо необхідно на призначення такого захисника судом – на судовому процесі та на будь-якому етапі провадження;

(E) право на очну ставку та перехресний допит під час судового розгляду у справі свідків протилежної сторони, на захист від вимушеного свідчення проти себе, на дачу показань та пред’явлення доказів, на обов’язкову явку свідків;

(F) відмова підсудного від цих судових прав у випадку прийняття судом заяви про визнання вини чи згоду з пред’явленим обвинуваченням nolo contendere;

(G) характер кожного пункту обвинувачення, стосовно якого підсудний робить заяву;

(H) будь-яку максимально можливу міру покарання включно з ув’язненням, штрафом та умовами звільнення під нагляд;

(I) будь-яку обов’язкову мінімальну міру покарання;

(J) будь-яку застосовну конфіскацію;

(K) повноваження суду стосовно винесення постанови про реституцію;

(L) зобов’язання суду стосовно обкладення спеціальним податком;

(M) при визначенні міри покарання зобов’язання суду застосувати/розрахувати встановлені межі міри покарання та обміркувати ці межі, можливі відступи в рамках встановленого порядку визначення міри покарання, інші чинники визначення міри покарання згідно з вимогами Кодексу законів США 18 U.S.C. § 3553(a); та

(N) умови будь-якого положення угоди про визнання вини, якими скасовується право на апеляцію або непряме оскарження міри покарання.

(2) Перевірка добровільності заяви.

Перед прийняттям заяви про визнання вини або згоду з висунутим обвинуваченням nolo contendere, суд повинен звернутися до підсудного особисто у відкритому судовому засіданні та з’ясувати, що заява є добровільною та не зроблена в результаті застосування сили, погроз або обіцянок (додатково до обіцянок, передбачених угодою про визнання вини).

(3) З’ясування наявності фактографічних засад для заяви.

Перед прийняттям рішення стосовно заяви про визнання вини суд повинен з’ясувати наявність фактографічних засад для заяви.

(c) Порядок стосовно угоди про визнання вини.

(1)Загальні положення

Державний прокурор та адвокат підсудного або сам підсудний, якщо він бере участь у судовому процесі без адвоката, можуть обговорити та укласти угоду про визнання вини. Суд не повинен брати участь у цих обговореннях. Якщо підсудний робить заяву про визнання себе винним або погоджується з пред’явленим обвинуваченням - nolo contendere у зв’язку зі злочином, в якому його обвинувачують, або меншим чи пов’язаним злочином, угода про визнання вини має зазначати, що державний прокурор:

(A) не пред’являтиме або відкине інші обвинувачення;

(B) рекомендуватиме або погодиться не заперечувати проти прохання підсудного щодо застосування певної міри покарання чи меж міри покарання, або дасть згоду на застосування/не застосування окремого положення порядку, правила або чинника при визначенні міри покарання (така рекомендація або прохання не є обов’язковими для суду); або

(C) дасть згоду на те, що окрема міра покарання чи межі міри покарання забезпечують прийняття правильного рішення у справі, або на застосування/не застосування окремого положення порядку, правила або чинника при визначенні міри покарання (така рекомендація або прохання є обов’язковими для суду, якщо суд приймає угоду про визнання вини).

(2) Оголошення угоди про визнання вини.

Сторони повинні оголосити про угоду про визнання вини у відкритому судовому засіданні, коли така заява пропонується, окрім тих випадків, коли суд має вагомі підстави дозволити сторонам оголосити угоду про визнання вини на камеру

(3) Судовий розгляд угоди про визнання вини.

(A) За умови, що даний вид угоди про визнання вини передбачений у ^ Правилі 11(c)(1)(A) або (C), суд може прийняти угоду, відхилити її або відстрочити прийняття рішення до розгляду судом доповіді про особу підсудного та обставини його життя, яка надається суду перед винесенням вироку.

(B) За умови, що даний вид угоди про визнання вини передбачений у ^ Правилі 11(c)(1)(B), суд повинен повідомити підсудному про те, що підсудний не має права на відкликання своєї заяви, якщо суд не візьме до уваги рекомендацію або прохання.

(4) Прийняття угоди про визнання вини.

Якщо суд приймає угоду про визнання вини, суд повинен поінформувати підсудного про те, що за умови, що даний вид угоди про визнання вини передбачений у Правилі 11(c)(1)(A) або (C), погоджене рішення буде включене в рішення суду.

(5) Відхилення угоди про визнання вини.

За умови, що суд відхиляє угоду про визнання вини, в якій містяться положення виду угоди, передбаченому у ^ Правилі 11(c)(1)(A) або (C), суд повинен діяти наступним чином з занесенням у протокол і у відкритому судовому засіданні (або, за наявності вагомих підстав, на камеру):

(A) оголосити сторонам, що суд відхиляє угоду про визнання вини;

(B) повідомити підсудному особисто, що від суду не вимагається дотримуватися записаного в угоді про визнання вини, та дати підсудному можливість відкликати свою заяву; та

(C) повідомити підсудному особисто, що якщо заяву не буде відкликано, суд має право на менш поблажливе ставлення до підсудного при винесенні рішення у справі, аніж передбачається в угоді про визнання вини.

(d) Відкликання заяви про визнання вини або згоду з пред’явленим обвинуваченням Nolo Contendere.

Підсудний має право відкликати заяву про визнання вини або згоду з пред’явленим обвинуваченням nolo contendere:

(1) до прийняття судом заяви за будь-якої підстави або без наявності підстав; або

(2) після прийняття судом заяви, але до призначення міри покарання, якщо:

(A) суд відхиляє угоду про визнання вини згідно з ^ Правилом 11(c)(5); або

(B) підсудний може продемонструвати задовільну та справедливу причину для звернення з проханням про відкликання.

(e) Остаточність заяви про визнання вини або згоду з пред’явленим обвинуваченням Nolo Contendere.

Після призначення міри покарання підсудний не має права відкликати заяву про визнання вини або згоду з пред’явленим обвинуваченням nolo contendere, і заяву дозволяється анулювати лише на пряме оскарження або непряме оскарження судового рішення.

(f) Прийнятність або неприйнятність заяви, обговорень заяви та пов’язаних заяв.

Прийнятність або неприйнятність заяви, обговорення заяви та будь-яких пов’язаних заяв керується Федеральним правилом про докази 410.

(g) Занесення процесуальних дій до протоколу.

Процесуальні дії, під час яких підсудний вносить заяву, повинні бути внесені до протоколу секретарем суду або записані на відповідний записуючий пристрій. У випадку заяви про визнання вини або згоду з пред’явленим обвинуваченням nolo contendere, протокол повинен містити відомості про інформування та надання рекомендацій підсудному згідно з Правилом 11(b) та (c).

(h) Несуттєва помилка.

Відступ від вимог цього правила становить несуттєву помилку, якщо це не впливає на основні права.