asyan.org
добавить свой файл
  1 2

Щодо визначальності напрямів, то наші дослідження, проведені на факультеті післядипломної освіти, показали, що тільки 25-28% респондентів - молодих керівників шкіл - психологічно “вписувались” і починали працювати в новій для них системі, при цьому втрачалися можливості реалізувати їх особистісні якості якнайкраще. Було відмічено, що для більшості опитаних психологічна самоорганізація стала основою технологічної організації. Недостатньо організовані знання та мислення молодого керівника призводять до невдалих вирішень управлінських проблем, а недостатньо організована емоційно-вольова сфера негативно впливає на рівень реалізації рішень. Це насамперед стосується ділового спілкування (поведінки), яке викликає непорозуміння та конфлікти в колективі, якщо недостатньо організоване.

Зважаючи на важливість окремих елементів психологічної самоорганізації, зокрема організації мислення, знань, емоційно-вольової сфери молодих керівників шкіл, ми більш детальне вивчення цих особливостей виносимо на лабораторно-практичні, семінарські заняття, на години індивідуальної роботи з слухачами, на період проходження практики в школах тощо.

Вихідним моментом в роботі керівника щодо організації своїх знань є їх виявлення та опис у вигляді системи з чіткою фіксацією елементів, яких не вистачає. Слухач повинен чітко знати, який мінімум для управлінської діяльності він має, а яких знань йому не вистачає. При цьому мусить бути особливий підхід до всіх знань, навіть до таких, які на перший погляд не мають ніякого відношення до праці керівника.

У спеціальній літературі можна зустріти особливий показник виміру об’єму наявних знань у керівників. Існує також спосіб виміру рівня організації знань, його підсумковий показник являє собою відношення знань, що використовується на практиці, до їх загального об’єму. Однак вказати при цьому точні межі нелегко, так як у кожного окремого керівника практичні потреби використання знань, навіть у однакових умовах, можуть бути неоднакові. Крім того, керівник виконує різні види робіт, а це потребує знань різного об’єму і якості, не всі знання мають прикладний характер.

Практика свідчить, що успішно працювати керівником може людина, у якої реалізовані знання становлять приблизно 50% від загального обсягу, при умові, звичайно, вищої освіти.

У загальному вигляді весь комплекс знань молодого керівника включає: знання історії української державності, директивних документів, професійної підготовки, основ менеджменту, економічної теорії, теорії управління, соціальної психології, управлінської психології, наукової організації праці, основ адміністративного права, зарубіжного досвіду управління, (які ще?).

З перерахованих вважаємо важливим уміння використовувати основні закономірності управління, включаючи ряд інших з метою ефективного здійснення управлінської діяльності у відповідності з сучасними вимогами керівництва школою.

Організація керівником власного мислення передбачає наявність установки на вироблення і розвиток таких його особливостей, які дозволяють ефективно вирішувати управлінські проблеми.

0собливості мислення багатогранні. В процесі практичної діяльності керівник повинен уміти мислити проблемно і перспективно; системно, охоплюючи всі сторони своєї діяльності і фактори, які впливають на неї; практично і обгрунтовано; творчо, поєднуючи наявний досвід з оригінальними новаторськими методами керівництва; оперативно, швидко реагуючи на зміну умов, обставин, самостійно приймати ефективні рішення в умовах дефіциту часу; послідовно і цілеспрямовано вміти відрізняти головне від другорядного; самокритично, при цьому максимально використовувати досвід колег, удосконалювати професійні знання та навики.

Наші спостереження, проведені впродовж 5 років на факультеті післядипломної освіти, показали, що майбутні управлінці не вміють упорядковувати свій процес мислення, не можуть контролювати такі властивості мислительного процесу, як стереотипність, конформність, ініціативність, інтуїцію, уяву, догматизм.

Щоб навчити початкуючих керівників шкіл управляти своїм мисленням, ми в процесі навчання використовуємо різноманітні методи і засоби. Серед них так звана “Послідовність вирішення управлінської проблеми”. Цей алгоритм складається із двох відносно самостійних частин.

1. Постановка управлінської проблеми (під проблемою в управлінській діяльності керівника школи ми розуміємо протиріччя між метою і засобами, між результатами, яких хочемо досягти, і можливостями їх досягнення).

2. Вирішення проблеми (процес знаходження зв’язку між існуючим станом системи (підрозділу) і бажаним, що визначається метою управління).

3. Прийняття рішення (система дій, вибір оптимального варіанту).

У постановку проблеми входять такі елементи:

а) аналіз ситуації (осмислення труднощів, якостей, часу того, що треба зробити; оцінка можливостей, необхідних для виконання, передбачення результатів);

б) формулювання проблеми (чіткий опис протиріч між метою і засобами, якісна оцінка розходжень між метою і засобами);

в) структура проблеми (визначення головного і другорядного, знаходження змістових і часових зв’язків, підпорядкування всього комплексу питань, що складають проблему;

г) кваліфікація проблеми (за функціями - аналітична чи конструктивна; за значенням - стратегічна чи тактична; за джерелом - наслідок, породжений розвитком системи, чи викликаний помилкою людей; за вирішенням - та що вирішується (власними силами чи за допомогою) і не вирішується (не вирішується власними силами і не вирішується на даному етапі розвитку системи навіть при допомозі; за ступенем проблемності - науково-практична (вимагає залучення спеціалістів-учених) і практична (вирішується власними зусиллями);

д) пошук аналогів проблеми за списком вищезгаданих критеріїв кваліфікації. Знаходження аналога - суттєво важливий крок у вирішенні проблеми. Відсутність - вимагає мобілізації всіх творчих сил, інтелектуального потенціалу молодого керівника.

Ця підсистема алгоритму допоможе управлінцю упорядкувати весь комплекс вирішуваних завдань, питання організаційного забезпечення, певне коло оперативних і перспективних проблем (під перспективним керівником ми розуміємо такого, який вміє заздалегідь розв’язувати “майбутні” проблеми, ще до того, як їх вирішення буде потребувати більших зусиль.

Друга частина алгоритму - вирішення управлінської проблеми - починається з моменту її постановки і кваліфікації, так як вже на цьому етапі керівник міркує над тим, як вирішити завдання, кого залучити до роботи. Вирішення управлінської проблеми досить складний вид діяльності, так як виглядає актуалізації теоретичних знань, уміння відбору та аналізу найбільш важливих факторів, що становлять проблему, їх групування, розвитку бачення шляхів її вирішення, сприяє науковому обгрунтуванню прийнятих рішень. Можна використати всі відомі методи (аналізу конкретних ситуацій, вирішення педагогічних і управлінських задач, ігрового моделювання, розробка шкільної документації, ділові ігри, спостереження та аналіз педагогічних явищ та видів управлінської діяльності за спеціально складеною програмою) і легко знайти вирішення проблеми на основі аналогії із раніше розв’язуваними.

Третя підсистема алгоритму - прийняття рішень - досить детально описана в ряді робіт, що характеризують особливості управління як виду діяльності Ф.Ф.Аунапу, Е.Березняк, B.І.Бoндap, В.О.Онищук, Г.Х.Попов, А.М.Смолкін, Е.П.Тонконога та ін.). 0днaк підкреслимо, що перед прийняттям рішення необхідно проаналізувати кілька варіантів дій з метою знаходження найоптимальнішого.

Із сказаного вище видно, що людина, яка здійснює управлінську діяльність, не може володіти всіма необхідними якостями в максимально розвинутій формі. Організація мислення початкуючого керівника повинна допомогти зрозуміти, де краще використовувати власні знання, здібності, а до вирішення яких проблем залучати інших працівників управління чи спеціалістів (завуч, голова методичного об’єднання, голова профспілки тощо). Саме такий синтез діяльності зможе створити колективний інтелектуальний фронт, здатний успішно вирішувати різноманітні проблеми в процесі управління школою.





<< предыдущая страница