asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 3 4 5 6 7

Зач. 54
15. Вшытко, што мать Отець, є моє. Зато я вам повів, же з мойого возьме, а вам звістує.

16. Помине куртый час, а уж мене не увидите, а знова мине куртый час, а вы увидите мене, бо я іду к Отцьови.“

17. Дакотры ученикы говорили меджі собов: “Што значать його слова: - Помине куртый час, а не увидите мене, а знова мине куртый час, а увидите мене -; і слова: - Я іду к Отцьови -?“

18. Повідали: “Што значіть: - Куртый час? Не розумиме тому, што говорить -.“

19. Ісус познав, же ся го хотять опросити і повів їм: “Ці меджі собов говорите о тім, же я повів: - Помине куртый час, а не увидите мене, а знова мине куртый час, а увидите мене -?

20. Амінь, амінь, говорю вам: Вы будете плакати і заводити, а світ ся буде радовати. Вы будете засмучены, но ваш жаль ся перемінить на радость.

21. Жена, котра родить, терпить, бо пришла єй година. Но як породить дітину, з радости, же на світ ся народив чоловік, забуде на терпіня.

22. І вы теперь мате жаль. Но я вас знова увиджу, ваше сердце зрадує ся, а вашу радость вам нихто не возьме.

23. В тот день ся мене нич не будете звідовати.
Зач. 55
Амінь, амінь, говорю вам: Як дашто будете просити од Отця в моїм імені - дасть вам.

24. Дотеперь вы в моїм імені нич не просили. Просьте і дасть ся вам, жебы ваша радость была повна.

25. Тото я вам говорив образно. Но прийде година, кідь вам уж не буду говорити образно, но о Отцьови вам повім явно.

26. В тот день будете просити в моїм імені, а я вам не говорю, же буду просити Отця за вас;

27. Отець вас любить сам, бо вы любите мене і вірите, же я вышов од Бога.

28. Я вышов од Отця і пришов на світ; і знова охаблям світ і іду к Отцьови.“

29. Ученикы йому повіли: “Теперь нам говориш ясно, не образно48 .

30. Теперь видиме, же знаш вшытко і тобі непотрібно, жебы ся тебе дахто звідовав. Прото віриме, же ты вышов од Бога.“

31. Ісус їм одповів: “Теперь вірите?

32. Приходить година, а прийде уж скоро, коли вы поутікате ку своїм, а мене охабите самого. Но я не сам, бо зо мнов є Отець.

33. Тото я вам повів, жебы вы нашли спокій у мі. У світі будете терпіти, но не падайте духом, бо я переміг світ.“

глава ХVІІ.

Зач. 56
як тото Ісус доповів, посмотрив на небо і повів: “Отче, пришла година, прослав свойого Сына, жебы Сын прославив тебе.

2. Бо ты йому дав міць над вшыткыма людми, штобы дав вічный жывот вшыткым, котрых ты йому дав.

3. А вічный жывот є, же познають тебе єдиного правдивого Бога і того, котрого ты послав - Ісуса Хріста.

4. Я прославив тебе на землі, сповнив діло, котре ты мі дав сповнити.

5. А теперь, Отче, прослав мене сам в собі славов, котру я мав у тебе іщі скорше, як быв сотвореный світ.

6. Я выявив твоє імя людьом, котрых ты мі дав зо світа. Были твої, а ты їх дав мі; а твоє слово сохранили.

7. Теперь знають, же вшытко, што ты мі дав, є од тебе.

8. Бо слова, котры ты мі дав, я передав їм, а они їх прияли і справды познали, же я вышов од тебе і увірили, же ты мене послав.

9. За них прошу. не за цілый світ прошу, но за тых, котрых ты мі дав, бо они суть твої.

10. А вшытко моє є твоє, а твоє є моє. я прославив ся в них.

11. Я уж не у світі, но они суть у світі, а я іду ку тобі. Отче святый! Тых, котрых ты мі дав, утримай в своїм імені, штобы были єдно, як і мы.

12. Кідь я быв із нима у світі, я утримав їх в твоїм імені; тых, котрых ты мі дав, я утримав, а нихто з них не пропав, окрім сына погыбелі, штобы ся сповнило Письмо.

13. А теперь я іду ку тобі, а тото повідам у світі, жебы в них ся наповнила моя радость.

14. Я передав їм твоє слово, а світ їх зненавидів, бо не суть зо світа, так як і я не зо світа.

15. Не прошу, жебы ты їх взяв зо світа, но жебы ты їх сохранив од злого.

16. Они не суть зо світа, так як і я не зо світа.

17. Посвять їх свойов правдов; твоє слово - то правда.
Зач. 57
18. Як ты послав до світа мене, так і я послав до світа їх.

19. А за них я посвячую себе, жебы і они были посвячены правдов.

20. А нелем за них я прошу, но і за тых, котры через їх проповідь увірять в мене.

21. Най будуть вшыткы єдно. Так як ты, Отче, у мі, а я в тобі, так най будуть єдно в нас і они; штобы світ увірив, же ты мене послав.

22. А славу, котру ты мі дав, я дав їм, жебы были єдно так, як і мы єдно.

23. Я в них, а ты у мі, штобы были цалком єдно і штобы світ познав, же ты мене послав і полюбив їх так, як ты полюбив мене.

24. Отче, хочу, жебы тоты, котрых ты мі дав, были зо мнов там, де і я єм; жебы виділи мою славу, котру ты мі дав, бо ты мене любив іщі перед сотворіньом світа.

25. Отче справедливый! Хоць тебе світ не познав, я тебе познав а і они познали, же ты мене послав.

26. Я выявив їм твоє імя і буду выявляти, жебы любов, котров любиш мене, была в них а в них быв і я.“
глава ХVІІІ.

Зач. 58
А як тото Ісус повів, пішов зо своїма учениками на другый берег річкы Кедрон, де была загорода. Ісус і його ученикы вошли до загороды.

2. О тім місці знав і Юда, котрый його запродав, бо Ісус зо своїма учениками там перебывав много раз.

3. Юда взяв зо собов много вояків і слугів од архієреїв і фарізеїв, і пішли там із лампочками, головнями і збройов.

4. А Ісус, котрый знав о вшыткім, што ся з ним стане, вышов оперед них і опросив ся: “Кого глядате?“

5. Они одповіли: “Ісуса Назаряна.“ Ісус їм повів: “Я єм.“ Стояв із нима і Юда, котрый його запродав.

6. А як їм (Ісус) повів: “Я єм“, подали ся назад і пали на землю.

7. І опросив ся знова: “Кого глядате?“ Они говорили: “Ісуса Назаряна.“

8. Ісус повів: “Я уж вам повів, же я єм. Кідь глядате мене, їх охабте іти.“

9. Так повів, жебы ся сповнили його слова: “Я не загубив никого з тых, котрых ты мі дав.“

10. Тогды Сімон Петро, котрый мав меч, вытяг його, ударив ним слугу од архієрея і одтяв йому праве ухо. Слуга ся звав Малхос.

11. Но Ісус повів Петрови: “Дай меч на місце! Ці не мам пити чашу, котру мі дав Отець?“

12. Тогды воякы, їх началник і юдейскы слугове Ісуса поїмали, звязали

13. і вели наперед к Аннію, бо він быв тестьом Каяфы, котрый быв того року архієрейом.

14. Быв то тот Каяфа, котрый порадив Юдеям, же є ліпше, кідь єден чоловік умре за народ.

15. За Ісусом ішли сімон Петро і другый ученик. Тот ученик знав ся з архієрейом і вошов із Ісусом до двора архієрея.

16. Но Петро стояв перед дверями. Ученик, котрый ся знав із архієрейом, вышов вон і побісідовав із женов, што дозерала на двері. Потім увів Петра до двора.

17. Тогды служніця, што дозерала на двері, повіла Петрови: “Ці і ты ученик того чоловіка? Він повів: “Ні!“

18. А зато, же было холодно, рабы і слугове наклали собі огень, стояли (коло нього) і гріли ся. Стояв із нима і Петро і грів ся.

19. А архієрей опросив ся Ісуса на його учеників і науку.

20. Ісус йому одповів: “Я світу говорив явно. я все учів в сінаґоґах і в церькви, де сходять ся вшыткы Юдеї. Потайомкы я не говорив нич.

21. Чом ся просиш мене? Позвідуй ся тых, котры чули, што я їм проповідав. Они знають, што я говорив.“

22. Як тото повів, єден зо слугів, што стояли близко Ісуса, ударив його по твари і повів: “Так одповідаш архієрейови?“

23. Ісус йому говорить: “Кідь я плано повів - досвідч, же плано, но кідь добрі - чом мене бєш?“

24. Анній його звязаного послав к архієрейови Каяфови.

25. А Сімон Петро стояв і грів ся. Повіли йому: “Ці і ты не єден із його учеників?“ Він одрік ся і повів: “Ні.“

26. Єден зо слугів архієрея, родина того, котрому Петро одтяв ухо, повів: “Ці я тебе не видів із ним в загороді?“

27. Но Петро знова одрік ся. Тогды заспівав когут.
Зач. 59
28. Од Каяфы повели Ісуса до преторія. Было рано. (Юдеї) не вошли до преторія, штобы не осквернили ся і могли їсти пасху.

29. Пілат вышов ку ним і повів: “Яку скаргу мате на того чоловіка?“

30. Они одповіли: “Кідь бы то не быв розбійник, мы бы його тобі не выдали.“

31. Пілат їм повів: “Возьмите його вы і судьте як каже ваш закон.“ Но Юдеї повіли: “Мы не маме права убивати.“

32. (Так повіли), штобы ся сповнили слова Ісуса: “Повідять, яков смертьов мам умерти.“

33. Пілат знова вошов до преторія, закликав Ісуса і звідовав ся його: “Ты - царь юдейскый?“

34. Ісус йому одповів: “Ці ты сам од себе так говориш, або ті другы о мі так повіли?“

35. Пілат повів: “Ці я Жыд? Твій народ і архієреї мі тебе выдали; што ты зробив?“

36. Ісус одповів: “Моє царьство не є з того світа. Кідь бы моє царьство было з того світа, тогды бы мої слугове били ся за мене, жебы я не быв выданый Юдеям. Но теперь моє царьство не є одты.“

37. Пілат йому повів: “Та ты тоды царь?“ Ісус одповів: “Ты сам говориш, же я царь. Я зато народив ся і зато пришов на світ, жебы я свідчів о правді. А каждый, хто є із правды, чує мій голос.“

38. Пілат опросив ся: “Што є правда?“ А як тото повів, знова вышов ку Юдеям і говорив: “Я на нім не находжу ниякой провины.

39. Є обычай, же на Пасху вам выпущу єдного (вязня). Ці хочете, штобы я вам пустив юдейского царя?“

40. Тогды знова вшыткы кричали і говорили: “Його ні, но Вараву!“ А Варава быв розбійник.

глава ХІХ.
Тогды Пілат взяв Ісуса і дав його бити карбачами.

2. Воякы выплели вінець із терня і положыли Ісусови на голову. Потім наділи на нього червеный плащ.

3. Говорили: “Радуй ся, царю юдейскый“, і били його по твари.

4. Пілат знова вышов (із преторія) і повів (Юдеям): “Смотьте, я веду його ку вам, штобы вы знали, же я на нім не находжу ниякой провины.“

5. Тогды вышов Ісус із терньовым вінцьом, облеченый в червенім плащі. А Пілат їм повів: “Смотьте, чоловік!“

6. Но як його увиділи архієреї і слугове, кричали:
Зач. 60
“Роспни, роспни його.“ Пілат їм повів: “Возьмите його вы і роспните, бо я на нім не находжу провины.“

7. Юдеї йому одповіли: “Мы маме закон а подля нашого закона мусить умерти, бо говорить, же є Сын Божый.“

8. Як Пілат чув тоты слова, іщі веце ся острашыв.

9. Знова вошов до преторія і повів Ісусови: “Одкы ты?“ Но Ісус йому не одповів.

10. Пілат йому говорить: “Мі не одповідаш? Ці не знаш, же я мам міць тебе роспяти, або пустити?“

11. Ісус одповів: “Ты бы не мав надо мнов нияку міць, кідь бы тобі не была дана згоры. Зато векшый гріх мать тот, котрый мене тобі выдав.“

12. Од того часу Пілат роздумовав, як його пустити. Но Юдеї кричали: “Кідь його пустиш, ты - неприятель цісаря. Бо каждый, хто робить зо себе царя, є протів цісаря.“

13. Як Пілат чув тоты слова, вывів Ісуса вон і сів собі на судище, на місце, котре ся зве Літостротон, по єврейскы Ґаввафта.

14. Была пятніця Пасхы, коло шестой годины. (Пілат) повів Юдеям: “Смотьте, ваш царь.“

15. Но они кричали: “Возьми го, возьми і дай роспяти!“ Пілат їм говорить: “Мам роспяти вашого царя?“ Архієреї одповіли: “Не маме царя, лем цісаря.“

16. Тогды їм (Ісуса) передав на роспятя. І взяли його, і вели.

17. А він ніс свій крест і вышов на місце зване Лобне, по єврейскы Ґолґофта.

18. Там його роспяли а з ним і другых двох на єдній і другій стороні, а Ісуса в середині.

19. Пілат дав написати на таблічку: Ісус Назарян - царь юдейскый. Таблічку дав прибити на крест.

20. Тоту таблічку чітало много Юдеїв, бо місце, де Ісус быв роспятый, было недалеко міста. А написане было по єврейскы, ґрецькы і рімскы.

21. Тогды юдейскы архієреї повіли Пілатови: “Не пиш: - царь юдейскый -, но (напиш), же ся сам высловив: - Єм царь юдейскый -.“

22. Пілат одповів: “Што єм написав, написав єм.“

23. А як воякы роспяли Ісуса, взяли його ризы і розділили на штири часткы, каждому воякови єдну. Взяли і плащ. Плащ не быв зошываный, но згоры долов цілый тканый.

24. І повіли собі так: “Плащ не роздерайме, но мечме жреб, чій буде.“ (Повіли так зато), штобы ся сповнило Письмо, котре говорить: “Розділили мої ризы а о мій плащ метали жреб.“ А воякы так зробили.
Зач. 61
25. Коло Ісусового креста стояла його мати, сестра його матери Марія Клеопова і Марія Маґдалина.

26. А як Ісус увидів матірь і коло ньой стояти ученика, котрого любив, говорить своїй матери: “Жено, смоть, твій сын.“

27. Потім говорить ученикови:“Смоть, твоя мати.“ А од того часу взяв єй ученик ку собі.

28. Як Ісус видів, же вшытко ся сповнило, повів: “Тлоїть мене.“ (Повів так зато), жебы ся стало як каже Письмо.

29. Была там судина повна віцту. Воякы49  намачали губку до віцту, наділи на паліцю і дали к Ісусовым50  устам.

30. Як Ісус прияв оцет, повів: “Сповнило ся.“ Схылив голову і оддав духа.

31. А зато, же была пятніця, Юдеї просили Пілата, жебы могли (роспятым) поламати голенны кости і зняти їх, жебы тіла не зістали на кресті через суботу. Бо то была Велика субота.

32. А так пришли воякы, а першому і другому, што были з Ісусом роспяты, поламали голенны кости,

33. но як пришли к Ісусови і виділи, же є уж мертвый, не поламали йому голенны кости,

34. но єден із вояків йому копійов пробив бік, і такой вышла кров і вода.

35. А тот, котрый тото видів, свідчів, а його свідчіня є правдиве; він знать, же говорить правду, жебы і вы увірили.

36. А тото ся стало, штобы ся сповнило Письмо: “Його кість не буде переломлена.“

37. А на другім місці Письмо говорить: “Посмотрять на того, котрого пробили.“


<< предыдущая страница   следующая страница >>