asyan.org
добавить свой файл
1
Термінологічний словник

А

А…, перед голосними ан~..~ (гр. a-, an- частинка заперечення) — префікс в іншомовних словах, що виражає заперечення або відсутність якої-н. якості, напр., анаероби, анемія, анурія.

Аборигени (лат. ab origine від початку) — кореневі мешканці якоїсь місцевості. Тварини-аборигени відрізняються хорошою пристосованістю до місцевих умов.

Абортивний (лат. abortivus передчасно народжений, недорозвинений). Термін застосовують для позначення короткочасного перебігу хвороби, яка протікає в легкій формі і не супроводжується появою деяких, нерідко основних клінічних ознак, тобто у тому випадку, коли хвороба не досягає свого розвитку, обривається і наступає одужання. Абортивний перебіг хвороби відмічається при проведенні інтенсивної терапії (введення антибіотиків), на фоні застосування імунобіологічних засобів (вакцини, сироватки, бактеріофаги), пов’язано з індивідуальною стійкістю тварини і вірулентністю збудника.

Абсорбція (лат. absorptio поглинання) — поглинання якої-небудь речовини з навколишнього середовища рідинами або твердими тілами. А. проводиться всією поверхнею поглинаючого тіла (абсорбенту) і часто супроводжується хімічною взаємодією речовини, що поглинається, з поглиначем. В процесі А. у вет. і мед. практиці широко використовують активоване вугілля.

Абсцес (лат. abscessus) — нариви, гнійник, обумовлений вогнищевим гнійним розпадом тканин. Патогномонічний для деяких бактерійних інфекцій (мит, сап). Як ускладнення може виникнути при некробактеріозі, копитній гнилі і ін. хворобах.

Авідітет (фр. avidite, лат. aviditas пожадливість, пристрасть) — ступінь спорідненості антитіл до антигену, що визначається швидкістю і повнотою імунних реакцій, а також міцністю отриманого комплексу антиген — антитіло.

Авідні штами мікроорганізму — штами, що активно вступають в сполуки з антитілами.

Авінізований (лат. avis птах) — адаптований до організму птахів, пасажований через їх організм.

Авірулентний (гр. а -+ лат. virulentus отруйний) — невірулентний, нездатний викликати захворювання: ступінь зниження вірулентності (див.) певного штаму мікроба, при якій він може розмножуватися в організмі тварини, знаходитися в ньому якийсь час, не обумовлюючи видимих ознак хвороби, але забезпечуючи у ряді випадків виникнення імунітету. Правильніше вживати слабовірулентний, оскільки всі віруси, рикетсії, багато бактерій є облігато-внутріклітинними паразитами, тобто не можуть розмножуватися, не завдаючи шкоди клітинам макроорганізму. Зниження вірулентності мікроорганізмів досягається різними фіз.-хім. діями, багатократними пасажами через організм тварин або в культурах тканин, пересіваннями на штучні поживні середовища. Стабілізоване зниження вірулентності (див. Атенуація) служить основою для приготування живих вакцин з метою специфічної профілактики інфекційних хвороб тварин (вакцина зі штаму ЛТ проти чуми ВРХ, вакцини з штаму К проти класичної чуми свиней: АСВ, ЛК-ВНІїВВіМ).

Авітамінози (гр. а - + вітаміни, від лат. vita життя + аміни + гр. oses хвороби) — хвороби, обумовлені тривалою відсутністю (недоліком) вітамінів в раціоні або порушенням процесу їх засвоєння. А. призводять до розвитку ряду інфекційних хвороб, зокрема що викликаються умовно-патогенною мікрофлорою.

Автотрофи, аутотрофи (від гр. autos - сам, trophe - живлення) Мікроорганізми, джерелом живлення яких, здійснюваного шляхом фотосинтезу (фотоавтотрофи) або хемосинтезу (хемоавтотрофи), служать найпростіші неорганічні речовини. Дані мікроорганізми грають найважливішу роль в кругообігу речовин в природі.

Автохтонні мікроорганізми, (англ. - autochthonous microorganisms) Мікроорганізми, типові і постійні мешканці даної екосистеми (напр. грунту, шлунково-кишкового тракту і т.д.)

Агаммаглобулінемія (від гр. a- + gamma-globulinum білкова фракція сироватки крові + haima кров) — стан, при якому в сироватці крові різко знижені або відсутні гамма-глобуліни і організм більш сприйнятливий до збудників інфекції. При вродженій А. організм не здатний синтезувати імуноглобуліни всіх класів. Набута А. може бути наслідком захворювання лейкозом. При алеутській хворобі норок А. пов’язана з підвищеним синтезом нефункціональних імуноглобулінів.

Аглютинація (лат. agglutinatio склеювання) — склеювання в грудочки (купки) і випадання в осад (седиментація) з однорідної суміші бактерій, еритроцитів і ін. корпускулярних часточок під впливом антитіл-аглютинінів. Р. аглютинації використовують для діагностики деяких інфекційних хвороб, визначення виду і типу мікроба, групи крові і т.д.

Аглютиніни — антитіла (імуноглобуліни), що знаходяться в сироватці крові тварини і здатні викликати аглютинацію — склеювання відповідних мікробів з утворенням видимих неозброєним оком скупчень, конгломератів. На думку деяких учених (У. Бойд), в організмі у відповідь на антигенне подразнення виробляються не різні антитіла (аглютиніни, лізини, опсоніни, преципітини), а один тип антитіл, що проявляє залежно від умов певні властивості — склеювати, лізувати і т.д.

Агонія (гр. agonia боротьба) — передсмертний стан. Буває А. короткочасна (хвилина) і тривала (доба). Див. Термінальний стан.

Агресини (лат. aggressio напад) — речовини полісахаридної природи, що виділяються деякими патогенними мікробами. А. значно посилюють патогенну дію відповідних мікробів, пригнічуючи захисні реакції організму, зокрема фагоцитоз і бактеріоліз.

Агробіоценоз — штучний біоценоз (див.), створений і регулярно підтримуваний людиною для отримання сільськогосподарської продукції. Основа А. — оброблювані рослини. Звичайно заселяється комахами і дрібними ссавцях, напр.., гризунами, які можуть бути резервуарами і переносниками збудників багатьох природно-вогнищевих хвороб.

Адаптація (лат. adaptatio пристосування) — пристосування організмів до змінених умов зовнішнього середовища за допомогою набуття властивостей, які забезпечують при цьому їх виживання і розмноження. А. виникає на основі мутацій і розвивається під впливом основного чинника органічної еволюції — природного відбору; в практичній діяльності людини — штучного відбору.

Адгезія (лат. adhaesio приклеювання, склеювання, зрощення) — зчеплення поверхонь двох різнорідних твердих або рідких тіл. Приклад А. — приклеювання ізольованих клітини тканин до поверхні культуральної пробірки при культивуванні клітини.

Аденовіруси (Adenoviridae, adeno- + віруси) — род. ДНК-вмісних вірусів, що викликають респіраторні хвороби або ураження слизових оболонок кишечника і кон’юнктивіти у ВРХ, овець, коней, свиней, птахів, людини. Багато хто А. обумовлюють злоякісні пухлини у новонароджених хом’яків і трансформацію клітин, культивованих in vitro (зовні організму, напр., в скляній пробірці).

Аденома (від гр. aden залоза + суфікс - oma, що означає новоутворення, пухлину; — залозиста пухлина, зазвичай обмежена, доброякісна, але здатна перероджуватися в злоякісну.

Аденоматоз легенів — хвороба, яка характеризується розростанням в легенях залозистоподібних вогнищ, викликаних переродженням альвеолярного епітелію в багаторядний кубічний, циліндровий і, що набуває злоякісного росту. А. л може супроводжуватися некрозом тканин, викликаним умовно-патогенною мікрофлорою. Хворіють вівці, ВРХ, коні, собаки. А. л. зустрічається у всіх країнах.

Адинамія (гр. a- + dynamis сила) — часткова або повна втрата здатності рухатися, спад сил. А. спостерігається при надмірній і неправильній експлуатації тварин, голодуванні, виснажливих хворобах, різкому обмеженні рухової активності, напр., штучна адинамія (гіподинамія), що є недоліком технології утримання тварин на комплексах.

Адсорбуючі засоби, адсорбенти — фармакологічно нейтральні речовини з великою зовнішньою або внутрішньою поверхнею, що застосовуються для адсорбції інших. В імунологічних дослідженнях як адсорбенти використовують бактерійні суспензії, висушені тканини органів (напр.. печінки), еритроцити, полімерні сполуки. В лікувальній практиці адсорбенти (глина біла, лікоподій, тальк, активоване вугілля) призначають всередину при метеоризмах, отруєннях і зовнішньо — у вигляді присипок при хворобах шкіри

Адсорбція (від лат. ad на, при + sorbeo поглинаю) — поглинання якої-небудь речовини з газового середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла. Речовину, на поверхні якої відбувається А., називають адсорбентом (див.), а що поглинається з об’ємної фази — адсорбатом. А. — початковий етап взаємодії вірусу з клітиною хазяїна. В імунології А. застосовують для видалення з антисироваток всіх антитіл, що реагують з гетерологічними антигенами.

Адьюванти (лат. adiuvans, aduvantis допоміжний, сприяючий) — речовини (ланолін, сапонін, мінеральні масла, гідроокис алюмінію), що роблять неспецифічний стимулюючий вплив на імуногенез. При введенні їх в організм разом з антигеном викликають запальну реакцію, уповільнення всмоктування антигену і підвищення синтезу антитіл. Часто використовують неповний і повний адьювант Фрейнда. Неповний складається з вазелінового масла і ланоліну, в повний додатково включають витяжку з мікобактерій. А. застосовують при виготовленні ефективних вакцин і анатоксинів, а також при гіперімунізації тварин.

Аерація (гр. aer повітря) — насичення повітрям (киснем), провітрювання, вентиляція. Застосовується для біол.. очищення стічних вод.

Аеро-... (гр. aer) — перша складова частина складних слів, відповідна по значенню слову «повітряний», напр., аерогенний.

Аероби (гр. aer + bios життя) — мікроби, які використовують для дихання молекулярний кисень (напр., збудник сибірки). Облігатні А. живуть лише у присутності кисню, факультативні А. здатні розмножуватися і при його відсутності.

Аерогенний (аеро- + гр. genos походження) — що передається через повітря. Див. Інфекція аерогенна.

Аерогенні інфекції (англ. air-born) - хвороби, збудники яких розповсюджуються аерогенним (повітряно-краплинним, повітряно-пиловим) шляхом, проникають в організм і виділяються через органи дихання. Типові приклади: хвороба Ньюкасла і грип.

Аерозолі (аеро - + нім. Sol колоїдний розчин) — суспензія найдрібніших частинок твердих тіл або крапель рідини в повітрі. А. широко застосовуються у ветеринарній практиці. Див. Вакцинація аерозольна, Дезінфекція аерозольна, Терапія аерозольна.

Аеротенк (аеро - + англ. tank резервуар; син. аерокоагуляція) — споруда для біол. очищення стічних вод. Є проточним резервуаром з активним мулом, забезпечений пристроєм для аерації вмісту.

Акарициди (лат. асаrus кліщ + caedo вбивати) — хім.. речовини, що застосовують для знищення кліщів.

Акарі- (акаро-; гр. akari, лат. асаrus кліщ) — складова частина складних слів, що означає що відноситься до кліща, кліщовий.

Акаро — див. Акарі.

Акарологія (лат. асаrus кліщ; акаро-+ гр. logos навчання) — розділ зоології, що розкриває біологію кліщів, у тому числі їх роль як паразитів і переносників збудників інфекцій, шкідників рослин і харчових продуктів, а також що розробляє методи захисту від кліщів.

Акліматизація (від лат. ad (ас) до, до, при + клімат) — звикання, пристосування організму тварини до нових кліматичних умов.

Активність переносника збудника інфекції — природна потреба кровоссального членистоногого — переносника збудника інфекції — нападати на людину і теплокровних тварин. Визначається його біол. властивостями і конкретними (метеорологічними і ін.) умовами навколишнього середовища, тобто сезоном року.

Актиноміцети (гр. aktis, aktinos промінь + mykes, myketos гриб) — променисті гриби, широко поширена група (порядок) низьких рослинних мікроорганізмів, за морфологією, відсутністю сформованого ядра, властивостям цитоплазми і оболонки, відношенню до фарб і поживних речовин А. схожі з бактеріями, за способом розмноження (утворенню спор і їх проростанню) — з низькими грибами. До них відносяться збудники багатьох інфекційних хвороб: туберкульозу, дерматофільозу, нокардіозу, актиномікозу. Деякі А. продукують антибіотики.

Акцидентний (лат асcidens, асcidentis) — випадковий, другорядний, неістотний (напр., про ознаки хвороби).

Алгоритм (по латинізованій формі імені середньоазіатського математика IX ст. Хорезми - Algorithmi) — точне розпорядження про виконання в певному порядку деякої системи дій, що переводить початкові дані в шуканий результат А. використовується для вирішення задач (у тому числі епізоотологічного характеру) за допомогою ЕОМ.

Алерген (гр. allos інший, інший + ergon дія) — речовина, здатна викликати зміну реактивності організму — алергію. А. як діагностичні препарати знайшли широке застосування при туберкульозі (туберкулін), бруцельозі (бруцелолізат, бруцелін), сапі (малеїн), туляремії (тулярин), паратуберкульозі (пташиний туберкулін).

Алергія — змінена, незвичайна реактивність організму; підвищена чутливість до певного антигену (алергену), що виявляється при повторному його надходженні в організм, т.з. алергічними реакціями негайної дії (анафілактичний шок, сироваткова хвороба) або сповільненого типу (інфекційна алергія).