asyan.org
добавить свой файл
1
Андріївські вечорниці (5-7 класи)

Місце проведення: українська світлиця.

Інтер’єр сільської хати: у центрі – стіл, застелений вишитою скатертиною, на ньому хліб – сіль, на стіні – портрети батьків у рушниках, справа – піч, кочерга і рогачі, поруч – мисник із посудом, ліворуч – ліжко з вишитими подушками, біля столу лава, на долівці домоткана доріжка.

Учасники: господиня (викладач української мови та літератури, народознавства), господар (викладач), вартовий – пан Калитинський, пан Коцюбинський (кожний, хто хоче кусати калиту), дівчата, хлопці, перехожий, писар із сажею.

Хід свята:

Господиня: Народні свята й обряди – система споконвічного життя українців. Свята на пошану Сонця – найосновніші в традиційній культурі. З давніх-давен український народ складав прекрасні пісні на кожну пору сонячного сяяння: Коляди, Великодня, Купайла, Калити. Калита втілює згасання сонячної сили й тепла в кінці осені. За старим стилем це свято припадало на 30 листопада. Зі зміною літочислення воно перейшло на 13 грудня.

Я запрошую Вас на свято Калити. Ой, заговорилась я з вами, скоро гості прийдуть, а стіл ще не накритий.

Чути пісню «Ой у лузі калина стояла», з якою дівчата заходять до світлиці, вітаються з господинею.

  • Добрий вечір, пані!

  • Доброго вечора. Прошу заходити до господи!

  • Як здоров’ячко?

  • Дякую, добре. А де це ви забарились?

  • Чекали на Галю. Вона довго косу заплітала.

  • А чого ж так розчервонілися?

  • Холодно ж на вулиці. Вітер дме колючий.

  • А у вашій світлиці так тепло, затишно.

  • Погріємося трохи.

  • Сідайте, будьте ласкаві, в нашій хаті на лаві. Заспівайте й душу звеселіть.

Дівчата з пучечками калина в руках танцюють і співають пісню «Ой у лузі калина»

1 дівчина: Тітонько, а калиту кусати будемо?

Господиня: Так ,дівчатонька, будемо. Подивіться, яка Калита кругла, запашна, проміннями, квітками – оздобами помережана, красою і теплом засяяла на всю світлицю, оселю звеселила! (Калиту передають з руки в руки аж на причільне вікно, те, що до сходу сонця. З надвору чути пісню «Розпрягайте, хлопці, коні.», яку співають хлопці, наближаючись до хати). Заходять:

  • Пу-гу, дівчата, пустіть до хати, бо з дороги збився!

  • Це свої! Заходьте.

  • Добрий вечір всім у хаті!

  • Доброго здоров’я!

  • Боже помагай!

  • Спасибі! Дякуємо!

  • З Калитою будьте здорові!

  • З Калитою золотою, з пресвітлим празником!

  • Спасибі, будьте й ви здорові!

Господиня: Коли усі зібралися, то давайте Калиту в’язати.

Дівчата беруть Калиту і хором промовляють:

Усі: -Оце так Калита! Славна та красна, на весь світ прекрасна!

Хлопці прив’язують Калиту до сволока на червоній стрічці,підвішують високо, щоб парубок міг дістати Калиту зубами тільки тоді, як добре підстрибне. Крім того, один кінець стрічки довший і спущений донизу так, щоб можна було за нього смикнути – тоді Калита стрибне вгору.

Господиня: Хлопці й дівчата. Перед тим, як Калиту кусати, заспівайте, потанцюйте.

Інсценізація пісень та народних ігор.

  1. Пісня – гра «Мак, просо»

  2. Народна гра «Явтух»

  3. Інсценізація пісень «Ой там, на торжку, на базарі», «Ой, під вишнею, під черешнею»

Біля Калити стає вартовий – пан Калитинський, бере в руки квач, вмочений у масну сажу, стає під Калитою і запрошує):

  • Я, пан Калитинський, прошу Калиту кусати! Хто першим до сонця – Калити поїде?

  • Дозвольте мені!

  • Тоді витанцьовуй собі коня! – пан Калитинський кладе навхрест рогачі і коцюбу, пояснює правила гри: - Танцювати треба від порога, хто зачепить коцюбу чи зробить помилку в танці, той не поїде Калиту кусати. Хто при кусанні Калити не знатиме, що відповісти на запитання, засміється, того позначу сажею.

Дівчата перемовляються, яку пісню співати:

  • Може, «Конопельки»?

  • Ні, для парубка тільки «Чеберяйчика». (співають «Ой на горі жито, сидить зайчик»).

Калитинський: - Гарно вискакав. Сідлай тепер коня. Запальним танцем ти здобув право на їзду. (Хлопець сідає на коцюбу, мов на коня, і їде до Калити):

  • Діду, діду,Калиту кусати їду! Їду кусати…

  • А я буду сажею писати.

  • Писнеш чи ні, а я на білому коні і Калита мені! – підстрибнувши, кусає Калиту і каже: - Смачна калита, вкусив так, аж сонцем душа засяяла!

Дівчина бере коцюбу і каже:

  • Діду, діду, Калиту кусати їду!

  • Звідки ти?

  • З Калитви.

  • Чого хочеш?

  • Калити.

  • А не боїшся чорноти?

  • Не боюся

  • Тоді присядь.

Хлопці і дівчата по черзі стрибають і кусають Калиту.

  • Діду, діду,Калиту кусати їду!

  • А будеш нам слово казати?

  • Буду.

  • Що у світі найсильніше?

  • Вода.

  • Що у світі найпрудкіше?

  • Світло (думка).

  • Скільки в небі зір?

  • Як у морі піску.

  • Скільки у морі піску?

  • Як на землі трави

  • Скільки на землі трави?

  • Як проміння у сонця.

  • А скільки проміння у сонця?

  • Як в людини думок.

Танцює дівчина і промовляє:

  • Добрий вечір, Калитинський!

  • Добрий вечір, Коцюбинський! Звідки їдеш?

  • З верха хати

  • Куди їдеш?

  • Калиту кусати.

  • А я буду сажею писати.

  • А я буду кусати. (стрибає, не виходить Калиту вкусити, плаче).

Калиту знімають зі сволока і ділять між учасниками. Вони, узявши Калиту , приказують: « Калита, Калита, солодка була, як ми її з’їли, до сонця полетіли».

Господиня запрошує до столу, пригощає варениками, млинцями, пампушками…

Хлопці: Погуляли, повеселились вдосталь. Час додому.

Дівчата: Дякуємо вам, пані, за Калиту, за смачну вечерю.

Господиня: Будьте здорові! Хай вам Бог помагає!

Дівчата і хлопці виконують пісню «Бувайте здорові, живіте багато».