asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 14 15
Ідеї економістів і політичних філософів і коли вони правильні, і коли помилкові, могутніші, ніж вважають зазвичай. Насправді саме вони і правлять світом... Діячі, які вважають себе абсолютно вільними від будь-яких інтелектуальних впливів, звичайно є рабами якогось економіста минулого”.

Дж. М. Кейнс

ТЕМА 1. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІЧНИХ УЧЕНЬ ЯК НАУКА
Історія економічних учень завершує цикл теоретико-економічних дисциплін, які закладають основи світогляду та професійної культури фахівців з економіки. Вона спирається на базу знань, одержаних студентами під час вивчення дисциплін, які складають сучасну економічну теорію, – політичної економії, мікроекономіки та макроекономіки. Водночас курс історії економічних учень надає знання, потрібні для подальшого поглибленого вивчення інших фундаментальних та прикладних економічних дисциплін, розуміння альтернатив реальної економічної політики.
Перші спроби осмислення явищ господарського життя відносяться до часів формування соціуму: вже первісні люди мали певні уявлення щодо правил господарювання. Проте можливість вивчення цих уявлень пов’язана з появою писемності. Писемні пам’ятки стародавніх часів (з IV тисячоліття до нашої ери) засвідчують наявність елементів економічного мислення зі спробами аналізу й узагальнення господарських явищ. Але лише у XVII ст., з зародженням політичної економії, починається формування наукових знань. Економічні погляди різних шкіл і напрямів набувають системного характеру.

Розвиток економічної думки поступово формує і науку про її власну історію. Перші спроби критичного розгляду теоретичних здобутків попередників зустрічаються у творах давньогрецьких мислителів. Представники класичної політичної економії, зокрема А.Сміт, піддають критичному аналізу погляди меркантилістів. Класичною працею з історії економічної думки стали “Теорії додаткової вартості” К.Маркса. Наприкінці ХІХ ст. курс історії економічної думки починає викладатись в університетах як самостійна дисципліна.

Першим сучасним фундаментальним дослідженням з історії економічної думки вважають працю Й. Шумпетера “Історія економічного аналізу” (1954 р.). Згодом з’являється чимало інших праць – Е.Жамса, М.Блауга, Б.Селігмена, Т.Негіші, Р.Хейлбронера, які стали найбільш популярними підручниками з історії економічних учень в сучасних університетах.
Історія економічних учень вивчає історичний процес виникнення, розвитку і зміни систем економічних поглядів.

Об’єктом вивчення є розвиток економічної науки як особливої системи знань від зародження економічних ідей у творах стародавніх мислителів до сучасних економічних концепцій.

В історико-економічних дослідженнях застосовуються як загальні (спостереження, статистичний аналіз, економічний аналіз), так і специфічні методи.

До специфічних методів дослідження відносять:

  • історичний або хронологічний метод полягає у розгляді ідей і теорій у порядку їх виникнення, передбачає аналіз соціально-економічних умов, в яких формувалися певні погляди та ідеї;

  • логічний метод полягає у дослідженні еволюції певної теорії;

  • територіальний метод передбачає дослідження історії економічної думки в певних країнах;

  • мотиваційний метод (класовий підхід) – ґрунтується на підпорядкуванні аналізу економічної думки економічній мотивації певних соціальних груп.

Кожен з методів має свої переваги і недоліки й застосовується залежно від того, які цілі ставить перед собою дослідник.
Історія економічних учень займає важливе місце у сучасній складній системі економічних наук, теоретично осмислюючи і узагальнюючи досягнення кожної з них. Водночас вона має самостійне значення:

  • вивчення еволюції економічних концепцій дозволяє зрозуміти, як розгортається процес формування і збагачення наших знань про економіку, як і чому більшість ідей минулого зберігають свою актуальність і сьогодні, яким чином вони впливають на наші сучасні уявлення;

  • ознайомлення з різноманітними школами і напрямками в економічній науці дозволяє повніше усвідомити взаємозв’язок теоретичних концепцій з умовами і причинами їх виникнення, потребами економічної практики, інтересами різних соціальних груп, країн та народів;

  • звернення до історії економічної думки сприяє вмінню об’єктивно оцінювати сучасні теорії, їх взаємозв’язок з економічною політикою, дозволяє уникнути багатьох помилок, пов’язаних з практичною реалізацією тих чи інших теоретичних рекомендацій;

  • в історії економічних ідей сконцентрована історія соціально-економічного і інтелектуального розвитку цивілізації, тому пізнання історичного минулого дозволяє не тільки підвищити рівень ерудованості економіста, але й його здатність орієнтуватися в структурі сучасного економічного знання.

Метою курсу історії економічних учень є:

    • вивчення ідей видатних представників економічної науки;

    • поглиблення та розширення знань з економічної теорії;

    • підвищення економічної та загальної культури фахівця з економіки.



^ ТЕМА 2. ЕКОНОМІЧНА ДУМКА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Писемні пам’ятки стародавнього світу – документи господарської звітності, зведення законів, юридичні акти та твори про управління державою та державним господарством – мали нормативний характер і відображали економічні уявлення суб’єктів традиційної економіки.



следующая страница >>