asyan.org
добавить свой файл
1
Застосування інтерактивних методів навчання на сучасному уроці музичного мистецтва.

Сугестивні технології, їх класифікація та особливості використання в сучасній школі
Гринчук С.О., методист РНМК
Застосування методів інтерактивного навчання на уроках музики залежить як від теми уроку, так і від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти. Специфічними ознаками уроків музики є не лише мистецькі теми та поняття, а й специфічні види діяльності (слухання музики, вокальне, інструментальне, рухове виконання, створення музики).

Так при інтерпретації пісні використовують такі методи: метод проблем, рольова імітаційна гра, виконавський конкурс.

Зміст пісні чи хорового твору майже завжди досить різноманітний, і розібратися а ньому буває досить не просто. До того ж для самого виконавця твір наповнюється новим змістом. Наше сприйняття, здатність до співтворчості залежать від багатьох причин. Одна й та сама пісня, наприклад, виконана в молодших чи старших класах, залежно від настрою учнів, у кожному випадку звучить і впливає по-різному. Обговорення на уроці можливих варіантів виконання робить школярів певною мірою причетними до створення музики. В будь-якій, навіть найпростішій пісні є безліч можливостей для різних звукових рішень.

Метод проблем передбачає в даному разі пошук різноманітних варіантів інтерпретації твору (у формі вільного висловлення думок):

• музичної інтерпретації (пошуки можливих варіантів виконання окремих куплетів і твору загалом: динамічний розвиток, визначення кульмінації окремих фраз і цілого куплета, нюансування);

• драматичної інтерпретації (варіанти виконання фраз та куплетів певного характеру, з певним настроєм);

• рухової інтерпретації (варіанти образних, танцювальних рухів, диригування);

• інструментальної інтерпретації (варіанти інструментального супроводу за допомогою елементарних музичних інструментів, «звучних предметів», «звучних жестів»);

• театральної інтерпретації (варіанти інсценізації пісні);

• живописної інтерпретації (варіанти зображення образу, характеру, засобів музичної виразності).

В умовах групової роботи дані інтерпретації обговорюють у групах як завдання. У класі працюють «Музиканти», «Драматурги», «Танцюристи», «Диригенти», «Артисти», «Оркестранти», «Художники» тощо. Результатом вивченої пісні може бути конкурс виконавських інтерпретацій.

При засвоєнні навчальної інформації використовують методи: образні моделі (схеми), «Дерево мудрості», метод проекту, рольові імітаційні ігри «Кореспонденти», «Прес-конференція».

Теми першого та другого класу «Про що розповідає музика», «Про що говорить музика» можуть, за підказкою вчителя, бути представлені образними моделями «Потягу» (кожен вагон — ілюстрація образів музичних творів, що вивчаються).

Тема. «Що таке музична мова» — «Музичною родиною лебедів» (мама-мелодія, тато-ритм, лебедята — метр, темп, регістр, тембр тощо).

Тема. «Пісня, танець, марш переростають у пісенність, танцю-вальність, маршовість» — «Дерева» (три дерева, наприклад, «дуб-маршовість», «сосна-танцювальність», «береза-пісенність» виростають із коріння під назвою «пісня», «танець», «марш»). У процесі опрацювання цієї теми на деревах можуть з'являтися листочки з назвами музичних жанрів вивчених творів.

Засвоїти навчальну інформацію про життя й творчість композитора, яку повідомляє вчитель у формі розповіді, можна, використавши гру «Дерево мудрості» (на уроці музики — «Музичне дерево»). Група учнів (або пара, що сидить за партою) пише запитання до почутої інформації. Наприкінці розповіді вчителя пари виходять на середину класу й зачитують свої запитання, інші — відповідають на них.

Найцікавіші запитання й відповіді записують на окремих аркушах і «вішають на дереві мудрості» (на дошці). Оцінюють таким чином і відповіді, й запитання.

У процесі ознайомлення з українськими народними піснями різних жанрів (3-й клас, І семестр) учні, розділившись на групи, можуть брати участь у різноманітних проектах зі створення пісенників та альбомів: «Історичні пісні та думи» («історія народу і пісня»), «Календарно-обрядові пісні» («Побут народу і пісня»), «Лірична пісня», «Родинно-побутова пісня» тощо. В кожній групі над створенням пісенника чи альбому працюватимуть: збирач пісень, оформлювач, художник, редактор .

При слуханні музичного твору використовують методи: «Світська розмова», рольова імітаційна гра «Мікрофон».

Бесіда навколо прослуханого твору може бути організована у формі «Світської розмови»: учні в парах дають оцінку прослуханому твору, аналізують музичний образ, засоби виразності, національну належність музики, зв'язки твору з іншими творами мистецтва, зв'язки твору, його образності з життям тощо.

Деякі твори вчитель перед слуханням може «представити», наприклад: «Шановне світське товариство, сьогодні до нас на бал завітав маестро Вольфганг Амадей Моцарт, Він представить нашій увазі свою «Маленьку нічну музику» (звучить Рондо з «Маленької нічної музики»). Після прослуховування виходять два учні на середину класу і починають вести світську бесіду:

— Вельмишановний, а знаєте ви, що ця музика мені зовсім не схожа на нічну.

— Так, друже, я згоден з вами, вона така яскрава, весела, граціозна, що краще б її назвати „Маленька сонячна музика”.

— Ви знаєте, мені подобається звучання такого оркестру: він дещо камерний.

— А мені подобаються більш повнозвучні оркестри — з великою кількістю духових інструментів...

При виконанні творчих завдань використовують методи: асоціації, робота в групах, конкурс, вікторина.

У завданнях зі створення образів, які б виражали переживання, відчуття потрібно включення асоціативного мислення, творчої уяви, адже асоціації безпосередньо пов'язані зі сферою людських емоцій.

Ознайомлення з музичними інструментами (у початкових класах) — «звучними предметами» (склянками, банками, паличками, коробочками, папірцями) — провести у формі асоціацій.

Запитання вчителя для асоціацій: як видобути звуки з даних предметів? Учні називають, учитель записує на дошці: стукати дзвеніти шкребти шарудіти шелестіти

Далі учні, поділившись на групи, отримують по одному з таких «звучних предметів», експериментують у запропонованих діях — стукають, дзвенять, шкребуть тощо. На подібний дослід групам дають 5 хвилин, після чого кожна група «звітує» про «найкращі» звуки.

Наступним етапом є практичне застосування винайдених звуків: учні продумують, як саме ці «інструменти» можна використати в супроводі вивченої пісні чи як їх розмістити з певному порядку, щоб вийшла «музична композиція».

Під час вивчення теми «Будова форми музики» (3-й клас) дані звукові рішення можуть бути основою створення композицій у дво-, тричастинній формах, формі варіацій, рондо.

У 4-му класі (II семестр) групам класу можна роздати по одній репродукції, які вивчали на уроках, і запропонувати створити своє «звучання картин» за допомогою «звучних предметів». Надати завданню особливого інтересу допоможе ситуація конкурсу на краще «звучання картин» та «художньо-музичної вікторини» (потрібно визначити, яку саме картину могли так озвучити).

Для розвитку виконавських умінь та навичок використовують методи: ігри «Ланцюжок», «Мікрофон».

Для розвитку ритмічного відчуття можна використовувати гру «Ланцюжок»: від учня до учня передається шумовий музичний інструмент (бубон, пандейра), на якому потрібно виконати ритм такту (двотакту) певної ритмічної послідовності — ритмічної вправи, ритму пісні.

«Мікрофоном», який виконує всім відому пісню (по фразі кожен учень), можна перевірити як музичні та вокальні здібності першокласника, так і рівень засвоєння дітьми мелодії вивченої пісні.

Під час підсумку теми, перевірки засвоєння знань використовують методи: «Світська розмова», гра «Вартові казкового королівства», конкурси, змагання, віктоpини.

«Світську розмову» на даному етапі уроку вчитель починає так: «Ми потрапили з вами у XVIII чи ХІХ століття, на бал. А чи знаєте ви, як потрібно поводитися на балу, щоб не «втрапити в халепу»? Потрібно вміти вести «світські розмови» — багато знати про різноманітні речі та ще й уміти про це розповісти співрозмовнику. Сьогодні ми послухаємо, як наші дами та кавалери вміють вести подібні розмови про музику. Будь-ласка, на центр балу запрошуємо пару... (двоє учнів виходять на середину класу). Продемонструйте свої знання в галузі музики та літератури (4-й клас, І семестр).»

Гру "Вартові казкового королівства» застосовують для підсумку теми чверті. Учитель оголошує про те, що король та королева казкового королівства запрошують на бал. Всі хочуть на нього потрапити. А перепусткою служать відповіді на запитання двох вартових чи запитання для двох вартових, що стоять на вході до королівства. Оцінюють правильні відповіді на запитання, або чи достатньо запитання розкривають зміст теми. Для цього «вартові» можуть отримати запитання за темою програми (творчість композитора, теоретичний матеріал) від учителя, а можуть розробити їх самі.

При підготовці та проведенні уроків-концертів використовують методи: метод проекту (з «Мозковою атакою»), рольова імітаційна гра, конкурс.

Робота над проектом займає тривалий час, але результат (презентація проектів) може бути основою підсумкового уроку (уроку-концерту). В основі проекту може бути проблема популяризації музики, яку вивчають у школі, в колі друзів, знайомих, у сім'ї. Для цього учні пропонують різноманітні способи популяризації музики (методом «Мозкової атаки»), серед яких може бути телепроект — дитяча програма про музику, в основі якої будуть музичні твори, композитори, терміни та поняття, вивчені в даному семестрі.

Робота над даним проектом допоможе не лише активізувати процес емоційного та естетичного пізнання творів мистецтва, посилити взаємодію між учасниками цього процесу, а й без примусу сформувати особистий «фонд» естетичного досвіду та художнього настрою.

Заключні уроки-концерти можна провести у формі різноманітних конкурсів:

• на кращого виконавця-вокаліста;

• на кращу вокальну групу;

• на кращу вокально-інструментальну групу (з елементарними музичними інструментами);

• на кращий сценарій уроку-концерту (з використанням музичних форм рондо, варіації, сюїти в побудові самого уроку, казкової форми, методу контрастів);

• на кращого музикознавця тощо.

^ Сугестивне навчання (з латини suggesio — навіювання) — це відносно нова система навчання, яка використовує засоби навіювання з навчально-виховною метою.

Технологія сугестивного навчання, базується на роширенні прихованих можливостей людини, що в свою чергу дозволяє поглибити та зробити більш ефективним навчальний процес. Доречі, такі напрямки, як сугестопедія та релаксопедія стрімко розповсюджуються серед вітчизняних педагогів, у тому числі у тому числі й серед викладачів ВНЗ.

^ Сугестивне навчання досить широко використовується в методиці викладання багатьох шкільних предметів (особливо іноземних мов). Ще в 70-ті рр. XX ст. болгарський лікар-психіатр Г. Лозанов запропонував своєрідну технологію сугестивного навчання — цілеспрямоване навіювання на основі релаксації (розслаблення, зменшення напруження) у звичайному стані свідомості, що приводить до виникнення ефекту гіпермнезії (надзапам’ятовування). Учений створював на своїх сугестопедичних заняттях своєрідний «концертний» настрій, звертаючись до яскравих образів, міміки, музики та ін.

Технологія Г. Лозанова ґрунтується на таких принципах:

  • відсутність зубріння;

  • навчання без перевтоми;

  • основою навчання є мотивація та пізнавальний інтерес учнів;

  • проведення навчання великими блоками;

  • комплексність виконання завдань.

Практичне використання цієї технології навчання довело, що кожен учень здатен запам’ятати набагато більше інформації, ніж під час традиційного навчання. Необхідно звернути увагу на те, що в разі якщо ці знання не знаходять постійного застосування, вони швидко зникають.

Дуже важливим є те, що релаксопедія є активним методом засвоєння навчальної інформації.

Проблеми застосування релаксопедії в 70-ті рр. досліджували російські вчені О. С. Лібіх, Є. Г. Рейдер, І. Є. Шварц. В основному ці роботи стосувалися викладання іноземних мов.

Необхідно пам’ятати, що релаксація протипоказана лише учням та вчителям із наявністю психічних захворювань. Тому для впровадження цієї технології необхідно залучити кваліфікованих фахівців.

^ Структура релаксопедичного уроку (за С. С. Пальчевським)

Попереднє ознайомлення з новим матеріалом, усвідомлення його учнями, формування зорових і слухових зв’язків (5—7 хв).

Уведення учня в стан релаксації (7-10 хв).

Релаксопедичне засвоєння нової інформації. Створення стійких зву- комоторних образів (20—25 хв).

Завершення релаксопедичного сеансу («Я вірю в себе!», «Я’гарно запам’ятав матеріал!»).

Виведення зі стану релаксації. Виконання письмових завдань для перевірки якості засвоєння матеріалу й творчих завдань.

Слід зазначити, що в стані релаксації доцільно вводити інформацію, яку необхідно відтворювати на репродуктивному рівні.

Під час сеансу учні спочатку повинні прийняти зручну позу (наприклад, «позу візниці»), зосередитися на голові вчителя, заплющити очі. Протягом 5 хв відбувається входження в стан фізичного спокою, потім — входження в стан психічного спокою, наступний етап — виникнення відчуття важкості й теплоти в правій руці.

Уведення необхідної для засвоєння інформації учитель проводить тихим, спокійним, упевненим голосом, інтонацією виділяючи основне; найскладніше потрібно розмістити на початку та наприкінці сеансу. Доречно використовувати спеціальний музичний супровід, яскраве художнє слово, образну мову. Під час сеансу учні перебувають у стані заглиблення в себе, усамітнення, не розплющують очей, можуть пошепки повторювати фрази, сказані вчителем. Сеанс обов’язково має бути завершений виведенням учнів із цього стану.

На сьогоднішньому семінарі ми більш детально познайомимося з технологією та методикою проведення певного виду заняття чи то вправи, використовуючи сугестивні технології.