asyan.org
добавить свой файл
1 2


Відділ освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради

Комунальний комбінований дошкільний навчальний заклад № 227

Консультація

для батьків та вихователів

з теми:

«Психологічна готовність дитини старшого дошкільного віку до навчання в школі»

Підготувала:

практичний психолог

Семеряга Оксана Володимирівна


Кривий Ріг

2009 – 2010 н. р.


З дитячого садка йдуть до школи шестирічні діти. Для одних це можливість потрапити у нове цікаве оточення. Для інших – навпаки, випадіння з комфортних стосунків. Для третіх – здійснення заповітного бажання не спати вдень. Усіх шестирічок, навіть найбільш підготовлених, у школі очікує безліч труднощів. Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослими та однолітками. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням і через факти невстигання, і через шкільні неврози та підвищений рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.
Дитячі роки – той вік, який ми вважаємо

віком безтурботної радості, гри, казки, - це

джерело життєвого ідеалу. Від того, що

відкрилося дитині в навколишньому світі

в роки дитинства, що викликало її подив

і захоплення, що обурило і примусило плакати

не від особистої образи, а від переживання за

долі інших людей, – від цього залежить, яким

громадянином буде наш вихованець.

В. Сухомлинський
Щоб дитина добре вчилася, до моменту вступу до школи у неї повинні бути досить добре розвинені ті системи й функції організму, які з початком навчання зазнають підвищених навантажень. Насамперед, це стосується нервової системи. Дитина повинна вміти стримувати свою рухову активність, адже їй буде важко висидіти шкільний урок, уважно сприймаючи те, що говорить учитель, опановувати читання та письмо.

Щоб дитина успішно опанувала письмо, малювання, необхідно розвивати дрібні м’язи рук і формувати моторні (рухові) навички.

Ще однією дуже важливою умовою успішного навчання в школі є розвинене мовлення, уміння чітко висловлювати свою думку і правильно вимовляти звуки. Без цього малюк не зможе навчитися грамотно писати. Більшість дітей, які вступають до першого класу, функціонально готові до виконання шкільних вимог, без проблем можуть упоратися з навчанням. Однак, як свідчать багаторічні спостереження учителів, психологів, серед першокласників є такі діти, у яких виникають певні труднощі в навчанні, хоча розумово вони розвинені нормально. Одні погано встигають, інші виконують шкільні вимоги, отримують гарні й навіть відмінні оцінки, але досягають цього ціною великих зусиль. А це дуже швидко призводить до перевантаження й погіршення стану здоров’я дитини: з’являються роздратованість, плаксивість, порушення сну тощо.

Такі діти не готові до навчання через те, що в них затримується розвиток необхідних для шкільного навчання психічних функцій. Найчастіше така затримка пов’язана з несприятливим перебігом внутрішньоутробного розвитку та пологів, частими захворюваннями на першому році життя, особливо на дизентерію чи диспепсію, що супроводжувалися порушенням нормального засвоєння мінеральних солей та білків основних пластичних матеріалів, необхідних для побудови кісткових та мозкових тканин. Усе це викликає затримку розвитку нервової та м’язової систем.

Щоправда, у процесі навчання ці функції вдосконалюються й дитина поступово наздоганяє у розвитку своїх однолітків. Тому ще до її вступу до школи можна й потрібно за допомогою спеціальних вправ прискорити розвиток необхідних функцій.

Щоденні заняття варто розпочинати, як тільки дитині виповнилося 5 років. Нехай вона систематично малює: розфарбовує, перемальовує, малює з натури – не стримуйте її фантазію, але стежте, щоб вона правильно тримала олівець, пензлик, фломастер. Дуже корисно ліпити з пластиліну, вирізати з паперу, тканини чи картону різні фігури (ножиці повинні бути гострими, але із заокругленими кінцями). Якщо є конструктор із дрібними деталями, збирайте його разом із дитиною. Вчіть малюка пришивати ґудзики, в’язати гачком, вишивати, але тільки під вашим пильним наглядом! Все це стимулює розвиток дрібних м’язів руки.

Якщо дитина неправильно вимовляє звуки, слід звернутися до логопеда. Спостереження педагогів і психологів показують, що діти, які мають вади у вимові, на письмі також припускаються помилок. Для того, щоб у малюка сформувалася правильна вимова, частіше обговорюйте з ним прочитані книги, пропонуйте описати побачене чи скласти оповідання за малюнками.

Один-два рази на тиждень проводьте з дитиною спеціальні заняття, які готують руку до письма. Можна навчати дошкільнят деяких елементів письма за допомогою спеціальних посібників. За бажанням, замінити посібник можна звичайним зошитом у лінійку і самим зображувати необхідні елементи для письма у ньому.

Такі вправи навчають тих прийомів та рухів пальців і кисті, за допомогою яких виконуються різні прописи. Крім того, ці заняття сприяють вихованню посидючості, уваги, зосередженості, звички навчатися регулярно і зберігати при цьому відносну непорушність – словом, усього того, чого вимагають у школі.

На початку кожного заняття потрібно показати дитині на маленькій дошці чи аркуші паперу, як повинні рухатися пальці і кисть при виконанні запропонованого вами елемента. Потім відпрацювати цей рух у повітрі разом з дитиною. Після цього можна запропонувати відтворити опрацьований рух, обвівши по пунктирній лінії зразок елемента. Далі доречно провести фізкультхвилинку: нехай дитина кілька разів стисне пальці в кулачок і енергійно розтисне їх. Тепер вона повинна самостійно відтворити заданий елемент письма на аркуші паперу.

Пам’ятайте: 5 – 6-річна дитина не може без перерви писати довше, ніж 3 хвилини. Через кожні 2 – 3 хвилини роботи – за цей час вона встигає написати 1 – 2 рядки – робіть перерву, щоб розслабити руки, дати їм відпочити. Разом із дитиною обговоріть її роботу, за красиве, правильне написання елемента похваліть, але зверніть увагу і на помилки. Потім запропонуйте написати ще 1 – 2 рядки. Коли дитина працює, слідкуйте, щоб вона не поспішала, акуратно виводила лінії.

Наступне заняття (через 2 – 3 дні) присвятіть відтворенню саме цього елемента ще на 3 – 4 рядках. Освоювати більш ніж один елемент за тиждень не варто, адже тоді навичка руху руки не засвоюється. Як свідчить досвід, діти, котрі навчаються за методикою, мають набагато менше ускладнень під час навчання письма в школі. Кожне заняття повинно тривати не білеш ніж 20 – 25 хвилин. 5 – 6-річні діти не можуть всидіти довше, зберігаючи правильну поставу. Вони стомлюються.

Стіл, за яким працює дитина, і стілець, на якому вона сидить, повинні відповідати її зросту, а зігнуті під прямим кутом ноги – твердо стояти на підлозі чи підставці. Відстань від очей до зошита встановлюється так: рука, зігнута у лікті, спирається на стіл, кінчики пальців торкаються кутика ока. Світло має падати на зошит зліва. Розвиток рухових навичок, особливо тонких рухів пальців рук, суттєво впливає на розумовий, мовленнєвий розвиток дитини, що дуже важливо у її підготовці до школи.

^ ПОРАДИ БАТЬКАМ


  1. Для дитини Ви – зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.

Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

  1. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Проявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, проявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

  2. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

  3. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

  4. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії. Поважайте її неповторність.

  5. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

  6. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним з 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні об’єкти та елементи навколишнього світу.

  7. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, розфарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

  8. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Адже гра – це провідна діяльність дитини дошкільного віку, це її робота. Л.Виготський зазначав: „Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі”.

  9. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10 – 20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

  10. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

  11. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтесь його виконання всіма членам родини.

  12. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за його виконання.

  13. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дошкільника є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

  14. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.


^ ЧОГО НЕ СЛІД РОБИТИ БАТЬКАМ


  • Перед вступом до школи змінювати режим життя дитини: позбавляти її щоденного сну, тривалих прогулянок, ігор у достатній кількості.

  • Оцінювати все, що робить дитина, так, як слід оцінювати діяльність учня.

  • Займатися з дитиною за програмою першого класу, замінюючи при цьому гру навчанням.


Отже, саме в дошкільному дитинстві відбувається інтенсивний розвиток усіх пізнавальних процесів, які в майбутньому визначають готовність дитини до школи, і найбільша роль у цей період в розвитку та становленні особистості дитини належить батькам. Саме вони мають забезпечити своєму малюку найбільш сприятливі умови для розвитку і серйозно „працювати” в цьому напрямку, якомога частіше спілкуючись з дитиною. Чим раніше починається така взаємодія батьків з дітьми, тим краще, але хочемо зазначити: ніколи не пізно почати таку батьківську „роботу”. Вона може стати чудовим та захоплюючим заняттям – адже це процес творення людини, доросле життя якої певною мірою визначається тим, чого вона навчилася в дошкільному дитинстві, спілкуючись з мамою і татом. Цікавим є такий факт: люди, які досягають успіху в житті, наголошують на значущості й важливості того, що дається дитині батьками.

У роботі з шести річками доцільним є використання такої форми узагальнення, як називання загальної кількості предметів. При цьому можна використовувати не тільки предметне оточення, а й текстовий матеріал – прочитати дітям казку. Після прочитання й детального аналізу тексту попросити назвати всіх добрих і кмітливих героїв казки, підрахувати їхню кількість і записати цифрою. Порівняти між собою множини. Записати словами їх імена, порівняти їх за звучанням і написанням тощо. Операції аналізу й узагальнення можна вводити в кожну дитячу гру, наповнювати ними будь-яку практичну діяльність. Так, під час прибирання іграшок (з якими шестирічні граються з превеликим задоволенням) запропонувати дітям: „Складіть схожі за кольором іграшки до кошика, а всі інші – до ящика” тощо.

Під час вивчення дітьми букв доцільно використовувати вправи на виокремлення заданої букви з-поміж інших: запропонувати знайти у віршику всі великі літери „А”, записати їхню кількість цифрою, потім знайти всі маленькі букви „а” у віршику, підрахувати їхню кількість, множини порівняти між собою. Доцільною є і така вправа, як знаходження у тексті всіх великих літер і підрахування їхньої кількості, що сприяє розвитку зосередженості і уваги. Під час опанування вміння виокремлення літер з фону інших можна запропонувати знаходити у тексті задані слова, словосполучення і навіть невеличкі речення.

Дуже ефективною для розвитку логічного мислення є вправа на порівняння. Спочатку доцільно, наприклад, порівнювати букви між собою. Порівняння здійснюється за алгоритмом, схемою або словесним планом. Наприклад: „Що це?” (букви), „Які вони за розміром?”, „Який звук на письмі позначають?”, „Де в совах пишуться? тощо.

Показовою є вправа на знаходження четвертого зайвого з використанням елементів граматики. Мабуть, важко знайти шестирічну дитину, яка не покаже або не напише букву „А”. Але зазвичай при знаходженні на картці зайвого, де подано букву „А”, малюнки ананаса, абрикоса, апельсина, дітям важко впоратися із завданням. Характерними є відповіді про те, що зайвого немає, тому що апельсин, ананас, абрикос підходять один одному, бо вони фрукти, а буква „А” взагалі важко сприймається дітьми як елемент мовної дійсності і багатьма дошкільниками випускається із поля зору.

За систематичного застосування вправ на аналіз, порівняння, узагальнення з використанням граматичних елементів можна досягти 100% готовності шестирічних дітей до опанування ними писемного мовлення.

Одним із показників мисленнєвого розвитку дітей є обізнаність, тобто певний запас знань про навколишній світ. Але треба пам’ятати, що цей критерій не за всіх умов є показником розвитку саме логічного мислення дитини. Так, наприклад, уміння читати, писати, рахувати і швидкість цих процесів є необхідними і показовими для пізнавального розвитку, але не основними. Як показують дослідження, читання, письмо, лічба у шестирічних можуть бути суто механічними діями, переважно продуктом пам’яті, а не глибоко усвідомленими явищами, які потребують активної роботи мислення. Всі ці прийоми можна застосовувати до матеріалу будь-якого змісту і в будь-яких сферах діяльності дитини. Вони становлять основу для засвоєння теоретичних знань в умовах подальшого шкільного навчання.
^ ЗНАЙОМСТВО ЗІ ШКОЛОЮ

Вступ дитини до школи завершує її дошкільне дитинство, змінює соціальну ситуацію її розвитку. Однак для того, щоб початок шкільного навчання став початком нового етапу розвитку, дитина повинна бути готовою до нових форм співпраці з дорослими й однолітками, а інакше дошкільна лінія розвитку гальмується, а шкільна не має можливості повноцінно розвиватися. Неготовність дитини до шкільного навчання зазвичай виявляється із запізненням: через факти невстигання, шкільні неврози і підвищенний рівень неспокою. Іноді ці негативні явища пом’якшуються до кінця другого року навчання, але часто зберігаються і надовго закріплюються.

Останнім часом, набираючи дітей до першого класу, вчитель заздалегідь знайомиться зі своїми майбутніми учнями, їхніми батьками. Легше працювати із дітьми, які ходять до дитячого садка. Також учителем практикується відвідування занять підготовчої групи, проведення разом з вихователем діагностичних спостережень загального розвитку вихованців, складання плану спільної роботи з батьками та дітьми.

Важче з тими, хто не відвідує дитячого садка. Вчитель, за таких умов, складає список дітей, які проживають у мікрорайоні школи, зустрічається з кожною сім’єю, намагається з’ясувати причину невідвідування малюком дошкільного закладу, хто доглядає за ним удома, пояснює батькам необхідність відвідування підготовчих до школи занять. Такі заняття з майбутніми першокласниками проводяться до квітня.

Кожен вчитель намагається зробити їх цікавими: добирає цікавий матеріал для орфографічних вправ, мовленнєвих ігор, логічних завдань. Для створення емоційного настрою, мобілізації уваги зазвичай пропонуються римовані рядки, загадки, частівки, скоромовки, вірші сучасних авторів. Використовуються багато завдань з малювання. Важливо, що більшість вчителів дозволяють батькам бути присутніми на заняттях.

Працюючи з майбутніми першокласниками, використовується досвід відомого педагога Ш.Амонашвілі, зокрема, його методика роботи з шестирічними дітьми, яка описана в книзі „Здравствуйте, дети!”. Ця методика особливо актуальна нині, коли школа перейшла на дванадцятирічний термін навчання. Адже навчання у школі дітей із шестирічного віку дуже хвилює як батьків, так і вчителів. Саме школа, вчитель має з великою турботою, теплотою прийняти шести річок, відкрити їм захоплюючий світ, навчати в радості, грі, казці.

Практикуються мінімум 10 підготовчих занять. Останнє – це заняття родинне: батьки разом з дітьми показують те, чого вони навчилися на заняттях. Зазвичай це заняття з розвитку мовлення.

Після такого знайомства зі школою, із своєю вчителькою майбутні першокласники охоче йдуть до школи навчатися.
^ АДАПТАЦІЯ ТА ДЕЗАДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
Перехід від дошкільного віку до школярства в дитячій психології називають малою кризою. Це критичний вік. Які проблеми, труднощі спіткають дитину в цей період? Які природні механізми адаптації та за яких умов вони „спрацьовують”?

Спочатку сформулюємо критерії адаптації, які умовно можна поділити на об’єктивні та суб’єктивні. Об’єктивні показники адаптації – це адекватна поведінка та успішне навчання. До суб’єктивних належать самовдоволення, яке виявляється в емоційному стані, та внутрішній комфорт.

Навчальна діяльність складається з фізіологічного, психічного, інтелектуального, соціального, педагогічного та інших аспектів. Адаптація дитини до школи теж має безліч аспектів. Розглянемо деякі з них.

  1. Особливістю соціальної адаптації є пошук дитиною свого місця в групі однокласників, можливість виявити свої здібності та інтереси. Якщо дитина набула досвіду спілкування, встановлення стосунків та поведінки в конфліктних ситуаціях в умовах дитячого закладу в дошкільному віці, то адаптація в класному колективі проходить швидко. Тривалий, іноді болісний період адаптації переживають діти, які одночасно із навчанням набувають досвіду щоденного спілкування з різними за характером однокласниками, шукають способів самоствердження. Вчителю та вихователю необхідно зрозуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, а також цілеспрямовані виховні завдання та ігри, в яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставиться до інших, допоможуть знайти своє місце в класі.

  2. У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання домашнього завдання стає для них лихом. Чому трапляються такі випадки? Пояснення таке: це діти, у віковому розвитку яких ще не закінчився період дошкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно не готові до навчання діти.

  3. У цьому випадку тільки умови, з яких навчання засноване на грі та спілкуванні допомагають дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання, а навпаки – з його допомогою. Саме тому, з виховною метою потрібно формувати мотивацію навчання та ціннісні орієнтації.

З початком навчання перед дитиною ставлять нові вимоги соціальної

поведінки, дисципліни, обов’язкового режиму та обмежень. Ступінь

адаптації до нової соціальної ролі школяра визначається рівнем вольо-

вого розвитку та саморегуляції. За невисокого рівня розвитку

психічних процесів сприймання вимог відбувається поступово.

Успішний процес психологічної адаптації таких дітей залежить від

дорослих. Атмосфера вимогливості й доброзичливості прискорює

формування вольової саморегуляції.

  1. Зміна ролей від дошкільника до учня призводить і до нових стосунків у ланці „дитина – батьки”. Тепер поряд з турботою дитина відчуває, що ставлення до неї залежить від результатів навчання.


Надзвичайно велика роль в адаптації належить сім’ї, дорослим. Тому особливе значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження ще на етапі вступу до школи. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми можуть спіткати майбутнього школяра.


  1. Багато важать для успішної адаптації стосунки „учень – учитель”. Адже дитина перебуває у великій емоційній залежності від учителя. Саме вчитель створює (або не створює) умови для повного розкриття потенційних можливостей дитини. Тому важко зрозуміти справжні причини та психологічні механізми неадекватної поведінки й навчальних невдач. З цією метою можуть проводити так звані „малі педради”, на яких вчителі, які працюють з дітьми, аналізують причини дезадаптації і розробляють відповідні рекомендації.


Вияви дезадаптації в початковий період:

    • швидка втомлюваність; значний спад працездатності на кінець дня, тижня;

    • підвищена тривожність, плаксивість;

    • неадекватна поведінка;

    • невміння формувати стосунки з дітьми, дорослими;

    • неуспішність у навчанні.


Основні причини труднощів під час адаптації:

  1. Психофізіологічні особливості:

    • слабкий тип нервової системи;

    • підвищена сенситивність;

    • надмірне збудження.

2. Особливості розвитку:

    • несформованість емоційно-вольової сфери;

    • слабка саморегуляція поведінки.

3. Хибні методи виховання в сім’ї:

    • виховання за типом „кумир у сім’ї”;

    • несприйняття дитини;

    • батьківська вседозволеність.


Отже, готовність дитини до шкільного навчання складається з багатьох компонентів. Недостатня сформованість якогось із них не може не позначатися на її адаптації до школи. Ще складніше, якщо неготовність виявляється за багатьма показниками.

Саме для того, щоб вчасно запобігти можливим труднощам, необхідне психологічне обстеження готовності дітей до шкільного навчання за показниками загального психічного розвитку. Зрозуміло, що діагностика – не самоціль. За виявленими ознаками неготовності дитини до навчання важливий і наступний крок – забезпечення їй необхідної психолого-педагогічної допомоги. Найкраще було б здійснювати психолого-педагогічний контроль за розвитком дитини та потрібну корекцію заздалегідь, протягом дошкільного віку, інакше, долучена до навчального процесу не готовою до нього, дитина приречена на труднощі і долатиме їх нелегко. Проте цю проблему швидко не вирішити хоча б тому, що дошкільними дитячими закладами охоплена менша частина дітей. Набагато реальніше продіагностувати шестирічних дітей і з тими, що виявлять неготовність до навчання, працювати протягом року.

ДОДАТКИ


следующая страница >>