asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 2 3 4 5


Найменше інвестор бере до уваги розподіл акцій на іменні й на пред'явника, це питання в більшій мері цікавить емітента, тому що дозволяє йому контролювати рух акціонерного капіталу (шляхом ведення реєстрів). З позицій інтересів інвесторів такий розподіл характеризується тільки двома особливостями: по-перше, громадяни України, відповідно до діючого законодавства, можуть бути власниками, як правило, тільки іменних акцій; по-друге, іменні акції значно менш ліквідні на фондовому ринку, чим акції на подавця у зв'язку зі складною процедурою їхнього оформлення й більше твердим контролем за їхнім обігом.

При виборі між акціями державних і недержавних компаній інвестор ураховує, що акції державних компаній надходять на фондовий ринок в основному в процесі приватизації, тому джерелом їхнього викупу можуть з'явитися приватизаційні майнові сертифікати громадян. Із цією проблемою зв'язано ще два негативних моменти: особливо існуючої методики оцінки приватизованого майна допускають можливість установлення номінальної вартості акцій значно нижче реальної (у цьому випадку інвестор має певні переваги при придбанні акцій, а емітент зазнає втрат). Крім того, ефективність діяльності недержавних компаній, як правило, набагато вище, а отже, існує потенційна можливість для одержання високих дивідендів, у той час як практично всі акціонерні державні підприємства мають потребу в реструктуризації, або перепрофілюванні.

Вибираючи акції з позиції регіональної приналежності емітента необхідно враховувати наступне: вибір відповідних акцій для реалізації стратегії регіональної диверсифікованості; необхідність обліку розходжень у нормі прибутку й системі оподатковування в різних регіонах; можливість диверсифікованості рівнів інвестиційних ризиків у різних регіонах .

Однак найбільш вагомі розходження для інвестора має вибір між простими й привілейованими акціями, оскільки, як було відзначено раніше, вони мають принципово різні інвестиційні якості. Маючи переваги з погляду рівня безпеки інвестицій і надійності вкладень, у той же час привілейовані акції програють простим у прибутковості, що може бути досить істотним в умовах інфляційної економіки, останні також дають власникам право участі у виробленні дивідендної політики.

При роботі з облігаціями інвестор у такий же спосіб ураховує особливості реєстрації й обігу, регіональної приналежності емітента, як було описано вище для акцій.

Для ухвалення інвестиційного рішення з урахуванням ступеня ризикованості вкладень велике значення для інвесторів має розподіл облігацій по видах емітентів і строкам погашення. Найменш ризиковими в економічній теорії й практиці вважаються облігації внутрішньої державної позики (у ряді країн з розвитий ринковою економікою вони є еталоном без ризикових вкладень), за ними ідуть облігації місцевих (муніципальних) позик і на останнім місці - облігації компаній і фірм, хоча рівень ризику навіть по них значно нижче, ніж по привілейованих акціях тих же емітентів. Відповідно диференціюється й рівень доходу, що компенсує ризикованість вкладень. З ростом строку погашення рівень ризику також зростає, його підсилює й ризик зростання інфляції(а відповідно й позичкового відсотка), низька ліквідність інвестицій, тому рівень прибутковості облігацій формується в прямої залежності від нього (за інших рівних умов).

При визначенні цілей вкладення коштів інвесторові необхідно враховувати класифікацію облігацій по формах виплати винагороди (доходу). Якщо метою є збільшення капіталу в грошовій формі, то інвестування може здійснюватися в процентні облігації, що мають більше висока поточна ліквідність. Безпроцентні (цільові) облігації викликають інтерес в інвесторів у декількох випадках при значній дефіцитності товару або послуги, що передбачається для виплати у вигляді винагороди (доходу) по даній облігації, а також при істотній різниці між стартовою ціною придбання облігації й реальною вартістю товару (послуги).

Ощадні сертифікати, що Звертаються в Україні, мають меншу кількість класифікаційних ознак , оскільки по чинному законодавству емітентом цього виду цінних паперів можуть бути банківські й прирівняні до них установи. Практично по всіх своїх інвестиційних якостях вони ідентичні облігаціям. Однак існування ощадних сертифікатів до запитання зводить ризик ліквідності інвестицій практично до нуля, а це, у свою чергу, веде до зниження рівня доходу по них у порівнянні з терміновими ощадними сертифікатами. Іншою особливістю цього фондового інструмента є можливість його використання не тільки як об'єкта інвестування, але і як розрахункових коштів (кошти платежу), що безсумнівно підвищує й інвестиційні якості.

Розходження інвестиційних сертифікатів іменних і на пред'явника, з погляду інвестора, аналогічні описаним вище по акціях. Порівнюючи ризикованість вкладень в інвестиційні сертифікати різних емітентів, можна відзначити, що найменш ризикованим є вкладення коштів в інвестиційні сертифікати відкритих фондів, які, по-перше, здійснюють їхній викуп, а по-друге, перебувають під більше твердим державним контролем. Рівень прибутковості цих цінних паперів охарактеризувати поки неможливо, оскільки фондовий ринок України перебуває в стадії розвитку й виплати по інвестиційних сертифікатах ще не провадилися.

Все вищесказане дозволяє скласти наступну систему оцінок якості цінних паперів, орієнтовану на конкретні інтереси інвесторів, властивій економіці в цілому (табл.2.5.4).

Таблиця 2.5.4 Оцінка якості цінних паперів з позицій мотивації їхнього вибору інвестором

Види інтересів інвесторів

Види ЦБ і форми забезпечення інтересів інвесторів при придбанні цінних паперів

Коментарі

1. Рівень стабільності доходу

1. Будь-які ЦБ (акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі) з індексацією номіналу й/або рівня відсотка по них на основі прив'язки:

- до загального індексу цін;

- до індексу цін на конкретний товар (золото, хліб і т.д.)

- до індексу зміни вартості “споживчого кошика”;

- до валютного курсу (відносно валюти, курс якої до національної грошової одиниці стабільно росте);

- до ринкової оцінки золотих монет;

- до зміни вартості золота (якщо випускаються боргові зобов'язання, забезпечені золотом)

2. Будь-які ЦБ із плаваючої (ринкової) ставкою відсотка.

3. Будь-які ЦБ, що компенсують втрати від інфляції іншими способами:

- с високою фіксованою ставкою відсотка;

- первинне розміщення ЦБ із дисконтом проти номіналу;

- виплати разових компенсацій.


Умови обігу ЦБ містять механізм компенсації інвесторові втрат, які він несе від інфляції

Очікується, що підвищення ринкової ставки відсотка в міру росту інфляції відіб'є інфляційні очікування інвесторів відносно відсотка й основної суми зобов'язання, вираженого цінним папером. Відповідно ріст відсотка компенсує втрати.

Ставка відсотка повинна бути досить високої, щоб компенсувати інфляційні втрати.

2. Рівень інвестиційних ризиків

1. Будь-які цінні папери, які мають короткий

строк погашення й /або припускають переважне право одержання доходу по них:

  • привілейовані акції;

  • облігації;

2. . Будь-які ЦБ, що надають права покупки продукції, використання майнових і немайнових прав за пільговими цінами:

- виплата відсотків і погашення основної суми боргу продукцією або послугами по зниженим, проти ринкової, цінами;

- надання права придбання продукції або послуг власникам ЦБ за пільговими цінами;

- прийом коштовних паперів до застави (якщо, наприклад, її емітент - банк) і, відповідно, видача кредиту під пільговий відсоток.

3. ЦБ, здатні забезпечити додаткові гарантії схоронності капіталу:

- облігації, забезпечені заставою конкретного дефіцитного майна;

- облігації, забезпечені гарантією погашення з боку третьої особи, що перебуває в гарному фінансовому стані;

- незабезпечені облігації, погашення яких гарантується напрямком на ці мети конкретного виду доходу емітента або заліком постійних платежів інвестора емітенту;

- незабезпечені облігації з викупним фондом;

- привілейовані акції.

Розмір дисконту повинен бути досить високим, щоб компенсувати очікувані інфляційні втрати.

Розмір компенсацій повинен відповідати зазначеним вище вимогам
Розмір цінової знижки повинен повністю або частково компенсувати інфляційні втрати інвестора.

Наприклад, по місцевих податках, якщо емітентом виступають місцеві органи влади.



3. Забезпечення ліквідності

1. Всі ЦБ, які можуть випускатися на пред'явника:

- облігації;

- державні боргові зобов'язання (при випуску їх на пред'явника);

- векселя;

- чеки;

- депозитні й ощадні сертифікати банків.

  1. Будь-які ЦБ, у відношенні яких емітенти або, пов'язані з ними треті особи, гарантують їхнє зворотне придбання на вимогу інвестора.

  2. Будь-які ЦБ емітентів, що провадять дефіцитну продукцію, що володіють реальним майном або реальними правами користування, що мають попит на ринку, що не залежать від бюджету при скороченні бюджетного фінансування

Можуть бути повернуті інвесторам емітенту при виникненні погрози схоронності капіталу.
“Платіжність” ЦБ збільшиться, якщо є можливість випуску строком платежу до запитання

ЦБ таких емітентів мають більші шанси пережити тривале падіння курсу й забезпечити ліквідність.



При виборі “кращої” або “гіршої” цінної папери необхідно враховувати основні інтереси інвесторів: безпека вкладень, їхня прибутковість, ріст вкладеного капіталу, ліквідність. Безпека й мінімальний ризик вкладень означає найбільший ступінь схоронності інвестицій при можливих потрясіннях на банківському фондовому ринку, а також стабільність одержання доходу. Прибутковість вкладень визначається величиною доходу на вкладений капітал. Із цього погляду, перевага буде віддано тим паперам, які приносять найбільший доход, а ріст вкладеного капіталу визначається темпами росту ринкового курсу.
III Основні шляхи вдосконалення ринку цінних паперів
3.1 Шляхи поліпшення розвитку ринку цінних паперів
1. Цільова переорієнтація ринку цінних паперів. Замість обслуговування швидко зростаючих фінансових запитів держави, перерозподілу великих портфелів акцій і спекулятивного бума навколо нових торгово-фінансових компаній, що не мають раніше реальних активів, замість виконання цих завдань, що мають вторинне значення, ринок цінних паперів повинен бути спрямований на виконання своєї головної функції - на подолання інвестиційної кризи.

2. Пропозиція інфляції й господарської кризи, політичної й соціальної нестабільності, що стримують розвиток ринку цінних паперів в Україні (подолання зовнішніх факторів, що негативно впливають).

3. Нарощування обсягів і перехід у категорію класифікаційних ринків цінних паперів. Щоб український ринок був віднесений до розряду ринків, що розвиваються, цінних паперів.

4. Укрупнення й рекапіталізація структур фондового ринку. Укрупнення може бути необхідним для інвестиційних інститутів (професійних учасників ринку цінних паперів). Важливо перебороти прагнення окремих операторів ринку до його понад концентрацію в руках деяких інвестиційних інститутів і чекових фондів.

5. Сурогати цінних паперів, незаконна професійна діяльність на ринку. Державою уведені реєстрація, ліцензування, атестація. Державні органи мають право кваліфікувати фінансові інструменти як коштовні папери. Випущено кілька сотень нормативних актів по цінних паперах. Держава створює систему нагляду за ринком.

6. Підвищення ролі держави на ринку цінних паперів. Мається на увазі:

- необхідність подолання роздробленості й перетинання функцій багатьох державних органів, що регулює ринок цінних паперів;

- формування сильної Комісії з коштовних паперів і фондового ринку, що зможе об'єднати ресурси держави й приватного сектора на меті створення ринку цінних паперів;

-прискорене, випереджальне створення твердої регулятивноїі нфраструктури ринку і її правової бази;

- створення системи звітності й публікації макро - і мікроекономічної інформації про стан ринку цінних паперів;

- державна підтримка утворення в області ринку цінних паперів;

- пріоритетне виділення державою фінансових і матеріальних ресурсів для "запуску" ринку цінних паперів.

7. Підвищення ролі держави повинне визначатися й тим, що в нього повинна з'явитися довгострокова концепція й політика дій в області відновлення ринку цінних паперів і його поточного регулювання. Маються на увазі частки різних джерел у фінансуванні господарства й той вплив, що робить розходження в цій області на організацію ринку цінних паперів.

8. Випереджальне створення депозитарної й клірингової мережі, агентської мережі для реєстрації руху цінних паперів в інтересах емітентів і виконання інших технічних функцій.

9. Широка реалізація принципу відкритості інформації. Чітке відділення інформації, що є комерційною таємницею, від даних, від даних не є такими. Розширення обсягу публікацій, введення зобов'язання публікації будь-яких матеріальних фактів, що виникають у діяльності емітентів і можуть істотно вплинути на курс цінних паперів емітента.

У банківському секторі особливу увагу буде звернено на кадрове підсилення в пофілійному розрізі. Актуальним напрямком розвитку є робота з організації облігаційних позик клієнтам. Окремим суттєвим стимулом є активізація торгових операцій з цінними паперами, у т.ч. - у міжфілійному просторі. Додатковим джерелом збільшення клієнтської бази та отримання нових видів доходів має статі створення депозитарного підрозділу, завдяки чому банк отримає можливість надавати своїм клієнтам повний спектр послуг на ринку цінних паперів. У результаті запровадження функцій зберігача, банк фактично стані універсальною фондовою установою.

Крім цього, з метою забезпечення здійснення стратегічних завдань банку та виконання плану на 2007 рік планується активізувати брокерську діяльність, у т.ч. з повним використанням можливостей віддаленого брокерського місця на ПФТС.

Організація діяльності банку на ринку цінних паперів в 2007 році буде здійснюватись з дотриманням наступних принципів організації роботи:

- надійність інвестицій;

- ліквідність;

- дохідність;

- жорсткий контроль та моніторинг.

3.2 Передумови розвитку фондових магазинів щодо банків
Українці проявляють все більший інтерес до колективного інвестування - у першому півріччі, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, внески громадян в інвестиційні фонди виросли майже в шість разів - до 285 млн. гривень. Ця цифра могла бути в кілька разів більше, якби доступ до інвестфондам мали не тільки жителі найбільших міст. Сертифікати відкритих фондів можна придбати лише в Києві, де зареєстрована більшість компаній по керуванню активами ( КУА ).

Як показує досвід сусідніх країн, можливі три канали продажів цінних паперів населенню - власна філіальна мережа КУА й брокерських компаній, банківська мережа й інтернет-трейдінг ( торгівля через Інтернет за допомогою спеціального програмного забезпечення ). Популярний на Запалі інтернет-трейдінг в Україні не може бути впроваджений через відсутність необхідного законодавства. Тому керуючі компанії змушені робити ставку на співробітництві з мережними банками т регіональними торговцями цінними паперами. Зараз поряд з депозитами паї інвестфондів КУА “ Росан-Капітал” у своїх відділеннях продає банк “ Універсальний”. Із трьома банками й дніпропетровським торговцем цінних паперів веде переговори КУА “ Парекс Эссет Менеджмент Україна”. КУА “ Драгон Эссет Менеджмент ” має намір почати продаж своїх фондів у відділеннях одного з банків на початку

наступного року. Паралельно із цим керуючі компанії працюють над проектом створення власної роздрібної мережі. Сподвижники такої ідеї - кілька інвестиційних груп, у числі яких КИНТО й “ Текст”. Цей проект має на увазі, що через чотири-п'ять місяців у найбільших містах України можуть з'явитися перші фондові магазини.

Зараз учасники фондового ринку ведуть переговори про створення колективної роздрібної мережі . Мова йде про спільний проект десяти-п'ятнадцяти інвесткомпаній - фондових магазинах. Фондовий магазин може бути створений у вигляді загального торговця цінними паперами. Цей торговець буде мати філії в регіонах й укладе договори з місцевими банками-хоронителями. Громадяни у фондових магазинах зможуть купувати паї й акції інвестфондів, акції й облігації підприємств.

Банки сприймають інвестфонди не як доповнення до депозитів, а як своїх конкурентів. Вони думають, що, придбати акції й паї інвестфондів, громадяни стануть менше класти гроші на депозити. На думку багатьох аналітиків це не так. Банкам адже при поширенні паїв не потрібно виконувати маркетингові або консультаційні фукнції. Усе, що від них потрібно , це оформляти договори купівлі/продажу цінних паперів. Для них це додаткові комісійні й можливість запропонувати клієнтам максимально широкий спектр послуг. Це напрямок не зупиняється у своєму розвитку. Із закінченням декількох років воно буде реалізовано.

Більшість інвестфондів зосереджена в Києві. Однак у регіонах попит теж росте. Зараз приблизно 40 % що цікавляться інвестфондами - з регіонів , хоча рік назад їх було тільки 25 %. Найбільша активність спостерігається в індустріальних центрах і західних областях, жителі яких їздять на заробітки за рубіж. Найчастіше звертаються й Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Запоріжжя, Львова, Тернополя, Рівне.

У середньому за тиждень в інвестфонди надходить до 150 дзвінків і листів. Багато чинностей іде на те, щоб людям пояснити що таке інвестфонд. Однак чим активніше буде розвиватися діяльність по керуванню активами, тим менше буде примітивних питань.

^ СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Закон Украины «О ценных бумагах и фондовой бирже» от18.06.91г. №1201-XII.

2.3акон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» от22.05.97г. № 283/97-ВР

3. Акции и работа с ними - Красько И.Е. Научно - практическое издание.

- Харьков: Фирма «Консум», 1998. - 88с.

4. Вексель - Макеев А.В, Савенков В.Н., М.: Концерн «Банковский Деловой Центр», 2004. - 240с.

5. Операции с ценными бумагами и векселями - Павлов А.А. Научно практическое издание. Харьков: Фирма «Консум», 2005. - 49с.

6. Операции с ценными бумагами. Учебник. - Семенкова Е.В, М.: Перспектива, 2000. - 328с.

7. Информация ГКЦБФР. // Весник.Ценные бумаги. - 2005. - №1 - 8с.

8. Информация ГКЦБФР. // Ценные бумаги Украины. - 2005. - №7 - 22с.

9.Назарчук М. Общая биржево - фондовая система Украины. Программа развития фондового рынка на 2001 - 2005г. // Ценные бумаги Украины. - 2001.

-№1-ЗОс.

10. Румянцев С. Основные тенденции развития фондового ринка. // Ценные бумаги Украины. - 2001. - №12 - 30с.

11. Румянцев С. Фондовый рынок: основные цели отечественного рынка ценных бумаг.// Ценные бумаги Украины. - 2001. - №3 - 26с.

12. Румянцев С. Биржевой рынок в 2000году.// Ценные бумаги Украины.

-2001.-№5-26с.

13. Финансы - »Тройка - Диалог», М.: «Олимп - Бизнес», 2005. - 560с.

14. Ценные бумаги и фондовый рынок - Миркин Я.М, М.: Перспектива, 2005.-550с.

15.Экономика: Учебник / под ред. Булатова А.С. - М.:БЕК , 2001. - 632с.




<< предыдущая страница