asyan.org
добавить свой файл
1



Відділ освіти виконкому Довгинцівської районної в місті ради

Комунальний комбінований дошкільний навчальний заклад № 227

Консультація

для батьків та вихователів

з теми:

«Знервована дитина.

Потрібна допомога?»

Підготувала:

практичний психолог

Семеряга Оксана Володимирівна
Кривий Ріг

2010 – 2011 н. р.

У консультації розглянуто питання щодо виявлення

причин неврозів у дітей дошкільного віку. Розкрито

поняття про різні форми розладів, що переважно

стосуються вищої нервової діяльності (у дитячому

віці найчастіше зустрічаються неврастенія, істерія,

невроз нав’язливих станів). Надані рекомендації

щодо можливості дитини справитися без втрати для

здоров’я з великим об’ємом сучасних завдань і

навантажень, з урахуванням її інтересів та схильностей.
В Україні все більш актуальною стає проблема дитячих неврозів. Батьки, вихователі частіше скаржаться на дитячу знервованість. Що ж насправді їх бентежить? Що ж мають на увазі дорослі під цим поняттям? Звичайно, в поняття дитячої знервованості дорослі включають і педагогічну занедбаність, і непатологічні, хоча й різко виражені особливості характеру, і різні нервово-психічні захворювання.

Насправді, нервова дитина лише та, в якої спостерігаються невротичні стани або неврози. Неврози – це форми розладів, що переважно зачіпають вищу нервову діяльність. Вони включають неврастенію, істерію, психастенію, невроз нав’язливих станів, невроз страху, вегетативний невроз.

Клінічна картина неврозів різноманітна, основні симптоми – підвищена збудливість, емоційна нестриманість (спалахи гніву, роздратування), або навпаки – млявість, апатія, недовірливість, підвищена стомлюваність, безсоння, пригнічений настрій, нав’язливі думки та дії.

Однією з головних причин неврозу є надмірне напруження нервової системи, перевтома. Частіше неврози розвиваються на фоні важкої інфекції або хронічного захворювання внутрішніх органів.

Велику роль у розвитку неврозу відіграють різні психотравмуючі чинники: неблагополуччя в сім’ї, важка хвороба близьких, непорозуміння та грубість з боку оточуючих.

Дозрівання нервової системи дитини протікає нерівномірно. Періоди повільного поступального розвитку змінюються різкими «скачками», для яких характерні значні зміни в поведінці дитини – як результат певної перебудови організму.

Особлива інтенсивність цих змін властива трьом віковим періодам: 3-5 років, 6-9 років і 11,5-15 років. Такі періоди називають критичними. Розглянемо функціонування нервової системи з урахуванням особливостей дитячого віку.

Робота головного мозку є складним взаємовідношенням двох нервових процесів – збудження та гальмування. Здатність до ефективного гальмування виникає в дитини не одразу. Вона вдосконалюється протягом життя, під час постійної взаємодії з навколишнім середовищем. Оволодіння процесами гальмування у дітей відбувається поволі, тому впродовж усього дошкільного віку процеси збудження превалюють над процесами гальмування.

Дитина, прийшовши до дитячого садка, починає освоювати різні форми поведінки в колективі. Дитячу безпосередність змінюють загальноприйняті уявлення про оточення, розуміння дисципліни, дотримання дистанції. У дошкільному віці процеси гальмування стають сильнішими, разом із переважаючим збудженням зростає вміння керувати активним гальмуванням.

Дитячий садок – новий етап у житті дитини, й міра готовності до нього у кожного різна. Одні легко й швидко освоюються в новій обстановці, процес адаптації проходить безболісно. Інші сприймають зміни у своєму житті хворобливо, загострено. Це відбувається з малюками, нервово-психічна сфера яких дуже вразлива. Вимоги для дитини виявляються надсильним подразником. Ось тут-то й можливі зриви. Рівень навантажень на психіку збільшується з роками, але в будь-яком віці несприятливі обставини можуть сконцентруватися настільки, що в людини виникає невротична реакція.

З усіх неврозів у дитячому віці найчастіше зустрічаються неврастенія, істерія, невроз нав’язливих станів.

Неврастенія – хвороба, що виявляється головним чином у різкій збудливості й швидкій нервовій виснаженості. Розвитку захворювання сприяє виснаження нервової системи, яке наступає в результаті перенесених інфекцій (скарлатина, кір, коклюш тощо), удару голови, тривалого перенапруження, дії зовнішніх псчихотравмуючих чинників, різноманітних перевантажень.

Мимоволі згадуються батьки, які в гонитві за модою прагнуть залучати своїх дітей, окрім розвиваючої програми дитячого садка, ще й до музики, танців, вивчення іноземних мов тощо, причому без урахування інтересів та схильностей дитини, а головне – без урахування її можливостей справитися без втрат для здоров’я із цим великим об’ємом нових справ та завдань.

Звичайно, психологи не проти всебічного розвитку дитини. Але в кожному окремому випадку необхідно зважити всі «за і проти», проконсультуватися з лікарем. Потрібно точно знати, чи під силу Вашій дитині додаткове навантаження.

Діти-неврастеніки відчувають важкість і стиснення в голові, головний біль, запаморочення, посилене серцебиття, дратівливість. Настрій у них пригнічений. При виконанні будь-якого, навіть дуже легкого, завдання такі діти стомлюються, вередують. Прояви виснаженості настільки виражені, що дитина швидко втрачає здатність слухати пояснення вихователя.

Іншим різновидом невротичних станів є істеричні реакції. Поведінка дітей, які страждають від цього неврозу, відзначається підвищеною збудливістю, частою зміною настрою, схильністю до надмірного фантазування та вигадок, різко вираженими симпатіями та антипатіями. Такі малюки відрізняються нестриманістю, бурхливим проявом емоцій. Вони вкрай вимогливі, їм усе швидко набридає. Якщо дорослі відмовляються виконувати будь-яке їхнє бажання, вони наполягають на своєму, кричать, падають на підлогу, б’ють ногами.

Діти, які страждають від істерії, часто скаржаться на неприємні відчуття в області серця або інших внутрішніх органів, відчувають страх смерті, просять їм негайно допомогти. Різкий контраст між загальним станом здоров’я та висловлюваними скаргами, швидке зникнення хворобливих проявів при переключенні уваги породжує в оточуючих думку про таких дітей як про нещирих. Потрібно пам’ятати, що насправді вони зовсім не прикидаються.

Ще один різновид неврозу, який зустрічається переважно у дітей, – нервова анорексія (втрата апетиту). Часто розвивається після необережних жартів над надмірною вагою дитини. Потяг до їжі спочатку пригнічується зусиллям волі, а через 2-3 місяці відчуття голоду вже й не виникає. Це захворювання може тривати довгий час і нелегко піддається лікуванню.

І якщо нервова анорексія – хвороба досить рідкісна, то елементарне зниження апетиту зустрічається у третини дітей. Його причину слід шукати у відступах від правильного режиму, від раціонального чергування навантажень і відпочинку. При цьому треба враховувати, що дитяче харчування – дієтичне й відрізняється від раціону дорослих. Годування дітей насильно, так само як і недбале ставлення до їжі, може спричинити втрату апетиту.

У дошкільному віці іноді розвивається так званий невроз нав’язливих станів. Нав’язливість виявляється у сфері мислення (нав’язливі ідеї, уявлення, спогади), в емоційній сфері (нав’язливі страхи), в руховій (нав’язливі дії, вчинки). Явища нав’язливості дуже різноманітні: це або невідступні думки про небезпеку, страх зараження, або постукування ногою чи рукою, кількаразове підстрибування на одному місці, багаторазове миття рук, повторення яких-небудь звуків тощо. Нав’язливі дії – це захисний акт, за допомогою якого дитина знімає внутрішнє напруження, що виникло у зв’язку з якоюсь нав’язливою думкою.

Що ж спричинюють неврози, які стани найчастіше зустрічаються у дітей?

Один із них – безсоння. Здорова дитина наприкінці дня відчуває природне стомлення. У клітинах головного мозку домінує гальмування, яке спричиняє готовність до сну, і дитина засинає досить швидко. У дітей, котрі страждають від неврозу, процес засинання часто порушений. Сон неспокійний, неглибокий, тривожний. Малюки можуть прокидатися кілька разів за ніч. Постійне недосипання посилює виснаження нервової системи. Діти відчувають млявість, розбитість, удень хочуть спати. З’являються головні болі, різь в очах, неуважність, посилюється стомлюваність. У зв’язку зі зниженням порогу збудливості, в цих дітей легко виникають спалахи дратівливості та гніву.

Іноді проявом невротичного стану є тики (зайві рухи, що періодично повторюються, – моргання, сіпання головою або плечима тощо). Спочатку ці рухи можуть бути виправданими, доцільними: довге волосся, незручний одяг. Надалі вони закріплюються та входять в звичку.

У дошкільному віці також зустрічаються різні прояви впертості. Часто вони пояснюються невмілою спробою дитини продемонструвати свою волю, показати самостійність. Розвиток у трирічного малюка безлічі нових навиків викликає в нього гордість собою та навіть деяке завищене уявлення про свої можливості. Йому здається, що тепер він може буквально все. З’являється перше «Я сам» із відповідною поведінкою, що ззовні виражається в неслухняності та впертості. Мова йде не просто про збіг або неспівпадання бажань дитини й дорослого. У даному випадку це не має значення. Діти відмовляються навіть від дуже бажаного, якщо виконання цього бажаного пов’язане з проханням, яке надходить від дорослих. Неслухняність і впертість пояснюються впливом загалом нескладних механізмів. Дитина наполягає на чому-небудь не тому, що вона так хоче, а тому, що так сказала. Адже особистість дитини ще слабка, а залежність від оточення велика. Впертість – це захист від впливу дорослих, своєрідний спосіб самоствердження.

Ще один прояв неврозу у дітей – тривалий та стійкий стан страху. Він може виникнути під впливом переляку, при несподіваній зміні звичної обстановки, неладах та сварках в сім’ї, особливо якщо хтось із батьків зловживає алкоголем. Постійний страх перед можливими домашніми скандалами робить дітей боязкими, замкнутими, невпевненими в собі. Переживання страху супроводжується різко вираженими розладами діяльності вегетативної системи: з’являється посилене серцебиття, пітливість, слабкість, дитина блідне, в неї синіють руки, тремтять коліна.

У дитячому садку дитина отримує перші навчальні навички та творчі вміння. З яким хвилюванням і відповідальністю торкається вона до нових для себе понять, радіє від перших успіхів, турбується та переживає через помилки! І дуже необхідний у цих випадках тонкий педагогічний підхід до дитини, знання її психології. Усунення невротичних станів сприяє подальшому психофізичному, інтелектуальному, емоційному розвитку дітей дошкільного віку.

Список використаних літературних джерел


  1. Гельштейн Э.М., Зеленин В.Ф. Учебник частной патологии и терапии внутренних болезней. – М.: МЕД-ГИЗ, 1947.

  2. Захаров А.И. Неврозы у детей. – СПб., 1996.

  3. Кулагин Б.В. Основы профессиональной психодіагностики. – Л.: МЕДИЦИНА, 1984.

  4. Мурашова Е.В. Дети-«тюфяки» и дети-«катастрофы»: гиподинамический и гипердинамический синдром. – Екатеринбург: У-Фактория, 2006.

  5. Орленко І. Знервована дитина. Потрібна допомога? // Психолог дошкілля. – №3(8). – березень, 2010. – С. 11-13.

  6. Рождественська М.В. Будьте уважні до дітей. – К.: Радянська школа, 1984.