asyan.org
добавить свой файл
1



Мій дідусь – герой!




«Від Радянського Інформбюро…» - ці слова, якими починалися звіти про події на фронтах Великої Вітчизняної війни. Смерть, пожежі, зруйновані будинки, страждання і сирітство - усе це наш народ пережив насправді, сплативши за Велику Перемогу страшну ціну. Велика Вітчизняна війна залишила слід і у сім’ї Медведських. У прадідуся Кирила Василя дуже цікава біографія. Зовсім хлопцем він пішов на війну. На початку війни в одному з боїв попав в оточення. Його та ще багато наших солдат фашисти забрали у полон. Спочатку «Освенцим» у Польщі, потім «Вінцельдорфі» у Німеччині.

Він пережив два страшних концтабори. Часто ввечері, розглядаючи нагороди, ордена та медалі, прадідусь Василь багато і цікаво розповідав, що це була війна не на життя, а на смерть! А те, що наші люди, пройшовши крізь концтабори, голод, тяжкі випробовування, залишились добрими, працьовитими, оптимістичними, говорить за те, що наш народ ніхто ніколи не зламає і не підкорить.

Після концтаборів, після важких боїв по закінченні війни ветерану вистачило сил на працю. Ще багато років він працював на Харківському тракторному заводі, де також отримав багато нагород.

Дідусь розповідав про тяжкі артобстріли під час форсування Дніпра, про те, як вони вночі перепливали його на невеликих плотах, і кожен мріяв про те, щоб допливти і ступити на землю України, щоб цей пліт довіз його до берега, а там в бій. Дідусь говорив: «Хто не нюхав пороху, той не тримав в руках Медаль Жукова».

А ось медаль « За відвагу» було вручено в 1943 році за участь в тяжких боях і вручав її особисто командир за два підбитих в бою танки. Пізніше я дізнався, що це найвища медаль.

Перемога!! Берлін! Рейхстаг! Саме ці слова дід Василь найчастіше вживав, тримаючи медаль « За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945р.р.»