asyan.org
добавить свой файл
1
RETRO 2012 < 11 — 16. 06.12 < Ukraine, Crimea, Parthenit
ЮРИДИЧНИЙ ПЕРЕКЛАД – ЯК СКЛАДОВА

ЮРИДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Олена Анатоліївна Шаблій

Інститут філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кафедра германської філології



Київ, Украіна

e-mail: olena_shabliy@ukr.net
Юридичний переклад – це засіб міжкультурної фахової комунікації у галузі права і невід’ємна складова юридичної діяльності та відповідного наукового дискурсу, а тому є мовно-юридичною процедурою відтворення правового змісту юридичного тексту вихідної культурно-специфічної правової системи засобами фахової мови правової системи-реципієнта за збереження юридичних функцій та/або екстеріоризації інших прагматичних функцій тексту перекладу у правовій системі-реципієнті.

Лінгвістичні засади юридичного перекладу зумовлюються специфічними функціями правничих мов у національних правових системах. Правничі мови оригіналу і перекладу є динамічними й ієрархічними системами юридичних нормативних та ненормативних текстів і понять. Вони слугують функціонуванню (нормотворенню, правозастосуванню тощо) та розвитку відповідної національної правової системи, виявляють тісний семантичний взаємообмін із загальнонародними мовами, поглинаючи та адаптуючи до юридичних потреб поняття інших галузей науки, техніки та соціального життя.

Призначення тексту перекладу у правовій системі-реципієнті є вирішальним чинником у виборі стратегії юридичного перекладу і воно визначається:

1) на інституційно-процедурному рівні (стосується юридичних документів, які набирають чинності у правовій системі-реципієнті). Первинною метою такого юридичного перекладу є відтворення правової дії тексту перекладу у правовій системі-реципієнті; завдяки відповідним юридичним процедурам він набуває статусу офіційного (стає джерелом права або правовою підставою). Для того, щоб в офіційному юридичному перекладі адекватно передати волю інституційного автора (законодавця, державного органу тощо) необхідно використовувати спеціальні методи юридичного тлумачення. Офіційний юридичний переклад має вторинні функції – об’єкта наукових досліджень та джерела нормативних міжкультурних термінологічних еквівалентів;

2) на ситуативно-комунікативному рівні призначення тексту перекладу визначає замовник (інституція або індивід) або сам виконавець перекладу. Такий юридичний переклад має статус неофіційного (його ще називають робочим). На цьому рівні прагматика юридичного перекладу проявляється імпліцитно (завдяки обраним стратегіям перекладу) і/або експліцитно (у примітках перекладача, передмовах та наукових коментарях до перекладу). Первинною функцією неофіційного юридичного перекладу є адекватна передача культурно-специфічної інформації про іноземне право. Для того, щоб у неофіційному юридичному перекладі адекватно передати інтенцію автора-індивіда (напр. автора наукової праці з юриспруденції), окрім методів юридичного перекладу, необхідно застосовувати також методи, характерні для наукового та філософського перекладу.