asyan.org
добавить свой файл
1
ТЕМА 9. УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ
Кожен може прийняти рішення, володіючи достатньою інформацією. Компетентний менеджер приймає рішення і у разі її нестачі. Талановитий – діє за відсутності інформації

Закони вихідних даних Спенсера
План

  1. Сутність управлінських рішень.

  2. Класифікація управлінських рішень.

  3. Умови прийняття управлінських рішень.

  4. Процес вироблення управлінських рішень.

  5. Оптимізація управлінських рішень.

Ключові терміни і поняття: рішення, управлінське рішення, модель, ризик, метод прийняття рішень, фактор впливу.


  1. Сутність управлінських рішень

Рішення — це результат вибору з кількох альтернатив, який фіксується письмово чи усно й містить програму дій для досягнення поставле­ної цілі. Рішення є одним із видів розумової діяльності і є виявом волі людини й характеризуються такими ознаками:

  • можливістю вибору з множини альтернативних варіантів (якщо відсутні альтернативи, то й відсутній вибір, а відтак — і рішення);

  • наявністю мети (вибір без мети не визначається як рішення);

  • наявністю вольового акту.

Управлінське рішення — це основний вид управлінської праці, який визначається як сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно узгоджених управлінських дій, спрямованих на реалізацію управлінських задач.

Управлінське рішення – це результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних та адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.

Управлінське рішення – це соцільний акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою.

Для того щоб управлінське рішення досягло своєї мети, воно повинно відповідати вимогам, до яких належать об'єктивність, наукова обґрунтованість, цілеспрямованість, кількісна та якісна визначеність, правомірність, оптимальність, своєчасність, комплексність, гнучкість.

Всебічна обґрунтованість рішень означає необхідність прийняття їх на основі максимально повної й вірогідної інформації. Вони повинні охоплювати увесь спектр питань, всю повноту потреб підприємства, враховувати особливості шляхів розвитку галузі й оточуючого середовища, включати аналіз ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових напрямів розвитку, економічних і соціальних перспектив підприємства.

Своєчасність управлінських рішень означає, що прийняті рішення не повинні відставати від потреб і завдань підприємства, або випереджати їх. Рано прийняті рішення не знаходять відповідних умов для реалізації та розвитку й можуть спровокувати виникнення негативних тенденцій. Запізнілі рішення, є не менш шкідливими, тому що не сприяють вирішенню «перезрілих» завдань й ще більше посилюють негативні процеси.

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення повинне охоплювати всі сфери діяльності підприємства й напрями розвитку.

На підприємствах готельно-ресторанного бізнесу управлінські рішення повинні охоплювати:

  • усі цілі підприємства;

  • ресурси, які використовуються для досягнення цілей;

  • основні шляхи й способи досягнення цілей;

  • часові орієнтири досягнення цілей;

  • порядок взаємодії окремих підрозділів і виконавців;

  • організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації рішень.

Узгодженість з прийнятими раніше рішеннями означає необхідність дотримання поваги до положень, законодавчих актів, прийнятих раніше постанов та розпоряджень. На рівні підприємств готельно-ресторанного бізнесу узгодженість необхідна для здійснення послідовної науково-технічної, ринкової й соціальної політики, чіткого функціонування виробничих процесів.


  1. Класифікація управлінських рішень:

  1. За сферою охоплення:

  • загальні рішення - стосуються всієї організації (наприклад, директор підприємства затверджує план запровадження прогресивних технологій виготовлення продукції організації шляхом підписання відповідного наказу);

  • часткові рішення – стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.

  1. За тривалістю дії:

  • перспективні рішення – їх розробка та реалізація відбувається протягом тривалого періоду;

  • поточні рішення – приймаються і реалізуються протягом короткотермінового періоду;

  • оперативні рішення - рішення щодо конкретних епізодів виробничо-господарської діяльності.

  1. За рівнем прийняття:

  • рішення на вищому рівні управління – приймаються директором та його заступниками, ректором та проректорами тощо;

  • рішення на середньому рівні управління – приймаються завідувачами відділів, начальниками відділів, деканами тощо;

  • рішення на нижчому рівні управління – приймаються майстрами, начальниками дільниць, завідувачами кафедр, старшими продавцями тощо.

  1. За характером вирішуваних завдань організацією:

  • організаційні запрограмовані рішення;

  • організаційні незапрограмовані рішення, викликані новими або невідомими факторами та ситуаціями. це можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, механізмів мотивування тощо;

  • компромісні рішення, які повинні врівноважувати протиріччя, що виникають.

  1. За способом обґрунтування:

  • інтуїтивні рішення, тобто ті, які базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. Їх обґрунтованість визначається особистими якостями менеджера;

  • рішення, які базуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках). Це вибір, обумовлений знаннями, досвідом, стажем, кваліфікацією. Оскільки ці рішення приймаються безпосередньо менеджером, то вони формуються швидко і без значних затрат. але такі рішення можуть привести до несприйняття нової альтернативи;

  • раціональні рішення (обґрунтовуються об’єктивними аналітичними процесами).

  1. За способом прийняття:

  • одноособові рішення;

  • колегіальні рішення (розробляє група фахівців, а приймає відповідна група менеджерів);

  • колективні рішення (приймаються загальними зборами).

  1. За характером:

  • економічні (стосуються сфери фінансів, інвестицій, заробітної плати, використання кредитів тощо);

  • технологічні (стосуються сфери розробки нових технологій, конструювання продукції, покращення технологічного оснащення тощо);

  • соціально-психологічні (стосуються сфери соціального забезпечення працівників, покращення психологічного клімату в колективі, морального стимулювання, створення сприятливих умов праці);

  • адміністративні (стосуються організаторської, розпорядчої, координаційної, дисциплінарної, інформаційної, регламентної сфер).




  1. Умови прийняття управлінських рішень

Успішне прийняття управлінських рішень базується на таких умовах, як право прийняття, повноваження, обов’язковість, компетентність, відповідальність.

Право прийняття рішень мають всі менеджери, але відповідні їх групи можуть приймати тільки конкретні рішення (загальні рішення можуть приймати тільки лінійні керівники).

Повноваження характеризує межу між групами менеджерів під час прийняття рішень. Наприклад, начальник відділу не може приймати рішення, які, згідно з посадовими обов’язками, може приймати тільки директор підприємства.

Обов’язковість є здатністю об’єктивно усвідомлювати необхідність прийняття рішення відповідно до ситуації, що склалася. Вимагає від менеджера обов’язкового прийняття рішення, якщо цього потребує ситуація, що склалась в організації.

Компетентність характеризує вміння менеджера приймати адекватні реаліям, обґрунтовані, кваліфіковані рішення.

Відповідальність постає як покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за конкретну ділянку роботи, справу, вчинки; показує, які санкції можна застосовувати стосовно менеджера внаслідок прийняття невдалого рішення.


  1. Процес вироблення управлінських рішень

Процес вироблення раціональних управлінських рішень повинен включати такі етапи:

  1. виникнення ситуації, яка вимагає прийняття рішення (поява необхідності формалізації методів менеджменту);

  2. збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту;

  3. виявлення та оцінювання альтернатив, закладених в розроблених методах менеджменту;

  4. підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативи);

  5. прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи);

  6. реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.

На усіх етапах прийняття рішень важливо враховувати фактори, які впливають на цей процес:

  • особисті якості менеджера;

  • поведінка менеджера;

  • середовище прийняття рішення: визначеність (керівник знає про очікувані результати всіх можливих альтернативних рішень), ризик (менеджеру відома ймовірність результатів від реалізації кожної альтернативи), невизначеність (коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів);

  • інформаційні обмеження. Ці обмеження обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації;

  • взаємозалежність рішень;

  • очікування можливих негативних наслідків;

  • можливість застосування сучасних технічних засобів;

  • наявність ефективних комунікацій;

  • відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.




  1. Оптимізація управлінських рішень

Оптимізація є найважливішим етапом технології вироблення раціональних управлінських рішень.

Оптимізація управлінських рішень – вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.

Згідно з положеннями американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватись з допомогою таких підходів:

  1. Застосування наукового методу.

  2. Використання системної орієнтації.

  3. Застосування моделей.

Використання моделей дозволяє приймати рішення, при обґрунтовуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають в складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядається як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.

Модель — це відображення у схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об'єкта, який досліджується. Вона є спрощеною конкретною управлінською ситуацією, іншими словами, в моделях певним чином відображаються реальні події, обставини тощо. Необхідність застосування моделей пояснюється такими причинами:

Види

моделей

  • складністю виробничо-господарської діяльності;

  • наявністю багатофакторних залежностей у процесі розв'язання управлінських завдань;

  • необхідністю експериментальної перевірки багатьох альтернативних управлінських рішень;

  • доцільністю орієнтувати управління на майбутнє;

  • необхідністю врахування ринкових умов.



Виділяються такі моделі:

  • фізичні. Вони відображають збільшене або зменшене описання об'єкта;

  • аналогові. Ці моделі поводять себе так, як реальні об'єкти, але зовнішньо вони не схожі на них;

  • математичні (символічні). Для опису властивостей або характеристик об'єкта використовують символи.

Світова практика виробила певний порядок розробки моделей. Найдоцільніше застосовувати такий процес їх побудови:

  • Формулювання завдання.

  • Підготовка інформації.

  • Формування моделі.

  • Перевірка моделі на достовірність.

  • Використання моделі.

  • Відновлення моделі.

Американський менеджмент виділяє такі найбільш розповсюджені способи моделювання:

1. Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів.

  1. Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них (так звана модель оптимального обслуговування).

  2. Моделювання управління запасами. Визначає розміщення замовлень, їх кількість, обсяг готової продукції на складі.

  3. Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів за наявності конкретних потреб. Моделі лінійного програмування найбільш популярні у менеджменті.

  4. Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи.

  5. Економічний аналіз, тобто метод оцінювання витрат та економічних вигод. Базується на визначенні економічних умов, за яких підприємство стає вигідним. Зрозуміло, що основною умовою буде ситуація, коли загальний дохід зрівнюється з підсумковими витратами.

  6. Балансові методи, які базуються на побудові матеріальних, фінансових, трудових та інших балансів.

  7. Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дозволяє із кількох варіантів вибрати оптимальне рішення. При цьому платежі (грошові винагороди, доходи тощо) подають у формі таблиці.

  8. Дерево рішень є схематичним відображенням дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів, ймовірності отримання їх позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

10. Прогнозування, тобто передбачення майбутніх управлінських ситуацій та їх імовірного впливу на функціонування організації та її окремих сфер.