asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 8 9
1.Найвищі органи влади в Київській Русі.
Давньоруська держава склалася,як ранньофеодальна монархія.Це була відносно єдина побудована на принципі сюзеренітету-васалітету держава.Князі окремих феодальних володінь були у васальній залежності від великого князя,який відносно них був сюзереном,а вони мали дружин,які від князів одержували землю в умовне володіння.Державу очолював великий князь,якому були підпорядковані місцеві князі,тобто його васали.Пізніше для розвязання найважливіших питань скликалися феодальні зїзди.В 882 р. 2 великих політичних центри Київське і Новгородське обєднуються під владою Києва та виникає давньоруська держава.З кінця 9 до початку 11 ст ця держава включає в себе такі словянські племена:древляни,сіверяни,радимичі,вятичі,уличі,тиверці.У центрі нового державного формування було племя полян.Феодальна поземельна власність складається в 9 ст. у 2 основних формах:княжий домен та вотчинне землеволодіння.Дружина князя поділяється на старшу і молодшу.Бояри із бойових соратників князя стають землевласниками,його васалами.Князь був головним носієм державної влади.Він зосереджував у своїх руках усю законодоавчу,виконавчу і судову владу,яка була необмеженою.Наступним державним органом є Рада при князі (Боярська),з бояр та княжих мужей.Це дорадчий орган при князі,до його складу входили старші дружинники,міська знать,представники вищого духовенства.Окремі функції князівського двору виконували тіуни і старости.Десятинна система замінюється дворцово-вотчинною,при якій політична влада належить землевласникам,тобто боярам.Наступний державний орган це Віче.Це зїзд всього дорослого чоловічого населення міста.Це був дорадчий орган.Місцеве управління здійснювали довірені люди князя,його сини,опираючись на військові гарнізони,які очолювали тисяцькі сотники та десятники.Органом місцевого селянського самоврядування була вервь.Члени верві були повязані між собою круговою порукою.Несли фінансові та поліцейські функції.Збройні сили складалися з трьох основних частин: великокнязівська дружина,дружина місцевого князя та народне ополчення.
2.Адміністративна реформа.
Після вбивства Ігоря Ольга у 946 р. суворо покарала древлян, але для того, щоб подібне не повторювалося в майбутньому провела реформу. ЇЇ суть полягала у слідуючому. Перш за все було впорядковано збір податей. По всій державі були створені погости – місця збору податей. Крім того, Ольга встановила розмір податей, а також строки їх збору. Таким чином, держава вперше отримла примітивний адміністративно-територіальний устрій, а також примітивну фінансову систему.
3.Джерела холопства.
Холоп-найбільш безправний субєкт права,він був власністю господаря. Основними джерелами холопства в Київській Русі були:

- самопродаж у рабство.

- народження від раба.

- шлюб за рабом.

- ключничиство-вступ на службу до господаря.

- скоєння злочину,покарання за яке було потік і розграбування.

- злісне банкрутсво- купець транжирив чуже майно.

-полон.
4.Руська правда:її редакції та характеристика.
«Руська Правда»— збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права.До наших днів дійшло більше 100 списків РП,які можна представити у 3 редакціях:

Коротка Руська Правда (43 статті) –підготовлення не пізніше 1054 р. та складається з Пр. Ярослава,Пр. Ярославичів, Покона вірного та Урока мостників.

Поширена Руська Правда-підготовлена не пізніше 1113 р. та складається с Суду Ярослава та устава Володимира Мономаха.Віднайдені біля 100 списків поділяються на три групи: Синодально-Тіроїцьку, Пушкінську і Карамзінську.

Скорочена "Руська правда" виникла не раніше 12 ст. Це переробка одного із списків поширеної правди. Її виникнення пов'язують із спробами кодифікації.

Попри привілейоване становище вищих прошарків суспільства, всі вільні перебували під опікою Руської Правди, головним завданням якої було давати можливість сторонам захищати свої права на життя, здоров'я і майно, а судові — підставу до справедливого вироку.
5.Договори Русі з Візантією.
Договори Русі з Візантією - перші відомі міжнародні договори Стародавньої Русі, укладені в 911, 945, 971 роки.

    * Договір 2 вересня 911 укладено після успішного походу дружини Олега князя на Візантію близько 907. Він відновлював дружні стосунки держав, визначала порядок викупу полонених, покарання за кримінальні злочини, скоєні грецькими і російськими купцями у Візантії, правила ведення судового процесу і спадкування, створював сприятливі умови торгівлі для руських і греків.

    * Договір 945 року укладено після невдалого походу військ князя Ігоря на Візантію в 941 і повторного походу в 944. Договір зобов'язував російських послів і купців для користування встановленими пільгами мати княжі грамоти, вводив ряд обмежень для руських купців. Русь зобов'язувалася не претендувати на кримські володіння Візантії, допомагати один одному військовими силами.
    * Договір липня 971 року укладено князем Святославом Ігоровичем після поразки російських військ в болгарському Доростолі. Договір містив зобов'язання Русі не нападати на Візантію, а також не підштовхувати до нападу на Візантію треті сторони і допомагати Візантії у разі таких нападів.

6.Релігійна реформа Володимира Святославича.
Найголовнішим досягненням Володимира стало прийняття християнства. Власне, цією реформою Володимир завершив розбудову держави. Християнська віра вже з'явилась у чорноморських країнах і також досить швидко вона дійшла до Києва.

Володимир став замислюватися над тим, як віднайти більш витончені способи вираження духовних, соціальних, політичних прагнень суспільства. Тим більше, що вся Європа була християнською.Християнство могло мати для Київської держави також внутрішньополітичне значення. Володимир також чудово розумів культурне значення запровадження християнства. Якщо провести аналогію із сучасністю, Володимир потрапив у становище однієї із держав так званого «третього світу», що прагне прискорити модернізацію своєї країни і відтак змушені змушений вибирати одну з провідних ідеологій. Для Володимира цими двома високорозвиненими системами віри, були християнство та іслам, тобто релігії тих країн, з якими Русь мала і намагалася утримати якнайтісніші торговельні і політичні стосунки. Існує й інша точка зору на цю проблему. У «Повісті временних літ» вказується, що посланці Русі відкинули іслам через те, що він забороняв уживати алкогольні напої і начебто спинив свій вибір на християнстві з Візантії. Цей зразок християнства з його розкішними релігійними обрядами викликав захоплення у Володимира. Проте як би не описували ці події літописці, за вибором Володимира стояли конкретні політичні і економічні чинники.
7.Правове становище населення в КР.
Свого розквіту Київська Русь досягла в період правління князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого.Саме в цей період було остаточно структуроване суспільство Київської Русі.Все населення Київської Русі поділялося на три категорії: вільні, невільні та напіввільні люди.

Верхівку вільних людей складали князь і його дружина.З-поміж них князь обирав воєвод і урядовців.Пізніше книжі мужі в 13 ст. зливаються із земською верхівкою,представниками родової знаті і складають єдиний стан-боярство.Боярство ділилось на різні групи і було привілейованим станом.Боярином міг стати будь-хто за заслуги перед князем і державою.Боярство наділялось певними привілеями. До вільних належало також і духовенство:біле і чорне.Найнижчий стан вільного населення складали смерди.Вони володіли землею і худобою,платили податки,служили в народному ополченні із власною зброєю і кіньми.Вони могли передавати у спадщину майно лише синам.

Напіввільними були закупи-це збіднілі з якихось причин вільні общинники,що брали у багатих у борг землю,зерно,засоби виробництва і ставали таким чином залежними від своїх кредиторів,але поки не повернуть борг купу.

Невільні-це холопи,найбільш безправний субєкт права,він був власністю господаря. Основними джерелами холопства в Київській Русі були:

- самопродаж у рабство.- народження від раба.- шлюб за рабом.- ключничиство-вступ на службу до господаря.- скоєння злочину,покарання за яке було потік і розграбування.

- злісне банкрутсво- купець транжирив чуже майно.-полон.

Ізгої-до них належали представники тих станів,що вийшли з одного стану і не перейшли в інший.Усі ізгої потрапляли під захист церкви.
8. Злочин і покарання за руською правдою.
«Злочин»-не тільки образа, з матеріальними і моральними збитками,а і всяке порушення закону. Суб єкти злочину були тільки вільні люди.

Види злочинів:

-державні злочини(повстання проти князя, переворіт)

-злочини проти особи(вбивство, тілесні пошкодження, побої та образа словом).

-майнові злочини(розбій, грабіж,крадіжка,знищення чужого майна,угін скоту,пошкодження межевих знаків,підпал,викрадення коней,злісна несплата боргу).

Види покарань:

-Потік та пограбування,-вища міра покарання ,яке назначалося в 3-х випадках:за вбивство в розбої, за підпал і за кражу коней.Це конфіскація майна та віддача злочинця з сім єю у рабство.

-Віра- штраф за вбивство поділялася на: одинарну(40гр) за вбивство вільного чоловіка, подвійна(80 гр) за вбивство людини з привілеями, дика віра(40 гр) з кожного члена общини.

- Продаж, штрафи(головництво, урок, повернення вкраденого).
9.Судовий процес за Руською Правдою
Суд. Процес носив змагальний характер та починався з ініціативи позивача. Суд власне установлював докази: ордалії, присяга на жребій. Процес мав 3 стадії: 1-заклич потерпілого та торгу( об ява у скоєнні злочину). 2- звіт( особа у якої зникла річ повинна була вказати на того в кого ця річ була в неї придбана). 3- «гоніння по сліду» (пошук доказів та злочинця).

Система доказів складалася з показань свідків таких як:

Відуни- очевидці злочину

Послухи- поручителі

Речові докази( клятви,ордалії та присяга).

На практиці існував суд. поєдинок.
10. Норманська теорія походження сх.словян
Норманська теорія відмовляє словянам у здатності створити власну державність і визначає,що її створили варяги (нормани).У 8 ст вони зявились у ревхівях Волги і підкоривши фінські племена опанували Волзький торговий шлях.На початку 9 ст норманами здійснюється ряд вдалих походів на Зх.Європу,де вони утворили свої держави.Підвалини цій теорії дав Нестор Літописець,а створили її німецькі вчені Байер,Міллер і Шліцер,що працювали в російській академії наук з 1724 р.Вони вказують, що у 822 р. Олег,прийшовши до Києва,убивши Аскольда і Діра,створив нову державу і став княжити.
11. Феодальна роздробленість Київської Русі
XII—XIII століття на Русі увійшли в історію як період феодальної роздробленості. По смерті великого князя київського Мстислава, сина Володимира Мономаха, Київська Русь розпадається на багато князівств і земель. Поза сумнівом, основною причиною розколу була відсутність у місцевих князів і бояр зацікавленості у сильній владі великого київського князя. Розвиток відокремленого землеволодіння, можливість передання землі у спадок робило їх повновладними господарями, не залежними від Києва.Серйозними причинами роздробленості можна назвати й великі розміри держави та пов'язані з цим труднощі управління, відсутність чіткої системи престолоспадкування і княжі усобиці.

Система натурального господарства сприяла ізоляції окремих господарських одиниць,кожна з яких була самозабезпечена,споживала той продукт,який сама виробляла.Поряд з економічними причинами передусім існували і соціально-політичні.Представники феодальної верхівки (боярство) перетворювались з військової еліти на землевласників та пргнули політичної самостійності.Йшов процес осідання дружини на землю.У фінансовій сфері він супроводжувався переростанням дані у феодальну ренту.Змінюється система державного уравління,десятина замінюється дворцово-вотчинною системою.Формуються 2 центри управління-дворець і вотчина.Всі придворні чини оночасно стають державними посадовцями.
У процесі децентралізації виділяються Київське, Чернігово-Сіверське, Переяславське, Волинське, Галицьке, Володимиро-Суздальське, Полоцьке та інші князівства.

12. Характер державного ладу в Галицько-волинському князівстві.
Державний лад Галицько-Волинського князівства (королівства) ніби був схожий на устрій Київської Русі, але у функціонуванні, повноваженнях та компетенції роль князя, ради бояр, віча була дещо іншою.

Князеві належала верховна законодавча, виконавча, судова, адміністративна та виконавча влада. Він очолював державу як суверен, керував збройними силами, зовнішньою політикою, фінансами. Проте абсолютної влади в державі князь не мав, вона обмежувалася впливовим боярства. Другою особливістю державного ладу Галицько-Волинського князівства є дуумвірат - одночасне правління двох князів: одного на Волині (у Володимирі), другого - м Галичині. Йдеться про співправління Данила і Василька Романовичів, Льва I Даниловича і Володимира Васильковича, Андрія і Лева II Юрійовичів.

Боярська рада формально існувала як дорадчий орган центральної влади при князеві. Та фактично рада скликалася найбільш впливовими боярами, які прагнули обмежувати або регулювати владу князя. До її складу входили найбільші землевласники, галицький єпископ, воєводи, намісники та суддя княжого двору. У часи занепаду влади князя бояри очолювали державу.

Віче як пряме воле- і правовиявлення населення скликалося стихійно, або князем чи боярами у часи зовнішньої загрози чи внутрішньої міжусобної боротьби. Воно не мало чіткого регламенту, визначених повноважень та компетенції. Система управління була двірсько-вотчинною. Центральну виконавчу владу очолював двірський: керував князівським двором і


следующая страница >>