asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ДО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

1. Загальна характеристика провадження у справі до судового розгляду.

Провадження у справі до судового розгляду — важлива самостійна та обов'язкова стадія цивільного процесу, що являє собою сукупність процесуальних дій, здійснюваних суддею та особами, які беруть участь у справі, спрямованих на врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Процесуальною формою провадження у справі до судового розгляду є попереднє судове засідання. Слід підкреслити, що відповідно до змін, внесених до ЦПК 07.07.2010 р., попереднє судове засідання не є обов'язковим, як було раніше. Питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі (ч. 7 ст. 130 ЦПК). Зазначимо, що Кодекс адміністративного судочинства України також передбачає не обов'язок, а право судді проводити попереднє судове засідання (п. 4 ч. 2 ст. 110 КАС). Питання про необхідність проведення попереднього судового засідання він вирішує при підготовці справи до судового розгляду. Така позиція законодавця видається більш слушною.

Метою попереднього судового засідання є перш за все з'ясування можливості врегулювання спору до розгляду справи по суті, або забезпечення швидкого та правильного вирішення цивільних справ (ч. 1 ст. 130 ЦПК), тобто вжиття необхідних заходів до судового розгляду для справедливого і неупередженого розгляду справи в найкоротший строк, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, під час провадження у справі до судового розгляду вирішується два завдання: 1) врегулювання спору до судового розгляду; 2) підготовка справи до судового розгляду. Вважаємо, що попереднє судове засідання, яке проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, не є обов'язковим; а підготовка справи до судового розгляду, яка здійснюється суддею одноособово і проводиться для забезпечення швидкого та правильного вирішення цивільних справ, є обов'язковою з будь-якої справи.

Отже, підготовка справи до судового розгляду розпочинається з дня постановления ухвали про відкриття провадження у справі. Тому, як правильно роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 5 від 12.06.2009 р. ≪Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду≫ (далі — Постанова № 5 Пленуму від 12.06.2009 р.), суддя не вправі до постановления ухвали про відкриття провадження у справі здійснювати будь-які дії щодо підготовки справи до судового розгляду, зокрема, забезпечувати позов (крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 151 ЦПК), проводити попереднє судове засідання тощо (п. 1). З другого боку, після відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання про залишення заяви без руху та її повернення (ст. 121 ЦПК) чи про відмову у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Днем відкриття провадження у справі є день постановлення ухвали про відкриття провадження у справі. Зміст ухвали про відкриття провадження у справі повинен відповідати вимогам ч. 5 ст. 122 ЦПК, зокрема, в ухвалі мають бути зазначені час і місце попереднього судового засідання, якщо суддя вирішив, що його проведення є необхідним, та пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову й посилання на докази, якими вони обґрунтовуються. Ця стаття корелюється зі ст. 157 ЦПК, присвяченою строкам розгляду цивільних справ. За загальним правилом суд розглядає справи у строк не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Слід зазначити, що десятиденний строк проведення попереднього судового засідання входить до цього строку. Але справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів суд повинен розглянути у скорочені строки, а саме: протягом одного місяця (ст. 157 ЦПК). Отже, в такому випадку строк проведення попереднього судового засідання повинен бути розумним, але в цілому не перевищувати десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Розумний строк — це найкоротший строк проведення попереднього судового засідання, достатній для проведення необхідних підготовчих дій. Тому не слід призначати попереднє судове засідання на максимально визначений законом строк, тобто, наприклад, на 8-9-й день після відкриття провадження у справі, оскільки у разі відкладення попереднього судового засідання (ч. 8 ст. 130 ЦПК) може бути порушений загальний строк розгляду справи. Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно. Поважними причинами, за якими докази були подані сторонами несвоєчасно, можуть бути, наприклад, відмова відповідних посадових осіб у наданні доказів або їх надання із запізненням. Неприйняття таких доказів може бути підставою для скасування рішення, оскільки в такому випадку воно буде необгрунтованим.

За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними. Однак відкладення попереднього засідання допускається один раз. Слід зазначити, що проведення попереднього судового засідання може бути відкладено тільки за заявою однієї або обох сторін, тому неявка на попереднє засідання належно повідомлених третіх осіб, а також інших осіб, які беруть участь,у справі, не перешкоджає його проведенню (частини 2, 8,9 ст. 130 ЦПК).

Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально. Як правильно зазначено у п. З Постанови № 5 Пленуму від 12.06.2009 р., суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність та неупередженість. Зокрема, вони мають право роз'яснювати сторонам можливості розгляду справи у третейському суді та порядок виконання його рішення, суть та процедуру здійснення кожної дії та їх наслідки.

У разі відмови позивача від позову, а також у разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі за тими ж правилами, що їх застосовують на стадії судового розгляду, - за статтями 174-175 ЦПК.

У випадку визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 174 ЦПК). Але до ухвалення рішення суд відповідно до статей 166-169 ЦПК повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, зокрема, право на відвід (судді, перекладача, секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста), а також розглянути їх заяви та клопотання. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону чи порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду (частини 3, 4, 5 ст. 130 ЦПК). При цьому суддя повинен роз'яснити сторонам правові наслідки таких процесуальних дій. Підкреслимо, що, за загальним правилом, якщо є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 4 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Слід зазначити, що попереднє судове засідання не пов'язане з розглядом і вирішенням справи по суті, тобто на ньому не повинні досліджуватися докази, встановлюватися факти матеріально-правового значення, які належать до предмета доказування. Разом з тим, враховуючи, що порядок проведення попереднього судового засідання проводиться з додержанням загальних правил для судового розгляду, вважаємо, що на попередньому судовому засіданні суд може встановлювати факти процесуального характеру (наприклад, наявність у заявника права на пред'явлення позову, додержання умов його реалізації тощо) і вирішувати питання про зупинення і закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду (глава 6 розділу III ЦПК). Зокрема, у Постанові № 5 Пленуму від 12.06.2009 р. підкреслено, що зупинення, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду (статті 201,202,205,207 ЦПК) при проведенні попереднього судового засідання відповідає вимогам ЦПК (п. 4).

Якщо спір не врегульовано на цій стадії, попереднє судове засідання проводиться з метою забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, для чого суд здійснює підготовчі дії, зазначені у ч. 6 ст. 130 ЦПК, та окремі дії, що не належать до підготовки справи до судового розгляду, але мають значення для подальшого руху справи (наприклад, здійснення викликів та повідомлень, об'єднання та роз'єднання позовів).

Належно проведена підготовка справи до судового розгляду, якщо спір не врегульовано на цій стадії, має значення для якісного вирішення цивільних справ. Недооцінка значення цієї стадії процесу, формальне ставлення до неї призводить до відкладення розгляду справи, тяганини, а нерідко і до постановления необгрунтованих рішень.

Підготовка справи до судового розгляду починається після відкриття провадження у справі суддею і продовжується до призначення справи до розгляду (ст. 156 ЦПК). Підготовка цивільної справи до судового розгляду має бути також процесуально оформлена, хоча прямої вказівки про те, яку саме ухвалу треба постановити, у ЦПК немає. У частині 10 ст. 130 ЦПК говориться лише про обов'язок суду постановити ухвалу, визначивши в ній процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду. Уявляється, що процесуальні дії, які підлягають здійсненню до судового розгляду, суддя має зазначати в самостійній ухвалі про підготовку справи до судового розгляду, яка постановляється з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі. Це так звана ≪програмна≫ ухвала, в якій він намічає програму підготовчих дій. У цій ухвалі суддя повинен

вказати також час та місце судового розгляду, якщо це можливо, тобто якщо не потрібно, наприклад, призначати експертизу, надавати судові доручення і т. ін.

Таким чином, за результатами проведення попереднього судового засідання суд може ухвалити рішення (якщо відповідач визнає позов), постановити ухвали про закриття провадження у справі (якщо суд прийме відмову позивача від позову або визнає мирову угоду сторін, чи з інших підстав, передбачених ст. 205 ЦПК), про залишення заяви без розгляду (якщо сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду або з інших підстав, передбачених ст. 207 ЦПК), про підготовчі процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду.
2. Зміст і порядок проведення попереднього судового засідання.

Якщо спір не врегульовано у попередньому судовому засіданні, суддя повинен до судового розгляду провести підготовчі дії, що має важливе значення для якісного вирішення цивільних справ. Попереднє судове засідання важливе передусім для складних справ, при виникненні труднощів із визначенням предмета доказування у цивільній справі, для з'ясування наявного обсягу доказів, вирішення питання про витребування доказів.

Частина 6 ст. 130 ЦПК визначає зміст підготовчих процесуальних дій. їх перелік не є вичерпним, оскільки підготовка справи до судового розгляду повинна проводитись з урахуванням особливостей тієї чи іншої категорії справ (трудових, житлових, цивільних, кооперативних, земельних та ін.), залежно від конкретних обставин справи. У цій нормі на законодавчому рівні закріплено положення, що виправдали себе на практиці протягом тривалого часу, посилено гарантії принципу змагальності.

Підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя, який відкрив провадження у справі.

Якщо спір не врегульовано до судового розгляду, головними завданнями попереднього судового засідання в такому випадку є: 1) визначення характеру спірних правовідносин і змісту правової вимоги, матеріального закону, який їх регулює, уточнення позовних вимог або заперечень проти позову; визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору та які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню; 2) з'ясування доказів, які подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною для обґрунтування своїх доводів чи заперечень щодо невизнаних обставин; вирішення питання за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, про витребування доказів; 3) вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; 4) вчинення інших дій, необхідних для підготовки справи до судового розгляду; 5) вжиття заходів до забезпечення своєчасної явки в судове засідання учасників процесу.

Відповідно до ст. 143 ЦПК, присвяченій порядку призначення експертизи, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. ЦПК у ст. 145 визначає випадки обов'язкового призначення експертизи. Зокрема, призначення експертизи є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами, або за клопотанням хоча б однієї зі сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

При призначенні експертизи повинні враховуватись статті 144-150 ЦПК, а також положення Закону України від 25 лютого 1994 р. ≪Про судову експертизу≫, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 р., та постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. ≪Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах≫, Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.2001 р.

Слід зазначити, що цілком справедливо 07.07.2010 р. були внесені зміни до ст. 33 ЦПК щодо заміни неналежного відповідача, зокрема, стосовно наслідків відсутності згоди позивача на заміну відповідача. До 07.07.2010 р. суд повинен був у цьому випадку, незрозуміло чому, залучати до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Згідно з останніми змінами до зазначеної статті ЦПК цей недолік був усунений, але на жаль, частково, тому що законодавець не запропонував новий варіант заміни, а саме - кого необхідно залучати до участі у справі у разі відсутності згоди позивача на заміну відповідача іншою особою.

Підкреслимо, що за ЦПК 1963 р. аналогічна ситуація була вирішена правильно: в цьому разі суд міг притягнути замість неналежного відповідача другого відповідача. Отже, необхідно було також внести зміни до ч. 2 ст. 33 ЦПК, передбачивши саме такий варіант заміни.

3. Призначення справи до судового розгляду. Судові повідомлення і виклики.

Призначення справи до судового розгляду може мати місце лише після того, як будуть проведені всі необхідні дії щодо її підготовки. Справа вважається підготовленою, якщо уточнено всі вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлено коло фактів, що мають значення для справи; з'ясовано, які докази подані чи подаються на попередньому судовому засіданні кожною стороною; визначено склад осіб, які братимуть участь у справі; відповідачу вручено копію заяви, а у необхідних випадках - і копії доданих до неї документів; особи, які беруть участь у справі, повідомлені про місце і час розгляду справи.

Згідно зі ст. 156 ЦПК після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені у даній справі, визначає коло осіб, які підлягають виклику в судове засідання, і встановлює дату розгляду справи. Справа має бути призначена до розгляду не пізніше семи днів після закінчення підготовчих дій до судового розгляду. Місцем розгляду більшості справ є спеціально обладнане для цього приміщення суду, що прийняв справу до провадження, - зал засідань. Суд зобов'язаний своєчасно повідомити осіб, які беруть участь у справі, про день розгляду справи, щоб надати їм можливість належним чином підготуватися до участі в судовому засіданні.



следующая страница >>