asyan.org
добавить свой файл
1
Я МОВОЮ ВКРАЇНСЬКОЮ МОЛЮСЬ…

(свято рідної мови)


  1. дівчина. Добрий день, вам добрі люди!
    Хай вам щастя, доля буде
    Не на день і не на рік,
    А на довгий-довгий вік.

  2. дівчина. Починаймо наше свято
    Дітей зібралося багато,
    Щоб читати та співати,
    Рідну мову прославляти.

  3. дівчина. Гостей дорогих
    Ми вітаємо щиро
    Стрічаємо хлібом,
    Любов'ю і миром.

(На рушнику виноситься коровай й з укліном кладеться на стіл)

Звучить пісня Наталії Май ,,На нашій Україні
Ведучі.


  1. Доброго дня вам, шановні добродії і всі шанувальники рідного слова!

Щиро вітаємо вас на нашому святі рідної мови «Я мовою вкраїнською

молюсь”.

  1. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська.

  1. Мова – то найцінніший духовний скарб, який створило людство за всю свою

історію. То сонячна квітка в розмаїтому Божому саду.

  1. На нашій планеті існує понад 5 тисяч мов, і всі – неповторні, самобутні і

найдорожчі для народу, який їх витворив. Але багато з них уже зникло або стоїть

на краю мовної прірви.

1. Тому 21 лютого 2000 р. Генеральна конференція ЮНЕСКО ухвалила рішення

про заснування Міжнародного дня рідної мови. Під захист світової

громадськості взято всі без винятку мови – нетлінне надбання культурної

спадщини людства.

2. Цю дату обрано не випадково, бо саме в цей день 1952 р. на вулиці Бангладеш,

наче збурені хвилі Гангу, виринули волелюбні бенгальці. На гаслах і

транспарантах – протест: «Колонізатор забороняє рідну мову – бенгалі , мову

поета Рабіндраната Тагора» (лауреата Нобелівської премії 1913 року).

  1. А через півстоліття з тієї іскри розгорівся всесвітній вогонь: тепер земляни

щорічно відзначають Міжнародний день рідної мови.

  1. Українська мова, одна з найбагатших, наймилозвучніших в індоєвропейській

мовній сім’ї, пройшла нелегкий, тернистий шлях, поки стала державною в

незалежній Україні. Її державний і офіційний статус закріплений десятою

статтею Конституції України.
(Виходять 4 дівчат із свічками)
1 дівчина. Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

2 дівчина. Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей …

3 дівчина. О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя, в день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

4 дівчина. Пречиста Діво Мово! Прости! Воскресни! Повернися!

І віщим й вічним Словом освяти серця.

В народі українськім відродися,

Бо тут твоя калинова земля!

(Пісня «Гімн українській мові»)

«Інсценізація «Дівочі вечорниці»
1-дівчина. Дівчата, а ходімо на пагорб на вечорниці, я покажу вам, що купив мені

батько.

2-дівчина. Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав і книги гарні купує. А я хоч і

хочу, та немає за що вчитися.

3-я дівчина. Не сумуй. Не одна ти не вмієш читати і писати. Та що вдієш, що батьки

наші бідні, ледь хліба та каші вистачає на зиму, та й пан погано гроші платить.

4- дівчина. А в мене не те що книг, чобіт на зиму немає. Буду сидіти в хаті, бо як же

босій по снігу ходити.

5-дівчина. Давайте краще заведемо нашої української, доки наглядач не побачив, що

ми без роботи сидимо, а сонце ще не сіло.
(Звучить українська пісня)

Наглядач. А што ето ви здєсь бездєльнічаєте? Ану бистро рабо тать, а то не защітаю

день. Разоралісь своімі холопскімі пєснямі. Лучше би наш, благородний

язик учілі, панській.
1учень. . Як хочеш, друже, шану всюди мати,

Навчися рідну мову шанувати.

Вона - твоє обличчя, твоя доля.

На це була свята Господня воля.

Ще в давнину признав її весь світ,

Та скніла у неволі тьму століть.

Тепер вона розкута і підмоги

Від нас чекає, щоб звестись на ноги.
2 учень. У світі дитині не можна без слова,

Без ласки, любові і без доброти.

Не можна прожити дитині без мови

І без спілкування не можна зрости.

Щоб в світі людиною справжньою встати,

Дитині потрібні турбота й тепло.
3 учень. Їй треба щодня між людьми виростати,

Щоб все у дитини чудово було.

Якщо ж виростає дитина з вовками,

То так, як і вовк, себе буде вести.

Ніколи не стане вона поміж нами,

Ніколи людиною їй не зрости.
4 учень. Українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно - чиста,

І тепла, наче мамина рука.

Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.
5 учень. Вона дзвенить у срібному джерельці,

У дивних квітах, у дзвінкій росі.

Вона живе й співа в моєму серці,

ЇЇ ми дуже любимо усі.

Моя чарівна мова промениста,

Вона у пісні й казочці звучить.
6 учень А як без неї на Землі прожить?

В нас, українців, - українська мова!

В ній найсвітліші, лагідні слова.

Й матусі ніжна пісня колискова,

Як сонечко, нас щедро зігріва.

Читець.

Мово моя, полинного степу стеблинко,

Як же ти вижила, стільки зазнавши біди?

Як підвелась ти, зазеленіла гінко

Із-під пожарів, із-під копит орди?
Мово моя, мальво з-під білої хати, -

Шовк пелюстинок, тоненький-тонюсінький стан…

А не змогли ж дихання твоє перетяти

Ані аркан яничарський, ані ятаган!
Мово моя, колючого терну сплетіння

З-понад Холодного Яру, Залізнякових доріг.

Рубана шляхтою, цупко впинала коріння

В рідний чорнозем, у спопелілий обліг.
Мово моя, калино моя червона,

Царських указів мороз тебе не здолав.

ВІДЕО- СЛАЙДИ ПРО ЗАБОРОНУ МОВИ
І вед.-1720р.-російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою.

ІІ вед.- 1796 р.- видано розпорядження про вилучення у населення України

українських букварів та українських текстів із церковних книг.

І вед.- 1775 р.- Зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових

козацьких канцеляріях.

ІІ вед.- 1784 р. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу

російською мовою. Російську мову запроваджено в усіх школах України.

І вед.- 1817 р. Запровадження польської мови в усіх народних школах Східної

Галичини.

ІІ вед.- 1862р.-закрито українські недільні школи,які безкоштовно організовували

видатні діячі української культури.

І вед.-1863р.-указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок

українською мовою.

ІІ вед.-1876р.-указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот

українських пісень.

І вед.-1884р.-закрито всі українські театри.

ІІ вед.-1888 р. Указ Олександра III про заборону вживання української мови в

офіційних установах і хрещення українськими іменами.

І вед.-1889 р. У Києві на археологічному з'їзді дозволено читати реферати всіма

мовами, крім українською.

ІІ вед.-1892 р. Заборона перекладати книжки українською мовою з російської.

І вед.-1895 р. Заборона головного управління в справах друку видавати українські

книжки для дітей

ІІ вед.-1914р.-російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу.



МОЛИТИСЬ, І РАДІТИ, І ЖУРИТИСЬ,

ОСОНЦЕНИЙ СТРІЧАТИ ДЕНЬ ПОГІДНИЙ,

ВІТАТИ СВІТ, БОРОТИСЯ, ЛЮБИТИ…

А ВСЕ ЦЕ – МОВА, МОВА НАША РІДНА!
МОГУТНЯ СИЛА І КАЗКОВА ВРОДА,

О РІДНІ, НАЙПРЕКРАСНІШІ СЛОВА!

ВОРОЖА ЛЮТЬ БОРОЛА НАШУ МОВУ,

АЛЕ ВОНА УСЕ-ТАКИ ЖИВА!

Діалог між матір’ю – Україною та донькою – мовою
Донька - мова:

-Матусю, нене Україно, порятуй! Несила мені всього стерпіти, ріднесенька, допоможи!

Ти мене виплекала, виростила у любові, пошані до тебе, земле вкраїнська, до народу твого. Та зараз лихо страшне коїться у краях твоїх: мене, доньку твою єдину, мову вкраїнську, душать, гублять кривдники. Знехтувана, сплюндрована кровинка твоя!

Єдиного у тебе прошу – дай сили витримати, дай сили вистояти. Мамо,захисти!

Мати - Україна :

-Ой, леле! Доню моя люба! Підведись з колін, серденько моє. Не втрачай надії - люд простий тебе врятує. Не забуває він тебе – Богу молиться за тебе рідною мовою, теж допомоги просить, матері співають колискові спасителям твоїм , нею, ріднесенькою; вночі читають люди «Кобзаря», пошепки, ховаючись, прославляють мову свою. Терпи, доню, терпи, Господь терпів і нам велів. Не вірю я в те ,що моя країна згубить , забуде тебе. Як же можна буде жити серед цих степів, ланів і розмовляти мовою чужинською? Вірю я – не бути цьому, не бути.

Посилає Господь народу моєму багато випробувань, тому що знає – сильний він, дужий, стерпить, витримає все, настане і твій час. Молись, доню і я буду молитися.
Ведучий 1. Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.
Ведучий 2. Усі ми повинні дбати про те багатство, яке є у кожного із нас, його ми не завжди пам’ятаємо, не завжди цінуємо належно, але без нього не можемо жити. І багатство це – наша рідна мова. Бо ж кожному з нас не хотілося б опинитися на місці героїв гуморесок.
Читець 1. Не боялася дівулька

Ні лайки, ні бійки.

Закінчила школу

На нещасні «трійки».

Але в мами є знайомий

В університеті.

«Будеш ти на філософськім

Вчитись факультеті».

Так, явившись на екзамен,

Лепнула дівулька,

Що жив колись на Вкраїні

Філософ Каструля.

І сказав екзаменатор,

Вставши із-за столу:

- Я вам радив би вступити

В кулінарну школу.

І закінчила дівулька

Курси кулінарні.

Пече тепер пиріжечки

І оладки гарні!

І на кухні порядкує

Рукою твердою,

І не плутає Каструлю зі Сковородою.
Читець 2. Сказав якось Федір Галка

Занозі Панькові:

Ти чому не розмовляєш

На вкраїнській мові?

Зачим вона мінє нада? —

Прошипів Заноза. —

Што я — дядько тібє, что лі,

З какогось колхоза?
Читець 3. «НЕ В СВОЇЙ ТАРІЛЦІ»

Прибув Сава до Києва

З дружиною в парі.

Продавали сало, м'ясо,

Яйця на базарі.

З покупцями торгувались,

З людьми говорили.

Потім пішли Хрещатиком

На Дніпрові схили.

А як звідти повертались,

Мовив Сава жінці:

— Давай «чтокать»,

бо невдобно,

Що ми українці.


  1. учень. Величне слово мудре і святе.

Любить його мене навчила мати.

Воно у серці ніжністю цвіте

І гріє так, немов батьківська хата.

  1. учень. Так відчуває слово кожну мить,

Коли нам важко і коли страждаєм

На крилах ангела у небеса летить,

Молитвою нам душу зігріває.

  1. учень. Коли жартує слово, то для нас

Вишневі усмішки квітують дивоцвітом.

Вони лікують, пролітає час -

І знов надія сонечком нам світить.

  1. учень. А як співає слово, як співа!

У солов’їні переходить трелі.

У хороводі музики слова –

Візитка української оселі.

  1. учень Крізь товщу літ це слово йшло до нас,

Вбирало часу неповторні миті.

Це наш безцінний золотий запас,

Це наша сутність в многоликім світі.
Інсценізація поезії «Садок вишневий коло хати» на фоні співу солов’я
Читець. Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.
Мати.Доню, час варенички подавати.

Доня. Добре, мамо.

Мати. Підлий малому кулешику.

Доня. Добре, мамо.

(Звучить тиха лірична народна пісня, яка з часом набирає гучності)

Батько. Довгим видався день. Важка праця здоров’я відбирає, а діти ще зовсім дрібні.

Як їх на ноги поставити.

Мати. Не думай про сумне. Бог на небі все бачить: минеться лихо.

(Донька з макітрою замислено дивиться у бік, звідки лунає пісня. Замислилась)

Мати. Доню, чого застигла? Де ж куліш? От уже ж та молодь, ледь 20 весен минуло, а

вона вже про вечорниці мріє.

Батько. Пусти, мати. А то просидить в хаті – співати не навчиться, ніхто заміж не

візьме (посміхається)

Доня. Батечку-неню, дякую рідненю.

Батько. Шануватися, дівчино, вмієш?

Доня. Я не прогніваю вас, батечку. Матінко, пустіть. На часинку.

Мати. Біжи вже, дитя, біжи. Зачекалися вже дівчата, мабуть.

(Донька вибігає за куліси).

Батько. Подякуймо Богові за день прожитий, за харч, що він послав і за здоров’я, щоб

на завтра стало.

(Син читає «Отче наш»)

Батько. А тепер усім на добраніч. (Сім'я іде в хату. Звучить спів соловя.)
Читець. Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.




Син (читає молитву)

Всевидящий наш Отче і Владико,

Тобі молюся і між всіх незгод.

Тебе благаю - не покинь навіки

Вкраїнську землю і її народ.

Згаси, о Боже, між братами чвари,

Спаси і вбережи від нових бід,

Щоб не зростали знову яничари.

Щоб в славі процвітав козацький рід.

Звільни нам душі від страху й облуди,

А Україну від нових оков,

Щоби людьми вовік лишались люди,

Щоб не лилась невинна кров.

Не повтори Чорнобильського шквалу

Для нинішніх й прийдешніх поколінь.

Даруй нам волю, щастя і державу,

На многії літа, даруй... Амінь.

Читець 1. Впала з неба сонячна краплина.
Із краплини тої виросла калина.
Стали до калини завертать дівчата,
Білим цвітом коси почали квітчати. Читець 2. Солов'ї змостили гнізда на калині.
Із тих пір по світу диво-пісня лине.
Солов'їна пісня, мова калинова,
А від них і наша українська . . Читець 3. Мова - це тополі тиха розмова,
В сонячному просторі луна.
Ніжна, як сопілонька вербова,
Музика в століттях чарівна. Читець 4 Мова -це привітна пісня журавлина,
Срібне щебетання солов'я.
Ти від серця і до серця линеш
Мова рідна, мова ти моя.

(Звучить пісня. Учні виконують танок.)
1 ведучий. Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.
2 ведучий. Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

1 ведучий. Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова -

Мов троянда поміж цвітом.
2 ведучий. Хоч би й хто напастував нас,

Хоч би й хто посмів грозити, -

Дай нам силу, дай відвагу

Рідну мову боронити.
1 ведучий. Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно: в хаті, церкві, в школі.
2 ведучий. Дай діждати пошанівку

Рідного святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова!

Пісня ,,Мова моя калинова
На сцену виходять всі учасники свята

1. Щоб розумним і мудрим стати,
Треба рідну мову... (знати).
2. А щоб вміти говорити,
Треба рідну мову... (вчити).
3. Знає кожен з нас чудово,
Не прожити нам без... (мови).
4. Рідна ж мова пелюсткова,
Мудра, світла,... (світанкова).
5. І дзвенить щодня і в свята,
Бо вона така... (багата).
6. І така джерельно чиста
Наша мова(промениста).
7. Чарівна і калинова
Наша мова …(веселкова).

1 учень. Слово – брила, слово – крила, диво,

У незнане зоряний політ.

Через мову щиро і правдиво

Відкривається нам білий світ.
2 учень. Любо й мило людям щастя зичить,

Бачить, як сузір’я, мов зорить,

Знати, як усім народам личить

Мовою своєю говорить.
3 учень. Мовна зоряна світобудова,

Ворог твій – шовіністична тьма.

Зникне десь одна-єдина мова –

І уже гармонії нема.
4 учень. Тож несімо естафету гідно:

В ріднім слові – мир та благодать.

Ми, як скарб нетлінний, мову рідну

Мусимо нащадкам передать.
5 учень.Йди в тисячоліття, рідна мово,

До сердець і душ людських доходь.

Квітни калиново й барвінково,

Бо й на те благословив ГОСПОДЬ.
Звучить пісня про Україну