asyan.org
добавить свой файл
1

Початківцеві, який збирається вчитися малювати петриківський орнамент, потрібно мати цупкий папір (краще ватман або напівватман), кілька пензлів різних розмірів (саморобних котячих чи білячих або колонкових акварельних), склянку для води, куряче яйце (краще зі світлим жовтком), невеличку порцелянову або пластмасову чашечку, палітру або плоску тарілочку, що використовуватиметься як палітра, та м'які художні акварельні фарби, краще в тюбиках і для деяких вправ можливо використання гуаші та темперних фарб.

Перед початком роботи фарби треба зволожити, щоб вони стали м'якими й легко бралися на пензель. Якщо фарби в тюбиках, то потрібні кольори наносять на палітру. Тим часом готують яйце: старанно відокремлюють білок і в чашку кладуть лише жовток. Додають по одній столовій ложці оцту і води. Усе добре перемішують. Суміш переливають у маленьку скляну баночку з кришечкою та підливають її в чашечку, по мірі використання, невеличкими порціями. Невикористану суміш в закритій баночці можна зберігати в холодильнику два-три дні.

Як палітру використовують плоску тарілку, або цупкий папір чи картон. На палітрі змішують фарби, створюють кольори. Чистим пензлем, змоченим у воді, набирають фарбу з жовтком і роблять мазок на папері.

Спершу новий сухий пензлик має вигляд квачика (віничка), але поступово його доводять до належної форми, вибравши зайві волосинки. Зволожені волосинки пензля мають довгий гострий кінчик. Щоб зберегти правильну форму пензлів, після роботи їх миють з милом, промивають чистою водою і зберігають у вертикальному положенні волосинками догори. Жодного разу не можна залишати пензлики у воді, бо волосинки надовго лишаються зігнутими й стають непридатними для малювання, а, крім того, ворсинки після цього швидко ламаються й висипаються.

Щоб осягнути чарівний світ петриківського розпису, треба почати з азів.

Насамперед звернемо увагу на те, що петриківські майстри не користуються олівцем. У них надзвичайно точний окомір та дивовижна вправність руки - всі майстри малюють без попередньо накресленого контуру і не користуються жодним вимірювальним інструментом. Майбутній твір виношується в уяві весь до останньої рисочки, до останньої цяточки і лише тоді кладеться мазок за мазком. Але для початківців радимо все ж розмічати композицію на аркуші легкими лініями, позначаючи головні елементи. Це допоможе у складанні та розміщуванні композиції на папері. Згодом, набувши необхідних навичок, можна буде працювати без попередніх розміток олівцем.

А чим же малюють майстри? У своїй роботі вони часто користуються навіть таким «інструментом», як власна пучка. Вмочивши палець у фарбу, майстри торкаються до паперу й лишають на ньому кругленьку плямочку, трохи світлішу в центрі й неначе обведену темнішим контуром довкола. Поклавши в такий спосіб низку ягідок, можна зобразити грона калини, винограду, горобини. Щоб не малювати пальцями, можна скористатися патичком, виготовленим з олівця або палички потрібного діаметру в перерізі. Але для малювання ягід різного розміру знадобиться багато патичків. Тоді як при малюванні пальцем відбитки різного розміру одержують, притискаючи палець до паперу з різною силою.

Початківцю для опанування технології петриківського розпису та його елементів ми рекомендуємо декілька вправ. Для роботи краще взяти цупкий білий папір. Провідне місце при виконанні цих вправ посідає, звичайно, пензлик. Для елементів, пов'язаних з виконанням «зернятка», «кривенького зернятка», тоненьких гілочок та «пітушіння», годиться звичайний акварельний пензель з тоненьким гострим кінчиком (коли він зволожений). Але за традицією для виконання цих типових, саме для петриківського розпису, мазків використовувався саморобний котячий пензлик. Для малювання крупних елементів (пелюстків квітів та листя), виконаний звичайним чи перехідним мазком, виберіть акварельний пензель більшого, ніж у попередніх вправах, розміру.

 




УРОК 1

Мета - навчитися робити «зернятко».

«Зернятко» - це простий мазок, профіль якого залежить від пензлика. Він є одним з основних елементів петриківського розпису, за допомогою якого створюються всі орнаментальні мотиви.

Уздовж вертикальної лінії, проведеної олівцем, пензликом наносять мазки - «зернятка». Тримати пензлик треба так, щоб вусик «зернятка» був перпендикулярний до лінії. При цьому корпусом пензлика натискають так, щоб мазок мав форму краплі води. Повторюючи мазок багато разів, треба намагатися отримати однакову відстань між мазками. Це сприяє розвитку окоміру і ритму в зображенні.



Далі мазки наносять під кутом відносно вертикальної лінії кінчиком угору, а потім - кінчиком униз, дотримуючись однакової проміжної відстані між мазками пензлика.



Тепер нанесіть ці мазки під кутом обабіч вертикальної лінії, розташовуючи мазок проти мазка.

Оволодіння цією вправою наближує до зображення основних зображувальних елементів петриківського розпису.

УРОК 2

Мета - навчитися робити «кривеньке зернятко».

 «Кривеньке зернятко» - дуже поширений елемент, за допомогою якого утворюють «пірчасте листя», «пуп'янки», пелюстки квіток.

Щоб зробити «кривеньке зернятко» треба кінчик пензлика опустити на папір біля вертикальної лінії. Витягуючи тонку лінію вусика, роблять легкий поворот пензлика. Завершують цей мазок притискуванням «п'ятки» пензлика до паперу.

Далі мазки («кривенькі зернятка») з видовженими вусиками наносять обабіч вертикальної лінії: Перше «кривеньке зернятко» протягують найдовше, а друге, третє і четверте поступово вкорочують. З цих мазків утворюють майже однакові групи. Відстань між групами бажано робити теж однакову.

Після того, як будуть засвоєні навички зображення цього елементу вздовж вертикальної лінії, можна переходити до його зображення щодо дугоподібної лінії.

Малюнок цієї вправи нагадує елемент петриківського розпису «пірчасте листя» та може бути використаний для створення одного з типових елементів петриківського розпису - «бігунця» («хвильки»).




УРОК 3

Мета - навчитися робити більш складні елементи розпису з «зернятка» та «кривеньких зерняток».

З двох мазків «кривеньке зернятко» роблять напіврозкриту квітку -«пуп'янок». У малюнку використовуються засвоєні раніше елементи. Мазки розташовують так, ніби вусики тягнуться з однієї точки, а округлі частини з'єднуються. Треба розташувати «пуп'янки» на однаковій відстані одна від одної, повертаючи їх вусиками в протилежні боки. Потім «пуп'янки» об'єднуються в групи з трьох елементів, і кожна група розгортається в протилежний бік.

У наступному елементі мазки розташовують так само, як і в попередньому, але кожний «пуп'янок» роблять з двох більших «кривеньких зерняток» та двох менших мазків «зерняток», які розташовані всередині. Ці елементи можна з'єднати тоненькою хвилястою лінією.

 

Далі, сполучаючи до центра три пари «кривеньких зерняток» та «зерняток» («пуп'янок»), роблять своєрідну квітку. Ці елементи теж можна з'єднати тоненькою хвилястою лінією та необхідно звернути увагу на розмір квітів, їх колір, відстань між ними.

 

Ця вправа наближує нас до виконання одного з найтиповіших елементів петриківського розпису - «бігунця» («хвильки»).




УРОК 4

Мета - навчитися робити «бігунець».

 Ця вправа об'єднує в собі завдання попередніх вправ. Треба намалювати «бігунець», що складається з трипелюсткових квіток та «пірчастого листя». Квіти, розташовані на однаковій відстані одна від одної (нахил квітки щоразу змінюється), сполучають легкою хвилястою лінією, обабіч якої розташовують листочки з довгими вусиками («пірчасте листя»).

Далі вправу повторюють. Від попередньої вона відрізняється тим, що вусики кожного мазка квітки спрямовані до її центра (щоб квітка вийшла більш виразна, її можна доповнити ще кількома «зернятками», розташувавши їх симетрично до центра). В цих завданнях, як і в попередньому, дуже важливо особливу увагу звернути на розмір квітів (вони повинні бути майже одного розміру), відстань між ними та їх колір.

«Бігунець» є одним з головних елементів петриківського розпису. Він може бути використаний для декоративного оздоблення будь-якого виробу.

УРОК 5

Мета - навчитися робити грона калини, винограду, смородини, горішок та інші елементи за допомогою пальця.

Ягідки калини, винограду, смородини та горішок петриківчани роблять кінчиком пальця або паличкою. Набравши фарбу на кінчик пальця, зробіть відтиск на папері. Він може бути меншим чи більшим (при виконанні відтиску паличкою всі відбитки будуть одного розміру). Зробивши декілька ягідок, розмістіть їх у формі корзинки чи грона (ягідки розміщують одна над одною, поступово зменшуючи їх розмір), потім з'єднайте ягідки тонкими гілочками. Малюнок можна доповнити хвилястим листям та тоненькими вусиками, створюючи таким чином нові цікаві елементи.

 

Пальцем можна малювати не лише ягідки, а й квіти та листя. Для того, щоб край мазка був округлий, виконуючи кожний мазок, набирають на кінчик пальця фарбу. Для початківців краще намітити на папері форму майбутньої квітки. Гарно виглядають намальовані пальцем квіти і листя, якщо попередньо зафарбувати намічений контур яскравою акварельною фарбою. Тоді квітка чи листок виглядають ніби підсвіченими зсередини.

Такі гілочки та квіти є важливими елементами багатьох більш-менш складних композицій петриківського розпису.




УРОК 6

Мета - навчитися за допомогою «пітушинок» об'єднувати деталі орнаменту, доводити роботу до закінченого вигляду.

Щоб композиція виглядала закінченою, в петриківському розпису використовують «пітушіння», тобто з'єднання, як окремих мазків в квітах і листках, так і окремих елементів між собою. Це можуть бути тоненькі лінії, з'єднані в одній точці в квітках, уздовж центральної лінії в листі, або різноманітні «травинки», «пуп'янки», дрібненькі ягідки, бутончики, колосочки і безліч інших дрібних деталей, які розміщені навколо основних елементів чи вздовж стебла в букетах.

За допомогою тоненького пензлика виконаємо декілька тоненьких ліній, які сходяться в одній точці, потім розташуємо їх уздовж вісі симетрії в листках. Спробуємо розташувати вздовж стебла «травинки», «ягідки», «пуп'янки», «колосочки».

Ці елементи є додатковими засобами для збагачення малюнка. Але вони, незважаючи на це, займають дуже важливе місце в петриківському розпису, бо є завершуючим елементом всього твору, придають йому легкість, жвавість та об'ємність.



УРОК 7

Мета - навчитися добиватися рівноваги в асиметричних композиціях.

 Асиметрична врівноважена композиція є також типовим прикладом петриківського розпису. В основі петриківського розпису лежать прийоми вільного живописного малювання пензлем. Спочатку малюють головні плями, а вже потім виконують увесь малюнок до найдрібніших деталей. Придивляючись до форми поля, на якому треба намалювати узор, визначають основні елементи композиції, наприклад, найбільшу квітку чи гроно ягід. Намалювавши їх, потрібно окремими мазками виконати пелюстки майбутніх квітів. Фарбу треба наносити на поверхню малюнка так, щоб інтенсивний густонасичений колір на кінчиках пелюстків квітки поступово ставав дедалі прозорішим і світлішим в середині. Від цього зображення буде здаватись об'ємним, а квітка виглядатиме наче пронизаною сонячним промінням.

На наведеному прикладі основним елементом композиції є велика червона квітка. Якщо провести вертикальну вісь, то майже дві третини цього зображення міститиметься праворуч від неї. Разом з тим за допомогою таких елементів як гроно калини, широке листя та маленькі сині квітки, композиція врівноважується.

На основі композиції вітальної листівки слід спробувати створити свої варіанти, змінюючи форми рослинних елементів, їх кольорове вирішення. Необхідно звертати увагу на розмір усіх складових частин композиції, їх співвідношення, а також урівноваженість кольорів.



УРОК 8

Мета - навчитися будувати орнаментальні композиції на основі різноманітних геометричних форм (прямокутник, круг, трикутник тощо).

Уважно роздивіться приклади композицій, побудованих на основі різноманітних геометричних форм: прямокутник,  круг, овал, трикутник.  

 

Такий тип композицій можна застосувати для оформлення книжок, заставок в альбом, вітальних листівок та декоративного оздоблення предметів побуту.

Поєднуючи в одній роботі стрічковий орнамент, що будується на основі ритму, і симетрично врівноважену композицію, можна створити надзвичайно цікаві художні твори.

Вдалим, гармонійним поєднанням кольорів досягається органічний взаємозв'язок загального яскравого колориту, ажурної техніки виконання з основою-папером: білий фон світиться, мерехтить, створює настрій святковості та радості.

Після ретельного розглядання наведених малюнків зробіть кілька власних варіантів композицій, створених на основі різних геометричних форм. Необхідно звертати увагу на розмір усіх складових частин, їх співвідношення, а також урівноваженість кольорів при виконанні композицій різної форми.




УРОК 9

Мета - навчитися робити жанрові та пейзажні малюнки засобами петриківського розпису.

Жанрові картинки почали використовувати в своїх композиціях ще легендарна Тетяна Пата та інші майстри петриківського розпису. Найчастіше на них були зображені між квітами, ніби у віночку, герої українських пісень. Знаменитий майстер Петриківки, Федір Савович Панко, перший почав зображувати краєвид, виконаний у петриківському розписі. При цьому техніка виконання і елементи (квіти, дерева, небо, земля...) виконуються в чисто петриківській манері.

Уважно роздивившись приведені роботи майстрів, спробуй створити власну жанрову або пейзажну композицію засобами петриківського розпису.

Однією з особливостей петриківського розпису є використання його не тільки для малювання на папері, а й для оздоблення побутових речей. Володіючи технікою петриківського розпису, можна розмалювати стіни своєї квартири чи дачі. Традиційний петриківський розпис використовують також для оздоблення різних побутових речей з дерева. Для малювання по дереву використовують такі ж самі фарби, що і для робіт на папері, крім того, можна використовувати олійні фарби. Перш, ніж приступити до малювання по дереву, поверхню виробу необхідно підготувати. Для цього спочатку дрібнозернистою наждачною шкуркою зачищають деревину, потім проклеюють її 8%-м розчином харчового желатину або клеєм ПВА. Після висихання клею виріб розписують. Коли фарби висохнуть (час висихання залежить від обраних фарб), роботу можна покрити лаком.

Засвоївши основні прийоми петриківського розпису та ознайомившись з роботами майстрів, не бійтеся вносити в свої роботи щось нове. Петриківський розпис - це робота від серця, вона відображає душу митця, вона певна змінюватись та розвиватись.