asyan.org
добавить свой файл
1
хутір» видруковані в пресі, як і деякі поезії. Помер 18 січня 1972р. в Чікаго. Твори А. Стефанишина (Вартового) не друкувалися на Україні, тому, на жаль, творчість та біографія Вартового не відома широкому колу громадськості.
Література

Вартовий А. У сумерках віків : п’єса / Антін Вартовий // Добра справа. – 2007. – 20 лип.; 17 серп.; 24 серп.; 31 серп.; 7 верес.

Вартовий А. Порив безмежний : [вірші] / Антін Вартовий // Дзвін. – 1995. – № 4. – С. 13–16.

Стефанишин Антон (Антін Вартовий) // Ярич І. 1000-ліття в обличчях / Іван Ярич. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 228–229.

Лаврів П. Багнетом і пером / Петро Лаврів // Добра справа. – 2007. – 10 серп. – С. 8.

Лаврів П. Багнетом і пером / Петро Лаврів // Дзвін. – 1995. – № 4. – С. 17.

Підготувала: провідний бібліограф ЦРБ

О. Г. Андрєєва

Долинська центральна районна бібліотека


Багнетом і пером
115 років від дня народження

громадського діяча, письменника

Антіна Стефанишина (Вартового)
Пам’ятка користувачу

Долина

2012

Антін Стефанишин народився в 1897 р. в Долині, де успішно закінчив початкову школу та поступив в гімназію. На його молоді літа припав час великих національновизвольних українських змагань, тому Антін з запалом перейнявся українськими державотворчими процесами. 21-річним юнаком взяв зброю до рук, зголосившись в Українську Галицьку Армію, брав участь у визволенні Києва. Коли повернувся з Великої України до Долини, польська влада не дозволила йому працювати. Але Антін не полишив своєї борні й згодом став членом УВО (Української Військової Організації), а саме її найрадикальнішої й найконспіративнішої частини – «Летючої бригади» – спеціального підрозділу, створеного у складі групи спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття грошових коштів шляхом вчинення ексів (експропріаційних актів – нападів на державні установи із метою заволодіння коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української нації). В 1925 р., після численних успішних акцій, групу було розкрито і Вартового було засуджено (як і більшість його побратимів).

У 1928 р. приїздив до Харкова на переговори з урядом УРСР про допомогу на випадок проти польського повстання на Західній Україні. У 1934 р. А. Стефанишин вдруге побував на Радянській Україні, звідки, за порадою друзів, утік, щоб не потрапити до рук ДПУ. На Збручі його впіймали польські прикордонники й суд покарав 28 добами арешту за перехід кордону. Повернувшись до Долини, А. Стефанишин написав чимало статей про голод і репресії на Східній Україні.

В середині 1930-х років безробітний до того часу письменник почав учителювати в народній (7-класній) школі товариства «Рідна школа» в Долині. Жив він скромно – учитель «Рідної школи» отримував менше від учителів державних шкіл. Після смерті батьків на його утриманні залишилась молодша сестра. Писав також вірші, оповідання й повісті, але редакції або зовсім не платили, або гонорари були жалюгідні.

Як тільки Червона Армія перейшла Збруч (1939 р.); А. Стефанишин разом з адвокатом Володимиром Горбовим подався за Сян. Восени 1941 р. повернувся до Галичини. У 1941 – 1944 рр. А. Стефанишин працював заступником окружного коменданта української поліції в Калуші, одружився з Теодосією Мельничук. В 1944 р. Антін разом з родиною подався в еміграцію, оселившись в США (Чікаго). А. Стефанишин і в США не полишав займатися громадсько-політичною роботою та писати книжки.

Як літератор уперше прочитав свої вірші та уривок з повісті «Бронза» у 1926 р. на літературному вечорі молодих письменників літгрупи «Листопад», до якої належали Остап Тарнавський, Ярослав Цурковський, Іван Чернява та ін. Ці твори були написані під час ув’язнення в тюрмі, де він голодовкою добився дозволу читати і писати. У в’язниці А. Стефанишин вивчив історію стародавнього Єгипту і на основі цього створив повість «Бронза». За свідченням сучасників цей твір співзвучний з романом польського письменника Б. Пруса «Фараон». У повісті йдеться про визвольні змагання єгиптян проти гіксів і це проходило як аналогія епізодів минулого єгиптян з такими ж періодами історії України. На жаль, рукопис пропав під час Другої світової війни.

З віршів А. Стефанишина, які друкував під псевдонімом Антін Вартовий, широкого розповсюдження набула «Пісня націоналістів» та «Гімн луговиків». 1926 р. поетичні твори А. Вартового були надруковані у збірці «Клекоче дзвін», яка мала схвальні відгуки у пресі. Через десять років львівське видавництво «Українська культура» випустило у світ драму «У сумерках віків», де розповідається про заснування Долини й дохристиянські вірування білих хорватів у Карпатах.

У його творчості є також фантастична повість «Проміння думки», яка теж не збереглася. Як переказують, її викинули у каналізацію під час обшуку польської поліції у приміщенні бойовиків УВО. Інші твори: новели «Для вітчизни», «У світі», «Загибель родини Гривнаків», «Соняшний