asyan.org
добавить свой файл
1
Казка «Незвичайні пригоди…»

За комп’ютером сидить хлопчик. Заходить дівчинка, все розглядає, хлопчик її помічає.

Хлопчик. Знову ти?

Дівчинка. Так, Сашо,це я.

Хлопчик. Що ти весь час за мною ходиш? Куди я,туди і ти. Закохалася в мене, чи що?

Дівчинка. Ти чого? Ще чого придумав! Закохалася! Кому ти такий потрібен? Все сидиш зі своїм комп’ютером! Біля себе нічого не бачиш?

Хлопчик. Чим тобі не подобається мій комп’ютер?

Дівчинка. Яка з нього користь?

Хлопчик. А така! Я ось придумав програму. Хочеш покажу!

Дівчинка. Ти-придумав? Мабуть з Інтернета скачав?

Хлопчик. Ні , не із Інтернета. Там такого немає. Моя програма незвичайна.

Дівчинка. Що ж в твоїй програмі незвичайного?

Хлопчик. Зараз покажу, дивися!

(Хлопчик нажимає на клавіатуру ноутбука, звучить музика і діти через портал перелітають у казкову країну).

(Діти злякано встають і дивуються).

Дівчинка. Ой, де це ми? Що сталося?

Хлопчик. Круто! Так гарно навкруги! Ми потрапили до Казкової лісової країни.

Дівчинка. Як чудово! Оце в тебе класна програма!

Хлопчик. Стривай, хтось іде.

(Вони сідають і переглядають казку).

Дівчинка. Класна в тебе програма. А можна я завтра до тебе прийду і ми ще раз спробуємо ввімкнути твою програму. Можливо, побуваємо в іншій незвичайній школі.

Хлопчик. Гаразд! Тільки нікому не говори. Добре! А то всім захочеться. Розкриють наш секрет.

Ширма. На ширмі — ліс. Ялинка, дерева, пеньок.

Поросятко іде до школи і сумно наспівує. Зупиняється і штовхає ногами шкільну сумку з книжками.

Поросятко. Ось тобі! Ось тобі! На! Що дістала? І ще дістанеш! (Б'є сумку.)

Зайчик. Що ти таке робиш? Нащо ти копаєш сумку з книжками?

Поросятко. Бо мушу в школу іти і з тих книжок вчитися. (Знову копає сумку.) Ось тобі, гидка! Ось тобі, ось!

Зайчик. (Сміється.) Хі-хі-хі.

Поросятко. Чому ти смієшся?

Зайчик. Сумка ж не винна. Навіщо ти її копаєш?

Поросятко. Сам знаю, що не винна. Але мені від цього не легше. А я мушу іти до цієї школи. А там потрібно вчитися читати, писати. Ох, як же нудно сидіти в тій школі і вчити ті букви або вчитися рахувати, страшна нудьга. Ліпше полежати в калюжі і погрітися на сонці.

Зайчик. Та що ти, Поросятко, таке говориш. Я б пішов у школу, але кажуть, що я ще маленький, що мені ще потрібно рости.

Поросятко. Як жаль, я 6 з тобою помінявся, якби ти було подібне на мене. Але цей учитель зразу впізнає, що то не я.

Зайчик. Як шкода. Ну, то ти іди, Поросятко, до школи, бо запізнишся, а пізніше я зустріну тебе і ти мені розкажеш, чого ти навчився у школі.

Поросятко. Добре, добре. Іду. (Іде і співає.)

Безтурботно пісні я співаю

І гуляю сам по собі,

Тільки в школу мені б не ходити —

І спокійно на серці було би мені.

На зустріч Поросятку — надпис «ШКОЛА».

Поросятко. (Читає і не може прочитати.) Що за буква, що за слово, я ніяк не можу прочитати. Але то нічого, я зустрів пеньочок. А я добре цей пеньочок пам'ятаю, бо біля цього пеньочка школа. О як добре, що нікого немає... (весело). А може, вчитель зовсім не прийде? От було б добре.

(З окулярами на носі і книгою під пахою виходить поважно Баран).

Баран. Кого я бачу? Це часом не Поросятко?

Поросятко. (злісно) Часом Поросятко.

Баран. Тоді почнемо заняття. Я твій учитель.

Поросятко. (тихо) Явився таки... Ой, не пощастило.

Баран. Ти щось сказав?

Поросятко. Сказав... Я нічого не сказав... А що, я один буду вчитись?

Баран. Виходить, що так. У всій окрузі ти один лишився неук. Ти не дуже поспішаєш до школи.

Поросятко. Розумієте, все було ніколи, я... у мене були дуже важливі справи. (Вилітають Сорока і Ворона, говорять.)

Сорока. Послухайте, пане вчителю, які там у нього справи були. Він обманює. Він хворів.

Ворона.

Та на цього Поросятка напали хвороби.

Звідки взялися хвороби?

їх створили злі мікроби.

Це маленькі злодіяки,

Хулігани, розбишаки,

Що живуть усюди,

Де багато бруду:

І в болоті, і в грязюці,

У смітті і у пилюці,

Під брудними нігтями...

Той, хто руки не помиє,

їх ковтне та захворіє.

Сорока.

Кра, кра.

І тому всім слід пам'ятати.

Говорить, обернувшись до глядача.

Що потрібно умиватись,

Митися і купатися —

Повтікають злі мікроби,

Разом з ними, всі хвороби.

Ворона.

Поросятко тому захворіло,

Що ніколи рук не мило,

їло яблука гнилі,

Що валялись на землі.

І болів живіт у нього,

Маму звав на допомогу,

Стогнав, гратись не хотів,

Плакав навіть серед ночі!

Сорока.

Мама-свинка воду гріла,

Варила ліки з деревію,

Міряла температуру,

Порося поклала в ліжко,

Казку читала з книжки!

Ворона.

І сказала мама-Свинка.

Пам'ятай гарненько, синку:

Щоб ніколи не хворіти,

Треба руки з милом мити.

Вимий вушка, носик, шию

Не в калюжі, не в помиях,

А чистенької водички

Набери собі з кринички.

Мий всі овочі та фрукти,

Тільки свіжі їж продукти.

І тоді, моє Свинятко,

Буде все у нас в порядку.

Поросятко. Та ж погляньте на мене, я чистеньке, я помився в криниці в чистенькій водичці.

Баран. А коли б ти вміло читати, то ти б в книжці прочитала, як потрібно гігієну підтримувати.

Поросятко. Та я постараюся.

Ворона. Та ми надіємося.

Сорока. А як не будеш вчитися, то ми всім розкажемо, який ти неук. І ніхто не схоче гратися з тобою.

Поросятко. Я буду вчитися.

Ворона і Сорока полетіли і крикнули.

Ворона і Сорока. Кра, Кра. Побачимо!

Баран. Берімося до навчання. Я радий, що ти вже не хворий. А тепер повторюй за мною. «А».

Поросятко. Хра.

Баран. Що? Кажеш «А».

Поросятко. Хра.

Баран. Ти не поспішай зразу три букви називати. Ми ще дійдемо до букв «Ха» і «еР». А починаємо з першої літери алфавіту «А».

Поросятко, (здивовано). А, а, а...

Баран. Гаразд. Друга буква алфавіту «Б».

Поросятко. Мені вже набридло. А там їх ще багато, цих літер?

Баран. Багато. Усі потрібно знати.

Поросятко. (заїкується) А-а-а навіщо?

Баран. Ось коли ,ти будеш знати всі літери, то будеш освіченим Поросятком і зможеш читати книги.

Поросятко. Але я не хочу вчитися, це не цікаво (кидає сумкою).

Баран. Навіщо ти кинув сумку?

Поросятко. Тому, що я не хочу її носити, і не хочу вчитися. Я іду!

Баран. А ну сядь. Я не дозволю, щоб ти єдиний в окрузі був неписьменний!

Поросятко. А хіба обов'язково вчитися, щоб стати розумним?

Баран. Так, обов'язково.

Поросятко. То я краще лишуся невченим.

Баран. Соромно, якщо ти будеш неосвіченим, невченим ніхто тебе поважати не стане (кричить). Зараз же сідай вчитись! Чуєш, що я тобі кажу?!

Поросятко. Чую, чую.

Баран. Продовжуємо вчитись. Так... Які ми літери вивчили?

Поросятко. Ба-а!

Баран. Не «ба-а», а «А» і «Бе». А далі буде «Ве».

Поросятко. Звідкіля?

Баран. Що звідкіля?

Поросятко. Та звідкіля він іде?

Баран. Хто?

Поросятко. Ну, цей «Ве».

Баран. Це наступна буква алфавіту, яка йде слідом за літерою «А» і «Бе».

Поросятко. А-а-а.

Баран. Правильно! Далі!

Поросятко. Що далі?

Баран. Продовжуй.

Поросятко. Що продовжувати?

Баран. Продовжуй по черзі називати літери.

Поросятко. А-а-а.

Баран. Далі.

Поросятко. «Бе, бе».

Баран. Гаразд. А ще?

Поросятко. «Ве».

Баран. Дуже добре! Четверта, п'ята і шоста літера алфавіту «ге, ґе, де».

Поросятко. Читає «ге, ґе, де, е, є, же»..

Баран. Молодець. А тепер попробуємо читати.

Поросятко. (по складах читає) Мама Піш-ла до лі-су по яго-ди.

Баран. Ох, який ти молодець, як ти швидко вчишся читати.

Поросятко. (гордо) Бо я хочу бути розумним, щоб ніхто не міг сказати, що я неук.

Баран. (у захваті) Розумне ти в мене поросятко. Іди додому і те, що ти навчився читати, то ти дома спробуй писати.

Поросятко. (весело) Добре, вчителю.

Взяло сумку, іде і співає. Сідає і пише.

Недавно дуже дивно

Здавалося мені,

І як писати рівно

Ці літери складні?

І навіть з паличками

Я впоратись не міг.

Криві та з карлючками,

Ну просто, як на сміх,

А далі знов рядочок.

Мов бублик, кругле «О».

Мені аж серед ночі

Ввижалося воно.

Пишу — виходить криво,

Неначе пада вбік.

А потім, як на диво,

Писав, писав — і звик.

Старався я не марно —

Кривуль ніде нема

І ручка пише гарно,

Виписує сама.

І літеру і кому

Я можу написать.

Як добре захотіти,

То можна получать

Оцінку навіть «12».

Зайчик. (прийшов) Ти вже зі школи прийшло, Поросятко?

Поросятко. Так. Іди сюди, Зайчику, і подивися, як я вмію писати, читати. Тепер я, Зайчику, сумку не буду копати. Буду книжки я любити, буду добре вчитись. Бо з них дізнатися чимало і про все навчитися.

Зайчик. Правильно Поросятко. Я теж наступного року піду в школу і буду гарно вчитися, щоб мене всі поважали. І щоб ніхто не казав, що я неук.

Сорока з Вороною підслуховують і щось собі говорять, тоді появляються.

Сорока. Кра-кра. Ох, які ви молодці!

Ворона. А тепер ми всім звірам скажемо в лісі, що всі в нас грамотні, що всі в нас дружні.

(Всі звірі виходять і співають).

Ми вам пісню заспіваємо.

Щоб ви були чемними завжди.

Щиро всім ми вам бажаємо,

Щоб гарно вчились ви!

Щоб не сварились і не бились,

Були лагідні завжди —

Лиш дружили, на «дванадцять» вчились,

Буде шана вам тоді.

Мийте руки часто з милом,

Не кажіть жахливих слів,

То у грудні під подушку

Буде вам з небес сюрприз.

Ведуча. Тож учіться, діти, і любіть книжечки, щоб не було такої біди, як з Поросятком. До нових зустрічей.

(Вони сідають і переглядають казку).

Дівчинка. Класна в тебе програма. А можна я завтра до тебе прийду і ми ще раз спробуємо ввімкнути твою програму. Можливо, побуваємо в іншій незвичайній школі.

Хлопчик. Гаразд! Тільки нікому не говори. Добре! А то всім захочеться. Розкриють наш секрет.