asyan.org
добавить свой файл
1
УДК 37.045.8:1

Андрій Миколаєнко

(Переяслав - Хмельницький)
ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ ДІЇ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ
У статті розглядається формування образу дії як педагогічна проблема. Особлива увага приділяється формуванню образу дії на уроках трудового навчання та технології.
Ключові слова: уміння та навички, трудове навчання, образ дії, трудова операція, технологія.
Усі технологічні операції, як стругання, різання, рубання, обпилювання, свердління здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дій вироблені суспільно - виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Тому оволодіти тією або іншою трудовою дією - це означає засвоїти спосіб користування з тим інструментом, за допомогою якого виконується певна дія.

В процесі навчання уміння вдосконалюються, досягаючи свого найвищого ступеня, який дає змогу виконувати дію точно, швидко, легко і впевнено з контролем не за процесом її виконання, а за наслідками. Найвищий ступінь засвоєння дії дістав назву навички.

Уміння переходять у навички. Навичка - це закріплене вправами вміння виконувати ту або іншу дію [8].

Дані психофізіологічних досліджень свідчать про те, що на формування трудових практичних умінь і навичок впливає структура змісту трудового навчання, що подрібнюється на окремі елементи в процесі його вивчення, як ці елементи групуються і в якій послідовності вивчаються.

Дослідження проведені С.О. Кесильовим [4], показали, що при виробленій навичці руху підіймання вантажу з укладанням його на підставку можна помітити, що вже на початку руху вантажу вгору кисть займає відносно передпліччя положення, яке потрібне для укладання вантажу. Таке передбачення руху виробляється поступово, внаслідок вправ і стає можливим, коли елементарні процеси, з яких складається цілий робочий рух, відбуваються не ізольовано, а як складові частини єдиної системи.

Дослідники вже давно встановили, що формування умінь і навичок розпочинається з виникнення образу дії, образу умов і способів дії, які впливають на процес формування умінь і навичок. І.М. Сєченов підкреслював, що в процесі сприймання дії іншої людини в «суб'єкта» утворюється образ, який є «міркою» для наслідування. Цей образ визначає рухові спроби учня, який пристосовує свої рухи до «мірки», поки «мірка» і здійснювані рухи не стануть тотожними [10].

Ці думки І.М. Сєченова про регуляцію рухів знайшли своє експериментальне обгрунтування в працях І.П. Павлова та його учнів [6].

Свідомість учнів у процесі формування трудових практичних умінь і навичок грунтується на орієнтовній основі діяльності, яка в свою чергу базується на образі дії. Фізіологи і психологи спеціально вивчали умови, при яких відбувається формування образу дії і саморегуляція останньої.

Втілюючи думки психологів про роль орієнтовно-дослідницької діяльності в регуляції довільних рухів людини в практику трудо­вого навчання та технології, дидактика підкреслює, що навчити довільним рухам, наайлегше при наявності їх орієнтовної основи. При цьому підкреслюється складність орієнтовної основи дії, яка в загальному плані передбачає наявність зорового, кінестезичного, звукового та інших образів дії, а також певну послідовність її виконання (алгоритму дії), а в плані методики навчання включає в себе уявлення про такі компоненти трудової діяльності: зразок кінцевого продукту, вихідний матеріал і правила перетворення його в кінцевий продукт, знаряддя дії, склад технологічних операцій, дії по виконанню контролю за виконанням кожної операції.

Психофізіологічні дослідження і узагальнення практичного досвіду навчання трудовим умінням і навичкам показують, що основними умовами успішного їх формування є: завдання, розуміння мети і засобів її досягнення; відповідність методів навчання основним особливостям видів умінь і навичок; ефективність інструктажу; достатня кількість вправ; своєчасність і об'єктивність оцінок діяльності учнів і знання ними результатів вправ; активний характер діяльності учнів; самоконтроль учнів за своєю практичною діяльністю [1].

Формування трудових навичок являє собою складний процес оволодіння трудовими операціями, засвоєння вироблених учнями способів впливу на предмет праці. Щоб зрозуміти цей процес, треба насамперед виділити в ньому основні моменти, розглянути кожний з них окремо, а також у зв'язку з іншими і тими умовами, в яких вони виникають і розвиваються.

Давно було помічено, що формування навичок розпочинається з появи образу дії, образу умов та способів дії. Такий образ формується тоді, коли навичка засвоюється шляхом копіювання дій іншого або шляхом випробувань.

В умовах навчання в майстерні, розпочинаючи оволодівати тією чи іншою операцією, учні усвідомлюють навчальну ситуацію, свої завдання і способи їх реалізації, усвідомлюють основні принципи у виконанні даної операції, на яких у майбутньому утворюватиметься навичка.

Дослідження психологів, зокрема О. В. Запорожця, показали, що образ дії, образ умов і способів дії відіграє важливу роль у процесі формування навички [2]. Ця думка збігається з поглядами фізіологів на регуляцію рухів і дій.

Відомо, що І.М. Сєченов розглядав рефлекторний акт (певну дію у відповідь на дані стимули) як динамічний процес, який сам у собі містить механізм пристосування до зовнішніх впливів - механізм саморегулювання. Цей механізм Сєченов вбачав у середній психічній ланці рефлексу, тобто в образі, який виникає в процесі рефлекторного акту. В рефлексах, писав Сєченов, відчуття є необхідним фактором, який визначає то початок, то хід, то кінець усього акту [10]. На думку дослідника в процесі сприймання дій іншої людини у суб'єкта утворюється образ, який є «міркою» для наслідування. Цей образ визначає рухові спроби учня, який пристосовує свої рухи до «мірки», поки «мірка» і здійснювані рухи не стануть тотожними [9]. Ці думки Сєченова про регуляцію рухів знайшли своє експериментальне обґрунтування в працях І.П. Павлова та його учнів.

Формування образу дії є одним з основних моментів утворення навички.

Проте образ дії не замінює собою утворення навички. Образ дії - це тільки більш - менш повна система вказівок на те, як виконати нову дію, це, говорячи словами Сєченова, «мірка», до якої ще треба «прилагодити» рухи, формуючи саму дію. Але і формуванням дії не вичерпується становленням навички. Навичка починає формуватись тоді, коли дія, яка лежить в її основі, уже сформована в основних своїх рисах.

Дія, яка тільки що утворилась, відрізняється від дії, у виконанні якої людина має навичку як за спосо­бом здійснення, так і за своєю внутрішньою будовою.

Виконання дії, яка тільки що формується, потребує вольових зусиль і вольового контролю, між окремими її елементами спостерігаються паузи, рухи виконуючого надмірно напружені, аритмічні, багато з цих рухів зайві, недоцільні і т. д. При наявності навички дія здійсню­ється відносно легко, вільно, без вольових зусиль і вольового контролю. Людина усвідомлює лише мету дії, шлях досягнення цієї мети; техніка її досягнення, про­цеси рухів і дозування мускульних зусиль функціонують самі по собі більш - менш автоматизовано [5].

Сформовані дії відзначаються правильним чергуванням своїх виконавчих компонентів - рухів, що створює певний ритм у роботі. Ритмічні ж рухи виконуються легше і продуктивніше за результатами, ніж неритмічні [3].

Отже, в процесі формування навичок можна виділити такі елементи: формування образу дії, утворення самої дії і її удосконалення (формування власне навички). Трудова операція, як уже відзначалось, є складною дією. В її виконанні доцільно розрізняти програмну і процесуальну сторони [11].

Програмна сторона - це сукупність часткових дій, які мають бути виконані в певній часовій і просторовій послідовності. Виконання, наприклад, операції згинання листового матеріалу передбачає здійснення часткових дій у такій послідовності: спочатку треба намітити лінію згину, потім затиснути заготовку в лещатах, далі ударами молотка зігнути її по відміченій лінії і після цього зняти заготовку з лещат.

Процесуальна сторона являє собою спосіб безпосереднього втілення програмної сторони дії в продукт праці, тобто спосіб виконання часткових дій. У наведеному вище прикладі сюди відносяться прийоми розмічання лінії згину, способи затиснення заготовки в лещата, тримання молотка, нанесення ним ударів тощо. Спосіб виконання часткових дій у значній мірі залежить від інструменту, за допомогою якого виконуються складові елементи операції і операція в цілому. Тому до характеристики процесуальної сторони дії включається також і вибір засобів дій, який визначається розумінням умов діяння та робочої ситуації.

Програмна сторона операції, як бачимо, вказує на те, що робити, в якій послідовності здійснювати рухи і дії; процесуальна сторона - як робити, за допомогою яких інструментів здійснити ці дії, щоб в даних умовах отримати необхідний результат.

До змісту образу дії входять як програмна, так і процесуальна сторони операції. Щоб у певних умовах правильно виконати операцію, потрібно знати не тільки що робити, а й за допомогою якого інструменту та як робити.

При вивченні трудових операцій за предметно-операційною системою учитель трудового навчання та технології вже на першому етапі навчання - на етапі пояснення - пояснює учням відомості про призначення операції, про інструмент, який викори­стовується при її виконанні, про структуру дій, порядок і спосіб їх здійснення. На дальших етапах навчання ці знання поглиблюються при проведенні учителем поточного групового та індивідуального інструктажу, при оцінюванні роботи учнів і підведенні підсумків занять. Певні технологічні знання учні одержують і самостійно в процесі практичного виконання ними трудових операцій.

Спосіб засвоєння учнями знань, які вони здобувають у процесі навчання, змінюється залежно від цільової спрямованості їх діяльності. В одних випадках засвоєння знань відбувається як становлення прямого продукту діяльності, в інших - як побічного, або як того і другого. Прямий продукт діяльності - це те, до чого прагне учень, що виступає для нього як його мета; побічний - та частина результату діяльності, що з'являється сама собою при досягненні її прямого продукту [7]. Виготовлення виробу і є прямий продукт діяльності, він виступає як її мета, а знання і навички, що формуються при цьому, - побічний продукт, оскільки вони з'являються самі собою при досягненні прямого продукту діяльності.

Дослідження питання, як у кожному із зазначених випадків формується образ операції, проводилось за до­помогою так званого методу «зрізів». Суть його поля­гала в тому, що час від часу на різних етанах навчання учням пропонувалось розповісти про місце вивченої операції у виробничому процесі, про порядок (програмна сторона) і способи (процесуальна сторона) її виконання.

Психологічний аналіз формування образу операції ускладнений, оскільки внутрішня його сторона майже недоступна об'єктивному дослідженню. Як і про всяку психічну діяльність, про формування образу операції можна судити лише із спостережень за орієнтовною ді­яльністю людини, з того, на що спрямована її увага і що відтворює учень при опитуванні. Незважаючи на цю складність, поєднання відповідей різних учнів і їх поведінки в однакових і неоднакових умовах навчання дає можливість простежити процес формування образу операції залежно від умов навчання.

Дані досліджень перш за все показують, що формування образу операції залежить від цільової спрямованості учнів у процесі її вивчення.

На формування образу дії впливає і виріб, на прикладі виготовлення якого вивчається дана операція. Якщо технологія виготовлення виробу проста і включає лише одну нову операцію, то з нього легше виділити цю операцію, проаналізувати та зрозуміти її. Повнота і різносторонність образу дії, що з'являється у свідомості учнів, значною мірою залежить від матеріально-технічних умов, в яких відбувається трудове навчання, від обладнання майстерні інструментами й матеріалами, від використання їх у процесі занять. Це ж саме можна сказати про залежність від матеріально-технічних умов формування образу всіх інших операцій, якими мають оволодівати учні на заняттях у майстерні.

У зв’язку з тим, що формування образу операцій залежить від вікових та індивідуальних особливостей учнів, змінюється становлення результату їх діяльності з прямого в побічний продукт, як відомо впливає на характер його перебігу.

Різне співвідношення між засвоєнням програмної і процесуальної сторін інколи спостерігається в учнів одного й того ж віку. В учнів після першого показу і пояснення добре засвоюються навчальний матеріал, іншим потрібні додаткові пояснення. Особливі відмінності спостерігаються між ними в тому, яке значення має для них словесне пояснення, показ прийомів і власні спроби. Одним учням досить самого пояснення і показу, щоб вони зрозуміли вивчену операцію, іншим для цього обов'язково потрібні власні спроби вико­нання цієї операції. Останнє зумовлене неоднаковим співвідношенням двох сигнальних систем у різних учнів.

Існують інші відмінності, але всі вони, як бачимо, анітрохи не заперечують того спільного, що властиве формуванню образу дії при навчанні за предметно-опера­ційною системою.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Большая Советская Энциклопедия. – Т.34.- с.261

  2. Запорожец А.В. Развитие произвольных движений // АПН РСФР.-М.-1960.-115 с.

  3. Киверялг А.А. Об усовершенствовании обучений учащихся в средней школе//АПН РСФСР.-М: – 1963. с. 307 - 308

  4. Косилов С.А. Физиология труда и производственные обучение – М.-1968. - с.10-15

  5. Костюк Г.С. Психологія. – М.: Радянська школа,1955.- 333 с.

  6. Полянский Н.С. Воспитание навыков культуры труда в процессе лабораторних занятий в ІХ - ХІ классах // М.: «Советская педагогика».-1939.- № 3.- с. 56

  7. Прокофьев М.А. - Школа, наука, учитель // Известия.- 1967. - 8 марта

  8. Римаренко В.Є. Установка для реєстрації трудових дій верстатника // Науково – дослідний інститут технології, наукові записи.– Т.15.- М.: 1961.- с.59 - 72

  9. Словник іншомовних слів // За ред. О.С.Мельничука. - К.: Головна редакція Укр. Рад. Енциклопедії, 1974.- с. 547

  10. Словник української мови // Ред. П.П. Доценко Л.А., Норчук. - К.: Наукова думка, 1971. - Т.11. - с.155

  11. Циркуль К.Ю. Ручной труд в общеобразовательной школе.– СПб., 1899.- с. 38